Реувен Маргаліот
| Реувен Маргаліот | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 7 кислева 5650 (30 листопада 1889) |
| Місце народження | Лемберг (Львів), Галичина |
| Дата смерті | 7 елула 5731 (28 серпня 1971) |
| Місце смерті | Тель-Авів |
| Місце проживання | Львів; Тель-Авів |
| Місце діяльності | Львів — Тель-Авів |
| Належність | «Мізрахі» |
| Рід діяльності | знавець Тори, дослідник, бібліотекар, автор книжок, книготорговець |
| Посада | директор бібліотеки «Рамбам» у Тель-Авіві |
| Інші посади | Бібліотекар і автор книжок |
| Праці | «Маргаліот га-ям», «Толдот Адам», «Нефеш хая» та інші. |
| Сім'я | |
| Батько | р. Моше |
| Мати | Мір'ям |
| Нагороди | |
| Премія Ізраїлю премія рава Кука за торанічну літературу | |
Рав Реувен Маргаліот (7 кислева 5650 (30 листопада 1889) — 7 елула 5731 (28 серпня 1971)) був знавцем Тори, дослідником і бібліотекарем, автором понад п'ятдесяти книжок на різноманітні торанічні теми. Засновник бібліотеки «Рамбам» і її бібліотекар протягом багатьох років. Лауреат Премії Ізраїлю та премії рава Кука за торанічну літературу.
Біографія
Народився в Лемберзі (Львові), що в Галичині, 7 кислева 5650 (30 листопада 1889) у батька р. Моше і матері пані Мір'ям. Батько наймав для нього найкращих меламедів, а також навчав його сам. Коли йому було 14 років, його батько помер, і він почав допомагати утримувати дім, але присвячував свої ночі вивченню Тори.
Отримав сміху на рабинство в молодому віці від великих рабинів, але не прийняв на себе рабинської посади, а займався книжковою торгівлею (були такі, що дивувалися, чи справді він продавав книжки, оскільки він завжди був зайнятий бесідою з різними знавцями Тори, які приходили поговорити з ним про те, що вивчали).
Був з-поміж рабинів, які підтримували рух «Мізрахі», і в його межах навіть обіймав різні посади.
У місяці тевет 5695, після відходу з життя дружини, піднявся до Землі Ізраїлю і оселився в Тель-Авіві. Відтоді і до свого відходу з життя був директором бібліотеки «Рамбам» у Тель-Авіві. Будучи директором бібліотеки, він змінив порядок, який був прийнятий доти в інших бібліотеках Країни, оскільки розмістив каббалу і хасидут серед книжок Ґемари тощо, а книжки, пов'язані із саббатіанством тощо, — серед книжок про інші релігії.
На виборах до шостого Кнесету був поставлений на 118-те місце списку МАФДАЛ.
Помер, не залишивши по собі дітей.
Його написання
Рав Маргаліот мав фотографічну пам'ять і величезну обізнаність у торанічній літературі і навіть удостоївся прізвиська «Синай». Писав на різноманітні теми, причому його книжки призначалися як для широкої публіки, так і для дослідників.
Багато займався темами дослідження історії Мішни і Талмуду і висловлював на цю тему вельми оригінальні думки, з гостротою і великою обізнаністю.
Його книжки стосуються і питань каббали: він пише книжки про книгу Зогар, як-от «Га-Рамбам ве-га-Зогар», присвячену зіставленню слів Рамбама з наведеним у Зогарі, а також «Шаарей Зогар», присвячену викладу підходу Зогару на підставі решти літератури Усної Тори, як-от Вавилонського Талмуду і мідрашів.
Крім того, рав Маргаліот написав книжки, пов'язані із Землею Ізраїлю, як-от його книжки «Кавей ор» і «Таль тхія», присвячені єврейському праву і владі, що відроджується.
Ще один зміст його книжок зосереджений на життєписах великих мужів Ізраїлю, таких як Рамбан, рабі Єхіель з Парижа, рабі Аврагам, син Рамбама, рабі Хаїм ібн Атар, Магарша та інші.
Його книжки писалися у великих труднощах, як він сам описує у своїй передмові до книжки «Нефеш хая» (зауваження і нові тлумачення до «Шулхан аруху»): що його книжка писалася під час Першої світової війни, коли він перебував у Львові.
У 5764 році (2003/2004) у Беер-Шеві було засновано інститут для видання творів рава Маргаліота. Досі вони випустили вісім його книжок.
