Аврагам-Аба Персон
| Аврагам-Аба Персон | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Відомий як | Хасид Ребе Цемах Цедека |
| Місце народження | Крислава |
| Місце проживання | Крислава, Динабург, Вітебськ, Москва, Варшава, Кенігсберг |
| Рід діяльності | меламед, бухгалтер, торговець, громадський діяч |
| Учителі | Рабі Шмуель Шнеєрсон (Ребе Магараш), та інші |
| Учні | Ребе Раяц та інші |
| Сім'я | |
| Дружина | онука р. Зеев Віленкер |
Р. Аврагам-Аба Персон (Персан)[1] був хасидом Ребе Цемах Цедека, Ребе Магараша і Ребе Рашаба та одним із меламедів Ребе Раяца. Точний хранитель переказів.
Біографія
Народився в містечку Краслава в Латвії, у заможній родині хасидів Мітлер Ребе і Ребе Цемах Цедека.
У дитинстві навчався в меламедів зі старих хасидів у рідній Краславі та в містах Динабург і Полоцьк. Він навчався старанно й любив порядок. Уже в юному віці знав напам'ять літери Танаха, шести розділів Мішни і «Танії».
Дуже цікавився хасидськими історіями і добре їх запам'ятовував. Переказуючи історії, він докладно описував характер часу, місце і сутність людей, від яких почув розповідь.
Р. Аврагам-Аба поріднився шлюбом з онукою р. Зеєва Віленкера[2], одного з великих хасидів Алтер Ребе.
Після відходу з життя Ребе Цемах Цедека його син, Адмор рабі Хаїм-Шнеур-Залман з Лядів, попросив його зайнятися збиранням «дмей маамад» у його рідному місті Краславі.
У перші роки після одруження жив на утриманні тестя, без турбот про прожиток. У той період жив у Динабурзі, оскільки в газеті «Хавацелет» (27.2.1877) згадується почутий від нього переказ від імені його вчителя Ребе Магараша. Потім переїхав до міста Вітебськ, а в 5639 році (1878/1879) переїхав до Москви.
Ребе Магараш влаштував його на роботу бухгалтером у торгівлі лісом в одного зі своїх хасидів, і він пропрацював на цій посаді близько десяти років. Він працював удень, а ночі, особливо довгі зимові ночі, присвячував вивченню хасидуту і за цей період устиг вивчити всі книги хасидуту, надруковані за його днів[3]. Потім займався виробництвом, торгівлею та експортом соняшникової олії до Німеччини. Він мав особливу валізу, повну різних ремінців тфілін, ціціт та інших святих предметів, тож якщо ціціт або ремінець здавалися йому недостатньо добрими чи недостатньо чорними, він одразу замінював їх іншими, кращими[3].
Він розповідав Ребе Рашабу, що Ребе Цемах Цедек сказав йому на першому єхідуті: вчи мішнайот напам'ять, Мішна — це нешама, завдяки промовлянню мішнайот напам'ять душа освітлює тіло, так що тіло стає світлим». І справді, він «був дивовижно обізнаний у шести розділах Мішни і в „Танії“» і «повторював напам'ять з усіма різночитаннями». Він екзаменував Ребе Раяца в дитинстві з мішнайот напам'ять, а одного разу (з ініціативи Ребе Рашаба) влаштував із ним змагання, хто швидше повторить напам'ять мішнайот розділу «Зраїм» (у Ребе Раяца це забрало 58 хвилин, а в Аврагама-Аби — 1:10)[4].
Ребе Магараш запросив його на весілля свого молодшого сина рава Менахем-Мендла, що відбулося 14 сівана 5642 року (1 червня 1882) в Любавичах.
Ребе Рашаб писав про нього[5]: «Дорогоцінний наш друг р. А. П., хай живе він, — таких людей мало в нас: і в справах небесних він має дуже добре чуття в тонкощах хасидуту, і він істинно служить Всевишньому, і мій святий пан, батько, учитель і наставник, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, (хай перебуває душа його в раю), любив його любов'ю й особливою прихильністю. А в справах мирських, [коли він був] у [доброму] становищі, він багато зробив для анаш і допоміг багатьом тілом, душею і грошима тощо».
