Перейти до вмісту

Аврагам-Давид Лавут

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю необхідно переписати. Можливо, стаття містить помилки, або її формулювання і стиль викладу не підходять.
Ви можете допомогти й виправити недоліки, але, будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Аврагам-Давид Лавут
Рабин Миколаєва в Україні
Основна інформація
Дата народження5577
Дата смерті17 адара 5650 (9 березня 1890)
КраїнаУкраїна
Місце проживанняПолоцьк, Романівка, Миколаїв
Місце діяльностіРоманівка, Миколаїв
Рід діяльностірабин, письменник
Посадарабин колонії Романівка, рабин Миколаєва
УчителіЕліягу-Йосеф Рівлін
Сім'я
БатькоЄгуда-Лейб Лавут
Дід (по батькові)Рабі Шнеур-Залман з Лядів (Алтер Ребе)
МатиФейга, дочка р. Еліягу
ДружинаЕстер, дочка Лейба (першим шлюбом), Песя Хохштейн (другим шлюбом)
ДітиБейла-Рівка, Еліягу, Менаше
Родовід

Рав Аврагам-Давид Лавут (5577 – 17 адара 5650 (9 березня 1890)) — рабин Миколаєва в Україні, автор книжок і прапрадід Ребе.

Про його особистість Ребе писав: «Рав Аврагам-Давид вирізнявся гострим розумом, піднесеними здібностями й широкими знаннями в морі Талмуду. А своєю праведністю він здобув собі шанувальників, які плекали до нього велику любов усе його життя»[1].

Біографія

Народився в 5577 році (1816/1817) у Полоцьку в сім'ї свого батька р. Єгуди-Лейба (сина р. Іцхака) Лавута (який помер у п'ятницю, напередодні святого Шабату, 6 елула 5623 року (21 серпня 1863)) і своєї матері, ребецн Фейги (доньки хасида р. Еліягу) [яка померла в п'ятницю, напередодні Шабату, 5 іяра 5613 року (13 травня 1853)]. Ще в юності він прославився як людина кмітлива, з гострим розумом і піднесеними здібностями. З часом набув широких знань у Гемарі, галахі та хасидуті.

Його дружина (у першому шлюбі): ребецн Естер, донька р. Лейба [яка народилася в 5578 році (1817/1818) або взимку 5579 року (1818/1819)].

У 5598 році (1837/1838) у нього народилася донька Бейла-Рівка (згодом вийшла заміж за р. Ісраеля-Ар'є-Лейба Яновського з Романівки).

Після відходу з життя рава Натана га-Леві Гурвіца, рабина Полоцька, у 5599 році (1838/1839) рабином Полоцька було призначено відомого хасида рава Еліягу-Йосефа Рівліна з Дрибина, і р. Аврагам-Давид Лавут навчався в нього, і рав Рівлін дав йому сміху на ухвалення галахічних рішень.

У 5601 році (1840/1841) генерал-губернатор Новоросійського краю граф Михайло Семенович Воронцов заснував у Херсонському повіті, коштом державної скарбниці, нову єврейську землеробську колонію під назвою Романовська (за назвою пустища Романовська, на якому оселилися); колонія, яку євреї називали Романівка, розташована за п'ятнадцять верст на північ від колонії Нагар-Тов і за дев'яносто верст на північ від Херсона (а відстань між нею і Миколаєвом, що лежить на південний захід від неї, — трохи більше ніж дев'яносто верст).

Влада, зацікавлена в поселенні євреїв (які жили в містах смуги осілості) на пустищах Херсонщини, скористалася пожежею, що сталася в Полоцьку в 5597 році (1836/1837), щоб вести агітацію серед євреїв Полоцька, аби вони переселилися в херсонські степи й заснували там колонію Романовська (однією з пільг, що надавалися поселенцям у херсонських степах, було звільнення від військової служби на 25 років). І влітку 5601 року (1840/1841) склалася група євреїв із Полоцька на чолі з р. Єгудою-Лейбом (сином р. Іцхака) Лавутом, готових заснувати колонію Романовська в херсонських степах, і 19 тамуза 5601 року (8 липня 1841) влада склала «Список першої партії полоцьких євреїв, призначених до поселення на пустищі Романовській, від 26 червня 1841 року» (19 тамуза 5601 (8 липня 1841)), а також «Список другої партії…» від того самого числа [зберігається в архіві у справі «Про об'єднання малодушних родин євреїв, що поселяються в херсонських колоніях у стані землеробів, за 1841 рік»]. Після тішрея 5602 року (вересень–жовтень 1841) євреї Полоцька, призначені до поселення на пустищі Романовській, вирушили в дорогу до Романовської, а на півдорозі зупинилися на кілька місяців у містечку Явкіно (п'ятдесят три градуси й п'ятдесят секунд північної широти, у Смоленському повіті), бо боялися продовжувати взимку тяготи дороги, щоб не спіткала їх біда; а коли наприкінці місяця швата почали танути сніги, вони продовжили шлях до Романовської, прибули туди в місяці адарі й одразу ж почали сіяти яру пшеницю.