Своєрідність його нових тлумачень
Своєрідність, що характеризує його писання і змушує багатьох любити стиль його нових тлумачень, теж пов'язана з рідкісною і феноменальною силою пам'яті, якою він був наділений. Жива пам'ять допомагає йому в побудові нових тлумачень. Тож коли йому доводиться обговорювати висловлювання того чи іншого амора, він знайомий з його способом мислення і вибудовує ніби профіль рис автора висловлювання, причому кожна окрема риса підкріплена джерелом з просторів Талмудів і мідрашів. Після того як автор висловлювання постає перед ним, він краще пояснює спонукання, що привели його до цього висловлювання, або відкидає нерозуміння в словах амора.
Його звичай не залишати жодної деталі, не заснованої на давньому торанічному джерелі, найпомітніший у його книжці «Га-Мікра ве-га-масора», у якій він веде священну війну з тими, хто займається біблійною критикою, і всією силою своєї геніальності руйнує тих, хто повстає проти масори, і принагідно доводить їхнє неуцтво в Талмудах і в літературі наших мудреців.
Метод його нових тлумачень вирізняє його і здобуває йому коло шанувальників, які цитують його слова і насолоджуються його викладами.
Стиль його письма характеризується стислим викладом, що прагне вмістити багато тем.
Зв'язок із Ребе
Як і багато видавців, він мав звичай надсилати свої книжки до бібліотеки Ребе.
Ребе кілька разів відповідав йому листом подяки, а в частині з них навіть писав йому зауваження щодо його книжок[1].
У своїх листах Ребе кілька разів підкреслював йому важливість виготовлення «вух для Тори» (покажчиків), а також те, що стиль його нових тлумачень обертає і розкриває, що Тора наша — одна. Так само пише йому Ребе, що «є тут мудрість і є тут ремесло».
Щодо його книжки «Ніцоцей Зогар» Ребе висловив подив, що він не послався на хабадську літературу, у якій роз'яснюється багато питань каббали.
Після того як у тішреї 5721 він надіслав дві свої книжки Ребе з р. Моше Ярославським, Ребе написав йому лист подяки і додав у ньому: «І стриматися я не можу, щоб не висловити свого подиву, — попередньо попросивши за це вибачення, — а саме: мабуть, судячи з кількох його книжок віддавна й раніше, він з громади хасидів (як може бути інакше?), і відповідно до цього була в мене сильна надія, що він присвятить свій час і свої знання вченню хасидуту, його великим людям, його носіям та їхнім предметам, і особливо в році, з якого ми виходимо, — у рік двохсотліття відходу, гілули нашого вчителя Бааль-Шем-Това; і я шукав і розшукував, і поки що не знайшов нічого з вищезгаданого, а втім, загалом він, мабуть, швидкий письменник».
Щодо його припущення, що рабі Адам Бааль-Шем — це автор «Меркевет га-мішне», Ребе пише, що це гори, які висять на волосині, і оскільки Ребе Раяц не ставився до нього так, як до решти наших Ребе, провідників поколінь, звідси доведено, що це не та сама людина.
У 5726 році (1965/1966) Ребе надіслав до нього братів Шульзінгер, щоб «відвідати його шановну честь і отримати висновок щодо плану видання Шасу і Шасу[2] („Хагіга“ 10а) разом, а це ж справа, що стосується багатьох і дає заслугу багатьом»[3].
Також Ребе посилався на нього десятки разів у різних сіхот; так, у зв'язку з поверненням пророцтва Ребе послався на вступ, який той написав до книжки «Шут мін га-шамаїм» — «Піркей гілуїм»[4].
Після його відходу з життя (7 елула 5731 (28 серпня 1971)) Ребе згадав його: «І тут місце згадати про рава Реувена Маргаліота, який удостоївся довголіття і тиждень тому помер без синів, — який був дивовижним знавцем книги Зогар і удостоївся скласти посилання на джерела до книги Зогар...»[5]
З його книг
- «Маргаліот га-ям» до трактату «Сангедрін», «Мосад га-Рав Кук», Єрусалим. Найвідоміша його книжка. Інколи рава Маргаліота називали за назвою цієї його книжки. (Онлайн-видання: частина 1, частина 2 на сайті «Єврейські книжки»
)
- «Толдот Адам», життєпис і вчення Магарші, Лемберг 5672.
- «Кав бесамім», зауваження до слів тосафістів, Львів 5673.
- «Малахей ельйон», енциклопедія з питань ангелів, Єрусалим: «Мосад га-Рав Кук», 5705. (Онлайн-видання: Реувен Маргаліот, «Малахей ельйон», на сайті HebrewBooks)
- «Ніцоцей ор», зауваження до Талмуду та інших книжок наших мудреців, «Мосад га-Рав Кук», Єрусалим 5762.
