Граматика

Наука граматики святої мови займається правилами святої мови, починаючи з традиції про правильне написання віршів ТАНАХу, огласовки і знаків кантиляції, а також правилами мови взагалі: значеннями слів, їхніми коренями, їхньою точною вимовою та іншим. Хоча ця наука не згадується помітним чином у галахічній літературі, багато великих мудреців Ізраїлю займалися нею через її важливість для розуміння Тори і для точності в читанні «Шма» та в молитві. Водночас підкреслювали, що заняття цією наукою має бути другорядним щодо вивчення основ Тори.
На світанку хасидського руху почав поширюватися рух Гаскала, який звеличував вивчення граматики, занедбане в той час, і за допомогою наголосу на граматиці привертав душі до Гаскали. Унаслідок цього хасиди повністю усунулися від вивчення граматики. Водночас сідур Алтер Ребе складено за правилами граматики, а в пізніших поколіннях Ребе Раяц і Ребе звертали увагу на важливість вивчення граматики.
Історія науки граматики
Початок науки граматики святої мови — це «масорет» (або «масора») — граматичні особливості у віршах ТАНАХу, що передавалися за традицією протягом поколінь, частина з них — як галаха, дана Моше на Синаї. На чолі їх — граматика членування за допомогою знаків кантиляції та огласовки, а також відсутні й зайві літери, великі й малі тощо. Традиція передавалася від людини до людини до Езри-книжника, а від нього — до танаїв та амораїв[1]. Є переказ, згідно з яким, коли Рав Аші і Равіна уклали Вавилонський Талмуд, вони уклали разом з ним ще одну книгу з питань граматики святої мови[2].
В епоху савораїв, і особливо в епоху гаонів, у Тверії розвинувся важливий центр знавців масори, чий метод, званий «тиверіадською масорою», було прийнято в усіх громадах Ізраїлю до наших днів. Особливо відомий граматист Агарон бен Ашер (чия родина, Бен-Ашер, була відомою родиною знавців масори), чий метод у традиції написання Тори за граматикою було прийнято як галаху Рамбамом[3]. Написаний ним сувій Тори відомий своєю точністю, і дехто ототожнює його з книгою «Кетер Арам-Цова», більша частина якої збереглася до наших днів[4].
Наприкінці епохи гаонів наука граматики особливо розвинулася в арабських країнах. Серед відомих граматистів були рав Саадья Гаон і рав Гай Гаон, рабі Менахем бен Сарук і рабі Дунаш бен Лабрат, що сперечалися один з одним, рабі Єгуда Хаюдж, рабі Шмуель га-Нагід, рабі Шломо бен Гвіроль, рабі Йона ібн Джанах, рабі Аврагам ібн Езра, рабі Йосеф, рабі Моше і рабі Давид Кімхі (Радак) та багато інших[5]. Ці граматисти дуже розвинули науку граматики. Вони відкрили корені, запровадили віршований метр і відкрили ще багато правил граматики. Р. Моше бен Езра стверджував, що євреї Іспанії знали іврит краще, ніж інші громади Ізраїлю, тому що вони походять від вигнанців з Єрусалима, які були знавцями мови, а також тому, що знали арабську мову, яка є найвишуканішою мовою і близька до святої мови, і з правил арабської їм було легко зрозуміти правила святої мови[6].
У країнах Ашкеназу, як в епоху рішонім, так і в епоху ахаронім, вивчення граматики не було так поширене, зокрема тому, що всі свої сили вкладали у вивчення Талмуду[7]. Водночас і в країнах Ашкеназу з'явилося кілька видатних граматистів. В епоху рішонім цим займалися Раші і Рабейну Там, а в епоху ахаронім — рабі Еліягу Бахур, рабі Шабтай Софер, рабі Шломо-Залман Кац (Гена), Гра та інші. Також Алтер Ребе був знавцем граматики і вивірив свій сідур за правилами граматики.
