Перейти до вмісту

Любавицька шхита

Матеріал з Хабадпедії
Шойхет — хасид Хабаду під час перевірки свого ножа

Любавицька шхіта — це шхіта, призначена спеціально для хасидів Хабаду. Шойхет має бути богобоязливим, а шхіта загалом має відповідати максимальному рівню гідуру з урахуванням умов місця і часу, а також відповідати постановам наших Ребе, провідників поколінь.

Про любавицьку шхіту

Хасиди в усіх поколіннях суворо дотримувалися максимального гідуру в їжі, оскільки те, що людина їсть, стає кров'ю і плоттю, як її власна плоть, і впливає на її якості та характер, а також на її дітей.

Наші Ребе, провідники поколінь, надавали належній організації шхіти м'яса великого значення як справі, що справляє духовний вплив на тих, хто його їсть, аж до того, що Ребе назвав поняття «любавицька шхіта» «установою поширення джерел», тобто через хабадську шхіту, здійснювану належним чином, з гідуром і згідно з вказівками наших Ребе, провідників поколінь, це впливає на тих, хто їсть це м'ясо, щоб вони були пов'язані з нашими Ребе, провідниками поколінь, і вченням хасидуту.

Як наслідок сказаного, частина визначення любавицької шхіти полягає в тому, що це шхіта, яку здійснюють з найвищим гідуром, за абсолютної суворості щодо богобоязливості шойхетів і за постійного нагляду та рабинсько-хабадського контролю.

У попередніх поколіннях у кожній хабадській громаді був шойхет, від шхіти якого тільки й їли хасиди[1], а з промисловою революцією і можливістю ввозити м'ясо з віддалених місць і зберігати його тривалий час відпала потреба в місцевому хасидському шойхеті, і стало можливим купувати м'ясо мегадрін, забите у віддалених місцях, причому якість кашруту і гідуру м'яса значною мірою залежить також від бойні та від органу кашруту, що наглядає за нею, а не тільки від конкретної богобоязливості самого шойхета.

Сам Ребе запровадив поняття «любавицька шхіта» і вживав його як на публічному фарбрейнгені, так і на єхідуйот та в приватних відповідях рабинам хабадських громад[2], і згідно з лінією, заданою Ребе, у «любавицькій шхіті», крім самих шойхетів, також перевіряльники легенів мають відповідати тим самим вимогам, що висуваються до самих шойхетів, оскільки й вони справляють духовний вплив на забите м'ясо[3].

Богобоязливість шойхетів і перевіряльників

Наші Ребе, провідники поколінь, в усіх поколіннях суворо стежили за тим, щоб шойхет був неодмінно дуже богобоязливою людиною, навіть більше, ніж рабин, і був хасидом, що вивчає хасидут і займається молитовним служінням[4].

Насправді це вже встановлено як галаха в «Шулхан арусі»: слід призначати шойхета, який вирізняється своєю богобоязливістю, що набагато перевершує презумпцію кашруту, наявну в кожного єврея (якої цілком достатньо для шхіти для власних потреб), бо перевірка ножа, яка в усіх відношеннях є винесенням галахічного рішення, доручена шойхетові, і він має бути гідним виносити рішення в цьому питанні, що потребує особливої зосередженості (і тим паче в нелегких умовах місця і часу шхіти), а також слід особливо суворо стежити, щоб шхіта відбувалася без побоювання п'яти речей, що роблять її непридатною (шегія, драса, халада, аграма та ікур), і частина цих речей потребує підвищеної уваги, у них легко мимоволі оступитися, і тільки сам шойхет (і Б-г, що бачить серце) знає, чи була його робота виконана за законом.

У хасидських хроніках відомо, що наші Ребе, провідники поколінь, насправді воліли віддати посаду рабина міснагедові натомість за надання посади шойхета хасидові, оскільки бачили в посаді шойхета більше значення, з вирішальнішим впливом.

Розповідають, що одного разу шойхета звільнили з роботи через те, що він носив «калоші», які тоді вважалися модним одягом. Ребе зазначає[5], що ясно, що в самому носінні калош не було галахічної проблеми, але це показало, де шойхет «перебуває».

Ребе висловився на єхідуті перед равом Іцхаком Генделем:

«Любавицька шхіта — це шхіта, якої хотів Любавицький Ребе, і тому шойхети мають вивчати саме хасидут Хабаду».

