Аврагам-Еліягу Плоткін
| Аврагам-Еліягу Плоткін | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 10 тішрея 5649 (15 вересня 1888) |
| Місце народження | Рогачов |
| Дата смерті | 8 хешвана 5709 (10 листопада 1948) |
| Сім'я | |
| Діти | Шмуель Плоткін |
| Родовід | |
Рав Аврагам-Еліягу Плоткін (10 тішрея 5649 (15 вересня 1888) – 8 хешвана 5709 (10 листопада 1948)) був одним з учнів «Томхей Тмімім» у Любавичах і одним із визначних рабинів Хабаду в низці містечок Радянського Союзу. Також був головою єшиви «Томхей Тмімім» у Покінгу і головою «Агудат хасидей Хабад» у цьому місті.
Біографія
Його юність

Р. Аврагам-Еліягу народився в Йом Кіпур 5649 року (15 вересня 1888) у місті Рогачові в родині р. Шмуеля Літмана, хабадського хасида, нащадка рабинського роду, і Хаї-Раші.
З юних років виявилися його благословенні здібності, і в дев'ять років він вступив на навчання до класу відмінників до меламеда р. Гецла разом із юнаками, старшими за нього на кілька років. Подорослішавши, він вирушив до Бобруйська і вступив до єшиви адмора р. Шмар'ягу-Ноаха Шнеєрсона.
Через вільнодумні віяння, що поширювалися тоді на вулицях, батько в 5667 році (1906/1907) відправив його до Любавичів, відомих як надійне місце. Коли р. Аврагам-Еліягу прибув до Любавичів, він уже був сповнений знань Шасу і поским. І, як розповідають, уже тоді — ще до входження у світ хасидуту — він був юнаком зі сформованим духовним обличчям і збудованим внутрішнім світом. Як визначають це його друзі: «Ер із шойн гевен а мегус» [= уже тоді він був 'особистістю'].
Р. Аврагам-Еліягу зі своїми видатними силами прорвався до світла хасидуту. Він тяжко працював, трудився до поту і дозволив своїй самості зламатися. Тож Ребе Рашаб засвідчив про нього, що обличчя його світиться від витонченості, якої він досяг.
Одного разу в Сімхат Тора, після повторення маамару хасидуту, почутого з вуст Ребе Рашаба, Ребе Раяц запросив його до себе додому зробити в нього кідуш. При цьому Ребе Раяц почастував його горілкою і після чималої кількості запитав молодого р. Аврагама-Еліягу, у чому перевага єшиви «Томхей Тмімім». Р. Аврагам-Еліягу відповів Ребе Раяцу те, що відповів.
Після цього Ребе Раяц пішов на гакафот до свого батька, Ребе Рашаба. Оскільки в той час не кожен міг увійти, р. Аврагам-Еліягу запитав його: а що буде зі мною? Ребе Раяц відповів йому: Галт зих он ін майн гартл [= тримайся за мій «гартл»]. Р. Аврагам-Еліягу вхопився за гартл Ребе Раяца і ввійшов разом із ним на гакафот. Побачивши їх, Ребе Рашаб їм усміхнувся. Р. Аврагам-Еліягу запитав, де буде його місце, і Ребе вказав йому на кут під одним зі столів і звелів сказати лехаїм.
У той період він служив також неофіційним рабином у домі Ребе. Оскільки він мав широкі знання в галасі і його богобоязливість передувала його мудрості, то, попри юний вік, щоразу, коли виникало питання, посилали запитати р. Аврагама-Еліягу.
У роки його навчання в «Томхей Тмімім» Ребе Раяц іноді підходив до нього і пропонував вийти разом на прогулянку, під час якої вони вели пілпуль у Торі та хасидуті; р. Аврагам розповідав, що одного разу Ребе звернувся до нього на ім'я «Отець милосердя»[1].
Одруження і рабинство
Відомий багатій із Риги, р. Яаков-Цві Якобсон, лісоторговець, вибрав його в женихи своїй доньці Хаї-Цирл. Багатій пообіцяв йому дбати про всі його потреби, щоб він міг продовжувати займатися Торою і служінням. Після одруження він служив рабином у низці міст і містечок.
