Перший вхід до Землі
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
| ||
| Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті | |
У дні Єгошуа бін Нуна сини Ізраїлю увійшли до Землі вперше після того, як ішли пустелею протягом 40 років. Вхід до Землі супроводжувався багатьма чудесами, першим з яких було розступлення Йордану.
Передісторія
Святий, благословенний Він, обіцяв Аврагаму Авіну при Завіті між розсіченими частинами, що його нащадки успадкують землю Кнаан у її межах. Але це було пов'язане з перебуванням у єгипетському вигнанні. Через 430 років від Завіту Святий, благословенний Він, послав Моше Рабейну вивести синів Ізраїлю з землі Єгипетської і привести їх до обітованої Землі.
Після Дарування Тори і після того як сини Ізраїлю збудували Мішкан і освятили його, вони отримали вказівку рушити в бік Землі, 20 іяра 2449 року. Сини Ізраїлю почали рухатися, але затрималися на 30 днів у Ківрот га-Таава і ще на 7 днів через пророчицю Мір'ям, яка захворіла на цараат, і нарешті прийшли до пустелі Паран — на межі Землі.
Сини Ізраїлю вирішили, що вони хочуть розвідників, які перевірять шляхи завоювання Землі; Святий, благословенний Він, каже Моше, що він може послати, і він справді посилає їх із вказівкою розповісти синам Ізраїлю про якість Землі. Вони повертаються через 40 днів і поширюють лиху славу про Землю, кажучи, що завоювати неможливо. Сини Ізраїлю плачуть у ніч Дев'ятого ава, і покарані смертю; Моше молиться, що буде осквернення Імені Всевишнього, якщо всі помруть разом; і отримує відповідь, що вони затримаються за кожен день — рік, а тим часом усі помруть. Після того як вони блукали пустелею 40 років, вони отримують вказівку увійти до Землі й змушені обходити землі Едому, Амону і Моаву.
Після відходу з життя Мір'ям перестав з'являтися колодязь з водою; сини Ізраїлю скаржаться Моше, і він звертається до Всевишнього; Всевишній каже йому говорити до скелі, і вона дасть воду. Моше говорить не до тієї скелі, і вона не дає води. Тоді він ударив своїм жезлом, і та скеля, по якій він ударив, справді була тим колодязем, і вона дала воду. Тоді Всевишній виніс вирок Моше та Агарону, що вони не ввійдуть до Землі. І Агарон справді відійшов під час обходу землі Едому і передав своє служіння своєму синові Ельазару га-Когену.
Після того як вони пройшли землю Моаву, Моше послав послання Сигону, цареві амореїв, і Огу, цареві Башану, з проханням дозволити йому пройти до Землі, але вони вийшли на нього війною. Моше Рабейну і сини Ізраїлю перемогли їх і завоювали їхню землю. Сини Реувена і Гада просили отримати свій наділ у цій землі, і вони отримують його разом з половиною коліна Менаше за подвійної умови, що вони підуть авангардом перед синами Ізраїлю, а якщо ні — їхній наділ буде скасовано.
Тоді Всевишній звелів Моше підготувати Єгошуа бін Нуна, свого служителя, до його наступної посади — бути вождем, який уведе синів Ізраїлю в землю Кнаан і завоює її. Після того як він поклав на нього свої руки і заповів синам Ізраїлю берегти Тору і слухатися Єгошуа, Моше Рабейну відійшов 7 адара 2488 року.
Приготування до входу
Ще до закінчення 30 днів жалоби за Моше Рабейну Єгошуа послав двох людей (які не названі на ім'я в пророка, але мудреці[1] кажуть, що це були Пінхас, син Ельазара, і Калев бен Єфуне) розвідати Єрихон.
Розвідники прийшли до Єрихона, але цар Єрихона послав шукати їх, і вони сховалися на горищі дому Рахав. Вона сказала їм після цього, що всі бояться їх і що «не стало більше духу в людині» воювати з вами. Вона випускає їх через вікно і посилає їх у бік гір з порадою почекати 3 дні, доки не перестануть їх шукати. Через 3 дні вони прийшли до Єгошуа і сповістили йому те, що чули.
8 нісана Святий, благословенний Він, відкрився Єгошуа і сказав йому, щоб він підготував народ, бо через три дні вони входять до Землі. Того ж дня розвідники повернулися, а назавтра, 9 нісана, Єгошуа зібрав народ і почав просуватися в бік Йордану. І також нагадав синам колін Реувена, Гада і половині коліна Менаше про їхнє зобов'язання пройти авангардом перед синами Ізраїлю.