Ще в період укладання списку для поселення євреїв у Романовській поселенці погодилися призначити рава Аврагама-Давида Лавута своїм рабином, і він почав служити рабином поселенців у колонії Романовська (яку євреї називали Романовко; а в метричній книзі записано: Романовки); а 15 хешвана 5606 року (15 листопада 1845) рав Лавут отримав від міської думи Романівки затвердження на посаду рабина Романівки і завдяки великій праведності та доброті серця здобув безліч прихильників у всіх верствах суспільства.

За роки свого рабинства рав Лавут написав твір під назвою «Кав накі» про закони розлучних листів; «Шаарей тфіла» — про текст молитви; і «Натів хаїм» — про закони й звичаї, що стосуються повсякденного життя (примітки до книжки «Дерех хаїм» рава Яакова з Лісси). Крім того, уклав «Піскей Прі мегадім», надруковані нещодавно.

Про свій візит до Ребе Цемах Цедека в Любавичах у 5606 році (1845/1846) рав Лавут пише у своєму схваленні, датованому п'ятницею, переддням святого Шабату тижневої глави «Ваеце» 5645 року (1884/1885), до книжки «Пелах га-рімон» рава Гілеля з Паричів на книгу Берешит:

«У 5606 році (1845/1846) я удостоївся просити нашого пана, вчителя і наставника, благословенної пам'яті, щоб він вибрав з-поміж обраних рабинів, покірних його волі, одного особливого, гідного й придатного для цього, і дав йому дозвіл, і поклав на нього обов'язок їздити щороку до Херсонської губернії (містечка, далекі від Любавичів), щоб наставляти анаш на шляхах Тори, служіння і праведних якостей; і благословен Б-г, мої слова увійшли в його вуха, і він пообіцяв мені здійснити це».

А Ребе пише в життєписі рава Лавута, який він опублікував на початку нового видання книжки «Кав накі»: «Завдяки його добрему впливу вся область Херсонської губернії стала місцем Тори і заповідей».

А рав Лавут запитав його святість Ребе Цемах Цедека влітку 5609 року (1848/1849): один чоловік із мешканців тутешньої святої громади Романівка одружився з розлученою зі святої громади Гар-Шефер, і приблизно через два місяці після хупи з якоїсь причини до мене потрапило її маасе бейт дін [= рішення рабинського суду], яке було в Гар-Шефері, і я знайшов у ньому дві речі, які неможливо визнати придатними навіть постфактум ... І ось, минулого року, в місяці менахем-аві, щойно мені стала відома ця справа, я докладно виклав питання.. але відтоді й донині я не удостоївся відповіді; і ось цієї зими я говорив із мсадером [гету], і він сказав, що, ймовірно, жінка сказала йому так до написання гету..

Питання було надруковано разом із розлогою відповіддю його святості Ребе Цемах Цедека в респонсах «Цемах Цедек», частина «Евен га-езер», розділ 200, і висновок Цемах Цедека: «Якщо зі мною погодяться рабини ваших околиць і рав гаон святої громади Златопіль, у якого, як видно з листа його високої честі, було це питання, я приєднуюся до них, щоб дозволити їй спокійно жити зі своїм чоловіком.

Миколаїв

Містечко Миколаїв було засноване в 5549 році (1788/1789) на берегах річки Буг, і засновником єврейської громади там (у 5571 році (1810/1811)?) був Шломо-Єшаягу Рафалович, підрядник, який займався будуванням кораблів, а синагогу було збудовано там у 5582 році (1821/1822). А рав Ефраїм-Залман Розумне, хасид Хабаду зі Сміли (який зберігав у себе списки маамарів хасидуту Алтер Ребе, а також запис Мітлер Ребе маамару «Насо ет рош бней Гершон», який Алтер Ребе виголосив у Жлобині в Шабат тижневої глави «Насо» 5567 року (1806/1807); цей запис, скопійований равом Розумне у Смілі в 5570 році (1809/1810), було надруковано з його копії в його книжці «Гар Ефраїм», що вийшла друком у 5657 році (1896/1897) зусиллями його сина), який отримав сміху на рабинство від рава Яакова зі Сміли, був призначений рабином синагоги, збудованої для нижніх чинів робочого складу Миколаївського порту.

