Перейти до вмісту

«Шефа таль»

Матеріал з Хабадпедії
Титульний аркуш

«Шефа таль» (називається також «Шефа таль лі-враха») — книга з каббали, написана рабі Шабтаєм-Шефтелем га-Леві Горовіцем[1] — каббалістом і лікарем у місті Празі, сучасником і родичем Шли[2]. Ця книга — одна з основоположних книг вивчення каббали, оскільки вона пояснює і визначає основи каббали ясною та впорядкованою мовою.

Книга вперше вийшла друком у 5372 році (1611/1612) у Ганау (Гена), і відтоді — у багатьох виданнях[3] (до останнього в 5766 році (2005/2006)).

Структура книги

Офіційна мета цієї книги — дати пояснення до «Ігерет га-теамім» — каббалістичного твору, написаного рабі Агароном га-Закеном[4], який пояснює суть знаків кантиляції згідно з таємним ученням, вирізняється великою стислістю, і всі його слова написані натяками.

Це пояснення поділяється на дві частини: частина, що називається «Шефа», яка дає коротше й дослівніше тлумачення слів «Ігерет», і частина, що називається «Таль», у якій автор розлого пояснює поняття, наводячи й розбираючи слова Зогару, розв'язуючи труднощі й наближаючи їх до розуму за допомогою логічних доказів, джерел і наочних та простих прикладів.

Стиль і зміст книги ґрунтуються переважно на шляху його вчителя Рамака, а особливо на його книзі «Пардес рімоним».

Ставлення великих мужів Ізраїлю

Книга удостоїлася схвалень від великих людей свого покоління, зокрема Шли, а її слова цитувалися в книгах великих авторів усіх поколінь[5].

Важливість її вивчення

Окрім схвалень, написаних і надрукованих у книзі, вивчення цієї книги рекомендували великі люди поколінь, і серед них:

У книзі «Вавей га-амудім» (сина Шли) написано[6]: «І тому кожна людина, яка бажає прилучитися до тієї душі, має вивчати каббалу. Тим більше що ми удостоїлися чудової книги мого родича (шеер бсарі), гаона, нашого вчителя рава рабі Шефтеля, автора „Шефа таль“, благословенної пам'яті, який почав розкривати цю мудрість легкою мовою і витонченим стилем, і той, хто обізнаний у його книзі, вміє після цього вивчати книгу „Пардес“ без будь-якої потреби запитувати вчителя». А в книзі «Арух га-шулхан» написано[7]: «А щодо вивчення мудрості каббали — щасливий той, хто удостоївся її, і т. д. І цю мудрість слід вивчати у вчителя з уст у вуха, але нині, через численні наші гріхи, цього в нас немає; однак замість цього є святі книги, що вказують нам шлях на початку вивчення цієї мудрості, а саме: книги „Шефа таль“, „Шаарей ора“, „Аводат га-кодеш“ і подібні до них».

Ба більше, рав Менахем-Менкін Гейльперін (автор «Гагаот у-веурім» до книги «Ец хаїм») застеріг наприкінці своєї передмови до книги «Ец хаїм»: «Тому, хто не має жодного знання в цьому, в жодному разі не можна починати вивчення зі святої та грізної книги „Ец хаїм“ Арі, благословенної пам'яті, бо спіткає його, не дай Б-г, шкода і велике сум'яття; але нехай вивчає спочатку каббалу Рамака, хай буде пам'ять його для життя у прийдешньому світі, а саме книгу „Асіс рімоним“, яка є скороченням „Пардес“ і дуже доброю книгою, або нехай вивчає книгу „Шефа таль“ — щонайменше два-три розділи з неї».

В ученні Хабаду

Коли Алтер Ребе був заарештований у 5559 році (1798/1799), його багато допитували про вчення хасидуту, і у відповідь на запитання «яке джерело цієї секти»[8] він відповів письмово[9]: «Мудрість каббали, яку я почав вивчати у вищезгаданого рава, а потім вивчаю за книгами, — це знання десяти сфірот та їхніх імен і того, як Святий, благословенний Він, керує ними й оживляє ними вищі та нижні світи; а книги, що стосуються цього вивчення, — це книги „Шаарей ора“, „Пардес рімоним“, „Шефа таль“ і „Ец хаїм“ та все, що до них примикає й стосується».

І справді, у книзі «Шефа таль» є паралелі з книгою «Танія» і вченням Алтер Ребе. Приклад цього можна знайти в перших словах, якими автор відкрив свою передмову (яку він назвав «Акдамат бен меа шана»[10]): «Відомо, що душі народу Ізраїлю — це частина Б-га згори, на що натякає вірш „Бо доля Г-спода — народ Його“, тобто справді частина, як частина, відокремлена від якоїсь речі, яка за своєю суттю рівна й подібна до тієї речі, від якої відокремилася»; ці його слова дивовижно схожі на одну з основ хасидуту, що роз'яснюється на початку глави 2 книги «Танія»: «А друга душа в єврея — це справді частина Б-га згори»[11].

