Поле

Поле — це місце, де можна сіяти й вирощувати збіжжя та дерева (на відміну від пустелі, яка для цього не придатна). Існують різні види полів: є «біле поле» — місце вирощування збіжжя, і є «поле дерев» — місце вирощування дерев. Також є поле «бейт га-шлахін», яке зрошує людина, і є поле «бейт га-бааль», яке зрошують лише дощі.
У внутрішньому вченні Тори «поле» — це місце, де вирощують Тору і заповіді, на відміну від «пустелі», яка є місцем «нечистих кліпот».
Заповіді, пов'язані з полем
Оскільки поле — це місце вирощування збіжжя тощо, з цим місцем пов'язані різні заповіді, наприклад:
- «Не ори волом і ослом разом».
- Заборона кілаїм — як щодо кілаїм виноградника, так і щодо інших видів насіння (лише при кілаїм виноградника виросле заборонено використовувати для отримання користі).
- Заборона жати до принесення жертви омеру.
- Обов'язок залишати пеа на полі — залишати частину врожаю нескошеною для бідних.
- Заборона повертатися, щоб узяти «лекет і шихеху», — якщо він забув скосити або в нього впали два-три колоски чи снопи.
Також і інші заповіді, пов'язані зі збіжжям і плодами, випливають з того, що росте на полі.
Місце засівання заповідей
У Зогарі пояснюється, що суть «поля» — це сфіра Малхут, пов'язана з жінкою, і вона також називається «Хакаль тапухін кадішін». І також написано[1] щодо вірша[2] «А перевага землі в усьому: цар полю служить», що «хто такий „цар“ — це Святий, благословенний Він, а „полю служить“ — це поле, яке благословив Б-г, тобто Ган Еден, і коли воно виправлене, тоді цар з'єднується з ним». Іншими словами, «поле» — це внутрішній бік Малхут (на відміну від просто землі, яка належить до її зовнішнього боку), а перевага поля в тому, що там вирощують збіжжя, і так само і з Ган Еденом: там місце, де «росте» Б-жественне сяйво від «засівання» заповідей. І тому цар — розкриття світла Ейн Соф — «служить» і притягується до «поля»[3].
Однак, оскільки головне — створити оселю в нижніх світах, Святий, благословенний Він, вислав Адама га-Рішона з Ган Едену, щоб зробити світ «полем», у якому розкриється «Цар», також і з боку світу (щоб світ став посудиною для цього розкриття), і тому Цар «служить» полю[3]. І справді, так пояснюється щодо вірша «І ось ми в'яжемо снопи посеред поля»[4], що сини Яакова були зайняті служінням бірурім — зв'язати й об'єднати всі сили, щоб вони служили лише служінню Всевишньому[5].
І Зогар продовжує[6] і каже, що «цар» — це «жінка, що боїться Б-га»[7], а «полю служить» — це «чужа жінка»[8], і це тому, що «іт (є) поле та іт поле»: як є поле, у якому перебуває святість, так є поле, у якому міститься все, що пов'язане з кліпот, злом і смертю. І притягнення царя до поля залежить від діянь нижніх.
Це поле протилежного боку — місце перебування Есава, якого називають[9] «людиною поля». Це ім'я є також прізвиськом ситра ахра. І наводиться в «Кетер Шем Тов»[10], що Бааль-Шем-Тов був «людиною поля». І Ребе Цемах Цедек пояснив це: Бааль-Шем-Тов узяв на себе і зумів виправити бірурім та іскри «людини поля»; усі знають, хто називається «людиною поля», — це обвинувач народу Ізраїлю, і від нього виходять усі гзейрот проти синів Ізраїлю.
Поле і неправда
Основна стаття – «Хакаль тапухін кадішін»
У «Шаар га-каванот» Арізаля[11] ідеться про те, що в ніч Шабату світить щабель «Хакаль тапухін кадішін», і пояснюється також різниця між двома полями — святості і протилежного боку:
Слово «поле» — це алегорія Шхіни, якою вона є з настанням Шабату, коли вона піднімається зі світів БЕА, що називаються світами неправди, у світ Ацилут, що називається світом істини; натомість прізвисько «поле» у другому своєму значенні — це Шхіна, якою вона вбрана в кліпот, щоб оживляти їх, перебуваючи у вигнанні серед них, і тоді вона прихована в літерах «шекер». І приховування відбувається так: у літери ק є нога, що опускається нижче рядка, і про неї сказано «ноги її сходять до смерті» — поширення в місце неправди, перетворюється на ד, що означає бітуль — від слова «бідність». А ר, що вказує на розкриття Шхіни, приховане в нижніх, перетворюється на ה, що вказує на відсутність розкриття, подібно до вагітної жінки.
