Перейти до вмісту

Пустеля (місце)

Матеріал з Хабадпедії
Пустеля

Пустеля (у множині: пустелі) — це сухі й посушливі області, умови життя і клімат у яких не дозволяють існувати живим видам, і навіть рослини не можуть там вижити тривалий час.

Хасидут використовує пустелю, у якій немає матеріальної життєвості, як притчу про місце, у якому немає також і духовної життєвості.

Пустеля в дзеркалі хасидуту

Джерело ставлення хасидуту до пустелі як до місця, спустошеного від Б-жественного розкриття, — у пророцтві Ірміягу:

Який вів нас пустелею, землею степовою і ритою, землею висохлою і смертної тіні, землею, якою не проходив ніхто і де не жила людина

— Ірміягу, розділ 2, вірш 6

Хасидут роз'яснює[1], що оскільки життєвість усякої речі походить від святості, то місце, у якому бракує Б-жественної життєвості, символізує вершину нечистоти і ситра ахра; а оскільки пустеля — найпустельніше місце, у якому немає жодної життєвості й оживлення, вона символізує джерело сили та життєвості кліпот і сил нечистоти у світі.

З цієї причини[2] сини Ізраїлю мандрували пустелею впродовж сорока років, щоб підкорити кліпот і розкрити Б-жественне світло навіть у пустелі.

Ребе звертає увагу в одному зі своїх маамарів хасидуту[3], що причина того, що Алтер Ребе бере притчу «Король у полі» саме з поняттям «поле», а не з поняттям «пустеля», полягає в тому, що душа єврея ніколи не може оселитися постійно в пустелі; і навіть якщо вона грішить і падає в місце, спустошене з духовного погляду, це лише тимчасово, і їй ще належить повернутися в поле і «засіяти» Тору й заповіді.

Хоча пустеля і не є місцем єврея, усе ж на єврея покладено обов'язок вийти й вибрати розсіяні в ній духовні іскри.

На відміну від цього, в інших місцях у хасидуті роз'яснюється[4], що Святий, благословенний Він, обрав місцем Дарування Тори саме пустелю, оскільки пустеля символізує настільки піднесений Б-жественний ступінь, що його розкриття не залежить від наявності духовної життєвості, і з його погляду все одно; і тому саме там Святий, благословенний Він, міг розкритися Сам під час Дарування Тори і розкритися синам Ізраїлю явним і відчутним чином[5].

Примітки

  1. ^ «Лікутей Тора», початок тижневої глави «Насо» (посилання не активне)
  2. ^ Для ширшого розгляду див. у сіхі Ребе, надрукованій у «Лікутей сіхот», частина 13, тижнева глава «Насо».
  3. ^ Шабат тижневої глави «Ре'е», Шабат мевархім місяця елул 5733 (серпень–вересень 1973). «Сефер га-маамарім» 5733, сторінка 466.
  4. ^ Див., наприклад, сіху Шабату тижневої глави «Шлах» 5746.
  5. ^ І див. у сіхі «Двар малхут» Бе-гар — Бехукотай 5751.

Повідомити про помилку на цій сторінці