Моше-Хаїм Луццатто
| Моше-Хаїм Луццатто | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Ім'я в оригіналі | רבי משה חיים לוצאטו[В] |
| Дата народження | 5467 |
| Дата смерті | 26 іяра 5506 (16 травня 1746) |
| Місце поховання | Тверія |
| Країна | Венеційська республіка[В] |
| Місце проживання | Падуя, Амстердам, Акко |
| Рід діяльності | філософ, рабин, драматург, етик, поет, ерудит[В] |
| Освіта | Падуанський університет |
| Учителі | рабі Єшаягу Басан |
| Учні | рав Єкутіель Гордон та інші |
| Сім'я | |
| Батько | рабі Яаков-Хай Луццатто |
| Мати | Діаманте |
| Дружина | Ціпора Пінці |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Рабі Моше-Хаїм Луццатто (на прізвисько Рамхаль; 5467 — 26 іяра 5506 (16 травня 1746)) — італійський рабин, письменник, поет і каббаліст.
Біографія
Його юність
Народився в Падуї, в Італії, у 5467 році (1706/1707), у батька, рабі Яакова-Хая Луццатто, який був купцем і знавцем Тори, та матері Діаманте. Його освіта охоплювала вивчення священних дисциплін поряд із загальними предметами, як-от науки й мови, в Падуанському університеті. Змалку його вчителем був рабі Йешаягу Басан, який дуже любив його й навчав його переважно Талмуду й законовчителям.
У 5482 році (1722), коли Рамхалю виповнилося п'ятнадцять років, його вчитель рабі Йешаягу Басан покинув Падую. Після від'їзду вчителя Рамхаль почав навчатися сам удома й приєднався до гуртка молодих людей під назвою «Мевакшей Гашем», який займався спільним вивченням Каббали. Рамхаль прославився своїми особливими здібностями, і про нього казали, що в чотирнадцять років він знав напам'ять увесь Шас, усі писання Арі і книгу «Зогар».
У 5486 році (1726) Рамхаль отримав рабинське висвячення разом зі своїм другом, старшим за нього, рабі Моше-Давидом Валі. Його поставили на чолі гуртка «Мевакшей Гашем», і вони встановили для себе безліч особливих правил щодо порядку навчання у своєму бейт мідраші. Серед правил було безперервне й невпинне почергове вивчення книги «Зогар» у бейт мідраші протягом усіх годин доби. До гуртка Рамхаля входили рабі Моше-Давид Валі, рабі Єкутіель Гордон із Вільни (який тоді перебував у Падуї, вивчаючи медицину), рабі Ісраель-Хізкія Тривес, рабі Іцхак Маріні, рабі Яаков-Ісраель Хазак, рабі Шломо Діна, рабі Міхаель Тірні і рабі Яаков-Хаїм Кастель-Франко, усі — відомі знавці Тори й каббалісти.
У Рош ходеш місяця сівана 5487 року (1727) Рамхаль пережив духовне одкровення «магіда», який відкрив йому безліч каббалістичних таємниць. Рамхаль описав це одкровення: «Я задрімав, а прокинувшись, почув голос, який промовляв: „легалаа нехітна разін темірін де-малка кадіша“» (переклад: щоб відкрити сокровенні таємниці святого Царя, я зійшов)... «А я не бачу його, але чую його голос, що говорить із моїх уст»[1].
За першим одкровенням настали подальші одкровення. Але сам факт одкровень він приховував близько пів року. А коли йому являвся магід, він опускав голову на стіл і здавалося, ніби він відпочиває. А згодом Рамхаль присвятив у таємницю своїх учнів, і один із найпомітніших серед них, рав Єкутіель Гордон, відкрив усім про існування магіда, і це викликало піднесення й пробудило величезне захоплення Рамхалем.
Полеміка
Рав Єкутіель Гордон поділився новинами про одкровення Рамхаля з рабі Єгошуа-Гешелем, рабином Вільни, і з Мордехаєм Яффе, заможним знавцем Тори, який жив у Відні. Гордон описував у своїх посланнях до них[2] благочестя й святість Рамхаля і додавав до своїх листів уривки із «Зогар тіньяна» (другий «Зогар»), який «магід» відкрив Рамхалю.