Король у полі
Основна стаття – Король у полі

«Король у полі» — поширений вислів, узятий із притчі, якої навчав Алтер Ребе, що в місяці елулі Святий, благословенний Він, уподібнюється цареві в полі, який виходить із царського палацу, з усмішкою приймає кожного єврея, де б той не був, і вислуховує його прохання, — подібно до царя, який виходить до мешканців свого міста, коли вони в полі, і вислуховує їхні прохання.
У вченні хасидуту наводиться притча, що пояснює суть місяця елула та його зв'язок зі святами місяця тішрея; притча розповідає про царя, який прибуває в поле до народу, що його зустрічає; ця притча вперше з'являється в книзі Алтер Ребе «Лікутей Тора», і ось її текст.
..Ось, відомо, що елул — час розкриття 13 атрибутів милосердя, і треба це зрозуміти: чому ж це будні дні, а не свято... І, звісно ж, є велика різниця між Йом Кіпуром та елулом. Але це стане зрозумілим на прикладі притчі про царя: перш ніж він приходить до міста, мешканці міста виходять йому назустріч і зустрічають його в полі, і тоді кожен, хто хоче, може вийти зустріти його, і він приймає всіх привітно і всім показує усміхнене обличчя. А коли він іде до міста, вони йдуть за ним. А згодом, коли він приходить до свого царського палацу, туди входять лише з дозволу, і то лише обрані з народу й особливо видатні. І так само, у вигляді притчі, у місяці елулі: виходять зустрічати світло Його, благословенного, обличчя в полі..
— «Лікутей Тора», тижнева глава «Реє», 32б.
У багатьох маамарах і сіхот провідників Хабаду пояснюються глибина й точність притчі, що пояснює і підкреслює образ і рівень цих днів.
Барайта і Мішна
Основна стаття – Барайта
Мішна називається містом, а барайта є аспектом поля — від слова «бар», поза містом. Із зовнішнього погляду здається, що місто важливіше, адже в ньому живуть мешканці міста. Але коли вдивляються з внутрішнього погляду, поле — головне, бо звідти життєва сила: там ростуть збіжжя і плоди. Так і барайта оживляє Мішну і пояснює галаху докладніше — як чинити, а ті, хто виносить рішення лише за Мішною, називаються «руйнівниками світу», оскільки Мішна не викладає всіх законів достатньою мірою[12].
Бейт га-бааль і бейт га-шлахін
Проста людина подібна до засіяного поля, яке п'є воду з небесного дощу і дає свій урожай. А знавець Тори подібний до поля бейт га-шлахін, яке зрошує його господар, і відповідно до цього воно дає свій урожай. І як художник, що є дивовижним майстром живопису, — уся його майстерність у тому, щоб зобразити поле і його врожай такими, якими вони є насправді, у красі природи, яку закарбував у ньому Святий, благословенний Він. І що більше малюнок майстра відповідає природі, то вищий він у своїй майстерності. Так і з простою людиною та сином Тори: син Тори подібний до поля бейт га-шлахін, і можливо, що врожай з нього кращий за врожай звичайного поля. Але краса природи, яку закарбував Святий, благословенний Він, — а вона і є істина, — у полі, яке п'є воду з небесного дощу, більша, ніж у бейт га-шлахін[13].
Примітки
- ^ Початок тижневої глави «Хаєй Сара», 122а.
- ^ Сувій Когелет, 5:8.
- ^ 1 2 Маамар, що починається словами «Ва-їхью хаєй Сара», 5730.
- ^ Тижнева глава «Ваєшев», 37:7.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 3, сіха до глави «Ваєшев», пункти 4–5 (с. 8–807). «Тора ор», тижнева глава «Ваєшев», с. 27в і далі.
- ^ Там само, 122б.
- ^ Книга Мішлей, 31:30.
- ^ Книга Мішлей, 7:5.
- ^ Тижнева глава «Толдот», 25:27.
- ^ Доповнення, с. 313
- ^ Зустріч Шабату.
- ^ «Тора ор», Хаєй Сара, 17б
- ^ «Сефер га-зіхронот», т. 1, с. 345.