Після відходу з життя Шломо-Єшаягу приблизно в 5607 році (1846/1847) його місце на чолі громади посів його син, р. Олександр-Сендер Рафалович, теж підрядник із будування кораблів. Наприкінці зими 5614 року (1853/1854) рав Розумне захворів, і йому додали ім'я Хаїм, а 17 адара 5614 року (17 березня 1854) громада Миколаєва повідомила військового губернатора: «Рабин Хаїм Розумне, призначений на свою посаду для нижніх чинів робочого складу Миколаївського порту, хворий.. і тому Розумне запросив рабина колонії Романівка, Аврагама Лавута, і просить дозволити Лавуту здійснювати обряди, встановлені єврейською релігією»; і військовий губернатор затвердив це призначення. Щомісяця рав Лавут проводив три тижні в Романівці (де він служив рабином) і один тиждень у Миколаєві, де він служив рабином синагоги

У 5617 році (1856/1857) робочу силу Миколаївського порту було переведено в сухопутну робочу силу, і рава Розумне звільнили з посади рабина міста, а завдяки клопотанням для нього домоглися дозволу на перебування в Миколаєві до одужання.

І до нас потрапив договір, укладений між равом Лавутом і головою громади Олександром-Сендером Рафаловичем у 5617 році (1856/1857): що щомісяця рав Лавут проводить три тижні в Романівці (де він служить рабином) і один тиждень у Миколаєві, де він служить рабином синагоги.

У 5619 році (1858/1859) уряд дозволив єврейським купцям селитися в Миколаєві, а в 5620 році (1859/1860) дозвіл на поселення було дано й нижнім чинам робочого складу Миколаївського порту, у 5621 році (1860/1861) вже дозволили селитися в Миколаєві і єврейським ремісникам, і громада зростала й розвивалася (а в 5657 році (1896/1897) у ньому проживало близько двадцяти тисяч євреїв, що становили близько двадцяти відсотків усього населення). А в 5622 році (1861/1862) це затвердила міська дума. Рав Розумне помер наприкінці 5619 або на початку 5620 року (1859/1860), і 27 тевета 5620 року (22 січня 1860) його син Моше-Шмуель, рабин Севастополя, який оселився в Миколаєві в 5615 році (1854/1855) після відступу російських сил із Севастополя (внаслідок Кримської війни), написав лист військовому губернаторові, у якому просив призначити його на рабинську посаду в Миколаєві на місце його покійного батька.

Військовий губернатор звернувся до членів міської думи, які передали його прохання членам єврейської громади. У відповіді єврейської громади міській думі від 19 швата 5620 року (12 лютого 1860) їй повідомили, що рав Аврагам-Давид Лавут виконує свою посаду належним чином і здобув довіру громади в усьому, що стосується його знання своїх обов'язків; і, крім того, він, Лавут, відомий владі.

На виборах рабина синагоги Миколаєва, що відбулися 20 іяра 5622 року (20 травня 1862), у яких брали участь переважно єврейські купці Миколаєва, було одностайно затверджено призначення рава Лавута терміном на три роки. Віце-адмірал Рагулі, який служив тоді військовим губернатором Миколаєва, написав міській думі: «Відповідно до бажання єврейських купців Миколаєва, висловленого в рапорті міській думі за номером 141 і в постанові від 8 травня, я затверджую рабина Аврагама Лавута на службі на посаді рабина синагоги в місті, за умови, що в нього буде законний дозвіл на вільне перебування в Миколаєві, і цим повідомляю міську думу, щоб вона дала подальші розпорядження». Після згаданих виборів рав Лавут передав рабинство й керівництво єшивою Романівки своєму зятеві, раву Ісраелю-Ар'є-Лейбу Яновському (якого в 5623 році (1862/1863) було офіційно призначено помічником рабина Романівки), і переніс місце свого проживання до Миколаєва; а оскільки у влади він значився землеробом із колонії Романівка, йому доводилося раз на рік їздити до Романівки, щоб отримати там паспорт (проїзний документ) терміном на один рік, що дозволяв йому їздити з місця на місце по всій Російській державі.

Його платня від уряду становила 200 рублів сріблом на рік.

