Іцхак-Айзік Епштейн
| Іцхак-Айзік Епштейн | |
|---|---|
Рабин міста Гомель і один із великих хасидів Алтер Ребе | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5530 |
| Дата смерті | 26 іяра 5617 (20 травня 1857) |
| Місце поховання | Гомель[В] |
| Місце проживання | Гомель |
| Рід діяльності | рабин[В] |
| Посада | рабин Гомеля, голова єшиви і колелю в Гомелі |
| Учителі | Рабі Шнеур-Залман з Лядів (Алтер Ребе), Рабі Дов-Бер Шнеурі (Мітлер Ребе), Рабі Менахем-Мендл Шнеєрсон (Ребе Цемах Цедек) |
| Сім'я | |
| Батько | Мордехай |
| Діти | Яаков-Йосеф, та інші |
Хасид рав Іцхак-Айзік га-Леві Епштейн із Гомеля (на прізвисько р. Айзік із Гомеля або р. Айзік Гомлер) (5530 — 26 іяра 5617 (20 травня 1857)) — рабин міста Гомель і один із великих хасидів Алтер Ребе, Мітлер Ребе і Ребе Цемах Цедека.
Був відомий як великий маскіль у вченні хасидуту; виголошував роз'яснення і маамарім з учення хасидуту.
Біографія
Народився в 5530 році (1769/1770) в родині батька, р. Мордехая, нащадка родини Епштейн, з якої вийшли визначні рабини.
Коли йому було близько двадцяти років, він почав наближатися до хасидизму. Після двох років підготовки він вирішив вирушити до Алтер Ребе, щоб увійти на єхідут. Дорогою він проїжджав через поселення Казан поблизу Полоцька і зайшов там до хасида р. Шауля Казанера, який був із хасидів Алтер Ребе. Р. Шауль сказав йому, що в перших хасидів заведено, що «шість місяців з олією мирровою» — це споглядання, яке приводить до справжнього трепету, а «шість місяців з пахощами»[1] — споглядання, яке приводить до смаку в осягненні Б-жественності. Почувши це, р. Іцхак-Айзік повернувся додому, готувався ще рік і лише тоді поїхав на єхідут[2].
Рав Айзік був великим гаоном, і, хоча він був хасидом, його вчення з великим захопленням повторювали і в областях міснагдім — у Мінську і у Вільні[3].
Він мав прихильність нашого Алтер Ребе, який сказав йому: тобі треба продовжити дні, бо на тебе покладено багато здійснити. Довголіття означає, що дні не будуть змарновані на порожні й болісні справи.
Р. Айзік якось сказав: в Алтер Ребе руах га-кодеш не відходив від його чотирьох ліктів; у Мітлер Ребе руах га-кодеш був щоразу, коли він хотів; а в Ребе Цемах Цедека руах га-кодеш буває, коли цього хочуть Згори. Коли це почув р. Гілель з Паричів, він запитав його, чи можна так говорити; р. Айзік відповів: хоча в мене немає руах га-кодеш, але в мене є осягнення в руах га-кодеш.
Ребе Магараш хвалив маамарім р. Айзіка з Гомеля і висловився, що кожна притча з притч р. Айзіка має джерело у вченні Каббали[4].
З Ребе Цемах Цедеком
Однією з вказівок, які він отримав від Алтер Ребе, було не брати на себе тягар проводу хасидизмом Любавичів. Після відходу з життя Мітлер Ребе хасиди хотіли, щоб рабі Айзік посів його місце і сів на престол проводу. Після зусиль і спроб переконання рабі Айзік погодився взяти на себе цю посаду. Збираючись сісти у віз до Любавичів, він зняв ногу з підніжки воза і відмовився сідати і брати на себе цю посаду. Р. Айзік розповідав, що в ту мить, коли він зняв ногу з підніжки воза, його розум і серце стали в тисячу разів чистішими.
Рабі Айзік був одним із найактивніших хасидів на користь призначення Ребе Цемах Цедека Ребе після відходу з життя Мітлер Ребе. Коли Ребе Цемах Цедек нарешті погодився взяти на себе провід[5], він виголосив перший маамар (3 сівана 5589 року (4 червня 1829)), що починається словами «Аль шлоша дварім». Р. Айзік упізнав у ньому маамар, який Алтер Ребе виголосив у 5553 або 5554 році (1793/1794), і дуже схвилювався. Він згадав, що був присутній під час виголошення цього маамару в кімнаті Алтер Ребе і що Цемах Цедек (який був тоді маленькою дитиною) заважав йому. Алтер Ребе, відчувши його думки, сказав р. Айзікові: «Він чує, він чує, ти ще дізнаєшся, що він чує», і тепер він зрозумів, що той мав на увазі[6].