Ще один приклад цього — тема Рош ходеш, суть якого в хасидуті — не тільки «початок» місяця, а «голова», що містить у собі решту днів місяця, подібно до того як голова містить життєву силу решти тіла, як роз'яснюється в «Лікутей Тора»[12]; і так само це роз'яснюється в книзі «Шефа таль», у розділі 8, глава 3[13].

На фарбрейнгені 15 тамуза 5742 (6 липня 1982) Ребе говорив про те, що минуло 55 років від дня визволення Ребе Раяца у 5687 році (1926/1927), і серед іншого сказав[14]: «І ось, щодо величі гідності числа 55, є книга „Шефа таль“ [автор якої був пов'язаний зі Шлою (див. схвалення Шли до цієї книги), і зрозуміло, що він не потребує схвалення від людей нашого рівня], і в передмові до цієї книги [де розлого роз'яснюється загальна тема „по десять, по десять ложка, у шекелях святилища“ і велич гідності числа сто (десять разів по десять), досконалість числа і т. д.] роз'яснюється особлива гідність числа 55».

Критика

На початку передмови до своєї книги автор пише (як наведено вище) нове визначення сутності єврейської душі — що вона справді частина Б-га згори. У примітці до своєї книги він доповнив і загострив це ще більше, написавши: «Ти, читачу, не дивуйся цьому, адже більше за це написав мій учитель і наставник р. Моше Кордоверо у своєму святому „Пардес“, у „Шаар га-гейхалот“ (розділ 24), глава 13, і ось його слова: „А щодо праотців — вони на щабель вищі за них, бо вони не органи, а вони — вся сутність Б-жественності, що поширюється до нижніх“, кінець цитати; ось він пише прямо, що праотці — це сутність Б-жественності».

Услід за цими словами піднялося кілька людей, що виступили проти цього визначення, і серед них рав Менаше бен Ісраель, який у своїй книзі «Нішмат хаїм» присвятив цій темі статтю, і ціла глава з неї займається спростуванням слів «Шефа таль» у різких висловах, стверджуючи, що його слова «вельми дивні й чужі, і не годиться всякому синові Ізраїлю вимовляти їх, тим більше записувати в книгу, бо як може Ейн Соф, безмежний і піднесений над усякою главою, — бути частиною, як частина в людській душі», і він доводив своє твердження доказами й аргументами.

У відповідь тим, хто оскаржував, автор написав кунтрес під назвою «Нішмат Шабтай га-Леві», у якому дає відповідь на це запитання, описуючи його як «велике запитання і сильне утруднення, що трощить гори й гори гір до висоти щаблів, Причини всіх причин, що дробить скелі, твердині твердинь», і суть його відповіді в тому, що, звісно, він не мав на увазі, що сам Ейн Соф ділиться і стає душею в людині, а мав на увазі тільки сфірот.



Примітки

  1. ^ І автор натякнув на своє друге ім'я «Шефтель» у назві своєї книги, складеній із тих самих літер.
  2. ^ У передмові до видання книги 5766 року (2005/2006) наводяться різні думки, чи був він його двоюрідним, чи троюрідним братом.
  3. ^ Франкфурт-на-Майні (5479). Жовква (5540). Бліорке (5567). Лемберг (5619). Варшава (5630). Бруклін (5720), і кілька разів у Ерец-Ісраель (згідно з «Бейт екед га-сфарім» (Фрідберг) і бібліографічним списком бібліотеки при Єврейському університеті (Єрусалим)).
  4. ^ Називається також р. Агарон із Кардіни; відомостей про час і місце його життя в нас немає. Написав також книгу «Карнаїм», яку прокоментував р. Шимшон з Острополя під назвою «Дан ядін» (Жовква, 5312), а також інші мудреці.
  5. ^ Див. докладно в передмові до видання 5766 року (2005/2006).
  6. ^ У главі 5.
  7. ^ Закони вивчення Тори, розділ 246, пункт 15.
  8. ^ Див. зазначене в «Ігрот кодеш» у наступній примітці.
  9. ^ «Ігрот кодеш» Алтер Ребе, с. 221.
  10. ^ І див. нижче визначення, дане Ребе цій передмові.
  11. ^ Так само зазначено в «Лікутей сіхот» у кількох місцях: див. том 4, с. 1122, примітка 9. Там само, с. 1208, примітка 30. Та ін.
  12. ^ Драшот на Рош га-Шана, 58а. І див. також маамар, що починається словами «Легавін іньян Рош ходеш», у «Торат Шмуель» 5640, частина 1, на початку, і зазначене там.
  13. ^ Так само зазначено в «Лікутей сіхот», том 36, с. 82, примітка 3.
  14. ^ В аудіозаписі, сіха 2, хвилина 10:03, а також «Гітваадуйот», частина 4, с. 1874.

Повідомити про помилку на цій сторінці