Перейти до вмісту

«Іху ве-хаюгі ве-гармогі хад»

Матеріал з Хабадпедії

«Іху ве-хаюгі ве-гармогі хад» — це вислів Зогару[1]), зміст якого в тому, що суть і сутність Святого, благословенний Він, єдина зі сфірот Ацилут («іху» означає «Він», а «хаюгі» означає «Його життя»). У вченні хасидуту цей вислів пояснюється двома способами: а. «іху ве-хаюгі» — це світла і посудини Ацилут. б. що це мохін і мідот Ацилут[2].

Його значення

Святий, благословенний Він, — єдиний істинною єдністю, а не як єдність у створіннях, яка лише відносна і не абсолютна, оскільки їхнє буття — буття, складене з безлічі частин, і тому це не істинна єдність. І як, наприклад, у душі людини: хоча вона одна душа, все ж сутність її душі та сили її душі (її якості) — речі окремі, і можливо, що відбуватимуться сутнісні зміни в силах душі, і це зовсім не стосується сутності душі.

Так само й самі сили душі відокремлені одна від одної, хоча сили з сутністю душі пов'язані й сплетені одна з одною в одну душу. Але у Святого, благословенний Він, — ось, сутність і сутнісність Всевишнього, благословенний Він, і Його якості — сфірот, що в Ацилут, — є воістину одне буття. Він — Безмежний і цілком необмежений — зі Своїми визначеними сфірот воістину одне. І хоч як парадоксально це звучить, така наша віра: Святий, благословенний Він, всемогутній, і з Його боку можливо, щоб межа і безмежне були як одне. Тобто Святий, благословенний Він, будучи всемогутнім і таким, що здійснює неможливе з неможливих, — ось, «як у Нього є сила в безмежному, так є в Нього сила і в межі; бо якщо скажеш, що є в Нього сила в безмежному і немає в Нього сили в межі, — ти применшуєш Його досконалість, а Ейн Соф — це шлемута де-хула».

І тому Святий, благословенний Він, стискає Себе в десяти визначених, обмежених сфірот Ацилут, щоб здійснювати Свої дії у світах, і при цьому — водночас — не змінюється, не доведи Б-же, у Своїй сутності в аспекті Безмежного. А сфірот — за обома їхніми складовими, світлами й посудинами, — в аспекті Б-жественності, і в їхній силі створити щось із нічого, як Безмежний, оскільки вони з'єднані з Ейн Соф, благословенний Він.

Шлях і спосіб з'єднання Святого, благословенний Він, безмежного, зі сфірот, які в рамках межі, — не в аспекті осягнення, щоб ми могли осягнути, як Він з'єднується з ними. Але ми віримо в чудесну здатність Всевишнього, благословенний Він, що Він несе в Собі протилежності, і всемогутній, і може обмежити Себе в рамках сфірот, хоча водночас Він безмежний.

І тому у святому Зогарі якості Святого, благословенний Він, які є сфірот, названі «раза де-мегеймнута» (таємниця віри), оскільки це осягається лише вірою, яка вища за розум.

Див. також

Додаткова література

Примітки

  1. ^ «Тікуней Зогар» (у передмові (3, кінець стовпця б)
  2. ^ Див. докладно маамар, що починається словами «Кі нер міцва», 5653 і 5692. І зазначене там. І так само в «Танії», «Шаар га-їхуд ве-га-емуна», розділ 6.
(Частину матеріалу статті взято з книжки «Ерхім бе-хасидут»)

Повідомити про помилку на цій сторінці