Лист рава Гордона до Відня просочився й став відомим, і викликав гнів рабі Моше Хагіза, єрусалимського рабина, який діяв у Європі проти залишків саббатіанства. Рав Хагіз бачив у Рамхалі лжепророка й продовжувача саббатіанства і звернувся з застережливими посланнями до рабинів Венеції, сусідньої з Падуєю. Рабини Венеції звернулися до вчителя Рамхаля, рава Йешаягу Басана, який перебував у Реджо, по його висновок. Велика полеміка, що спалахнула, охопила більшість рабинів Італії, і наприкінці її, в місяці ав 5490 року (1730), Рамхаля змусили здати на зберігання скриню зі своїми рукописами й не відкривати її без дозволу свого вчителя. Також Рамхаля змусили заявити під присягою перед рабинами Венеції, що він не займатиметься їхудім, викликанням магідів і написанням книг мовою «Зогару». Сам Рамхаль ставився до цієї присяги як до вимушеної під примусом, що позбавлена галахічної сили.
Протягом наступних чотирьох років між сторонами панував спокій. Рамхаль займався навчанням зі своїми учнями та укладанням книг на івриті, написаних не каббалістичною мовою. У ці роки він розвинув своє умоглядне вчення, і його книги написано не каббалістичною мовою, а філософською.
21 швата 5491 року (28 січня 1731) Рамхаль одружився в Мантуї з Ціпорою Пінці, донькою рабина міста рабі Давида Пінці. Він повернувся жити до Падуї, а наприкінці 5494 року (1734) звернувся до свого вчителя, щоб отримати дозвіл і згоду надрукувати в Амстердамі свою книгу «Хокер у-мекубаль», побудовану у формі диспуту й покликану довести істинність учення Каббали. Ознайомившись із книгою, рав Басан дозволив Рамхалю надрукувати її, і Рамхаль збирався вирушити до Амстердама через Верону й Лозанну. Чутка швидко дійшла до Венеції, і рабини міста зчинили скандал довкола тверджень, що видання книги є порушенням присяги, що Рамхаль відкрив скриню зі своїми рукописами й переписав із неї свої книги, що Рамхаль продовжує писати заборонені твори, а врешті було навіть висунуто твердження, що він займається чаклунством і викликанням сил нечистоти. Ця кампанія відлунила по всій Європі й знову підняла рабі Моше Хагіза проти Рамхаля. Рамхаль заперечував усі звинувачення проти себе, але, проїжджаючи через Франкфурт дорогою до Амстердама, Рамхаль був приведений до рабина міста, рабі Яакова Попперса Каца, який змусив Рамхаля визнати перед рабинським судом, що той порушив свою присягу, і знову присягнути. Після того як Рамхаль покинув Франкфурт, скриню з його рукописами було відправлено — з його згоди — з Падуї до рабі Яакова Каца, який присудив рукописи до поховання, а меншу їх частину — до спалення. Окремі копії частини книг Рамхаля вціліли в рукописах, і з них вони поширювалися й переписувалися потай аж до їх надрукування багато років по тому.
Останні роки його життя
У 5503 році (1743) Рамхаль покинув Амстердам разом із дружиною, сином і кількома своїми учнями, прямуючи до Землі Ізраїлю. Він оселився в Акко, і відомо, що він жив біля порту. В Акко він отримав від царя Галілеї дозвіл заснувати синагогу й написав сувій Тори на шкірі оленя чорнилом, яке він виготовив із розчину гранатової шкірки. Хоча через вицвітання чорнила цей сувій Тори став непридатним і таким, що підлягає генізі з галахічного погляду, сувій і сьогодні виставлено в синагозі.
Рамхаль помер під час епідемії разом із дружиною й сином 26 іяра 5506 року (16 травня 1746). Переказ стверджує, що його поховано в Тверії поруч із могилою таная рабі Аківи, проте є ті, хто стверджує, що Рамхаля поховано на давньому кладовищі в Кафр-Ясіфі — звичному місці поховання для євреїв Акко, які не мали звичаю ховати своїх померлих у самому місті.
