Перейти до вмісту

Перший вхід до Землі

Матеріал з Хабадпедії
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.
Ця стаття потребує хабадського контексту: на цій сторінці бракує інформації, що прояснює зв'язок або погляд хасидуту Хабад щодо теми чи предмета статті
Ви можете допомогти, додавши відповідні енциклопедичні відомості. Будь ласка, не видаляйте це повідомлення, доки сторінку не виправлено. Якщо ви вважаєте, що зі сторінкою все гаразд, можна зазначити це на сторінці обговорення.

У дні Єгошуа бін Нуна сини Ізраїлю увійшли до Землі вперше після того, як ішли пустелею протягом 40 років. Вхід до Землі супроводжувався багатьма чудесами, першим з яких було розступлення Йордану.

Передісторія

Святий, благословенний Він, обіцяв Аврагаму Авіну при Завіті між розсіченими частинами, що його нащадки успадкують землю Кнаан у її межах. Але це було пов'язане з перебуванням у єгипетському вигнанні. Через 430 років від Завіту Святий, благословенний Він, послав Моше Рабейну вивести синів Ізраїлю з землі Єгипетської і привести їх до обітованої Землі.

Після Дарування Тори і після того як сини Ізраїлю збудували Мішкан і освятили його, вони отримали вказівку рушити в бік Землі, 20 іяра 2449 року. Сини Ізраїлю почали рухатися, але затрималися на 30 днів у Ківрот га-Таава і ще на 7 днів через пророчицю Мір'ям, яка захворіла на цараат, і нарешті прийшли до пустелі Паран — на межі Землі.

Сини Ізраїлю вирішили, що вони хочуть розвідників, які перевірять шляхи завоювання Землі; Святий, благословенний Він, каже Моше, що він може послати, і він справді посилає їх із вказівкою розповісти синам Ізраїлю про якість Землі. Вони повертаються через 40 днів і поширюють лиху славу про Землю, кажучи, що завоювати неможливо. Сини Ізраїлю плачуть у ніч Дев'ятого ава, і покарані смертю; Моше молиться, що буде осквернення Імені Всевишнього, якщо всі помруть разом; і отримує відповідь, що вони затримаються за кожен день — рік, а тим часом усі помруть. Після того як вони блукали пустелею 40 років, вони отримують вказівку увійти до Землі й змушені обходити землі Едому, Амону і Моаву.

Після відходу з життя Мір'ям перестав з'являтися колодязь з водою; сини Ізраїлю скаржаться Моше, і він звертається до Всевишнього; Всевишній каже йому говорити до скелі, і вона дасть воду. Моше говорить не до тієї скелі, і вона не дає води. Тоді він ударив своїм жезлом, і та скеля, по якій він ударив, справді була тим колодязем, і вона дала воду. Тоді Всевишній виніс вирок Моше та Агарону, що вони не ввійдуть до Землі. І Агарон справді відійшов під час обходу землі Едому і передав своє служіння своєму синові Ельазару га-Когену.

Після того як вони пройшли землю Моаву, Моше послав послання Сигону, цареві амореїв, і Огу, цареві Башану, з проханням дозволити йому пройти до Землі, але вони вийшли на нього війною. Моше Рабейну і сини Ізраїлю перемогли їх і завоювали їхню землю. Сини Реувена і Гада просили отримати свій наділ у цій землі, і вони отримують його разом з половиною коліна Менаше за подвійної умови, що вони підуть авангардом перед синами Ізраїлю, а якщо ні — їхній наділ буде скасовано.

Тоді Всевишній звелів Моше підготувати Єгошуа бін Нуна, свого служителя, до його наступної посади — бути вождем, який уведе синів Ізраїлю в землю Кнаан і завоює її. Після того як він поклав на нього свої руки і заповів синам Ізраїлю берегти Тору і слухатися Єгошуа, Моше Рабейну відійшов 7 адара 2488 року.

Приготування до входу

Ще до закінчення 30 днів жалоби за Моше Рабейну Єгошуа послав двох людей (які не названі на ім'я в пророка, але мудреці[1] кажуть, що це були Пінхас, син Ельазара, і Калев бен Єфуне) розвідати Єрихон.

Розвідники прийшли до Єрихона, але цар Єрихона послав шукати їх, і вони сховалися на горищі дому Рахав. Вона сказала їм після цього, що всі бояться їх і що «не стало більше духу в людині» воювати з вами. Вона випускає їх через вікно і посилає їх у бік гір з порадою почекати 3 дні, доки не перестануть їх шукати. Через 3 дні вони прийшли до Єгошуа і сповістили йому те, що чули.

8 нісана Святий, благословенний Він, відкрився Єгошуа і сказав йому, щоб він підготував народ, бо через три дні вони входять до Землі. Того ж дня розвідники повернулися, а назавтра, 9 нісана, Єгошуа зібрав народ і почав просуватися в бік Йордану. І також нагадав синам колін Реувена, Гада і половині коліна Менаше про їхнє зобов'язання пройти авангардом перед синами Ізраїлю.

