Французька мова
Французька мова (мовою оригіналу: Français, франсе) — латино-романська мова, що є рідною приблизно для 80 мільйонів людей, поряд із ще приблизно 140 мільйонами людей, які розмовляють цією мовою; загалом нею користуються близько 220 мільйонів людей.
Французька мова є офіційною мовою в низці спільнот і організацій, як-от Європейський союз, Міжнародний олімпійський комітет, ООН і Всесвітній поштовий союз, а в минулому вважалася міжнародною мовою, і володіння нею давало належність до вищого стану, і з цієї причини вона була однією з мов, які вивчали як другу мову в багатьох країнах світу, але починаючи з другої половини XX століття її місце поступово витісняла англійська мова.
Історія
Мова почала розвиватися з романської мови, шляхом змішування говірок і спрощення латинської мови.
Перше писемне свідчення французької мови належить до 4602 року, а в 5299 році її було проголошено мовою закону й офіційного управління королем Франциском Першим.
У наступні роки французька мова поширювалася і замінила собою латину в установах академії та в колах науки й думки.
З поширенням Французької імперії починаючи з XVII століття французька мова поширилася і в інші краї світу за межами Європи, переважно в Африці та в Азії.
Починаючи з 5640 року (1879/1880) і далі, внаслідок закону про обов'язкову освіту, ухваленого у Франції, французька поширилася по всій Франції також і як розмовна мова повсякденного вжитку.
До Першої світової війни понад 50 % жителів Франції розмовляли не французькою, а іншими мовами, що становлять частину мовного ландшафту країни: романськими мовами, як-от окситанська, або провансальська, з її варіантами, беарнська, овернська, гасконська тощо, і мовами, що не є романськими, як-от бретонська, фламандська, німецька ельзаська, баскська, італійська, корсиканська тощо, що призвело до того, що в рік, коли спалахнула війна, 5674, половина солдатів усе ще погано розуміла накази офіцерів. Армія значною мірою слугувала мовним плавильним казаном серед чоловічого населення. Згодом також система освіти й засоби інформації — радіо і телебачення — сприяли її поширенню в народі.
Окрім поширення мови в самій Франції, мова поширилася в країнах, до яких переселялися жителі Франції, як-от Бельгія, Швейцарія, провінція Квебек у Канаді та різні штати в Сполучених Штатах, як-от Луїзіана, Мен і Нью-Гемпшир.
Французька значною мірою вплинула на англійську мову, і велика кількість дієслів, іменників, прикметників і коренів в англійській мові походять зі старофранцузької або з латини, що потрапила до англійського словникового запасу через «посередництво» французької.
«Белааз» — французька мова
У кількох місцях свого коментаря Раші наводить переклад певного слова в Торі «белааз». Коли Раші користується виразом «белааз», він має на увазі французьку мову, яка була мовою країни, в якій Раші жив і діяв та навчав своїх учнів, ту, яку розумів «п'ятирічний для вивчення Писання» в часі й місці Раші, оскільки це мова його країни[1].
Прийняте й поширене пояснення полягає в тому, що слово «белааз» складене з початкових літер «бе-лашон ам зу» («мовою цього народу») або «бе-лашон ам зар» («мовою чужого народу» — французького народу), проте дехто каже, що воно від слова «лоазин», тобто переклад іншою мовою, не святою мовою»[2].
Відгуки Ребе
Частину з кількох перших писань в «Ігрот кодеш» Ребе Ребе написав сам французькою. Ребе пише в одних зі своїх «Решимот», що про французьку мову Алтер Ребе сказав, що він навіть на літери цієї мови не хоче дивитися[3].
Ребе свідчить[4], що деякі з наших Ребе, провідників поколінь, розмовляли французькою мовою, і одного разу, коли Ребе Рашаб відвідав Францію разом із Ребе Раяцем, він говорив протягом чотирьох годин поспіль французькою мовою[5], і пов'язав це з тим, що наші Ребе, провідники поколінь, зодягалися в шати того, що підлягає бірурові у Франції, щоб очистити й відібрати її та піднести її до святості.
За часів Ребе Раяца, коли р. Гілель Златопольський хотів перекладати й поширювати слова хасидуту французькою мовою, Ребе Раяц поставився до цього стримано[6], а в єдиному випадку дав особисту вказівку р. Давиду Бравману вчити французьку[7].
У період, коли Ребе перебував у Парижі, він давав уроки в синагозі 17 на вулиці Розьє, і, найімовірніше, давав їх французькою. І також у той період навчався в університеті французькою.
У листі від 13 тевета 5699 (4 січня 1939) Ребе Раяц просить Ребе: «Можливо, є французькою мовою Шулхан арух або Кіцур Шулхан арух»[8]. Ребе справді знайшов і купив Шулхан арух французькою, що вийшов серією з 7 брошур, а в листі від 26 тевета 5699 (17 січня 1939) Ребе Раяц пише: «Шулхан арух — Орах хаїм — французькою мовою, 7 брошур, прошу надіслати поштою панові Секунді, хай він живе, до Риги за доданою тут адресою»[9], а далі повідомляє про його отримання[10].
Сам Ребе, який знав багато мов, звертався в низці сіхот і в листах до франкомовної публіки. Часом він приймав групи учнів і шлухім із Франції та говорив із ними про важливість поширення єврейства в цій країні. У листах французам або людям французького походження Ребе підкреслював їхню особливу роль у духовному впливі на своє оточення.