У 5652 році (1891/1892), коли з міста вигнали євреїв, переїхав до Варшави приблизно на два роки, а в 5655 році (1894/1895) переїхав до Кенігсберга[6].
Спершу був багатим і, як сказано вище, багато займався цдакою, а з часом колесо обернулося проти нього, і він збіднів. Ребе Рашаб дуже старався заради нього, і близько 12 листів з 5650–5651 років (1889–1891) у першій частині його «Ігрот кодеш» звернені до багатіїв, щоб ті підтримали р. Абу. Деякі з них дуже довгі, оскільки Ребе Рашаб включає в них чудові роз'яснення хасидуту про чесноту цдаки[7], і один із них Ребе Раяц надрукував [його торанічно-хасидську частину] як маамар у 5709 році (1948/1949).
Займався громадськими справами за дорученням Ребе Рашаба. Наприклад, у 5660—5662 роках (1899–1902), коли стало відомо, що товариство ЄКО збирається передати бюджет у мільйон франків Товариству поширення освіти на створення шкіл у дусі Гаскали в Росії, Ребе Рашаб діяв, щоб запобігти виділенню цих коштів і спрямувати їх на створення фабрик для євреїв Росії. Р. Аврагам-Аба був посланцем Ребе до рабинів і громадських діячів у Росії, Німеччині і Парижі і впродовж довгих місяців їздив з місця на місце заради цієї діяльності[8].
Його історії
Особливо насолоджувався, сидячи з дідом своєї нареченої, який щосуботи, під час «Раава де-раавін», мав звичай сидіти зі своїми товаришами-хасидами й розповідати хасидські історії. Ребе Раяц чув від нього історії, коли той приїжджав до Любавичів, і свідчив про нього, що він «був дуже точний у розповіді, в її літерах»[9]. У 5668 році (1907/1908), коли Ребе Раяц жив у Кенігсберзі, він відвідав р. Аврагама-Абу і навіть бачив у нього зібрання листів наших Ребе, яке той зберігав. У 5688 році (1927/1928) його спадщина потрапила до Ребе Раяца в Ригу, і той опублікував у «Ковец га-Тамім» листи зі спадщини та історії, почуті від нього. Також хасиди записували історії з його слів. Із записів рава Азріеля-Зеліга Слоніма надруковано в розділі історій «Маасей авотай» у книзі «Мігдаль оз».
Додаткова література
- Рав Еліягу-Йоханан Гурарі, «Оцар хасидей Хабад», том 5, с. 11
- «Таких людей мало в нас», р. Ісраель-Іцхак Залманов, у «Га-Тамім» («Бейт Мошіах»), випуск сіван–тамуз 5777 (червень–липень 2017)
- «Той, хто істинно служить Всевишньому», рав Ісраель-Іцхак Залманов, книга «Дмуто шель хасид», с. 133–138
Примітки
- ^ Іноді його називають також Аврагам-Абеле Персиц, див. «Мі-бейт га-гназім», с. 18, і «Ігрот кодеш» Ребе Магараша, с. 16. «Адморей Хабад ве-Ягадут Царфат», с. 33. «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, частина 5, с. 207.
- ^ Брат відомого хасида р. Моше Віленкера.
- ^ 1 2 «Решимот дварім» (Хітрик), с. 262, що він чув від Ребе Раяца в останній день Песаху 5683 року (8 квітня 1923).
- ^ «Лікутей дібурім», том 4, с. 680 і далі. Запис Ребе Раяца 5653 року (1892/1893), «Сефер га-сіхот» 5680—5691, с. 278.
- ^ «Ігрот кодеш», том 1, лист 37.
- ^ Портове місто в Росії, на узбережжі Балтійського моря
- ^ Подібно до «Ігерет га-кодеш» у «Танії», багато листів у якій — листи про чесноту цдаки для Святої Землі, з яких випливають роз'яснення хасидуту.
- ^ Див. «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, частина 3, лист 635 і примітку там.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5704, с. 173.
Код особи: № 1457735400