Перейти до вмісту

Благопристойне мовлення

Матеріал з Хабадпедії

Пристойна мова — це мовлення з використанням слів і понять, що мають лише позитивне значення. Джерело поняття «пристойна мова» — у Вавилонському Талмуді. У трактаті Псахім (аркуш 3, сторона 1) наводиться барайта: «Навчали в школі рабі Ішмаеля: хай людина завжди висловлюється пристойною мовою».

Його джерело

Користування «пристойною мовою» — галахічний обов'язок; у мудреців наводяться численні застереження, щоб не оскверняла людина вуст своїх, і вказуються при цьому також суворі покарання, як-от: «навіть якщо скріплюють печаткою вирок про нього на сімдесят років на добро — обертають його на зло». А також «поглиблюють йому геїном». І «за цей гріх помирають отроки ненависників Ізраїлю». (Сам вислів «ненависники Ізраїлю» — приклад пристойної мови, що приходить мовою «сгі нагор», як наводиться далі).

Звідси вивели мудреці: «Хай людина не вимовляє непристойного слова, і завжди хай людина говорить чистою мовою». Цю постанову закріплено в багатьох місцях у книгах галахи і мусару.

Джерело мовлення пристойною мовою — згідно з тим, що з'являється в тижневій главі «Ноах», де Святий, благословенний Він, утримався від того, щоб сказати про певну тварину, що вона нечиста, і замість цього скористався висловом: «І від худоби, яка не чиста»[1][2].

У Талмуді наводяться численні цитати з Писання і Пророків, у яких вірш подовжував свої слова, щоб написати «чистою мовою». Настільки велика суворість в юдаїзмі щодо того, щоб говорити «чистою мовою», що навіть вислів «світло до дня», який позначає по суті попередній вечір, походить з бажання не вживати слово «ніч», що викликає негативні асоціації, а саме слова «світло» і «день», які викликають позитивне відчуття (трактат Псахім, 3а).

Мудреці, благословенної пам'яті, особливо суворо дотримуються вживання чистої мови в питаннях, пов'язаних зі скромністю та зі сферою стосунків між чоловіком і дружиною. Так, наприклад, трапляється вислів «мій дім» замість «моя дружина»[3]), «та, що гуляє» і «та, що виходить назовні» замість «блудниця»[4], а також просто «провина», без уточнення, що йдеться про гріх блуду[5].

Рамбам у своїй книзі «Море невухім» (частина 3, розділ 8) зазначає, що святу мову називають так, оскільки її побудовано на основі чистої мови, бо «це речі, про які мовчання прекрасне, а якщо необхідність змусила згадати їх, слід знайти вихід для цього за допомогою інакомовлень з інших мов». Як основний приклад цього він наводить органи, для яких у святій мові є лише інакомовлення. Як можна знайти в Талмуді: «те місце»[6], «його сила»[7] та ін.

У «Зогарі» описується процес, що виникає від уживання нечистої мови: коли людина вимовляє лайливе слово про іншу людину, звук лайливого слова підіймається вгору, і ангели-губителі приєднуються до цього звуку, звук пробуджує велику безодню, і ангели-губителі шкодять людині[8].

Щодо тижневої глави «Мецора» є кілька висловлювань Ребе: Ребе зазначає, що в різних книгах її називають «глава чистоти»[9], а також Ребе вказав комітетові з написання сувою Тори для дітей Ізраїлю писати у свідоцтві для дітей, яким дісталася літера в цій главі, «глава чистоти»[потрібне джерело]. Ребе Раяц уникав згадувати назву цієї глави, а щонайбільше писав або казав день місяця тощо[9]. Водночас Ребе зазначав у пізніші роки, що в останніх поколіннях звичай Ізраїлю[10] — називати її цим ім'ям[11], і пояснив причину: оскільки близько вже розкриття «ітгапха хашоха лі-негора» (арамейською: перетворення темряви на світло) — зробити з «мецора» — Тору, «торат га-мецора»[12]. Пізніше додав, що ця назва натякає, що вже відчувають близькість приходу Мошіаха, праведника нашого, якого називають цим ім'ям[13].