Вивчення граматики
Багато великих мудреців Ізраїлю писали про важливість вивчення граматики. Деякі з них наводили у зв'язку з цим слова Гемари[8]: «Сказав рав Єгуда від імені Рава: сини Єгуди, які були суворі до своєї мови, — їхня Тора збереглася в їхніх руках; сини Галілеї, які не були суворі до своєї мови, — їхня Тора не збереглася в їхніх руках»; і пояснювали, що мається на увазі дотримання граматики мови[9].
Водночас підкреслювали, що не слід надмірно занурюватися в це вивчення, а лише тією мірою, яка потрібна для розуміння Тори й точності в читанні «Шма» та в молитві.
Радак написав у передмові до своєї книги «Міхлол»: «А якщо прийде людина вивчати науку граматики, вона втомиться вивчати всі книги, які склали укладачі, і їй доведеться займатися ними всі свої дні. І недобре людині бути позбавленою науки граматики, але їй потрібно займатися Торою, і заповідями, і тлумаченнями, і потрібними речами в словах наших мудреців, благословенна їхня пам'ять, і займатися граматикою коротким шляхом, щоб їй вистачило вивчити слова в їхньому правильному вигляді і знати надлишок літер та їх нестачу». Рамбам навів вивчення граматики як приклад «легкої заповіді»: «Сказав, що треба остерігатися в заповіді, яка вважається легкою, як веселощі у свято і вивчення святої мови»[10]. Подібно до цього писали й інші великі мудреці Ізраїлю[11].
Ребе Раяц визначив це так:
У науці граматики є дві сторони: а) Тора, б) служіння. Тора, що в науці граматики, — лише знання і мудрість, і вона не залежить від трепету перед Небесами і не приводить до трепету перед Небесами, але служіння, що в науці граматики, — вимовляти літери молитви ясною і точною вимовою — залежить від трепету перед Небесами і також приводить до трепету перед Небесами . . Усі граматисти й педагоги, богобоязні, у минулих поколіннях звеличували перевагу науки граматики з боку служіння, а вчення науки граматики — вчення про мову — було другорядним щодо служіння.
У наших Ребе
Наші Ребе, провідники поколінь, вивчали книги з граматики і були в них обізнані[12]. У дитинстві Ребе Раяц вивчав науку граматики в особливого меламеда — хасида р. Іцхака-Гершона Ітсона. Заняття тривало годину на день, тричі на тиждень. Згодом Ребе розповідав, що засвоєння правил граматики давалося йому важко[13].
У хасидів Хабаду
Унаслідок поширення руху Гаскала, який робив наголос на знанні граматики як цінності самої по собі — на відміну від великих мудреців Ізраїлю, які знали, що головне в науці граматики — правильна вимова молитви і розуміння віршів Тори, — праведники хасидського руху на час повністю заборонили вивчення науки граматики. Також під час Рабинської конференції в Петербурзі 5603 року (1842/1843), на якій Ребе Цемах Цедек боровся проти задумів маскілім внести зміни в традиційну єврейську освіту, він виступав, серед іншого, проти їхніх пропозицій щодо вивчення граматики. У колах противників хасидизму такої суворості не дотримувалися, і багато хто гаряче прийняв вивчення граматики, яке поширювали маскілім, і так маскілім було легше закріпитися в колах міснагдім і привертати душі до Гаскали[14]. Водночас були й великі мудреці Ізраїлю того часу, які не були хасидами, що застерігали від надмірного захоплення вивченням ТАНАХу і граматики, здатного привести до Гаскали[15].
У пізніший період Ребе Раяц звернувся до керівництва єшиви «Томхей Тмімім» Центральна з претензією з приводу недостатнього знання учнями святої мови і граматики та звелів включити це вивчення до навчальної програми[16], а також рекомендував певні книги з граматики для вивчення з дітьми[17]. В одному зі своїх листів Ребе Раяц підкреслив важливість граматики у вимові слів молитви за допомогою розповіді про одного з великих мудреців Ізраїлю, якого судили в Небесному суді за те, що він неправильно вимовляв слова молитви[18].
