Докір

Докір — це заповідь-повеління Тори, що виводиться з вірша «Конче докоряй ближньому своєму»[1]. І вона випливає також із взаємної поруки синів Ізраїлю, що почалася при Даруванні Тори[2] або коли вони перейшли Йордан[3][4].
Закони заповіді та її визначення
Людина, яка бачить, що її товариш грішить, зобов'язана повідомити йому, що той грішить, і повернути його на правильний шлях[5]. Цей обов'язок — одна з 613 заповідей[6]. Якщо порушник не приймає докору, той, хто докоряє, повинен докоряти своєму товаришеві багато разів, доки той не прийме докір, або ж доки той не вдарить його, не прокляне його[7] чи не вилає його[8].
У тому, що прямо сказано в Торі, на думку Алтер Ребе, зобов'язаний докоряти навіть тоді, коли ясно, що порушник його не послухає[9], і навіть за сумніву щодо заборони Тори[10]. Але є ті, хто з цим не згоден[11], і також на їхню думку, коли є сумнів, чи прийме він докір, зобов'язаний докоряти[12].
У торанічній літературі є широке обговорення, і це з'являється як дослідження в словах Ребе, чи поширюється заповідь «Конче докоряй» також на того, хто не дотримується Тори і заповідей. Але на практиці Ребе постановляє, що в будь-якому разі з Гемари доводиться, що є обов'язок докоряти завершеним грішникам[13]. Цей обов'язок є однією з головних причин важливості заняття мівцо «Тфілін»[12].
Щодо визначення заповіді Ребе досліджує[14], чи йдеться про нову заповідь, чи це додатковий обов'язок у всіх заповідях: як людина повинна виконувати заповідь, так вона повинна докоряти іншому, коли той не виконує заповіді.
Магіди
За часів Бааль-Шем-Това було багато проповідників, які докоряли народові, і їх називали «магідами», але деякі з них багато звинувачували народ Ізраїлю та його лихі діяння, і Бааль-Шем-Тов боровся з ними, кажучи, що цим вони пробуджують звинувачення на Небесах проти народу Ізраїлю.
| " | Люби критику, бо вона поставить тебе на справжню висоту | " |
Бааль-Шем-Тов сказав про це, що є два види тих, хто докоряє, як у притчі про царя, який відіслав від себе свого єдиного сина і послав із ним 2 своїх слуг, і повернувся один і доніс на сина його батькові, а другий сказав ті самі слова, тільки говорив через те, що мав страждання від страждання царя і його сина, якого відіслали від нього на довгий час, так що той забув царські манери і всі, хто його шанував, зневажили його, і тоді цар сповнився милосердя і повернув його.
Так, — сказав Бешт, — є той, хто докоряє в брамі, який говорить на ганьбу Ізраїлю, і, борони Б-г, цим викликає звинувачення Прадавнього змія (на що натякає вірш «І не понесеш через нього гріха»: не пробуджувати проти того, кому він докоряє, звинувачення на Небесах), а є той, хто докоряє, який говорить з агават Ісраель, наскільки вони віддалилися від столу свого Батька, і цим пробуджує любов Всевишнього до Його синів[15].
Головною причиною цієї критики було те, що ці проповідники зазвичай використовували суворі погрози і страшні описи покарань геїному і так намагалися повернути маси народу до тшуви від їхніх гріхів.
Бааль-Шем-Тову цей шлях був не до душі з двох причин: перша — оскільки головний шлях наближення євреїв — через підкреслення величі насолоди й радості в служінні Всевишньому, подібно до того, як говорять із царським сином мовою царських синів. Друга — оскільки ці викривачі пробуджували безліч звинувачень, згадуючи провини синів Ізраїлю.