Наприкінці 5625 або на початку 5626 року (1865/1866) було оголошено конкурс на посаду казенного рабина міста Миколаєва (основна робота якого — ведення метричної книги (народжень і вступів у союз нашого праотця Аврагама, смертей; шлюбів і розлучень) євреїв Миколаєва). Висувати свою кандидатуру на цю посаду могли тільки випускники академічного закладу, визнаного урядом Росії. Менаше Маргаліот (випускник визнаного урядом академічного закладу для євреїв у Житомирі в 5622 році (1861/1862)) висунув свою кандидатуру на цю посаду й був обраний на виборах, що відбулися 20 кислева 5626 року (8 грудня 1865), на рабинську посаду в Миколаєві, а рава Лавута було обрано помічником казенного рабина (крім свого служіння як рабина синагоги і голови рабинського суду громади, його було обрано помічником рабина). Протягом шести виборчих кампаній, що пройшли в 5626–5641 роках (1865–1881), посада казенного рабина в Миколаєві часто змінювалася, але рава Лавута щоразу обирали знову помічником казенного рабина в Миколаєві, і він служив на цій посаді до виборів, що відбулися в 5644 році (1883/1884).

Рав Лавут багато трудився й робив для блага євреїв Миколаєва та околиць, дбаючи про їхнє духовне й матеріальне становище водночас. Він доклав багато зусиль, щоб налагодити особливі зв'язки з владою, у якої домігся великих і дивовижних справ, щоб поліпшити економічне становище євреїв міста й колоній. Також він вдихнув життя в духовну діяльність у місті й установив важливі постанови в питаннях поведінки і дотримання заповідей. Ці постанови зберігалися й довгий час після його відходу з життя.

Влада визнала його діяльність і в 5618 році (1857/1858) нагородила його золотою медаллю на знак визнання його старанності та відданої праці на благо членів його громади. Після його відходу з життя в газеті «Га-Меліц» було написано: «Будучи людиною вірною і здібною, він на сороковому році життя був призначений також казенним рабином у Миколаєві і в сорока колоніях навколо нього, а за службу на цій посаді близько двадцяти років був удостоєний урядом двох відзнак, срібної та золотої, для носіння на грудях. Одну — за чесну працю, а другу — за те, що він сам, проїжджаючи колоніями, намагався надати допомогу й знайти засіб і ліки для кількох колоній, де люди раптово захворіли на тяжку поширену хворобу, і перш ніж справа стала відома міським урядовцям, він облаштував лікарні й привіз лікарів, щоб урятувати нещасних від загибелі. Також був удостоєний звання почесного громадянина».

З нашими Ребе, провідниками поколінь

Рав Лавут жив у період проводу чотирьох Адморів. Рав Лавут народився в 5577 році (1816/1817), на початку проводу Мітлер Ребе. Більша частина його років припала на період Ребе Цемах Цедека, до якого він був прив'язаний серцем і душею, а після його відходу пов'язав себе з його сином, Ребе Магарашем. В останні його роки почався період Ребе Рашаба, з яким він вів особливе листування щодо своїх книжок.

Рав Лавут народився в Полоцьку в 5577 році (1816/1817) і там у 5599–5601 роках (1838–1841) навчався в рава-хасида рава Еліягу-Йосефа з Дрибина, який служив рабином Полоцька і дав йому сміху на ухвалення галахічних рішень.

Перебуваючи в Любавичах у Ребе Цемах Цедека в 5606 році (1845/1846), рав Лавут запропонував Ребе Цемах Цедеку вибрати з-поміж обраних рабинів, покірних його волі, одного особливого, гідного й придатного до всього, і дати йому дозвіл, і покласти на нього обов'язок їздити щороку до Херсонської губернії (містечка, далекі від Любавичів), щоб наставляти анаш на шляхах Тори, служіння і праведних якостей.

У схваленні рава Лавута до книжки «Пелах га-рімон» на книгу Берешит рава Гілеля з Паричів рав Лавут пише, що Ребе Цемах Цедек пообіцяв йому здійснити це, «і справа затяглася на деякий час, доки він не обрав знаменитого рава р. Гілеля, благословенної пам'яті, з Паричів. І відтоді по всі дні його життя він об'їжджав у місяці ав і елул усі містечка цієї губернії, і воля Б-жа мала успіх у його руках: своїми чистими висловами й силою своєї істинної мудрості він багатьох відвернув від гріха й наблизив серця, щоб не було розладу сердець між нашими братами, синами Ізраїлю, і утвердив у душі кожного хасидут для Тори, молитви і праведних якостей, як сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: слова, що виходять із серця, входять у серце. А коли він об'їжджав цю губернію, я не відходив від його намету, і бачив я від нього дивовижні справи: Б-г був йому на допомогу, щоб його слова не поверталися марними, також і в матеріальних справах — у дітях, житті й прожитку».