Шхіта

Шойхет перевіряє птахів перед шхітою — чи можуть вони пройти 4 лікті

Суворості та гідурім

Ребе одного разу висловив думку, що любавицька шхіта має бути з максимальним гідуром відповідно до умов місця і часу[потрібне джерело]. Тому можливі зміни в суворостях і обтяженнях, як установлює місцевий хабадський рабин, але, звісно, любавицька шхіта зобов'язана чинити згідно з постановами наших Ребе, провідників поколінь, також у тих випадках, коли їхня думка суворіша за звичайно прийняту постанову, і намагаються встановлювати найсуворіші стандарти.

Підготовка ножа та його перевірка

Підготовка ножа для шхіти — це особливе мистецтво (і щодо точного способу заточування теж є вказівки наших Ребе, які віддають перевагу саме певним видам заточування[6]), а його перевірка потребує великої богобоязливості, і висновок тут — від легкого до тяжкого: щодо перевірки того, що справді перерізано більшу частину сімана (а не, борони Б-же, лише половину), — перевірки речі, видимої оком відносно ясно й легко, Тора застерегла[7] дотримуватися цього з особливою суворістю, як сказано: «І розрізняйте чисте від нечистого і птаха нечистого від чистого», — тим паче й тим паче щодо перевірки ножа, який стає непридатним через найтоншу ваду і нерідко потребує особливих і численних зусиль для належної підготовки ножа і головним чином відчуття — речей, що висять на волосині (від стану перевіряльника, стану його руки — тепла вона чи холодна, і, звісно, також від міри богобоязливості шойхета).

У всьому, що стосується ножа, головна суворість у богобоязливості — щодо перевірки, і тому навіть за самого шойхета, на шхіту якого ми покладаємося, у гідурній промисловій шхіті слід ставити додаткового перевіряльника, усе завдання якого — перевіряти ножі шойхетів, щоб вони не пошкодилися під час шхіти (і не покладаються на самих шойхетів, побоюючись, що через напругу і метушню промислової шхіти, яку здійснюють, як правило, під тиском вимог постачальника, здатних викликати в шойхета стрес, його розум буде недостатньо спокійним).

Ніж слід перевіряти як перед шхітою[8], так і під час шхіти[9] і після неї[10].

Різні суворості під час перевірки ножа

Щодо перевірки ножа існують різні вказівки: частина з них наводиться в галахі, частина прийнята серед шойхетів, а частина — це установлення, що додалися в нашому поколінні:

Перед перевіркою ножа зануритися в мікву, перевіряти зі спокійним розумом[11], перевіряти повільно, перевіряти тільки за середньої температури руки, не перевіряти ніж після перевірки легенів[12], мити ніж перед його перевіркою, не перевіряти, коли шойхет утомився, навіть за легкої втоми, перевіряти саме нігтем[13], перевіряти без рукавичок, перевіряти на будь-яку ваду, навіть на його початку і в кінці[14] не перевіряти перед вентилятором, перевіряти під наглядом рабина, та інше.

У відповіді одному з шойхетів-бодеків з анаш, який вступив у конфлікт з рабинатом у своєму місті й не був готовий показувати їм свої ножі для шхіти, Ребе написав: «Звісно, за звичаєм кожного шойхета-бодека, показує ніж рабинам, і хай повідомить добрі вісті»[15], а іншим разом Ребе написав: «Прийнято у святих громадах, що шойхет-бодек показує свій ніж рабинам, і незрозуміла його протидія цьому звичаєві, підґрунтя якого в „Шулхан арусі“. Чи уявляє він собі пролом, якщо всі шойхети-бодеки відмовляться показувати ножі?»[16].

Спосіб заточування

Основна стаття – Шліфовані ножі

На підставі установлення Алтер Ребе про шліфовані ножі Ребе Раяц вказав[17]

«Щодо заточування ножа для шхіти — краще на обидва боки, і не заточувати його за один раз по всій довжині ножа, бо слушні слова тих, хто каже, що тоді шліфування не виходить як слід, і коли я навчався цього ремесла в 5660 році (1899/1900), мене вчили найбільші у своєму ремеслі шойхети-бодеки саме таким чином. І хай дарує йому Всевишній, благословенний Він, успіх добре навчитися».

Роль «перевіряльника»

Оскільки шхіта пошкодженим ножем робить тварину невелою, обов'язково перевіряти ніж перед шхітою, як сказав рав Хісда[18]: «Звідки перевірка ножа з Тори? Бо сказано[19]: „І ріжте цим, і їжте“. Те, що він сказав їм „цим“, означає, що він перевірив для них ніж.