Ставлення хасидуту до нього
Хасидський рух не прийняв явно багато чого з його методу, але є погляди, джерело яких — у його книгах. При цьому, попри те що Магід з Межиріча назвав його книгу «ясною і чистою», були адмори, які противилися їй, і особливо рабі Єхіель-Іцхак-Єгуда Сафрін з Комарно, який навіть заборонив вивчення його писань.
Книгу Рамхаля «138 пітхей хохма» було надруковано зі схваленням одного з найвидатніших учнів Магіда з Межиріча, не кого іншого, як Рав Єйві. Також видавець книги пише, що чув з уст Рав Єйві з Острога, від імені його вчителя Магіда з Межиріча, що сучасники Рамхаля зовсім не осягали його величезної мудрості. Також наприкінці книги «Їсмах Моше» наводяться піднесені слова про святість цієї книги від імені Магіда з Межиріча і рабі Пінхаса з Корця.
Ребе Цемах Цедек цитував його 2 рази, а Ребе Магараш процитував його один раз зі значним застереженням [3]. Ребе Цемах Цедек також знав книгу «Месилат єшарім» напам'ять[4]
Ребе написав редакторові-видавцеві книг, який досліджував граматичне й етичне вчення Рамхаля, щоб той оприлюднив також і те, що Рамхаль був каббалістом[5].
У посланні, яке Ребе написав єврею, що почав відрощувати бороду, Ребе послався на «Месилат єшарім»[6].
У листі від 5 тамуза 5718 року (23 червня 1958) Ребе пише каббалістові р. Йосефу Зусману (який запитав, чи достатньо й вивчення книг Рамхаля тощо, щоб здійснилася обіцянка Мошіаха Бештові, що він прийде, «коли пошириться твоє вчення й відкриється у світі, і розіллються твої джерела назовні», як наведено в посланні Бешта): «Ще він питає: можливо, достатньо, коли вивчають, наприклад, книги Рамхаля тощо, які теж поширюють багато світла тощо. І дивним є саме навіть припущення про це, адже послання ясно каже: коли пошириться твоє вчення тощо, твої джерела тощо, — і слова ці звернено до Бешта, на відміну від того, що стосується книг, які не з цієї частини Тори. Адже частин у Торі кілька, і за зразком розрізнення у відкритій частині Тори, де постанова в законах про царів міститься в законах про царів, а постанова в законах про трефне міститься в законах про трефне, — і навчання приводить до дії, так що вивчення законів про трефне — цим оберігаються від цих речей, а вивчення законів про царів приводить до цих речей»[7].
Його книги
Рамхаль написав безліч книг, і не всі вони дійшли до нас; також він писав і світські книги та п'єси.
Священні книги
- «Адір ба-маром» — глибокий коментар до «Ідра раба»; знайдено лише коментар до перших двох аркушів «Ідри», близько 400 сторінок.
- «Месилат єшарім» — найвідоміша книга Рамхаля. Книга мусару, заснована на висловлюванні в трактаті «Авода зара» на аркуші 20; у 5752 році (1991/1992) у Російській бібліотеці в Москві було виявлено додаткові частини книги «Месилат єшарім» у рукописі, написаному рукою Рамхаля, і їх було заново надруковано інститутом «Офек».
- «Дерех Гашем» — книга, яка говорить про світогляд і ставлення людини до світу через виконання заповідей.
- «Дерех твунот» — книга послідовного керівництва з вивчення Талмуду.
- «Даат твунот» — книга міркувань про Каббалу, особливо про таємниці провидіння й Геули, укладена як діалог між душею і розумом. Книгу укладено мовою, яка не є каббалістичною.
- «Даат твунот», частина 2 — книга міркувань про Каббалу, про властивість людини та її призначення в її світі, укладена як діалог між душею і розумом.
- «Сефер га-клалім» — книга «Даат твунот», укладена як зв'язний виклад (а не як діалог), каббалістичною мовою.
- «138 пітхей хохма» — книга основ Каббали, укладена зі ста тридцяти восьми розділів (у гематрії — 138), звідси її назва. Кожен розділ починається з «одкровення» і продовжується його роз'ясненням і поясненням.