Крім того, він звелів кожному коліну поставити одну людину, яка стоятиме поруч з ним у час, коли переходять Йордан.

Розступлення Йордану

Після всіх приготувань, 10 нісана, сини Ізраїлю стояли біля Йордану, і четверо когенів несли Ковчег Завіту на своїх плечах і почали йти в бік ріки. Увесь народ дотримувався відстані у дві тисячі ліктів від Ковчега за вказівкою Всевишнього.

Святий, благословенний Він, відкрився Єгошуа і сказав йому: «Цього дня почну звеличувати тебе в очах усього Ізраїлю, щоб знали, що, як був Я з Моше, буду і з тобою».

За вказівкою Всевишнього когени лише стали на самому краю берега Йордану, і тієї миті, коли їхні ноги торкнулися води, Йордан, що був повний до країв (адже це було в дні місяця нісана), зупинився біля міста «Адам», що поблизу «Цартана», і замість того щоб текти далі в бік Мертвого моря, води почали громадитися, як «стіна», на велику висоту; у Гемарі[2] наводиться суперечка про те, якої висоти сягнули води: рабі Єгуда каже: дванадцять міль на дванадцять міль, відповідно до величини табору Ізраїлю. Рабі Ельазар, син рабі Шимона, заперечив йому і сказав: нерозумно казати, що води текли так повільно, а «води громадилися і здіймалися склепіннями на склепіннях більш ніж на триста міль, так що бачили їх усі царі сходу і заходу».

Після того як ріка висохла, усі сини Ізраїлю стали всередині того місця, де протікав Йордан, і Єгошуа бін Нун оголосив їм:

Знайте, задля чого ви переходите Йордан?

Задля того, щоб ви вигнали мешканців Землі від себе, як сказано: «і виженете всіх мешканців Землі від себе» тощо.
Якщо ви так зробите — добре; а якщо ні — прийдуть води і змиють мене й вас

Після цього він покликав 12 людей, яких зібрав до себе ще раніше, і звелів їм за вказівкою Всевишнього, щоб кожен з них узяв по одному каменю і поставили їх на тому місці, де стояли когени з Ковчегом, на згадку про чудо. І також звелів кожному з них узяти по одному каменю з того місця, де стояли когени. Гемара розповідає[3], що були танаї, які бачили ці камені, і вони оцінювали їхню величину вагою в 40 сеа.

Після того як усі закінчили переходити, Єгошуа звелів когенам піднятися назад на берег Йордану з його східного боку, а після того як вони піднялися, води повернулися у своє русло. І тоді Ковчег «поніс тих, хто ніс його» і переніс їх через Йордан[4].

Продовження шляху

Основна стаття – Церемонія благословень і прокльонів

Після того як сини Ізраїлю перейшли Йордан, вони продовжили свій шлях і пройшли відстань понад 60 міль, і кожен, хто стояв перед ними, негайно «завмирав від страху»; коли вони прийшли до гори Гарізім і гори Ейваль, Єгошуа написав Тору на каменях, які вони взяли з Йордану. А після цього збудували жертовник на горі Ейваль і принесли там мирні жертви. І нарешті сини Ізраїлю розділилися — половина на горі Гарізім і половина на горі Ейваль, а когени, левіти й Ковчег стояли посередині, і читали благословення і прокльони.

Після цього вони рушили до «Гільгаля» і встановили там свою стоянку тієї ночі. І вони принесли з собою, за велінням Всевишнього, камені, які винесли з Йордану і принесли до гори Ейваль, і встановили їх там на згадку про чудо, що сталося з ними при переході через Йордан, — що перейшли його посуху.

Вплив чуда

Унаслідок чуда, що сталося, змінилися і сини Ізраїлю, і інші народи, які були в Землі:

Сини Ізраїлю побачили, що Всевишній з Єгошуа так само, як Він був з Моше Рабейну, і почали трепетати перед ним.

На інші народи впав великий страх, і серце їхнє розтануло перед синами Ізраїлю.

Додаткова література

Див. також

Примітки

  1. ^ Раші тут (2, 4) від імені мідрашу «Агадат Танхума».
  2. ^ Трактат Сота 34б.
  3. ^ Трактат Сота 34а.
  4. ^ Там само 35а.
Події книги Єгошуа

Розвідники Єгошуа • Перший вхід у Землю • Церемонія благословень і проклять • Песах у Гільгалі • Завоювання Єрихона • Завоювання Аю • Союз із гівонітянами • Війна з царями півдня • «Сонце, зупинися над Гівоном» • Війна з царями півночі • Поділ Землі за часів Єгошуа • Відхід з життя Єгошуа

Повідомити про помилку на цій сторінці