Невдовзі після одруження, у 5674 році (1913/1914), його послав Ребе Рашаб служити рабином у містечку Ушвет. У цьому містечку він носив вінець рабинства близько десяти років.
Улітку 5683 року (1922/1923) виникла думка запросити р. Аврагама-Еліягу на посаду голови єшиви в єшиві «Томхей Тмімім» у Варшаві, яка робила тоді свої перші кроки. Ребе Раяц сам запропонував у листі раву Алтеру Сімховичу кандидатуру р. Аврагама-Еліягу, додаючи й підкреслюючи, що коли «в нього буде прохання від бейт-мідрашу приїхати як рабин, а також дозвіл, то немає перешкод до того, щоб він поїхав до них займатися цією справою».
Приблизно через десять років рабинства в містечку Ушвет він перейшов на посаду рабина до Вітебська. Там він служив рабином недовго, близько року, і невдовзі перейшов на посаду рабина в містечку Осташков. Згадку про його переїзд до Осташкова ми знаходимо в листі Ребе Раяца[потрібне джерело], у якому той цікавиться, що робиться в цій справі:
Рав, наш учитель рав Аврагам-Еліягу, хай живе він
Уже понад п'ять тижнів минуло відтоді, як я відповів йому щодо рабинства в Осташкові, і так само відповів їм, і досі не отримав жодної відповіді ні від нього, ні від них, що не годиться. І ось, окрім того, що я бажаю знати, що з ним відбувається, є ще й головне: те, що він написав мені (і так само написали мені з Осташкова, що є низка необхідних виправлень у різних справах) і що перед ним, з допомогою Всевишнього, благословенний Він, велика робота в окрузі, — мені дуже важливо знати, що потрібно і що він зробив і здійснив на благо.
Через рік звільнилася посада рабина в Чикаго у зв'язку з відходом з життя їхнього рабина, рава Мордехая Зевіна. Ім'я р. Аврагама-Еліягу було назване серед найсерйозніших кандидатів. Ребе Раяц теж хотів докласти до цього зусиль і висував різні пропозиції. Про двох осіб Ребе Раяц написав: «Я запропонував би одного з двох», — і далі описує їх зовсім особливим чином: «яких він добре знає, бо вони люди знання і внутрішнього образу і вже обізнані в керівництві», — один із них — р. Аврагам-Еліягу.
Фактично р. Аврагам-Еліягу служив рабином в Осташкові до 5688 року (1927/1928). Після цього він був змушений разом із багатьма євреями покинути містечко і шукати місце, де євреям порівняно легше дотримуватися Тори і заповідей, а також заробляти на життя. Р. Аврагам-Еліягу переселився в одне з передмість Ленінграда, де жив до початку Другої світової війни. Зовні він займався різними ремеслами заради заробітку, але насправді і в ці тяжкі роки служив неофіційним рабином і із самопожертвою діяв заради зміцнення єврейського життя.
Прощання з Ребе Раяцом
Наступного дня після Сімхат Тора 5688 року (1927/1928) на вокзалі в Ленінграді зібралося безліч людей попрощатися з Ребе. Вони проводжали його до останньої хвилини. Весь час підходили все нові хасиди. В останню мить, коли Ребе вже сидів у вагоні, раптом з'явився р. Аврагам-Еліягу. Р. Аврагам-Еліягу прийшов надто пізно, і його не хотіли пускати в поїзд, але він подолав усіх відповідальних і щосили протиснувся до вагона Ребе. Ребе ступив йому назустріч, і тоді на очах у всіх, хто проводжав, вони кинулися одне одному в обійми і так стояли, обнявшись, обидва заливаючись сльозами.
У Другій світовій війні
У роки Другої світової війни, коли всі тікали від жаху нацистської влади, р. Аврагам-Еліягу теж був змушений мандрувати з родиною на Урал (на околиці Сибіру). Він прибув до містечка в Башкирії і пробув там більшу частину воєнних років — близько двох років.
У 5703 році (1942/1943) він прибув із родиною до Самарканда. Окрім посади рабина громади анаш, він узяв на себе посаду голови єшиви в єшиві, що відкрилася там.