У 5614 році (1853/1854) у Романівці зусиллями рава Лавута було засновано талмуд-тору і єшиву.

З часом єшива прославилася, і до неї стікалося безліч учнів. Щоб утримувати єшиву, треба було збирати гроші.

Рави Хаїм-Шнеур-Залман, Єгуда-Лейб та Ісраель-Ноах, сини Ребе Цемах Цедека, написали рекомендацію на підтримку згаданих єшиви і талмуд-тори, «щоб пробудити серця анаш, що гідно і правильно підтримати й підкріпити їх якоюсь допомогою і сприянням для потреб єшиви та зібрання талмуд-тори, що в їхньому стані, бо це справа дорогоцінна й велика заповідь — просвітити їхні очі світлом Тори. І буде діяння цдаки миром і життям навіки». А рав Лавут приписав унизу аркуша (листа рабинів, синів Цемах Цедека): «Оскільки цю рекомендацію було написано на тонкому папері й вона порвалася, хай зволить його висока честь заради цієї великої заповіді відновити її заново в зошиті».

Річний фінансовий обіг єшиви становив суму близько 3000 рублів сріблом, але ці гроші здебільшого надходили від пожертв мешканців поза межами колоній. Більшості учнів було по тринадцять років.

Коли в 5622 році (1861/1862) рав Лавут назавжди переніс своє місце проживання до міста Миколаєва, щоб служити рабином громади, його місце в рабинстві Романівки та на чолі єшиви посів його зять, рав Ісраель-Лейб Яновський, який народився в 5595 році (1834/1835) у своїх батьків Шломо і Гітл зі Сміли й одружився з ребецн Бейлою-Рівкою (яка народилася в рава Лавута в Полоцьку в 5598 році (1837/1838)).

Відхід з життя

Помер у неділю, 17 адара 5650 року (9 березня 1890)[2], у місті Миколаєві і там же похований. Усі євреї його міста взяли участь у похороні, що відбувся наступного дня, 18 адара 5650 року (10 березня 1890), і всі крамниці були зачинені з цієї нагоди. Багато хто з тих, що проводжали, заридали за своїм улюбленим рабином, який так багато зробив для кожного єврея в місті й у навколишніх колоніях.

Через десять днів після його відходу з життя звістка дійшла й до Петербурга, і в газеті «Га-Меліц» було опубліковано повідомлення з рисами його образу, а також слова скорботи про улюбленого рабина, якого втратив Миколаїв; серед іншого там було написано: «Велику втрату зазнала громада Миколаєва зі смертю цієї людини, відзначеної серед десятків тисяч, яка служила в ній на посаді рабина близько сорока років; його широкі знання в морі Талмуду й гострий розум створили йому шановане ім'я навіть далеко».

Після свого відходу з життя він не залишив матеріальної спадщини, і, як було написано в згаданому «Га-Меліц»: «Покійний залишив по собі стару вдову, яка відтепер терпітиме нестатки й голод, — якщо мешканці міста, не дай Б-г, не подбають знайти для неї джерело прожитку й утримання, бо й покійний жив життям страждань і утисків і не залишив своїм спадкоємцям на пам'ять жодного гроша».

Перед відходом з життя він залишив у керівників громади Миколаєва лист, у якому просив призначити свого онука, рава Меїра-Шломо Яновського (сина його доньки Бейли-Рівки та його зятя, рава Ісраеля-Лейба Яновського), своїм наступником на посаді рабина міста. Цей онук багато років ріс у його домі, і він ростив і виховував його як сина[3]. Керівники громади в Миколаєві не забарилися виконати заповіт свого рабина, і р. Меїра-Шломо було призначено рабином Миколаєва.

Деякі з його онуків були названі на його честь, серед них: Аврагам-Давид Шльонський, р. Аврагам-Давид Яновський та інші.

Його книги

Рав Лавут уклав важливі книжки й галахічні твори:

«Шаар га-колель»

Основна стаття – «Шаар га-колель»

Його знаменитий твір — книжка «Шаар га-колель», написана переважно на сидур Алтер Ребе, у якій обговорюються й розбираються його слова та їхні джерела, а також питання і звичаї повсякденного життя. Мета його книжки «Шаар га-колель» — пояснити, чому Алтер Ребе відступив у своєму сидурі від інших сидурів нусах Арі і чому в низці питань він установив інакше, ніж звичаї ашкеназів і сефардів. Рав Лавут старанно трудився і знайшов підкріплення для рішень і звичаїв Алтер Ребе. На його книжку «Шаар га-колель» спиралися хасиди Хабаду у звичаях і галахічних рішеннях. Як висловився Ребе в сіхі Шабату тижневої глави «Кі тіса» 5735 року (1974/1975):

«В усіх основних питаннях, що стосуються практичного застосування «Шулхан аруху» Алтер Ребе, було прийнято звірятися із сидуром «Шаар га-колель» рава Лавута або з книжками рава Нае — «Піскей га-сідур» тощо».