Крім того, він звелів кожному коліну поставити одну людину, яка стоятиме поруч з ним у час, коли переходять Йордан.
Розступлення Йордану
Після всіх приготувань, 10 нісана, сини Ізраїлю стояли біля Йордану, і четверо когенів несли Ковчег Завіту на своїх плечах і почали йти в бік ріки. Увесь народ дотримувався відстані у дві тисячі ліктів від Ковчега за вказівкою Всевишнього.
Святий, благословенний Він, відкрився Єгошуа і сказав йому: «Цього дня почну звеличувати тебе в очах усього Ізраїлю, щоб знали, що, як був Я з Моше, буду і з тобою».
За вказівкою Всевишнього когени лише стали на самому краю берега Йордану, і тієї миті, коли їхні ноги торкнулися води, Йордан, що був повний до країв (адже це було в дні місяця нісана), зупинився біля міста «Адам», що поблизу «Цартана», і замість того щоб текти далі в бік Мертвого моря, води почали громадитися, як «стіна», на велику висоту; у Гемарі[2] наводиться суперечка про те, якої висоти сягнули води: рабі Єгуда каже: дванадцять міль на дванадцять міль, відповідно до величини табору Ізраїлю. Рабі Ельазар, син рабі Шимона, заперечив йому і сказав: нерозумно казати, що води текли так повільно, а «води громадилися і здіймалися склепіннями на склепіннях більш ніж на триста міль, так що бачили їх усі царі сходу і заходу».
Після того як ріка висохла, усі сини Ізраїлю стали всередині того місця, де протікав Йордан, і Єгошуа бін Нун оголосив їм:
Знайте, задля чого ви переходите Йордан?
- Задля того, щоб ви вигнали мешканців Землі від себе, як сказано: «і виженете всіх мешканців Землі від себе» тощо.
- Якщо ви так зробите — добре; а якщо ні — прийдуть води і змиють мене й вас
— трактат Сота 34а
Після цього він покликав 12 людей, яких зібрав до себе ще раніше, і звелів їм за вказівкою Всевишнього, щоб кожен з них узяв по одному каменю і поставили їх на тому місці, де стояли когени з Ковчегом, на згадку про чудо. І також звелів кожному з них узяти по одному каменю з того місця, де стояли когени. Гемара розповідає[3], що були танаї, які бачили ці камені, і вони оцінювали їхню величину вагою в 40 сеа.
Після того як усі закінчили переходити, Єгошуа звелів когенам піднятися назад на берег Йордану з його східного боку, а після того як вони піднялися, води повернулися у своє русло. І тоді Ковчег «поніс тих, хто ніс його» і переніс їх через Йордан[4].
Продовження шляху
Основна стаття – Церемонія благословень і прокльонів
Після того як сини Ізраїлю перейшли Йордан, вони продовжили свій шлях і пройшли відстань понад 60 міль, і кожен, хто стояв перед ними, негайно «завмирав від страху»; коли вони прийшли до гори Гарізім і гори Ейваль, Єгошуа написав Тору на каменях, які вони взяли з Йордану. А після цього збудували жертовник на горі Ейваль і принесли там мирні жертви. І нарешті сини Ізраїлю розділилися — половина на горі Гарізім і половина на горі Ейваль, а когени, левіти й Ковчег стояли посередині, і читали благословення і прокльони.
Після цього вони рушили до «Гільгаля» і встановили там свою стоянку тієї ночі. І вони принесли з собою, за велінням Всевишнього, камені, які винесли з Йордану і принесли до гори Ейваль, і встановили їх там на згадку про чудо, що сталося з ними при переході через Йордан, — що перейшли його посуху.
Вплив чуда
Унаслідок чуда, що сталося, змінилися і сини Ізраїлю, і інші народи, які були в Землі:
Сини Ізраїлю побачили, що Всевишній з Єгошуа так само, як Він був з Моше Рабейну, і почали трепетати перед ним.
На інші народи впав великий страх, і серце їхнє розтануло перед синами Ізраїлю.
Додаткова література
- Книга Єгошуа, розділи 1 – 5; 8.
- Трактат Сота, аркуші 33б – 36а.
Див. також
Примітки
- ^ Раші тут (2, 4) від імені мідрашу «Агадат Танхума».
- ^ Трактат Сота 34б.
- ^ Трактат Сота 34а.
- ^ Там само 35а.