Хасиди розповідають[7], що востаннє, коли рабі Айзік був у Любавичах у Ребе Цемах Цедека, коли він збирався повернутися додому, Ребе Цемах Цедек вийшов провести його. Спочатку вони попрощалися благословеннями на нахас від дітей і онуків, як заведено в людей. Потім Ребе Цемах Цедек поклав голову на плече рабі Айзіка, а рабі Айзік поклав голову на плече Ребе Цемах Цедека, і так вони стояли пів години. Потім рабі Айзік сказав: будьте здорові, бо, вочевидь, ми більше не побачимося, хіба що коли прийде Мошіах. Цемах Цедек підняв свої святі руки вгору, кажучи: їдь із миром, їдьте з миром. Незабаром, 26 іяра 5617 року (20 травня 1857), рабі Айзік помер.
Його рабинство в Гомелі
У 5565 році (1804/1805) він отримав пропозицію обійняти посаду рабина в містечку Гомель. Як випробування він надіслав збірку з Тори, присвячену законам хали. Твір було надіслано гаонам містечка Вітка, сусіднього з Гомелем, щоб вони висловили свою думку, і через їхнє велике враження йому одразу ж запропонували посаду рабина[8]. Пропозицію було прийнято з благословення Алтер Ребе, який благословив його на єхідуті, на якому він представив цю пропозицію[9].
Хоча йому пропонували рабинські посади в інших, більших і значніших містах, він не погодився залишити своє рабинство в Гомелі[10] і служив на цій посаді понад п'ятдесят років, до свого відходу з життя в 5617 році (1856/1857)[11]. Він був також рош-єшивою і стояв на чолі колелю для аврехів, що діяв у місті[12].
Його нігуни
Рав Лев Лейбман досліджував нігуни р. Айзіка; у замітці з газети «Га-Цфіра» за 5654 рік наводиться такий уривок: «Цей гаон знав російську мову, і коли бував у доброму настрої від вина, любив говорити російською, і одна з його пісень [=нігунів] удостоїлася стати майже народною піснею в устах багатьох євреїв, мешканців Білої Русі. Рав гаон Рія, благословенної пам'яті, залишив після себе багатьох учнів, з яких деякі ухвалювали галахічні рішення і судили в різних містах. І багато днів після його смерті багато хто в місті Гомелі старанно вивчав Талмуд і досягав рівня рабинського посвячення». З цього свідчення видно, що він був також знавцем нігунів; чи були це його власні нігуни, чи почуті ним від інших — встановити неможливо. У всякому разі, є свідчення рава Іцхака Дубова (мир праху його), що на одному фарбрейнгені в 5732 році (1971/1972), який відбувався в Манчестері, рав Дубов співав там нігун із нігунів р. Айзіка; цей нігун з невеликими змінами наводиться також в аудіозаписах р. Давида Гурвіца[13].
Його праці
- Десять маамарім:
- Маамар про вихід з Єгипту
- Маамар про мацу і келихи
- Маамар про смирення і радість
- Маамар про два світила (поділяється на три частини)
- Маамар про Шабат
- Маамар про Авдалу
- Маамар про благословення
- Маамар про загальність Тори
- Книга «Хана Аріель» (про свята і всі тижневі глави)
Родина
- Його син, рабі Яаков-Йосеф.
- Його син, р. Менахем-Нохум (дружина — Двора, дочка р. Ісраеля; одружилися в 5616 році (1855/1856))[14].
- Його син, р. Айзік[15]. Народився в Гомелі 21 адара 5618 року (7 березня 1858).
- Його син, р. Залман. Народився в Гомелі 6 тевета 5623 року (28 грудня 1862).
- Його син, р. Ісраель. Народився в Гомелі 29 тамуза 5620 року (19 липня 1860).
- Його син, р. Моше. Помер у віці 60 років 14 тевета 5676 року (21 грудня 1915).
- Його зять, р. Ісраель,
- Його дочка, Рахель. Вийшла заміж за р. Еліезера-Шимона Томаркіна[16]. Він помер у віці 65 років у Гомелі 20 тевета 5659 року (2 січня 1899). Рахель померла у віці 65 років 21 адара 5667 року (7 березня 1907).
- Їхній син, Шломо. Народився в Гомелі 17 кислева 5624 року (28 листопада 1863). Їхній син, Дан, помер 11 іяра 5714 року (14 травня 1954) і похований у Монтефіоре (його дружина — Фейга, дочка р. Моше).
- Їхній син, Залман. Дружина: Нехама. Їхня дочка, Сіма, 5660 року (1899/1900) народження.
- Їхній син, Нахум. Одружений з Ітою, дочкою р. Гірша. Їхня дочка: Гута-Естер. Народилася в Гомелі 26 хешвана 5651 року (9 листопада 1890). Померла там у 5631 році (1870/1871).
- Їхня дочка, Сімха-Фрейда. Народилася в Гомелі 6 тішрея 5615 року (28 вересня 1854).
- Їхня дочка, Батья. Народилася в Гомелі 30 сівана 5616 року (3 липня 1856).