У період підготовки книжки він відвідав Любавичі й показав Ребе Рашабу, тоді молодому аврехові, свій твір. Ребе Рашаб надіслав йому два кунтреси, повні нових тлумачень і заперечень на його твір, і він включив ці слова в текст твору[4].

У 5647 році (1886/1887) надрукував перше видання своєї книжки під назвою «Шаарей тфіла». На Хануку 5650 року (1889/1890), приблизно за три місяці до відходу з життя, рав Лавут закінчив писати останню редакцію свого твору й назвав її «Шаар га-колель». Він трудився, укладав і складав, але не побачив її такою, що вийшла з друку. У 5652 році (1891/1892) сидур було знову надруковано з «Шаарей тфіла», і лише в 5656 році (1895/1896) «Шаар га-колель» було вперше надруковано разом із сидуром «Тора ор», який, як уже сказано, виходив у багатьох виданнях[5].

«Кав накі»

Основна стаття – «Кав накі»

Книжка «Кав накі» присвячена законам розлучних листів, і він написав її тому, що як рабин міста Миколаєва займався також написанням розлучних листів. На цій посаді він дослідив безліч законів, що стосуються порядку написання гету та його вручення. Протягом років він записував свої рішення щодо цих законів.

У книжці наводяться закони порядку вручення гету, його написання і способу написання імен (щодо останнього питання в книжках поскім написано безліч пілпулів, а рав Лавут розв'язав багато сумнівів, особливо щодо імен, поширених у наші дні). Він навіть уклав упорядкований перелік щодо кожного імені. Закони, стиль і мову було пристосовано також для сефардських громад. Книжка призначалася для рабинів, що займаються врученням розлучних листів, і справді, донині багато рабинів, які займаються гетом, користуються цією книжкою.

Навіть його ім'я натяком закладене в назві книжки, як він пише в передмові: назва книжки в гематрії становить 262, і стільки ж становить його ім'я «Аврагам-Давид». Також «гітін» дорівнює 72 і збігається з ім'ям його батька «Єгуда-Ліб» (і в повному написанні — «гітін» і «Єгуда-Лейб» теж рівні, становлячи 82).

«Дерех га-хаїм» з «Натів га-хаїм»

Сидур Алтер Ребе було надруковано кілька разів[6] з додаванням рішень «Дерех га-хаїм» гаона рабі Яакова з Лісси. Однак частина рішень гаона з Лісси не відповідає рішенням Алтер Ребе, і рав Лавут вважав, що необхідно зробити крок, який полегшить хасидам Хабаду чинити за звичаєм свого Ребе, і водночас залишити «Дерех га-хаїм» у сидурі через його важливі рішення. Тому він дні й ночі трудився над тим, щоб зіставити рішення гаона з Лісси з рішеннями Алтер Ребе, і в 5630 році (1869/1870) випустив книжку «Натів га-хаїм» на «Дерех га-хаїм», і відтоді «Натів га-хаїм» знайшов собі почесне місце в сидурі «Тора ор» у багатьох виданнях, що виходили відтоді й донині.

Той, у кого немає сидура «Тора ор», може побачити цю вражаючу працю в махзорі на Грізні дні нусах Арізаля, наприкінці якого за вказівкою Ребе було вміщено твір «Натів га-хаїм» і «Дерех га-хаїм» у частині законів, пов'язаних із Грізними днями.

«Бейт Агарон ве-госафот»

«Бейт Агарон ве-госафот». Неможливо не захоплюватися укладанням книжки «Бейт Агарон ве-госафот», коли йдеться про зовсім іншу епоху. У ті дні не було ні баз даних, ні комп'ютерних каталогів, і лише могутній гаон, кмітливий і обізнаний, до того ж наділений безмежним терпінням, зміг упоратися з цією нескінченною працею.

Однак Ребе сумнівається, чи добірку зробив сам автор: «Можливо, можна сказати, що вказівки в книжці „Бейт Агарон ве-госафот“ були зроблені учнями автора, а потім упорядковані або вивірені автором, і в ній багато мудрості, а також праці (і тому вона названа його ім'ям)»[7].

