Перейти до вмісту

«Хемдат ямім» (книга)

Матеріал з Хабадпедії

«Хемдат ямім» — суперечлива книга, написана згідно з каббалою Арізаля, що містить закони й звичаї згідно з галахою і каббалою. Книгу опублікував рабі Ісраель-Яаков Альгазі, який написав, що переписав її з давнього анонімного рукопису, придбаного ним в околицях міста Цфат. Особа автора є предметом суперечки.

Ставлення наших Ребе, провідників поколінь, до цієї книги стримане. У вченні наших Ребе є непрямі згадки про книгу, але Ребе воліє не посилатися на цю книгу явно і ставиться до її вивчення із застереженнями.

Полеміка про книгу

Особа автора

Існують три основні гіпотези щодо особи її автора.

  • Її автор — р. Біньямін га-Леві, один з учнів Арізаля,
  • Її автор — Натан з Гази, і книга заражена саббатіанством (унаслідок можливих натяків на саббатіанство у змісті книги).
  • Р. Ісраель-Яаков Альгазі сам уклав її і приховав своє ім'я.

Думка противників книги

Проти книги виступили багато хто, на чолі з Яавецом[1], які рішуче стверджували, що книгу написав Натан з Гази, один з ватажків секти Шабтая Цві, тоді як багато інших стверджували, що звинувачення на адресу книги не мають жодного фактичного підґрунтя.

А є й ті, хто вважає, що книгу написала свята людина, але в ній похазяйнували чужі руки, і тому дехто стверджує, що на неї не можна покладатися в тому, чого немає в інших книгах Арізаля[2].

Рабі Іцхак-Айзик-Єгуда-Єхіель-Міхл Сафрін з Комарно[3] прийняв точку зору Яавеца щодо особи автора книги і пише про автора книги вкрай суворі слова, а також нападає на звичай вичікувати 7 днів після новомісяччя — звичай, що ґрунтується на свідченні автора книги зі слів Арізаля. З іншого боку, прийнято свідчення від імені рабі Нафталі з Ропшиць, який засвідчив, що автор книги вже удостоївся виправити те, що спотворив, і що вивчати книгу вже дозволено[4].

У «Шівхей га-Бааль-Шем-Тов» наводиться історія про те, як автор «Толдот Яаков-Йосеф» купив цю книгу, не знаючи, хто її автор, і Бааль-Шем-Тов зауважив йому, що на його столі непридатна книга, і тоді той узяв її ганчіркою і кинув на підлогу.

Рабі Єгуда Фатія у своїй книзі «Мінхат Єгуда ве-рухот месапрот» пише про видіння, яке він побачив уві сні щодо автора «Хемдат ямім», згідно з яким той мав намір увести весь Ізраїль в оману, щоб вони увірували в лжепророка Шабтая Цві.

Відповіді противникам

5656 року (1895/1896) каббаліст рабі Менахем-Менхін Гейльперін надрукував кунтрес «Кевод хахамім», у якому він заперечує твердження щодо особи автора книги. Після нього виступив рабі Ісраель Бергер, голова рабинського суду Бухареста, у своїй статті «Маамар кінат га-емет», у якій він виправдовує автора «Хемдат ямім» від наклепу, який звів на нього Яавец[5]. У відповідь на кунтрес рава Гальперіна рабі Мордехай Лур'є написав кунтрес під назвою «Емет ле-Яаков»[6]. А рав Гальперін у відповідь надрукував інший кунтрес.

Думка прихильників книги

Згідно з думкою прихильників книги[7], її автор — Б-жественний каббаліст рабі Біньямін га-Леві, учитель Рамаза, якого гаон Хіда назвав «ір ве-кадіш».

І справді, в усіх тікуним, які Рамаз надрукував у Венеції між 5417 (1656/1657) і 5419 роками (1658/1659), виявлено безліч уривків напучування, що збігаються слово в слово з книгою «Хемдат ямім», і він не згадує їх під назвою книги тому, що тоді кунтреси ще були в рукописі його вчителя і не були надруковані в цій книзі. Крім того, дехто стверджує, що Рамаз згадує її явно[8].

Багато поширених звичаїв у більшості громад Ізраїлю, як-от читання «Ле-Давид Гашем орі ве-іш'ї» в місяці елул, читання «Єгі рацон» після жертвоприношень голів колін, які читають у місяці нісан, семикратне читання «Ла-менацеах» перед сурмлінням у шофар, а також текст «Єгі рацон» перед читанням Тегілім і після нього, — походять від автора «Хемдат ямім», і так само всі тексти «Ле-шем єхуд» походять від автора «Хемдат ямім».

Хіда пише, що одного разу, коли він переглядав книгу «Хемдат га-ямім», хтось зробив йому з цього приводу зауваження. Хіда відповів: «Я, щоправда, займаюся „Хемдат га-ямім“, а от ти займаєшся „хемдат га-...“»

У книзі «Тіферет Ісраель» рабі Ісраеля зі Станова[9], учня Бешта[10], наводиться: «Потім я знайшов у книзі „Хемдат га-ямім“ так, як я сказав… і зрадів, що збігся зі словами великих».