Мовою Ребе

  • «Відзначені бійці ЦАХАЛу» — а не «інваліди ЦАХАЛу», що вказує на справжню сутність людей, які самовіддано віддали себе заради всього Ізраїлю[14].
  • «Дім зцілення» — а не «дім хворих», за справжньою метою цього закладу.
  • Єврей, який поки що не дотримується Тори й заповідей (повністю) — замість вислову «світський»[15], оскільки кожен єврей — частина «святого народу» і не може змінити свою справжню сутність, яка свята, а не буденна[16].
  • Наближення далеких — Ребе заперечував проти цього вислову, оскільки немає далекого єврея.
  • «Легавділь» щодо євреїв — відокремлення є лише між Ізраїлем і народами, але не між одним євреєм та іншим (неважливо, в якому стані він перебуває).
  • Випадково — ніщо не випадкове, усе — особливе провидіння.
  • «В іншому місці» — немає єврея, який перебуває в іншому місці, адже в кожному місці перебуває Святий, благословенний Він.
  • Лашон сгі нагор — замість того щоб описувати певну ситуацію в негативному ключі, Ребе описує її зворотними словами, наприклад «не в тенденції до піднесення», щоб не надавати в мовленні сили негативній тенденції[17].
  • «Протилежність життя» — Ребе уникав казати про померлу людину, що вона померла, а вживав вислів «протилежність життя».
  • А також «протилежність розуму», «протилежність добра», «протилежність здоров'я» і «протилежність святості».

Див. також

Додаткова література

  • Рав Леві-Іцхак Шпрінгер, ‏«Мова його вчителя», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 2043, с. 84 (5784)

Зовнішні посилання


Примітки

  1. ^ Берешит, 7, 8.
  2. ^ Цю тему Ребе докладно роз'яснив у «Лікутей сіхот» том 10, с. 24, сіха до тижневої глави «Ноах».
  3. ^ Вавилонський Талмуд, трактат Шабат, аркуш 118б
  4. ^ Вавилонський Талмуд, трактат Келім 24, 16
  5. ^ Вавилонський Талмуд, Авода зара 3а
  6. ^ Вавилонський Талмуд, Недарім 20а
  7. ^ Вавилонський Талмуд, Бава Меція, 84а
  8. ^ «Зогар», Кдошім, 85а; наводиться також у Реканаті на тижневу главу «Кдошім».
  9. ^ 1 2 «Лікутей сіхот», том 1, с. 239
  10. ^ «Тур» і «Шулхан арух», Орах хаїм, розділ 428 [а також надруковано в «Лікутей Тора», «Гайом йом», «Лікутей сіхот» та ін.]
  11. ^ «Лікутей сіхот», том 7, с. 100
  12. ^ «Лікутей сіхот», том 7, с. 103
  13. ^ Єшаягу 53, 4. Санедрін 98а–б. «Лікутей сіхот», том 22, с. 79, і особливо в «Сефер га-сіхот 5751», том 2, с. 490 і далі
  14. ^ Сіха 23 менахем-ава 5736 (19 серпня 1976).
  15. ^ Чи є в ЦАХАЛі «світські» солдати? קישור לאתר בית חב"ד
  16. ^ З листа на другий день рош ходеш хешвана 5738 (жовтень–листопад 1977), «Лікутей сіхот», частина 38, сторінка 168. Фотографію рукопису надруковано у випуску «Кі каров» 82, сторінка 16.
  17. ^ Ще один приклад — у листі від 19 швата 5733 (22 січня 1973): «Боляче думати про те, що число таких заблукалих душ серед найкращої єврейської молоді не зменшується».

Повідомити про помилку на цій сторінці