Дов-Бер Еліезеров
| Дов-Бер Еліезеров | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 8 тевета 5668 (13 грудня 1907) |
| Місце народження | Хеврон |
| Дата смерті | 18 менахем-ава 5757 (21 серпня 1997) |
| Місце поховання | Гар-га-Менухот, Єрусалим |
| Місце проживання | Хеврон, Єрусалим |
| Місце діяльності | Латрун, Єрусалим |
| Рід діяльності | рабин, рам, голова єшиви |
| Освіта | Талмуд-тора «Ец Хаїм», «Єшиват Ец Хаїм» |
| Посада | рав табору для інтернованих у Латруні, рав району Катамон в Єрусалимі, рам в єшиві «Торат емет», голова єшиви Радзин в Єрусалимі, голова колелю «Єшиват Керем бе-Явне», член рабинського суду Хабаду у Святій Землі |
| Учителі | Шломо-Єгуда-Лейб Еліезеров, Хаїм Ман, Аврагам-Хаїм Гакельман, Іссер-Залман Мельцер, Аврагам-Іцхак Кук, Шимшон-Агарон Полянський |
| Сім'я | |
| Батько | Аврагам |
| Мати | Шейна |
| Дружина | Хая-Сара, дочка рава Йосефа-Цві Саланта |
| Діти | Шмуель-Барух, Яаков-Єгуда Еліезеров та інші |
| Родовід | |
Рав Дов-Бер Еліезеров (8 тевета 5668 (13 грудня 1907) — 18 менахем-ава 5757 (21 серпня 1997)) — рабин табору для інтернованих у Латруні в період британського мандата і рабин району Катамон в Єрусалимі.
Біографія

Народився в Хевроні в родині р. Аврагама і ребецн Шейни. Його родина оселилася в Хевроні слідом за приїздом до Святої Землі праматері роду, ребецн Менухи-Рахель Слонім. Замолоду навчався й виховувався у свого діда, рава Шломо-Єгуди-Лейба Еліезерова, рабина єврейської громади Хеврона й автора книжки «Шеїлат Шломо». У період Першої світової війни його родина перебралася до Єгипту, а після неї повернулася до Землі Ізраїлю й оселилася в районі Бейт-Ісраель в Єрусалимі.
Навчався в «Талмуд-Тора „Ец хаїм“» у меламедів Хаїма Мана та Аврагама-Хаїма Гакельмана. Його другом у ті дні був рав Шломо-Залман Ойербах, який навчався в тому ж класі. Згодом навчався в «Єшиват Ец хаїм» під керівництвом рава Іссера-Залмана Мельцера і отримав сміху на рабинство від рава Мельцера, рава Аврагама-Іцхака Кука та рава Шимшона-Агарона Полянського (рава з Теплика), якому багато допомагав в ухваленні галахічних рішень.
Досягнувши відповідного віку, одружився з ребецн пані Хаєю-Сарою, дочкою рава Йосефа-Цві Саланта.
Він почав давати уроки й публікувати статті, зокрема в журналі «Керем Ціон», присвяченому заповідям, пов'язаним із Землею Ізраїлю. Потім був рамом в єшиві «Торат емет» і главою єшиви Радзин в Єрусалимі.
У 5689 році (1928/1929), під час візиту Ребе Раяца до Землі Ізраїлю, зустрівся з ним і супроводжував його під час відвідин Хеврона. У щоденнику, який він вів у ті дні, він розповів про маамар, який Ребе Раяц виголосив у великій синагозі Хеврона: «Хоча Ребе був слабкий здоров'ям і мова його була дуже тихою, маамари хасидуту, які він говорив, були… дивовижним світлом. Ребе говорив з незвичайною приємністю і „гешмаком“»[1].
У період британського мандата за порадою головного рабина Бен-Ціона Узіеля був призначений рабином табору для інтернованих у Латруні і відповідав за релігійні потреби єврейських в'язнів. У межах своєї посади проводив усі суботи в таборі. Свою діяльність у ці роки він докладно описав на початку своєї книжки «Шаалей Ціон», присвяченої різним питанням, що виникли в цей період.
Під час Війни за незалежність його будинок у районі Меа-Шеарім було зруйновано внаслідок обстрілів, і він разом із родиною переїхав до району Катамон, де в той час перебували біженці зі Старого міста, які прийняли його як свого рабина. Відтоді й до відходу з життя був рабином цього району. Водночас був главою колелю «Єшиват Керем бе-Явне»[2].
Був членом рабинського суду Хабаду у Святій Землі. Призначення відбулося, імовірно, у 5736 році (1975/1976), під час заснування цього суду.
Одного року запитав Ребе, чи не змінити йому прізвище назад на Казарновський, і Ребе вказав не змінювати.
Помер 18 ава 5757 року (21 серпня 1997) і похований на Гар-га-Менухот в Єрусалимі. У заповіті він звелів не виголошувати про нього надгробних промов — ні під час похорону, ні після, і не говорити про нього похвал. Лише на своєму надгробку дозволив написати: «був рабином, який відвідував табір в'язнів у Латруні». Його син також розповідав, що батько написав не називати його інакше як званням «рав», і додав, що й від цього він відмовився б, але не хоче, щоб його називали «скромником»…[3].
Родина
- Його син рав Шмуель-Барух, рам в єшиві в Єрусалимі, автор книжки «Біркат Шмуель» (на трактат «Псахім»), 5738.
- Його син, рав Яаков-Єгуда Еліезеров, — голова рабинського суду в Єрусалимі.
- Його зять, рав Шнеур-Залман Гофман
- Його зять, професор Мордехай Кислев
- Його зять, р. Іцхак-Матітьягу Ліпшиц
Його книги
- «Шаалей Ціон» — респонси.
- «Море бе-галаха» — закони ніди та мікв.
- «Двар Ціон» — коментарі й пояснення до Тори та свят.
Додаткова література
- Гаон і хасид рав Дов-Бер Еліезеров, праведної пам'яті, повідомлення про його відхід з життя, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 149, сторінка 55.
- Його син, рав Яаков Еліезеров, «Двар емет», Єрусалим 5758, на сайті «Оцар га-хохма»
Зовнішні посилання
- Гаон і хасид біля воріт в'язниці Латрун (з «Олам га-хасидут»), сайт Хабад-інфо.
- Бюлетень «Єша шелану» випуск 158, випуск 159
- Лист Ребе до нього [у примітці вказівка на інші місця]
- Сіюм Рамбама 5749 з архіву Шмуеля бен Цві

Примітки
- ^ Стаття з Хабад-інфо (з «Бейт Мошіах») про поїздки Ребе Раяца до Єрусалима і Хеврона.
- ^ «Явне ве-хахамея», с. 335.
- ^ З інтерв'ю «Олам га-хасидут».
Код особи: № 2657162700