Ребе багато разів писав франкомовним людям, що, хоча секретарі не розуміють цієї мови, сам Ребе її розуміє, і тому вони можуть продовжувати писати йому французькою, попри те що відповідь, яку вони отримають (надрукована секретарями), буде святою мовою[11], і вони можуть продовжувати писати йому французькою, хоча відповідь на листи надходить іншими мовами.
На фарбрейнгені Шабату тижневої глави «Хукат-Балак» 5749 була присутня група гостей із Франції, і під час фарбрейнгену Ребе, у рідкісному випадку, присвятив їм коротку сіху французькою мовою[12], і так само було і в сіхі Шабату тижневої глави «Ваєшев» 5752[13], і там Ребе пояснює, що завдяки поширенню джерел також французькою мовою («назовні») наближають Геулу.
Крім того, кілька разів траплялося на загальному єхідуті для гостей із Франції, що Ребе говорив перед ними французькою, і про це є навіть документальне свідчення[14], і це на додачу до десятків і сотень людей, які розмовляли з Ребе цією мовою на єхідутах і на роздаваннях доларів.
Переклад і видання французькою
За вказівкою Ребе кільком шлухім було перекладено сотні книг, брошур, листів і сіхот французькою мовою; далі список частини з них:
Книги Ребе
- «Сефер га-маамарім — Мелукат».
- «Ігрот кодеш».
- «Лікутей сіхот».
- «Гайом йом».
- Пасхальна Гагада.
- «Решимот».
- «Лікут маанот кодеш».
Книжки Ребе Раяца
- «Сефер га-сіхот».
- Книги маамарім.
- «Сефер га-зіхронот».
- «Лікутей дібурім».
Книги хасидуту
- Книга «Танія».
- «Шіурім бе-сефер га-Танія».
- Кунтресім Ребе Рашаба.
- Спогади ребецн Хани.
- «Сіхот ла-ноар».
Священні книги
- Сідур «Тегілат Гашем».
- Махзор на Рош га-Шана і на Йом Кіпур.
- «Піркей авот».
- Уся книга «Мішне Тора» Рамбама (включно з його «Сефер га-міцвот»)[15].
- «Кіцур діней тагара».
- «Кіцур діней Нешек».
- Гафтарот тижня і свят.
І ще безліч книг оповідань про Ребе, про хасидів і про хасидут Хабаду загалом.
У листі від 25 елула 5718 (10 вересня 1958) Ребе пише р. Йосефу Кієвману: Щодо написаного ним про переклад Мішнайот французькою для учнів — і, вочевидь, він має на увазі переклад у прямому сенсі (а не пояснення Мішни учням під час навчання з ними), і, на мою думку, якщо є потреба, слід перекласти лише ті розділи, які є законами і застосовуються також тепер (Брахот, Шабат і тому подібне), адже і їх буде досить для вимог потреби, принаймні поки що.
Книги Ребе, перекладені французькою мовою, здебільшого вийшли у видавництві «Бейт Любавич Париж» і були перекладені р. Хаїмом Мелулом[16].
Нині пані Фейга Лубецька перекладає безліч священних книг і книг єврейського змісту французькою мовою.
| Мови | |
|---|---|
|
Примітки
- ^ Для додаткового пояснення див. у книзі «Клалей Раші» — з видавництва «Хазак».
- ^ «Гітваадуйот» 5743, частина 1, сторінка 538. «Гітваадуйот» 5744, частина 2, сторінка 880. Сіха святого Шабату тижневої глави «Гаазіну» 5746 («Сефер га-сіхот» 5746, частина 1, сторінка 164). «Гітваадуйот» 5747, частина 2, сторінка 510 і частина 3, сторінка 227.
- ^ «Торат Менахем — Решимат га-йоман», 5698, с. 399.
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Ваєшев», 23 кислева 5752 (30 листопада 1991), примітка 31.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, частина 4, сторінка 246.
- ^ Докладно розглянуто в «Адморей Хабад ве-Ягадут Царфат», сторінка 142. І див. лист Ребе раву Хаїму-Яакову Шламе про переклад кунтресу «Агават Ісраель» французькою, «Ігрот кодеш», частина 32, лист 12093.
- ^ Тшура Альрай 5759, сторінка 13.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 15, сторінка 326.
- ^ «Ігрот кодеш», частина 15, сторінка 336.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, частина 15, сторінка 341.
- ^ За свідченням Меїра Шохтмана в книзі «Га-Ребе бе-Паріз», сторінка 101, Ребе не знав французьку мову досконало до вступу до університету у Франції і лише після цього набув ґрунтовного володіння цією мовою. Але напевно він знав цю мову вже до того, оскільки клопотання про звільнення Ребе Раяца з його відомого ув'язнення в 5687 році (1926/1927) Ребе вів за допомогою листування із замаскованими шифрами французькою мовою, яке надсилали хасидам Хабаду в Сполучених Штатах («Га-Рабанійот», частина 2, сторінка 65).
- ^ «Гітваадуйот» 5749, сторінка 724. Крім того, згідно зі щоденниками, також у сіхі «Берешит» — продовження до Сімхат Тори — 5734 Ребе говорив французькою.
- ^ Опис, доданий до знімка правок до сіхи цього Шабату.
- ^ Див., наприклад, єхідут 16 тамуза 5743 (27 червня 1983).
- ^ Переклав рав Біньямін Апельбойм, вийшло у видавництві «Бейт Любавич Париж».
- ^ Цьому передувало друкування брошур і книжечок равом Біньяміном-Еліягу Городецьким у перекладі рава Рафаеля Вільшанського, «Сефер зікарон» Городецького, сторінка 111.