Перейти до вмісту

Манна

Матеріал з Хабадпедії

Манна була чудесною їжею, яку їли сини Ізраїлю під час їхнього виходу з Єгипту. Вона почала сходити 16 іяра, через місяць після того, як вони вийшли з Єгипту, і сходила кожного буденного дня протягом 40 років, аж до того дня, коли вони підійшли, щоб перейти Йордан і ввійти в Землю Ізраїлю[1].

Манна мала чудесні властивості, і в ній можна було відчути смак усіх видів їжі, а разом із нею сходили також коштовні камені й перли.

Історія

Після виходу з Єгипту і розділення Червоного моря сини Ізраїлю почали просуватися до Землі Ізраїлю, і під час переходу скаржилися Моше і Агарону, що їм нічого їсти і що вони воліють повернутися до Єгипту, де в них була їжа вдосталь, і що вони воліють бути в поневоленні під їхньою рукою, ніж померти з голоду в пустелі.

Услід за цим Святий, благословенний Він, пообіцяв давати синам Ізраїлю їжу щодня і, на додаток до перепелів, послав їм хліб з небес[2]:

І рушили з Ейліму, і прийшла вся громада синів Ізраїлю в пустелю Сін, що між Ейлімом і Синаєм, п'ятнадцятого дня другого місяця після їхнього виходу з землі Єгипетської . . І сказав Г-сподь Моше: ось, Я пролию вам дощем хліб з небес. І вийде народ, і збиратимуть потрібне на день у свій день...

— Шмот, розділ 16

Цей хліб назвали «манна», оскільки сини Ізраїлю не знали, як його назвати, і сказали: «ман гу».

Ще одна назва цього хліба — «лехем абірім»[3], що містить подвійне значення: цей хліб — хліб небесний, який їдять ангели, що звуться «абірім»[4], а також він вбирається в члени тіла, і людина, яка його їсть, не мусить виділяти відходів.

Основна стаття – «Лехем абірім»

Незважаючи на повеління збирати щодня лише на той самий день, а в п'ятницю — збирати подвійну кількість, також і на Шабат, частина синів Ізраїлю не виконала цих повелінь і посеред тижня накопичила забагато манни, і вона засмерділася, і завелися в ній черви; а в Шабат вийшли збирати і не знайшли.

Одна з цілей посилання манни була: «щоб випробувати його: чи ходитиме він за Торою Моєю, чи ні».

Із завершенням сорока років мандрів пустелею сходження манни припинилося, і за повелінням Святого, благословенний Він, частину манни сховали на зберігання у Святеє Святих поруч зі скрижалями, що в Ковчезі Завіту.

У мідрашах мудреців наводиться, що в прийдешньому майбутньому на трапезі Шор га-бара і Левіатана подадуть на трапезі також і манну, і буде це через Мелех га-Мошіаха, який зведе манну і підніме воду з колодязя — як Моше Рабейну, перший визволитель[5].

Сходження манни

Манна сходила щодня в шість буденних днів, у мірі, достатній кожній людині лише на один день. У п'ятницю сходила подвійна порція — одна на п'ятницю і одна на Шабат.

Манна сходила між двома шарами роси, і форма її була круглою, як насіння, кольору біло-прозорого, товщина її тонка, а смак — як мед або олія. Манну збирали рано-вранці, а те, чого сини Ізраїлю не зібрали, тануло, коли сонце світило на неї і нагрівало її[6].

Місце сходження манни змінювалося залежно від різних щаблів серед синів Ізраїлю: праведникам манна сходила біля входу до їхнього дому, а решті доводилося виходити і збирати її на певній відстані від свого намету — за мірою їхнього благочестя і праведності.

І той, хто зібрав велику кількість манни, і той, хто зібрав малу кількість манни, — приходив додому з рівною мірою манни, у кількості іссарона омера на кожну душу з домочадців; і в цьому було явне чудо, яке вкорінило в синах Ізраїлю віру у Всевишнього і змусило їх засвоїти, що збирання манни — лише посудина, а коли людина старається і намагається отримати більше, ніж визначено їй згори, — нічого з цього не виходить[7].

У манні можна було відчути всі смаки, що є у світі, і навіть текстура манни змінювалася відповідно до смаку, який людина бажала в ній відчути.