Рашаш дуже підтримував цю книгу і цитував її у двох місцях в акті гіткашрут, який він підписав разом з усіма членами товариства 5514 року (1753/1754). З роками це послання намагалися приховати й зам'яти.

Дехто стверджує, що Хатам софер цитує цю книгу у своїй книзі на тижневу главу «Ваєра»[11], а в книзі «Міхтав софер» його онук рабі Шимон Софер[12] свідчить, що Хатам софер у святкові дні переглядав за столом книгу «Хемдат ямім».

Магід із Козениць переглядав цю книгу[13], згадує її у своїй книзі «Ремазей Ісраель»[14], однак пише проти молитов із «Хемдат ямім», у яких кавана вимовляється вустами[15], а рабі Шабтай з Рашкова цитує її у своєму сидурі в незліченних місцях (приховуючи її назву). Рабі Хаїм Абулафія дав книзі схвалення, і у своїй книзі «Швут Яаков»[16] теж цитує «Хемдат ямім».

Щодо думки автора «Атерет Цві» з Жидачова існують різні перекази. Насправді рав Єгошуа Мондшайн[17] доводить, що книгу кілька разів прямо згадано в «Атерет Цві», щоразу в цитатах з книги «Мікдаш мелех» Рамаза, який наводить її назву; а там, де замість «Хемдат ямім» стоїть «така-то книга», це виправлення, зроблене друкарями на власний розсуд.

Рабі Хаїм Паладжі, голова рабинського суду Ізміра, написав довгу статтю на похвалу книги «Хемдат ямім»[18]. Серед іншого він пише: «Це справа перевірена й випробувана, бо видно перевірку й досвід, що всі його слова — істина і правда і вельми достовірні, бо кожен, хто чує його слова, бо вони приємні, здійснює велику дію у своєму тілі, у членах своїх і в душі своїй, щоб повернути його до повного каяття і здобути осяяння святістю та трепетом перед Всевишнім постійно, — діяння праведника веде до життя; і ж сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: слова, що виходять із серця, входять у серце».

В ученні Хабаду

Фотографія посилання на книгу «Хемдат ямім», викресленого рукою Ребе

Книгу майже не наведено в працях наших Ребе; серед дослідників є суперечка про те, чи є взагалі в цьому доказ ставлення наших Ребе до книги (оскільки й не менш важливі книги не наведено в книгах наших Ребе)[19]. Дехто стверджує, що Алтер Ребе наводить її в «Кунтрес ахарон» до § 285[20].

Крім того, дехто стверджує[21], що непряму цитату з книги наведено в Ребе Цемах Цедека[22], і там: «що Мордехай у гематрії — „рав хесед“, як написав Рамаз», і там же наводиться з книги «Х. Я.»[23]. А дехто стверджує, що цитата не з книги «Хемдат ямім», а з іншої книги[24].

У листі до людини, яка почала вивчати каббалу, Ребе висловлює стриманість щодо вивчення цієї книги, стверджуючи, що «щодо книги „Хемдат га-ямім“, то й у цьому питанні є різні думки, і оскільки поки що я не знайшов її в книгах наших Ребе, провідників поколінь, навіщо йому починати вивчення каббали саме з таких книг, щодо яких є розбіжності в думках»[25]. Крім того, Ребе згадує цю книгу лише від імені книги «Сдей хемед», яка наводить її слова, і пише, що книги немає в нього під рукою, щоб у неї заглянути[26]. Також одного разу маніхім, які записали сіху Ребе, послалися на книгу «Хемдат ямім» як на джерело звичаю, щоб діти Ізраїлю давали цдаку на Хануку, і Ребе під час редагування викреслив згадку про книгу і замінив її на «так наводиться звичай» без зазначення джерела[27].

Рав Єгуда-Лейб Гронер свідчив, що одного разу запитав Ребе, чи посилатися на цю книгу щодо звичаїв, для яких не знайдено джерела в інших місцях. І Ребе відповів, що оскільки щодо автора цієї книги є багато претензій — чи є він авторитетом і до кого він належав, — і кілька великих людей Ізраїлю віддалилися від неї, тому не варто на неї посилатися. І навіть не варто в неї заглядати[28]

У бібліотеці Ребе Рашаба було сім різних видань книги «Хемдат ямім». Рав Мондшайн зазначає у своїй статті[29], що до бібліотеки Ребе Рашаба входили тільки книги Тори, на відміну від бібліотеки Ребе Раяца, яка призначалася для широкої публіки, і тому до неї потрапляли й книги не суто святого змісту.

У сидурі Магіда з Межиріча її зазначено як джерело особливого тексту молитви в сидурі Алтер Ребе[30].