- «Шаарей Зогар», зіставлення слів Шасу і мідрашів із Зогаром, «Мосад га-Рав Кук».
- «Єсод га-Мішна ва-аріхата», загальний огляд розвитку від днів мужів Великих зборів до її завершення і впорядкований план, «Мосад га-Рав Кук», Єрусалим 5750. (Онлайн-видання: Реувен Маргаліот, «Єсод га-Мішна ва-аріхата», на сайті HebrewBooks)
- «Га-Мікра ве-га-масора», збірник досліджень, «Мосад га-Рав Кук», Єрусалим 5749.
- «Мехкарім бе-даркей га-Талмуд ве-хідотав», «Мосад га-Рав Кук», Єрусалим 5749. (Вийшла разом з «Олелот».)
- «Олелот», «Мосад га-Рав Кук», Єрусалим 5749 (вийшла разом з «Мехкарім бе-даркей га-Талмуд ве-хідотав»).
- «Ле-хекер шемот ве-хінуїм ба-Талмуд», «Мосад га-Рав Кук», Єрусалим 5749. (Онлайн-видання: Реувен Маргаліот, «Ле-хекер шемот ве-хінуїм ба-Талмуд», на сайті HebrewBooks)
- «Ле-толдот аншей шем бе-Лвов», зауваження до книжки р. Шломо Бубера «Аншей шем».
- «Нефеш хая», виправлення, зауваження і нові тлумачення законів до «Шулхан аруху», частина «Орах хаїм».
- Коментарі до Пасхальної Агади «Беер Мір'ям» і «Когелет Моше», Тель-Авів 5697.
- «Вікуах га-Рамбан» і життєпис Рамбана (Онлайн-видання: Реувен Маргаліот, «Вікуах га-Рамбан» і життєпис Рамбана, на сайті HebrewBooks)
- «Таль тхія», про єврейське право, сучасну медицину в галасі та про гер тошава (ставлення до арабів Країни) (Онлайн-видання: Реувен Маргаліот, «Таль тхія», на сайті HebrewBooks)
- «Нер ле-маор», зауваження і роз'яснення до книжки «святого Ор га-хаїм» рабі Хаїма ібн Атара (Онлайн-видання: Реувен Маргаліот, «Нер ле-маор», на сайті HebrewBooks)
Книжки, які він видав:
- «Сефер хасидім» (болонський рукопис), Єрусалим: «Мосад га-Рав Кук», 5717 (з покажчиками, 5763).
- «Мілхамот Гашем» р. Аврагама, сина Рамбама, з додатком статті про тлумачення наших мудреців і листів, Єрусалим: «Мосад га-Рав Кук», 5713.
- Книга Зогар з примітками «Ніцоцей Зогар», три томи, Єрусалим: «Мосад га-Рав Кук», 5701-5706.
- «Шут мін га-шамаїм» р. Яакова з Марвежа, Львів 5686; Єрусалим: «Мосад га-Рав Кук», 5717.
- «Сефер га-Багір», з коментарями і роз'ясненням «Ор багір», Єрусалим: «Мосад га-Рав Кук», 5711.
- «Зогар хадаш» з «Ніцоцей Зогар», Єрусалим: «Мосад га-Рав Кук», 5713.
Додаткова література
- «Сефер Маргаліот», пам'яті рава Реувена Маргаліота, за редакцією рава д-ра Іцхака Рафаеля, у видавництві «Мосад га-Рав Кук».
- Гецль Кресель, «Ахарон га-рішонім», «Шана бе-шана» (5736), с. 411–417 (= «Сітрей сефер ве-софер», Цфат 5736).
- Іцхак Альфасі, «Енциклопедія релігійного сіонізму», частина 6, Єрусалим: «Мосад га-Рав Кук», 5761, стовпці 639–645.
Зовнішні посилання
- Видавець, гаон рав Реувен Маргаліот, «Ніцоцей Ребе», тижневик «Гіткашрут», випуск 804
Примітки
- ^ І так написав йому Ребе одного разу (15 сівана 5711 (19 червня 1951)): «За своїм звичаєм я одразу перегорнув аркуші книжки — з любові до справи, і я сказав у поспіху своєму:».
- ^ Та інші книжки
- ^ У листі від 7 хешвана 5726 (2 листопада 1965).
- ^ Там рав Маргаліот перелічує багато десятків обчислень строків кінця, зроблених (головним чином) великими мужами Ізраїлю
- ^ «Ваад ганахот бе-лашон га-кодеш». Шабат тижневої глави «Теце», 14 елула, 5731 (4 вересня 1971), пункт 26.
Код особи: № 7853614300