Благословення на неї

Щодо благословення на манну, у книгах наводяться різні думки, наприклад «Боре при га-адама»[8], «Га-мамтір лехем мін га-шамаїм»[9] і «Га-моці лехем мін га-арец»[10]; а також є думка, що благословляли на неї за смаком, який у ній відчували, і думка, що не благословляли на неї взагалі[11]. Щодо благословення на неї в прийдешньому майбутньому, Ребе наводить[12] у «Лікутей сіхот»[13], що на думку Рамаа з Фано благословлятимуть «Га-моці лехем мін га-шамаїм» на манну, що зберігається в посудині у Святеє Святих, тоді як на думку «Сефер хасидім» (видання «Мекіце нірдамім», розділ 1640) благословення на їжу манни було «Га-нотен лехем мін га-шамаїм».[14]

У вченні хасидизму

Корінь манни — у внутрішньому вимірі вищої Хохми[15].

Причина того, що все, що бажали відчути в манні, можна було відчути, в тому, що духовне джерело цього хліба було настільки високим, що воно було відсторонене від будь-якого окремого смаку чи відтінку, і тому в ньому можна було відчути те, чого бажають, навіть коли він сходив донизу.

У хасидуті пояснюється, що манна не сходила в Шабат, оскільки вся її справа — внутрішній вплив, а в Шабат відбувається піднесення внутрішнього виміру світів до їхнього джерела і кореня, і тому не могло бути впливу манни також і в Шабат[16].

Загалом манна подібна до Тори, яка є «хлібом з небес» і в якій немає відходів. Конкретніше — вона подібна до внутрішнього виміру Тори, який порівняно з відкритою частиною Тори більш очищений; і більше того — вона подібна саме до більш піднесеної частини внутрішнього виміру Тори — мохін, що вищі за відношення до якостей[17].

У переносному значенні

У писаннях наших Ребе, провідників поколінь, наводиться, що справа «дмей маамад» подібна до «хліба з небес», і є в ній чудесна насолода для наших Ребе, провідників поколінь, — більша, ніж від усіх інших грошей, які їм приносять і які подібні до «хліба від землі».

Також і щодо прожитку в останніх поколіннях наші Ребе, провідники поколінь, висловлювалися, що це подібне до манни, оскільки за природою незрозуміло, як можна прогодуватися з такої малої суми на все, що потрібно для утримання дому, і доводиться сказати, що вся справа прожитку — це «хліб з небес»[18].

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Єгошуа 5, 12.
  2. ^ Шмот, 16
  3. ^ Тегілім 78, 25.
  4. ^ Тегілім 78, 25. «Ялкут Реувені», Бешалах 16, 4. «Емек га-мелех» 14, 3. Йома, 76а.
  5. ^ Когелет раба, 1, 9, 1.
  6. ^ Ця рідина досягала народів світу, які теж користувалися чудесними властивостями манни: у звірів і худоби, що пили цю рідину, м'ясо поліпшувалося і набувало особливого смаку.
  7. ^ Шмот 16, 18: «І не було зайвого в того, хто зібрав багато, і в того, хто зібрав мало, не було нестачі; кожен за мірою їжі своєї зібрав».
  8. ^ «Пардес Йосеф», тижнева глава «Бешалах», від імені книги «Хемдат Ісраель».
  9. ^ «Бен Іш Хай».
  10. ^ Гаон із Чебина. І див. у тематичному додатку «Рав Ходаков» до тижневика «Кфар-Хабад», свято Песах 5783 (6 квітня 2023), с. 22, те, що чув про це рав Ходаков від Ребе Раяца.
  11. ^ «Бней Іссахар», маамар «Шабатот» 3, 3. Від імені рава-кабаліста Ісраеля-Дова.
  12. ^ Аркуш коректури з найсвятішим рукописом надруковано в «Цадик ла-мелех», зошит 7, сторінка 342.
  13. ^ Частина 4, сторінка 1035.
  14. ^ Зведення всіх думок див. на сайті: «Ємот га-Мошіах ба-галаха», частина 2 — розділ 14׃ їжа манни в прийдешньому майбутньому і благословення на неї.
  15. ^ «Маамарей Мітлер Ребе», Дварім, частина 1, сторінка 299.
  16. ^ «Тора ор», тижнева глава «Ваякгель», маамар, що починається словами «Кху меітхем трума ла-Шем».
  17. ^ Маамар, що починається словами «Ва-єанеха ва-ярівеха ва-яахілеха», 5723.
  18. ^ Сіха 10 швата 5717 (12 січня 1957).

Повідомити про помилку на цій сторінці