- Їхній син, Іцхак-Айзік. Народився в Гомелі 1 сівана 5619 року (3 червня 1859). Одружився з Адл, дочкою р. Аврагама-Аби. Р. Айзік помер у віці 49 років у Гомелі 25 адара II 5668 року (28 березня 1908).
- Його син, Залман. Народився в Гомелі 3 іяра 5656 року (16 квітня 1896).
- Його син, Дан-Азріель. Народився в Гомелі 23 іяра 5651 року (31 травня 1891). Помер там у 5730 році (1969/1970).
- Його дочка, Бейла. Народилася в Гомелі 16 швата 5645 року (1 лютого 1885).
- Його дочка, Нехама. Народилася в Гомелі 18 нісана 5646 року (23 квітня 1886). Вийшла заміж за Моше-Мордехая, сина р. Баруха Зісліна.
- Його дочка, Перл-Лея. Народилася в Гомелі 29 швата 5650 року (19 лютого 1890).
- Його син, Йосеф. Народився в Гомелі 5 ава 5642 року (21 липня 1882).
- Його син, Вольф. Помер у Гомелі у віці 25 років 7 хешвана 5673 року (18 жовтня 1912).
- Його син, Аба-Яаков. Одружився з Лібою, дочкою р. Іцхака Гуревича з Городні, 14 елула 5672 року (27 серпня 1912). Їхня дочка Естер, 5674 року (1913/1914) народження.
- Його дочка, Гітл. Вийшла заміж за рабі Цві-Дова, сина р. Аврагама Латкера, який спочатку заробляв торгівлею, а після відходу з життя рабі Іцхака-Айзіка змінив його на посаді рабина міста. Р. Цві-Дов помер у віці 81 року в Гомелі 27 іяра 5668 року (28 травня 1908).
- Їхній син, Шалом. Дружина: Хая-Сара. Діти: Елка.
- Їхня дочка, Мір'ям. Народилася в Гомелі 12 хешвана 5615 року (3 листопада 1854).
- Браха. Народилася в Гомелі 15 сівана 5616 року (18 червня 1856).
- Їхня дочка, Хая. Народилася в Гомелі 30 кислева 5618 року (17 грудня 1857).
- Їхня дочка, Фейга. Народилася в Гомелі 12 тамуза 5623 року (29 червня 1863).
- Його син, р. Менахем-Нохум (дружина — Двора, дочка р. Ісраеля; одружилися в 5616 році (1855/1856))[14].
Додаткова література
- Еліягу-Йоханан Гурарі, «Толдот Іцхак-Айзік», інститут «Огалей Шем», Кфар-Хабад, 5747; друге видання — 5785.
- Хасид, який «майже» став Ребе, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1858, с. 52
- «Лішмоа озен», розділ рабі Айзіка з Гомеля
- Залман Рудерман, книга «Хасидім аншей маасе», с. 17–22.
- Ханання Зогар, Р. Іцхак-Айзік з Гомеля, в «Олех хасид — брошура для вивчення і завдань», 5784, сторінка 9
Зовнішні посилання
- Образ хабадського «маскіля» • збірка рідкісних висловів та історій про хасида р. Айзіка з Гомеля, на сайті «Хабад Лайв»

- І душа його відлетіла на «Кдуші»...
- Як хасиди ставилися до вивчення книг р. Айзіка з Гомеля?, на сайті «Хабад Лайв»

- Шмуель Марцбах, Гаон-хасид р. Айзік з Гомеля на сайті «Маянотеха»
- Шломо Берман, «Толдот Іцхак», с. 18–22, у: Іцхак Суволський (ред.), «Кнесет га-гдола»: народна книга, т. 1, Варшава, 5650, на сайті HebrewBooks
Примітки
- ^ Мегілат Естер (Сувій Естер)
- ^ «Сефер га-толдот» Алтер Ребе, ч. 4, с. 1045 (там само і на наступних сторінках докладніше про його єхідут)
- ^ Там само, с. 1125
- ^ Сіха Шабату тижневого розділу «Емор» на денній трапезі 5700 року (1939/1940), «Сефер га-сіхот» 5700.
- ^ Це було завдяки трьом хасидам, які тоді переконали його, серед них і р. Айзік
- ^ Подробиці історії наводяться в книзі «Толдот» Ребе Цемах Цедека, с. 73
- ^ Див. «Лішмоа озен»
- ^ Збірка «Кнесет га-гдола» (Варшава, 5650)
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, т. 8, с. 493
- ^ «Меліцей еш», ч. 3, у доповненнях, с. 69
- ^ «Оцар га-рабаним», с. 233
- ^ «Сефер га-толдот» Цемах Цедека, с. 144
- ^ Блог «Стіна нігунів» рава Лейбмана https://nichoach.blogspot.com/2019/05/blog-post_12.html?m=1
- ^ Був габаєм синагоги «Любавич Гомель»
- ^ «Арім ве-імаот бе-Ісраель», т. 5, с. 260
- ^ Син р. Йосефа Томаркіна
Код особи: № 5328171800