Перейти до вмісту

Первісток

Матеріал з Хабадпедії

Первісток — той, хто народився в матері першим із братів. У первістка особлива святість.

Служіння первістків

Святість первородства випливає з духовної гідності, яка йому дається. І ця святість залежить від матері, оскільки первісток — «той, що відкриває утробу», народжений у матері першим, а не як священство й левітство, наприклад, які залежать від батька.

До зведення Мішкану служіння в Храмі було в руках первістків[1], і вони відповідали за жертвопринесення й служіння. Проте після гріха золотого тельця служіння було передано левітам, і тим самим змінився порядок святості та служіння.

Первородство — це не лише питання родинного походження, а й духовна гідність, пов'язана з усім створенням світу. Згідно з таємним ученням, сонце і місяць, що представляють чоловіче і жіноче (Зеїр Анпін і Нукву), були рівні на початку створення світу — два великі світила. Але внаслідок гріха Дерева пізнання знизилося становище Малхут, тобто Нукви, і в результаті цього змінилася належність первородства: воно стало залежати саме від батька, а не від матері. Ця зміна повторилася після гріха золотого тельця, коли повернулася скверна первістків.

У прийдешньому майбутньому, з виправленням світу й приведенням його до його мети, становище повернеться до попереднього, і тоді буде «жінка доблесна — вінець чоловікові своєму», служіння й святість повернуться до первістків, і священство знову належатиме їм.

Подвійна частка

Що стосується закону про первістка, він має право отримати в спадщині подвійну частку порівняно з іншими братами.

Роз'яснюється в хасидуті, що великі праведники представляють сфірот Хохма і Біна (Аба та Іма), і тому вони отримують «половину Кетера». Як сказано в мудреців, Б-г у майбутньому дасть у спадок кожному праведникові 310 світів, що становить половину «Кетера» (двічі 310 у гематрії — 620 — Кетер).

Первісток символізує баалей тшува, і первородство вважається однією з великих переваг, бо там, де стоять баалей тшува, навіть досконалі праведники не можуть стояти.

І тому в них є перевага «подвоєння», яка є результатом їхнього виправлення. Ця властивість баалей тшува й приводить до того, що Святий, благословенний Він, каже: «Я, Я — Той, Хто стирає провини твої», і звідси випливає розуміння, що баалей тшува удостоюються подвоєної святості.

Первородство, священство і царство

По суті, Реувен, який був первістком праотця Яакова, мав отримати священство, первородство і царство. Священство й первородство мали належати йому, оскільки він був первістком, і водночас на ділі роль священства перейшла до коліна Леві, а роль царства перейшла до коліна Єгуди.

І право первородства отримати «подвійну частку» мало бути в його руках, але перейшло до коліна Йосефа, яке розділилося на дві половини, Ефраїма і Менаше, і тому воно удостоїлося двох частин в Ерец-Ісраель.

У вченні хасидуту первородство, священство і царство відповідають Кетеру, Хохмі і Малхут або Хохмі, Біні і Даат.

Святість первістка — у людини й у худоби

Основна стаття – Освячення первістків

Особлива перевага святості первістка в тому, що вона є і в людей, і в худоби, бо сказано в Торі: «Усякий, хто відкриває утробу, у людини й у худоби — Мені він», і в цьому є обов'язок святості, що виявляється в заповідях, пов'язаних із первородством. Обов'язок викупу первістка в людей і в худоби — частина виконання заповідей, переданих нам Б-гом у Торі, і тим самим здійснюється святість первістка як щодо людини, так і щодо худоби.

У вченні хасидуту є різниця між «насінням людини» і «насінням худоби». Насіння людини належить до вищих душ, які мають знання Б-жественності й здатні поєднатися та злитися з духовністю вищого світу. Ці душі називаються «насінням людини», оскільки вони мають здатність розуміти й осягати Б-жественне світло шляхами Хохми й Біни.

Натомість є душі худоби — нижчі душі, які не мають здатності зрозуміти глибину Б-жественності чи поєднатися з нею прямим шляхом. Вони не несуть Б-жественного знання на високому рівні, і тому називаються «насінням худоби».

Кінцева мета кожної душі, як із насіння людини, так і з насіння худоби, — поєднатися зі «світлом Ейн Соф», з Його Сутністю, понад усіма обмеженнями й осягненнями. Такий внутрішній сенс слів «Усякий, хто відкриває утробу, у людини й у худоби — Мені він», бо всюди в Торі, де сказано «Мені», це не зсувається звідти, і мається на увазі Сам Святий, благословенний Він, у Його Сутності.

А духовне служіння, необхідне для досягнення наближення до світла Ейн Соф, — це служіння, що містить дві сторони:

Служіння згори донизу — мається на увазі служіння розкриття Б-жественного світла, що приходить із вищої сутності й впливає на цей світ.

Служіння знизу догори — мається на увазі духовне служіння людини, у якому вона докладає зусиль і підноситься особисто та поєднується з Б-жественними силами завдяки особистим зусиллям і добрим ділам.

Поєднання цих двох видів служіння приводить людину до щабля справжньої тшуви, яка спричиняє духовне піднесення й досягнення прямого й абсолютного зв'язку з Б-жественним світлом[2].

Див. також

Додаткова література

Примітки

Повідомити про помилку на цій сторінці