І ця суворість — не просто добрий звичай, а встановлена в галахі. Рош написав, що «для перевірки ножа потрібно багато спокою розуму і богобоязливості»[20], а в «Шулхан арусі» наведено від Рабейну Йони: «Хіба не бачиш, що людина перевірить два-три рази й не відчує тонкої вади, а потім знайде її, бо востаннє спрямувала своє серце, і сприйняття чуття дотику відповідає наміру серця»[21].

І якщо в давні роки так, то в наш час тим паче й тим паче. Адже тоді забивали обмежену кількість птахів, і забивали їх повільно, на відміну від нашого часу, коли шхіта промислова, рука втомлюється і сила відчуття поступово слабне. Тому в наші дні недостатньо перевірки ножа самим шойхетом і навіть перевірки двома шойхетами, що перевіряють один одного, бо, як сказано вище, обидва не відчувають як слід і немає над цим опікуна, — а потрібно поставити на варті перевіряльника ножів і стежити, щоб і він відпочивав.

І так вказав Ребе: «Те, що він написав про необхідність перевірки ножа двома шойхетами-бодеками, безумовно, дуже слушно, але це залежить від рабинів і головним чином від шойхетів-бодеків, і, на наш жаль, лише повільно-повільно становище поліпшується. Хоча немає нічого, що встояло б перед волею, і якби рабини та шойхети-бодеки хотіли по-справжньому і з належною твердістю, вони б досягли в цьому успіху»[22].

Шойхет

Богобоязливий шойхет

Шойхет має бути особливо богобоязливим (навіть більше, ніж рабин), з кількох причин:

  1. Він головний відповідальний за перевірку ножа, яка має відбуватися неквапливо і зі спокійним розумом (навіть у тяжких умовах місця і часу), і для цього потрібна величезна богобоязливість.
  2. Тільки людина справжньої богобоязливості зрозуміє величину покладеної на неї відповідальності й тонку межу, що відділяє заслугу для багатьох від її протилежності, хай урятує нас Милосердний, і тому тільки на таку людину можна покластися, що вона ніколи не поступиться навіть «кінчиком літери йуд», навіть у справах, що здаються «дрібними».

Звичаї, прийняті в шойхетів з анаш

У вимозі до шойхета суворо дотримуватися хабадських звичаїв немає єдиної лінії, але з вказівок наших Ребе, провідників поколінь, можна сказати, що шойхет має вивчати хасидут щодня, а також займатися молитовним служінням за своїм рівнем і громадськими справами. Рабини Хабаду в кожному місці суворо стежили за певними правилами поведінки, частина яких не обов'язково стосується будь-якого місця і часу. Серед них:

  1. Загалом — повсякденна поведінка, що є живим прикладом‎ богобоязливого і хасидського авреха, з усім, що з цього випливає.
  2. Встановлений час для вивчення Тори, з наголосом на щоденному встановленому часі для вивчення хасидуту Хабаду.
  3. Занурення в мікву щодня, а в день шхіти — перед кожною дією, що стосується процесу шхіти (підготовка ножа, його перевірка і сама шхіта).
  4. Виховання дітей тільки в закладах Хабаду (навіть якщо є інші заклади вищого духовного рівня).
  5. Неучасть у жодній іншій економічній галузі задля заробітку (крім галузей, що належать до категорії «святих посудин», як рабин, меламед, шаліах тощо).
  6. Відмова в найманні шойхетові, який не з'явився на читання Тегілім у Шабат мевархім перед молитвою шахаріт.

Див. також

Додаткова література

  • Рав Мордехай Бистрицький, [kacher.alliancefr.com/chehita%20louba20180102.pdf Збірник «Любавицька шхіта»], 5769[23]
  • Рав Шалом-Дов-Бер Дікштейн, «Ве-завахта ка-ашер ціввітіха» קובץ PDF тшура з весілля родин Дікштейн-Гінзбург, сіван 5780 (травень–червень 2020)
  • Рав Шалом-Дов-Бер Дікштейн, «Любавицька шхіта», шхіта і перевірка у вченні наших Ребе, провідників поколінь, у галахі, хасидуті та агаді, 13 нісана 5784 (21 квітня 2024)
  • Залман Царфаті, Що таке любавицька шхіта? קישור לשבועון בית משיח тижневик «Бейт Мошіах», тижнева глава «Екев» 5777
  • Любавицький Ребе відповідає за шхіту, огляд про любавицьку шхіту в рубриці «Хаєй Рабі» тижневика «Кфар-Хабад» 1930, сторінка 40[24]
  • «Любавицька шхіта — шхіта, перевірка і кашрут м'яса у вченні наших Ребе, провідників поколінь: у галахі, у хасидуті, у світогляді та в хасидських історіях», рав Шалом-Дов-Бер Дікштейн, кислев 5786 (листопад–грудень 2025)