- «Дерех Ец га-хаїм» — передмова про важливість вивчення мудрості істини. Дехто каже, що її написано як передмову до книги «138 пітхей хохма». Імовірно, написана його учнями.
- «Кінат Гашем Цеваот» — книга роз'яснень із Каббали, що пояснює помилки в ученні Шабтая Цві.
- «Дерех хохма» — мета вивчення Тори.
- «Мішкней ельйон» — опис третього Храму згідно з Каббалою.
- «Маамар га-Геула»
- «Зогар тіньяна» — «тіньяна» = другий. Здебільшого втрачена; статті, які він писав мовою книги «Зогар».
- «Асара орот»
- «Пінот га-меркава»
- «Га-Ілан га-кадош» — стислий виклад Каббали Арі мовою Мішни і з великою точністю. Попри стислість мови, формулювання книги розв'язують суперечності в ученні Арі.
- «Маамар га-вікуах» — диспут між дослідником і каббалістом про мудрість істини.
- «Хокер у-мекубаль» — ще одна редакція диспуту між дослідником і каббалістом про мудрість істини. Імовірно, написана його учнями.
- «Мілхемет Моше» — ще одна редакція диспуту між дослідником і каббалістом про мудрість істини. Імовірно, написана його учнями.
- «Пітхей хохма ва-даат» — правила в Каббалі. Укладена стислою й точною мовою.
- «Біньян олам»
- «Сод Гашем лі-реав»
- «515 тфілот» — молитви, знайдені в його бейт мідраші; частина з них схожа на переклад з арамейської. У частині з них натяком вказано ім'я його учня Єкутіеля Гордона.
- «Тікуним хадашим» — паралель до «Тікуней Зогар» (написаних на перший вірш Тори) на останній вірш Тори. Містить близько 70 тікуним (розділів).
- «Кіцур каванот» — містить стислий виклад каванот Арі до молитви й новий метод у каванот молитви.
- «Сефер ікарей га-дінім» — не знайдена. Імовірно, правила ухвалення рішень. Можливо, написана разом із рабі Яаковом Хазаком.
- «Маамар га-ікарім» — своєрідний стислий виклад книги «Дерех Гашем»; «Маамар га-ікарім» охоплює 13 основ віри.
- «Ігрот Рамхаль» — збірка листування під час полеміки довкола Рамхаля. Послання містять роз'яснення заплутаних питань в ученні Арізаля.
- «Ярім Моше» — добірка з послань, які написав Рамхаль.
- «Сефер га-ширім» — збірка віршів і піютів, вивірена за рукописом, із додатком вступів і приміток Шимона Гінцбурга; завершив і додав вступ Біньямін Клар; на палітурці книги зображено герб родини Луццатто; видавництво «Мосад Бялик», Єрусалим, 5705.
Світські книги
- «Лешон лімудім» — його перша книга — розглядає засади письма й викладу; у другій своїй частині розглядає ставлення до мови й підкреслює своєрідність мови іврит.
- «Сефер га-меліца» — цю книгу написано як івритську версію «Риторики» Аристотеля. У цій книзі Рамхаль розглядає риторику й засоби переконання.
- «Сефер га-дікдук» — книга роз'яснень і приміток з івритської граматики, укладена його учнем.
Твори в каталозі HebrewBooks
Книжки автора в каталозі бібліотеки HebrewBooks.org на Хабадпедії: 1. Каталог HebrewBooks.
