Перейти до вмісту

Рав Йосеф

Матеріал з Хабадпедії
Рав Йосеф
Покоління Третє покоління амораїв Вавилону
Бейт-мідраш Єшива Пумбедіти
Його вчителі Рав Єгуда бар Єхезкель
Його товариші Раба бар Нахмані
Його учні Абає, рав Ав'я
Рав Йосеф
Основна інформація
Рід діяльностіамора
Посадаголова єшиви
УчителіРав Єгуда
УчніАбає, Рава та інші
Сім'я
ДітиМар Зутра, рав Нахман

Рав Йосеф бар Хія[1] був амораєм, видатним учнем рава Єгуди[2], у поколінні Раби бар Нахмані, і вони вважалися великими свого покоління. Їхніми учнями були Абає і Рава.

Рав Йосеф захворів і забув своє вчення, і Абає, його учень, нагадував йому його.

Після відходу з життя рава Єгуди постало питання, кого призначити: рава Йосефа, відомого як величезний знавець і прозваного «Синай», оскільки він знав усе, що було дано на Синаї, чи Рабу, який був відомий більше як гострий розум і «той, хто викорчовує гори». Надіслали питання мудрецям Ізраїлю, які постановили, що рав Йосеф має перевагу, бо він знавець, адже ця чеснота потрібніша і завжди потребують того, хто знає все.

Проте рав Йосеф відмовився від призначення, оскільки мав переказ, що він буде головою єшиви протягом двох з половиною років, і тому знав, що якщо його призначать равом і головою єшиви, то він відійде зі світу через два з половиною роки. Коронували його колегу Рабу, і лише після того, як Раба помер приблизно через двадцять років, його призначили головою єшиви, і він помер через два з половиною роки[3].

У вченні Ребе

Цей розділ неповний. Будь ласка, зробіть внесок у Хабадпедію і доповніть його. Можливо, подробиці є на сторінці обговорення.

На завершення трактату «Сота»[4] ми вчили: «Коли помер Рабі, припинилися смирення і страх гріха. Сказав рав Йосеф танаєві: не навчай „смирення“, бо є я[5]. Сказав йому рав Нахман танаєві: не навчай „страху гріха“, бо є я».

Запитує Ребе: рав Йосеф — амора, як же він може сперечатися з танаєм і казати йому: «не навчай „смирення“», «не навчай „страху гріха“»? Ще запитує Ребе: адже вислів «не навчай „смирення“, бо є я», а мовою Раші — «бо я смиренний», — це, здавалося б, протилежність смирення?

Пояснює Ребе, що про суть смирення роз'яснено, що смиренний знає свою чесноту і знає, що ці чесноти дуже значні, але, оскільки він пізнає істину, він не вважає їх своєю чеснотою і своїм ступенем, бо пізнає істину, що всяке добро, яке в нього є, — не від нього самого, а те, що прийшло у спадщину від наших батьків тощо, і більше того — він тримає в душі своїй рахунок, що, якби ці сили були в іншого, можливо, той розкрив би ці сили більше[6].

Таке саме й пояснення тут: рав Йосеф, безперечно, знав велич своєї чесноти у вивченні Тори — як він сказав: «якби не цей день, що спричинив (що я вчив Тору і піднісся), скільки Йосефів є на ринку»[7] — аж до того, що був названий іменем «Синай»[8], з тієї причини, що «мішнайот і барайти були впорядковані в нього, як при даруванні їх із гори Синай»[9], і, попри це, він не ставив собі цього в заслугу, знаючи, що всі його чесноти дані йому в дар згори, і його мовою: «якби не цей день, що спричинив». І тому він міг сказати «я смиренний» — оскільки якість смирення зовсім не суперечить знанню своєї чесноти, включно і з чеснотою самого смирення.

Тому й сказав рав Йосеф танаєві «не навчай „смирення“» — через своє смирення рав Йосеф, який пізнавав, що всі його чесноти дані йому в дар згори, приписував їх не собі, а Рабі. І, кажучи танаєві «не навчай „смирення“, бо є я», він не мав на увазі сперечатися зі словами таная, який сказав: коли помер Рабі, припинилося смирення, — бо ж без Рабі немає більше чесноти смирення, а мав на увазі сказати, що той факт, що він смиренний, доводить, що Рабі не помер.

Справжнє смирення — знання своєї чесноти, з одного боку, і цілковитий бітуль від знання того, що його чесноти не від нього самого, з другого боку, — можливе лише через Рабі.

Родина

  • Його син Мар Зутра, син рава Йосефа
  • Його син рав Нахман, син рава Йосефа
  • Його онук рав Дімі, син рава Нахмана, сина рава Йосефа[10]

Додаткова література

Ребе, гадран на трактат «Сота», сіха другого дня свята Шавуот, 5710 (23 травня 1950)


Примітки

  1. ^ Див. «Хулін», 18б.
  2. ^ Там само. «Шабат», 34б. 37а та інше.
  3. ^ «Горайот», 14а
  4. ^ Сота, 26а.
  5. ^ «Ше-ані анватан» — коментар Раші.
  6. ^ Кінець маамару, що починається словами «Ва-яр га-ам», — кунтрес до свята Шавуот того року («Сефер га-маамарім» 5710, с. 236).
  7. ^ Псахім, 68б, і в коментарі Раші.
  8. ^ Трактат «Брахот» і «Горайот», наприкінці.
  9. ^ Коментар Раші до Горайот там.
  10. ^ Див. «Сангедрін», 24а.
Рав Йосеф згадується ще в 14 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5295100000

Повідомити про помилку на цій сторінці