Рав Йосеф
| Рав Йосеф | |
|---|---|
| Покоління | Третє покоління амораїв Вавилону |
| Бейт-мідраш | Єшива Пумбедіти |
| Його вчителі | Рав Єгуда бар Єхезкель |
| Його товариші | Раба бар Нахмані |
| Його учні | Абає, рав Ав'я |
| Рав Йосеф | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Рід діяльності | амора |
| Посада | голова єшиви |
| Учителі | Рав Єгуда |
| Учні | Абає, Рава та інші |
| Сім'я | |
| Діти | Мар Зутра, рав Нахман |
Рав Йосеф бар Хія[1] був амораєм, видатним учнем рава Єгуди[2], у поколінні Раби бар Нахмані, і вони вважалися великими свого покоління. Їхніми учнями були Абає і Рава.
Рав Йосеф захворів і забув своє вчення, і Абає, його учень, нагадував йому його.
Після відходу з життя рава Єгуди постало питання, кого призначити: рава Йосефа, відомого як величезний знавець і прозваного «Синай», оскільки він знав усе, що було дано на Синаї, чи Рабу, який був відомий більше як гострий розум і «той, хто викорчовує гори». Надіслали питання мудрецям Ізраїлю, які постановили, що рав Йосеф має перевагу, бо він знавець, адже ця чеснота потрібніша і завжди потребують того, хто знає все.
Проте рав Йосеф відмовився від призначення, оскільки мав переказ, що він буде головою єшиви протягом двох з половиною років, і тому знав, що якщо його призначать равом і головою єшиви, то він відійде зі світу через два з половиною роки. Коронували його колегу Рабу, і лише після того, як Раба помер приблизно через двадцять років, його призначили головою єшиви, і він помер через два з половиною роки[3].
У вченні Ребе
На завершення трактату «Сота»[4] ми вчили: «Коли помер Рабі, припинилися смирення і страх гріха. Сказав рав Йосеф танаєві: не навчай „смирення“, бо є я[5]. Сказав йому рав Нахман танаєві: не навчай „страху гріха“, бо є я».
Запитує Ребе: рав Йосеф — амора, як же він може сперечатися з танаєм і казати йому: «не навчай „смирення“», «не навчай „страху гріха“»? Ще запитує Ребе: адже вислів «не навчай „смирення“, бо є я», а мовою Раші — «бо я смиренний», — це, здавалося б, протилежність смирення?
Пояснює Ребе, що про суть смирення роз'яснено, що смиренний знає свою чесноту і знає, що ці чесноти дуже значні, але, оскільки він пізнає істину, він не вважає їх своєю чеснотою і своїм ступенем, бо пізнає істину, що всяке добро, яке в нього є, — не від нього самого, а те, що прийшло у спадщину від наших батьків тощо, і більше того — він тримає в душі своїй рахунок, що, якби ці сили були в іншого, можливо, той розкрив би ці сили більше[6].
Таке саме й пояснення тут: рав Йосеф, безперечно, знав велич своєї чесноти у вивченні Тори — як він сказав: «якби не цей день, що спричинив (що я вчив Тору і піднісся), скільки Йосефів є на ринку»[7] — аж до того, що був названий іменем «Синай»[8], з тієї причини, що «мішнайот і барайти були впорядковані в нього, як при даруванні їх із гори Синай»[9], і, попри це, він не ставив собі цього в заслугу, знаючи, що всі його чесноти дані йому в дар згори, і його мовою: «якби не цей день, що спричинив». І тому він міг сказати «я смиренний» — оскільки якість смирення зовсім не суперечить знанню своєї чесноти, включно і з чеснотою самого смирення.
Тому й сказав рав Йосеф танаєві «не навчай „смирення“» — через своє смирення рав Йосеф, який пізнавав, що всі його чесноти дані йому в дар згори, приписував їх не собі, а Рабі. І, кажучи танаєві «не навчай „смирення“, бо є я», він не мав на увазі сперечатися зі словами таная, який сказав: коли помер Рабі, припинилося смирення, — бо ж без Рабі немає більше чесноти смирення, а мав на увазі сказати, що той факт, що він смиренний, доводить, що Рабі не помер.
Справжнє смирення — знання своєї чесноти, з одного боку, і цілковитий бітуль від знання того, що його чесноти не від нього самого, з другого боку, — можливе лише через Рабі.
Родина
- Його син Мар Зутра, син рава Йосефа
- Його син рав Нахман, син рава Йосефа
- Його онук рав Дімі, син рава Нахмана, сина рава Йосефа[10]
Додаткова література
Ребе, гадран на трактат «Сота», сіха другого дня свята Шавуот, 5710 (23 травня 1950)
| Амораїм | ||
|---|---|---|
| Перше покоління | Рабі Хія • Рабі Єгошуа бен Леві • Рабі Мана • Рабі Ханіна бар Хама | |
| Друге покоління | Рабі Йоханан • Реш Лакіш • Рав • Шмуель • Ільфа | |
| Третє покоління | Рабі Аба • Рабі Елазар бен Педат • Рабі Амі • Рабі Асі • Рабі Іцхак Нафха •Рав Єгуда • Рав Нахман • Рав Уна • Рав Матна | |
| Четверте покоління | Рав Хісда • Рав Шешет • Ула • Рабі Зейра | |
| П'яте покоління | Раба • Рав Йосеф • Раба бар Рав Уна • Рабі Ірмія • Рабі Танхума | |
| Шосте покоління | Абає • Рава • Рамі бар Хама • Рав Аха бар Яаков • Рав Сафра • Рав Іді бар Авін • Рав Хія бар Авін | |
| Сьоме покоління | Рав Аха, син Рави • Рав Аші • Равіна | |
Примітки
- ^ Див. «Хулін», 18б.
- ^ Там само. «Шабат», 34б. 37а та інше.
- ^ «Горайот», 14а
- ^ Сота, 26а.
- ^ «Ше-ані анватан» — коментар Раші.
- ^ Кінець маамару, що починається словами «Ва-яр га-ам», — кунтрес до свята Шавуот того року («Сефер га-маамарім» 5710, с. 236).
- ^ Псахім, 68б, і в коментарі Раші.
- ^ Трактат «Брахот» і «Горайот», наприкінці.
- ^ Коментар Раші до Горайот там.
- ^ Див. «Сангедрін», 24а.
Код особи: № 5295100000