Так також наводиться в «Кетер Шем Тов»[16]. І каже, що є 3 аспекти: золото, срібло і мідь. Мідь — це змії-серафи, про яких сказано: «і послав Г-сподь на народ змій-серафів», — ті, хто докоряє, які пробуджують, борони Б-г, суд на мешканців світу; виходить, що вони мідь, від слова «змій», і як сказали мудреці: «і зробив Моше мідного змія» — слово співзвучне слову. І є аспект срібла милосердя, який увесь милосердя, щоб не пробуджувати мусаром, який почасти суд, і як сказано: «напучування Г-сподні, сину мій, не відкидай і не гидуй Його доганою». Але середній аспект — це золото, тобто говорити приємні слова, і як сказано: «бажаніші за золото» і т. д., хоча це суд, бо з півночі приходить золото, тобто пробуджувати серця Ізраїлю, щоб вони повернулися з тшувою до нашого Батька Небесного словами докору, що входять у серце кожного відповідно до його рівня, і тоді є велика користь, що викликає притягнення шефи.
Іншу критику цього шляху висловлює Бааль-Шем-Тов в іншому місці, як наводиться в «Кетер Шем Тов»[17], що іноді той, хто докоряє, «насолоджується» заняттям злом, щоб мати змогу докоряти, доки він сам теж не з'єднується зі злом: Чув я від мого вчителя пояснення науки для того, хто докоряє, щоб він остерігався сам, згідно з притчею, що ввійшов один хасид у місто, в якому є будинки розпусти, і захотів дослідити суть людей міста; сказав: піду до шинку, де перебувають багато хто, і можна розпізнати з предметів оповідей і розмов, бо язик — перо серця. І так було: цей розповідав, що робив з такою-то блудницею, і так само його товариш і т. д., доки він не розгнівався надзвичайно. І коли відчули, що він відомий хасид, дали йому кожен гідний подарунок, щоб задобрити його даром. Назавтра він ухитрився, щоб вони зібралися там, щоб отримати від них подарунки, доки потім не зробив, як вони. І сенс притчі зрозумілий. Тому хай той, хто докоряє, береже себе від мерзоти і подібного до неї.
Див. також
Зовнішні посилання
- Заповідь докору і Геула
(посилання не активне) - Рав Мордехай Фаркаш, Правильний шлях докору згідно з Торою, урок до тижневої глави «Ахарей-Кдошім» 5783
- Не використовувати нігті щодо народу Ізраїлю!
- Як подавати докір? / рав Леві Брук Коль хай м'юзік на сайті «Фільтр Хабаду» для роликів YouTube

Примітки
- ^ Ваїкра 19 16.
- ^ «Мехілта», «Їтро», розд. 5. «Танхума» там само, розд. 13.
- ^ Трактат «Сангедрін», аркуш 43, сторона б. І див. «Лікутей сіхот», т. 26, с. 149
- ^ Про те, що основа обов'язку докору також у тому, що весь Ізраїль ручається один за одного, — див. «Шулхан арух га-Рав», «Орах хаїм», сімен 608, сеіф 5. «Лікутей сіхот», т. 6 с. 275.
- ^ Див. трактат «Арахін», аркуш 16, сторона б.
- ^ «Сефер га-міцвот» Рамбама, заповідь-повеління 205.
- ^ «Шулхан арух га-Рав», «Орах хаїм», сімен 156, сеіф 7.
- ^ «Шулхан арух га-Рав», «Орах хаїм», сімен 608, сеіф 6.
- ^ «Шулхан арух га-Рав» сімен 608, сеіф 5. «Лікутей сіхот», т. 6 там само.
- ^ Основна постанова Алтер Ребе в «Порядку зустрічі Шабату» в його сідурі.
- ^ Див. «Бейт га-бхіра» Меїрі, трактат «Євамот», аркуш 65, сторона б. «Сефер міцвот гадоль», заповідь-повеління 11. «Гагаот маймонійот», «Гілхот деот», розд. 6, закон 7. «Біур галаха» автора «Мішна брура», сімен 248, сеіф 2. І див. Тосафот до трактату «Шабат», аркуш 55, сторона а.
- ^ 1 2 «Лікутей сіхот», т. 6 там само.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 6 там само. Т. 11, с. 179, примітка 22.
- ^ «Торат Менахем», частина 18, с. 259 (с. 259).
- ^ «Кетер Шем Тов», ч. 1, с. 131.
- ^ Частина друга 262 б
- ^ Частина друга с. 300