Книжка, надрукована в 5641 році (1880/1881), заснована на книжці «Бейт Агарон», що вийшла друком приблизно на двісті років раніше, у 5450 році (1689/1690), зусиллями рабі Агарона, сина рабі Шмуеля, і містить у собі п'ять особливих творів:

  • «Толдот Аарон» — що трапляється в багатьох Хумашах і містить посилання на місця, де вірші Танаху витлумачено в Гемарі.
  • «Ейней Аврагам» — що містить посилання на Мідраш Раба.
  • «Петах ейнаїм» — посилання на Зогар.
  • «Толдот Яаков» — посилання на Єрусалимський Талмуд.
  • «Толдот Єгуда» — посилання на «Ялкут Шимоні».

Автор «Бейт Аарон» додав до всього згаданого додаткові посилання на книжки наших мудреців, благословенна їхня пам'ять, і коментаторів Тори.

Рав Лавут заново підготував книжку до видання з доповненнями: він заново впорядкував посилання відповідно до нових видань книжок, додав книжку «Міцвот Гашем» із вказівками на всі вірші Тори, у яких міститься одна з 613 заповідей, і на те, в якому місці Шасу і поскім пояснюються закони й правила цієї заповіді. Також він додав і впорядкував посилання на «Тікуней Зогар», «Мецудат Давид», «Кад га-кемах», «Ец хаїм», «Прі ец хаїм» та інші. І ще прикрасив книжку посиланнями на всі книжки хасидуту Алтер Ребе і Мітлер Ребе.

Коли книжка готувалася, Ребе Магараш написав йому слова схвалення, благословення й підбадьорення:

«Коли книжка „Бейт Агарон ве-госафот“ вийде з друкарні з дозволу цензора, блі недер прийму, якщо побажає Всевишній, згадану книжку за ціною, яку призначить автор доповнень. І, крім гідності самої книжки, личить і правильно тим, хто любить Тору, придбати цю книжку, щоб підтримати руки тих, хто займається тим, що приробляє ручки до кошика».

Для друку книжки йому потрібні були великі суми грошей, і тим, хто прийшов йому на допомогу, був батько його свата, рав Аврагам-Лейб Каневський із міста Коломия, який пожертвував велику суму, і так книжка вперше вийшла друком.

Сидур «Тора ор»

Основна стаття – Сидур «Тора ор»

В останні свої роки він заново впорядкував сидур нусах Хабад, уперше надрукований за життя Алтер Ребе в 5563 році (1802/1803). Потім Алтер Ребе двічі віддавав сидур до друку в Кописі, і тоді було виправлено багато помилок, але не всі.

У наступних виданнях частина друкарів друкувала його з першого видання з усіма його помилками, а частина — з виправленого кописького видання, і так закралося безліч помилок і друкарських хиб, і важко було визначити, що правильне, а що — помилка друкарів. Рав Лавут поклав край помилкам. Він трудився кілька років, доки не зумів усунути всі помилки й друкарські хиби, і до цього додав: «Тора ор» — вказівки посилань на Танах і слова мудреців для уривків молитви, і «Шаарей тфіла» — вказівки джерел змін тексту, встановлених Алтер Ребе в його сидурі.

У листі від 3 тевета 5646 року (11 грудня 1885) Ребе Рашаб написав йому: «Напевно, незабаром вийде з друкарні; прошу надіслати його мені без зволікання».

У 5647 році (1886/1887), за три роки до свого відходу з життя, він узявся до друку, і кожен «кунтрес» [книжку друкують на величезних аркушах, на кожному з яких багато сторінок; їх розрізають і складають, і кожен аркуш після складання й у наші дні називається «кунтрес»], надрукований у друкарні у Вільні, надсилався раву Лавуту в Миколаїв на остаточну коректуру, і так сидур «Тора ор» вийшов без помилок. За короткий час книжку було розкуплено, і відтоді її було надруковано ще в багатьох виданнях, а в 5747 році (1986/1987) сидур було надруковано в розкішному виданні з додаванням важливих доповнень, серед яких примітки його праправнука — Ребе.

«Піскей Прі мегадім» і примітки до «Шулхан аруху»

Рав Лавут залишив рукописний твір, що підсумовує рішення, які випливають із коментаря «Прі мегадім» до «Шулхан аруху», упорядковані в алфавітному порядку. Книжку він написав у трьох версіях, кожна з яких цілком відрізняється від інших. У 5745 році (1984/1985) Ребе розпорядився надрукувати книжку як єдине ціле за рукописом автора у видавництві «Кегот». До книжки було додано ще один твір, що містить примітки, написані його рукою на полях його примірника «Шулхан аруху», який зберігається в бібліотеці «Агудат хасидей Хабад». Примітки стосуються «Шулхан аруху» і всіх його коментаторів, а також «Шулхан аруху» Алтер Ребе.