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ І тому вираз «любавицька шхіта» не трапляється в наших Ребе, провідників поколінь, і в працях хасидів попередніх поколінь.
  2. ^ [media.chabad.info/chabadinfoheb/wp-content/uploads//2020/06/12-06-2020-00-21-18-%D7%AA%D7%A9%D7%95%D7%A8%D7%94-%D7%93%D7%99%D7%A7%D7%A9%D7%98%D7%99%D7%99%D7%9F3.pdf Ве-завахта ка-ашер ціввітіха], примітка 75.
  3. ^ Рав Гендель запитав Ребе, чи можна поставити «внутрішнього перевіряльника» (під час шхіти великої худоби) — богобоязливого єврея, що не належить до громади хасидів Хабаду, і Ребе відповів, що якщо він покладається на його богобоязливість, то можна, але тоді шхіта не зможе називатися «любавицькою шхітою».
  4. ^ «У відповідь на його запитання в його листі від 23 менахем-ава про способи вивчення законів і способи навчання шойхета-бодека [=шойхета і бодека] та розподіл годин для цього. Йому слід порадитися зі старійшинами анаш, що перебувають на місці й знають умови місця та здібності. Але відповідно до наведеного в посеків, і в „Шулхан арусі“ Алтер Ребе, і в респонсах Цемах Цедека, що шойхет-бодек має бути богобоязливим у найвищій і найвищій мірі, йому слід додати у вивченні хасидуту Хабаду, що приводить до трепету перед Б-гом — нижнього трепету і вищого трепету, що в Хохмі, яка в душі, як пояснюється в „Танії“ в кількох місцях, — а підготовка до цього і посудина для прийняття вищесказаного — через молитовне служіння як слід, і коли він захоче по-справжньому, досягне успіху». Ігрот кодеш Ребе, том 9, сторінка 269.
  5. ^ «Ігрот кодеш», лист 2834.
  6. ^ Див. «Сімла хадаша ім Лекет бігдей малхут», с. 441.
  7. ^ Ваїкра 20:25.
  8. ^ «Шулхан арух», розділ 18, пункт 3, «Сімла хадаша», пункт 1, «Бейт Давид», розділ 18, «Єсод га-баїт», підпункт 5 від імені Магараца.
  9. ^ «Шулхан арух», там само, пункт 11, «Каф га-хаїм», розділ 18, підпункт 56.
  10. ^ «Шулхан арух», там само, пункт 12, Рашба; його слова наведено в «Сімла хадаша», розділ 18, пункт 10, у «Шулхан арусі» Алтер Ребе, «Закони шхіти», підпункт 18.
  11. ^ Не розмовляти з будь-ким під час перевірки; і кожна людина знає, які речі їй заважають і викликають у неї неспокій та сторонні думки.
  12. ^ Бо тоді ніготь м'який, і він не може добре перевірити.
  13. ^ Вказівка Алтер Ребе в респонсах, «Шаар га-мілуїм», пункт 4, і див. також «Даат кдошім», розділ 18, підпункт 14.
  14. ^ На місці вістря — хоча, безумовно, цим місцем різати не будуть.
  15. ^ «Мікдаш мелех», том 1, с. 53.
  16. ^ «Мікдаш мелех», том 1, с. 54.
  17. ^ «Ігрот кодеш» його святості Ребе Раяца, том 6, с. 361.
  18. ^ «Хулін», 17а.
  19. ^ Шмуель I, 14:34.
  20. ^ Рош, «Хулін», розділ 1, пункт 24.
  21. ^ «Шулхан арух», «Йоре деа», розділ 18, пункт 17.
  22. ^ «Ігрот кодеш», том 9, с. 313.
  23. ^ Огляд брошури на сайті
  24. ^ А в газетах, що вийшли протягом наступного місяця, публікували відгуки на статтю в рубриці «Читачі пишуть».

Повідомити про помилку на цій сторінці