В особистому житті він багато страждав: окрім двох, які залишилися живими, усі його діти, близько шести-семи, померли за його життя. Деякі не вижили й померли невдовзі, у малому віці. Двоє з них померли в отроцькому віці (років тринадцяти-чотирнадцяти): син Яаков-Цві помер від хвороби, коли вони були в Башкирії на Уралі, і там його поховали батьки. Донька Раша померла, коли вони були вже в Самарканді.
З усіх його дітей живими залишилися двоє: його старша донька Ліба, дружина р. Єгошуа Пінсона, і його син р. Шмуель Плоткін, який служив у минулому рабином і шаліахом Ребе в місті Бердичів в Україні.
Його шурин, р. Ісраель Магідсон, загинув під час Голокосту.
Виїзд з Росії
Р. Аврагам-Еліягу виїхав із родиною під час «Виїзду з Росії 5706» і прибув до транзитних таборів у Покінгу в Німеччині. І там р. Аврагам-Еліягу стояв на чолі громади, ніс тягар рабинства, був головою «Агудат хасидей Хабад» і навіть одним із керівників єшиви.
З Покінга р. Аврагам-Еліягу з великою групою анаш вирушив до Франції. Там він почав на високому рівні керувати громадськими справами. Коли у Франції було засновано єшиву «Томхей Тмімім», Ребе Раяц надіслав особливого листа, у якому повідомляв, що призначає р. Аврагама-Еліягу головою комітету духовного керівництва єшиви.
Відхід з життя

Невдовзі після прибуття до Франції він тяжко захворів. Помер 8 хешвана 5709 року (10 листопада 1948) і похований на кладовищі в Цфаті.
Його книги
- «Пніней Аврагам-Еліягу». Узимку 5772 року (2011/2012) його син видав його хідушім у Торі у видавництві «Кегот».
- «Ктівей Аврагам-Еліягу». Видана його сином у 5774 році (2013/2014).
- «Бірурей галахот». Вийшла друком узимку 5772 року (2011/2012) у видавництві «Кегот».
- «Біур ле-Танія». За уроками Рашага Естермана. Вийшла друком у 5775 році (2014/2015).
Родина
- Його брат, Бенціон.
- Його син, рав Шмуель Плоткін
- Його син, Яаков-Цві.
- Його донька, Раше.
- Його донька Ліба, дружина рава Єгошуа Пінсона
- Р. Шнеур-Залман Шаглов (виріс у рава Плоткіна після того, як у 5 років утратив батька)
Додаткова література
- Життєпис рава Плоткіна в тижневику «Бейт Мошіах». Частина перша, Із Рогачова до Любавичів, випуск 397 с. 22 і далі. Частина друга, «Людина знання і внутрішнього образу, обізнана в керівництві», випуск 398 с. 60 і далі. Частина третя, Великий розум і широке серце, випуск 399 с. 44 і далі.
- Йосеф Ашкеназі, «Оцар га-хасидім» — особистість і хасидське вчення машпіїм Хабаду по всьому світу, видавництво «Хазак», 5774
- Книжка «Ктівей р. Аврагам-Еліягу Плоткін» — видана в 5775 році (2014/2015) його сином.
- Рав Еліягу Матусов, р. Шнеур-Залман Бергер, «Виїзд із Росії» (книжка) — про його діяльність у Покінгу
- М. Моше, «Лише одна перевага...», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 449, с. 12 і далі.
Зовнішні посилання
- М'якість і твердість: хасид, з обличчя якого Ребе Рашаб зняв грубість…

- Коли «тамім» спростував урок литовського голови єшиви

Примітки
- ^ Із книжки «Ктівей р. Аврагам-Еліягу Плоткін»
Код особи: № 1457722900
- Хабадпедія: статті, що потребують джерела
- Хасиди часів Ребе Рашаба
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Рабини Хабаду періоду Ребе Раяца
- Особистості у Вітебську
- Випускники «Томхей Тмімім» у Любавичах
- Хасиди, які залишили Росію під час Великої втечі
- Особи, поховані на цвинтарі Цфата
- Особистості в Петербурзі
- Особистості в Самарканді
- Особистості в Покінгу
- Родина Плоткіних
- Особистості, що померли 5709 року (1948/1949)
- Особистості, що народилися в 5649 році (1888/1889)