Родина

Його син, р. Менаше Лавут, третій зліва, з білою бородою, на груповій фотографії діячів організації «Сентрал Риліф» з порятунку євреїв Росії
  • Його дружина (у першому шлюбі): Естер, донька Лейба, народилася в 5578 році (1817/1818).
  • Його донька (від першого шлюбу): Бейла-Рівка (народилася в 5598 році (1837/1838)), дружина р. Ісраеля-Лейба Яновського, діда матері Ребе, ребецн Хани.
  • Його син (від першого шлюбу): Еліягу Лавут. Народився в 5612 році (1851/1852) у Романівці. Після відходу з життя першої дружини 30 кислева 5638 року (6 грудня 1877) одружився з удовою, донькою р. Гдал'ягу і Шейндл Харитонових із Миколаєва, яка народилася в 5616 році (1855/1856) (або влітку 5615 року (1854/1855)).
    • Його син, Айзик-Гірш. Другим шлюбом одружився з Ітою, донькою р. Гершона Бортника. 26 тевета 5670 року (7 січня 1910), Миколаїв. Після її відходу з життя одружився третім шлюбом із Зельдою, донькою Хаїма Заславського (уродженою Фрейман). 2 адара 5671 року (2 березня 1911), Миколаїв. Четвертим шлюбом одружився з Естер-Рівкою, донькою р. Йосефа. 6 нісана 5674 року (2 квітня 1914), Миколаїв.
  • Його дружина (у другому шлюбі): Песя Гохштейн
  • Його син (від другого шлюбу): р. Менаше Лавут. Емігрував до Монреаля приблизно в 5665 році (1904/1905) і заснував там синагогу нусах Арі.
  • Його сестра Елка — бабуся р. Іцхака Гурвіца — «Іче дер Масмід»

Додаткова література

Твори в каталозі HebrewBooks

Книжки автора в каталозі бібліотеки HebrewBooks.org на Хабадпедії: 7. Каталог HebrewBooks.

  1. «Гашламат га-сдарім» השלמת הסדרים (Вільна, 1885) — у каталозі · читати
  2. «Кав накі» קב נקי (Варшава, 1868) — у каталозі · читати
  3. «Кав накі» קב נקי (Варшава, 1937) — у каталозі · читати
  4. «Кав накі», частина 1 קב נקי חלק א (Варшава, 1868) — у каталозі · читати
  5. «Піскей При мегадім» פסקי פרי מגדים (Нью-Йорк, 1985) — у каталозі · читати
  6. Сідур «Тора ор» і «Шаар га-колель», частина 1 סדור תורה אור ושער הכולל - חלק א (Вільна, 1896) — у каталозі · читати
  7. Сідур «Тора ор» і «Шаар га-колель», частина 2 סדור תורה אור ושער הכולל - חלק ב (Вільна, 1896) — у каталозі · читати

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Життєпис р. Аврагама-Давида, написаний його праправнуком — Ребе і надрукований після його передмови до книжки «Кав накі», за тим, що він чув від своєї матері, ребецн Хани. Надруковано також у кунтресі «Рашей праким мі-толдот арбаа мехаберім»
  2. ^ У книжці «Шаним рішонот» (с. 7) наводиться запис про відхід з життя рава Лавута, знайдений у державному архіві міста Миколаєва. Згідно з цим записом, дата його відходу з життя — 17 адара 5650 року (9 березня 1890). І див. там у доповненнях, с. 538, примітка 1.
  3. ^ Із цього факту виникла помилка в кількох книжках, які вирішили, що «усиновлення» було наслідком відходу з життя зятя, рава Ісраеля-Лейба, і бажання діда виховати осиротілого онука; однак уже доведено, що рав Ісраель-Лейб помер, коли його син, рав Меїр-Шломо, був одружений! Насправді батько помер у 5644 році (1883/1884)
  4. ^ «Решимат га-йоман», с. 378.
  5. ^ Сидур, с. 82.
  6. ^ Див. також сидур «Га-меїр ла-арец», Вільна, 5652. «Шней га-меорот», Вільна, 5650.
  7. ^ «Сефер га-сіхот» 5748, частина 1, с. 168
Аврагам-Давид Лавут згадується ще в 33 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1457544900

Повідомити про помилку на цій сторінці