- «Месилат єшарім» з «Ялкут Шимоні» מסילת ישרים עם ילקוט שמעוני
Зовнішні посилання
- «Мета творіння і призначення людини» — огляд методу Рамхаля в зіставленні з методом Алтер Ребе в книзі «Танія», у випуску «Маянотеха» 48, елул 5776 (вересень–жовтень 2016)
- «Ставлення адморів Хабаду до вчення Рамхаля», «Гаарот у-біурім», «Огалей Тора» 1259, Толдот 5785, сторінка 124
- «Ставлення адморів Хабаду до вчення Рамхаля», «Гаарот у-біурім», «Огалей Тора» 1263, Ваера 5785, сторінка 97
| Каббалісти | ||
|---|---|---|
| Ранні каббалісти | Рабі Іцхак Сліпий • Рабі Езра та Азріель, сини Шломо • Рамбан • Рабі Перец га-Коген • Рабі Менахем Реканаті • Рабі Яаков бен Шешет • Рабі Єгуда бар Якар • Рабі Ашер бен Давид • Рабі Моше бен Шимон з Бургоса • Рабі Йосеф Гікатілья • Рабі Іцхак з Акко • Рабі Моше де Леон • Рабі Шем-Тов ібн Гаон • Рабі Меїр ібн Габай • Рабі Шломо Молхо | |
| Каббалісти Цфата | Рабі Шломо Алкабец • Рабі Моше Кордоверо • Рабі Йосеф Каро • Арі • Рабі Еліягу де Відас • Рабі Йосеф Хагіз • Рабі Еліша Налдоа • Рабі Моше Басола • Рабі Йонатан Сагіс • Рабі Еліша Галіко • Рабі Ельазар Азкарі • Радбаз • Рабі Шмуель Озіда | |
| Каббалісти школи Арізаля | Рабі Хаїм Віталь • • Рабі Ісраель Саруг (Сарук) • Рабі Аврагам Азулай • Рабі Шмуель Віталь • Рабі Яаков Цемах • Рабі Меїр Поперш • Рабі Іммануель-Хай Ріккі • Рабі Моше Закут • Рабі Аврагам Ровіго • Рабі Йосеф Ергас • Рабі Менахем-Азарія з Фано • Рабі Яаков-Копл Ліпшиц • Рабі Моше-Хаїм Луцатто • Рабі Шалом Мізрахі Шарабі • Рабі Шалом Бузагло | |
Примітки
- ^ «Ігрот у-теудот», послання 15.
- ^ «Ігрот у-теудот», послання 6—7.
- ^ «Ор га-Тора», тижнева глава «Пінхас», в «Ор га-Тора», Мегілат Естер (Сувій Естер); у посиланнях до «Лікутей Тора», Бемідбар, Цемах Цедек послався на «Месилат єшарім». І «Торат Шмуель 5633».
- ^ Див. у книзі «Сефер га-толдот» Ребе Магараша (рава Аврагама-Ханоха Гліценштейна, «Кегот», 5746, сторінка 28: «Я недовго роздумував, — розповідає Ребе Магараш, — підійшов до однієї з шаф і вийняв першу книгу, що трапилася мені під руку; коли я вийняв книгу, батько [— Ребе Цемах Цедек] сказав мені, що це книга „Га-Маслуль“, книга з граматики, написана в чудовому порядку, і прочитав переді мною напам'ять кілька місць із передмови „Марцефет аваним“ і з середини книги — усе точнісінько її мовою. Я поставив цю книгу й узяв другу, і це була книга „Масорет га-масорот“. І він сказав мені, що це теж книга з граматики, і промовив напам'ять текст книги. Я поставив книгу на місце й узяв іншу, і це була книга „Месилот хохма“, і він сказав мені, що це книга правил мудрості Каббали, і промовив напам'ять текст книги в тому місці, про яке я його запитав. Я взяв ще одну книгу, і це була „Месилат єшарім“, і він сказав мені, що це книга мусару, і промовив мені напам'ять те місце, про яке я запитав. Я взяв ще одну книгу, і це були „Масаот р. Біньяміна“, і я запитав батька про кілька місць, і на всі він відповів мені точнісінько так, як сказано там, — назву місця тощо. І дуже здивувався цьому Ребе Магараш. А найбільше вразила його обізнаність батька у книгах з граматики. І сказав він своєму батькові: адже хасиди не моляться й не читають Тору за правилами граматики. І сказав йому батько: молитва — окремо, а читання Тори — окремо» тощо».
- ^ «Лікутей сіхот», частина 39, сторінка 243.
- ^ «Тшура» Кринський-Стзговський, 28 сівана 5773 (6 червня 2013)
- ^ Послання надруковано в кунтресі «Сіхот другого дня Рош га-Шана і Шабат Тшува 5727», с. 18–19 (на сайті «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш»)
Код особи: № 6160572900