Додаткова література

  • «Ареш хемда» — з'ясування істини про книгу «Хемдат ямім», А. А. Ааронов, 5770. Відповідь на «Оцар Хемдат ямім».
  • «Хемдат Йосеф», Йосеф-Хаїм Мізрахі, 17 швата 5764 (9 лютого 2004), Єрусалим. З метою довести, що автор книги був саббатіанцем.
  • «Таалумат сефер», Аврагам-Йосеф Яарі, Єрусалим, 5714, видавництво «Мосад га-Рав Кук». З метою довести, що автором книги був рабі Біньямін га-Леві.
  • Полеміка про ставлення наших Ребе, провідників поколінь, до книги, «Гаарот у-біурім» «Огалей Тора», випуски 833–839.

Зовнішні посилання



Примітки

  1. ^ У його книзі «Торат га-кнаот», Альтона, аркуш 71, с. 1
  2. ^ Так, наприклад, лише в «Оцрот хаїм» Бен Іш Хая про Йом Кіпур, де він написав щодо якогось питання, що в такий святий день не можна покладатися в цьому на книгу «Хемдат ямім» тощо, — з чого випливає, що книгу не відкинуто
  3. ^ Зогар, ч. 2, книга Шмот, аркуш 38б
  4. ^ «Хаміша маамарот» р. Хаїма-Елазара Шапіро, маамар 3, аркуші 123, 129
  5. ^ Журнал «Ва-єлакет Йосеф», рік 2, випуск 15, сіван 5660 (травень–червень 1900), аркуш 58, § 157
  6. ^ Надруковано наприкінці респонсів Рашби, частина 6, Єрусалим, 5663
  7. ^ Див. ґрунтовне дослідження в книзі «Оцар Хемдат ямім» — посилання наприкінці статті
  8. ^ Див. наприкінці статті щодо цитати в словах Ребе Цемах Цедека
  9. ^ «Лев серед товаришів із товариства Бешта» — так назвав його р. Аврагам-Яаков із Садигори, син святого рава з Ружина, у своєму схваленні книги
  10. ^ Початок тижневої глави «Емор»
  11. ^ Див. у книзі «Оцар Хемдат ямім», де доводиться, що скорочення «Х. Я.», яке там цитується, — це «Хемдат ямім», і це доводить також свідчення його онука, як наведено далі в статті
  12. ^ В єрусалимському виданні 5712, у частині «Біографія автора», с. 75
  13. ^ Див. свідчення рабі Цадока га-Когена з Любліна, як наведено в збірнику в згаданій вище статті Мондшайна
  14. ^ У старому виданні, с. 18
  15. ^ «А автор „Хемдат ямім“ уклав молитви, щоб вимовляти кавану вустами, і це цілковита помилка, бо вона дана лише в намірі серця, а той, хто додає вимовляти її, помиляється».
  16. ^ Недарім, розд. 3
  17. ^ У його статті в «Гейхал га-Бааль-Шем-Тов», випуск 7
  18. ^ Надруковано в книзі «Таалумат сефер» (посилання наприкінці статті), розділ сьомий
  19. ^ Див. у згаданій вище статті рава Мондшайна
  20. ^ § 285, п. 1, і там посилання на «Х. А., ч. 2, розд. 15», а в «Хемдат ямім» це в ч. 1, розд. 3.
  21. ^ Див. у «Гаарот га-тмімім ве-анаш» (Цфат), випуск 68, статтю рава Менахема Когена.
  22. ^ В «Ор га-Тора» на Мегілат Естер (Сувій Естер), с. 141, у виданні 5750.
  23. ^ У коментарі Рамаза до Зогару, Теце, 276а, у розділі, що починається словами «Ве-і тейма де-іт'яхед імма», Рамаз каже там: «У „Х. Я.“ (— у „Хемдат ямім“), аркуш 104, написав: корінь Мордехая, число імені якого — „рав хесед“».
  24. ^ Див. статтю рава Ашера Гершовича в «Гаарот га-тмімім ве-анаш», Цфат, випуск 64.
  25. ^ «Ігрот кодеш», т. 8, 2469. І див. статтю на тему «Думка наших Ребе, провідників поколінь, про книгу „Хемдат ямім“».
  26. ^ ‏‎Лист Ребе, і ось його слова: «Наведено в „Сдей хемед“ (Асіфат дінім, Рош га-Шана, 2, 4), що так написано в „Хемдат ямім“».
  27. ^ «Лікут маанот кодеш» — Ханука, с. 13 (див. фотографію святого рукопису Ребе на зображенні в статті).
  28. ^ «Гаарот у-біурім» випуск 839.
  29. ^ «Гейхал га-Бааль-Шем-Тов», випуск 7
  30. ^ У молитвах Грізних днів, у словах «і все нечестя в диму зникне», примітки Алтер Ребе до сидуру Магіда

Повідомити про помилку на цій сторінці