Ребе пише, що граматика не входить до числа світських предметів і вивчається в «Томхей Тмімім»[19]. Равові Мордехаю Шустерману Ребе звелів викладати граматику для читання Тори учням єшиви «Томхей Тмімім» Центральна 770[20].
Помилки в граматиці
В одному зі своїх маамарів Алтер Ребе пояснює причину того, що більшість людей помиляється в граматиці і в жодній вимові немає досконалої граматики в усіх літерах, і навіть Арізаль і Бааль-Шем-Тов не говорили за граматикою[21].
У відповідь на запитання про вираз у маамарі хасидуту, який не відповідає правилам граматики, Ребе пояснив, що в маамарах хасидуту не вимагають, щоб мова відповідала граматиці, а також висловив припущення, що граматичні помилки — це помилка переписувачів; водночас Ребе пояснив, у чому точність цього виразу в маамарі[22].
У молитві

Сідур Алтер Ребе вивірено за правилами граматики. Так писав його брат, рабі Єгуда-Лейб з Яновичів: «Крім того, що він з'ясував і очистив текст згідно з наміром, угодним Арі, благословенна його пам'ять, він ще й зажадав по справедливості утвердити його згідно з істинною граматикою. Бо хоча це не для кожного, і тому, хто не звик змолоду, це збиває намір у молитві, і заднім числом виконав обов'язок, навіть якщо не був точним у літерах читання «Шма», як відомо, все ж від початку, безсумнівно, добре привчатися змолоду або не під час молитви. Бо це велика заповідь і у відкритій частині Тори, і тим більше в таємній, як відомо, що літери й огласовки, які людина вимовляє устами, дають плід нагорі»[23]. І так писав Ребе Раяц: «Його святість Алтер Ребе, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, хай перебуває душа його у вищих скарбницях, хай захистить нас його заслуга, самовіддано трудився над тим, щоб установити точний текст, оскільки молитва з точним текстом і вимовою — справа дуже важлива»[24].
Під час читання Тори
У читанні Тори хасиди Хабаду дуже суворо дотримуються граматики. Алтер Ребе був дуже точним у читанні Тори, і хоча читав в ашкеназькій вимові, ретельно розрізняв א' і ע', ח' і כ', як у сефардській вимові[25]. Також інші наші Ребе, провідники поколінь, дуже суворо стежили за читанням Тори за граматикою і згідно зі знаками кантиляції[12].
Ребе Цемах Цедек сказав своєму синові Ребе Магарашу, коли той запитав про те, що хасиди не моляться і не читають Тору за граматикою: «Молитва — окремо, і читання Тори — окремо. У молитві головне — намір, а рух губ вважається дією, і граматика не така важлива, крім як у читанні «Шма». Але читання Тори потребує граматики»[26]. Так само сказав і Ребе Рашаб від імені свого батька, Ребе Магараша[27].
Ребе Раяц пише: «Бо в цьому суть читання Тори, яке має бути з великою точністю . . бо не тільки хазан, що читає Тору, має бути точним у її літерах, щоб вимовляти кожне слово точно у вимові літер ясною мовою, але, крім цього, він має бути точним у знаках кантиляції, щоб вони були правильними, і вже застерігали тих, хто читає Тору, про це, і знати всі подробиці законів читання Тори, що це буквально їхня душа . . бо так само, як велика і дуже велика нагорода того, хто читає Тору за законом, що це питання життя, так велике й величезне покарання того, хто нехтує читанням Тори і не трудиться заздалегідь великою працею, щоб знати всі подробиці знаків кантиляції, і він, Б-же борони, серед тих, хто вводить у гріх багатьох, що слухають його спотворене читання»[28].
Див. також
Додаткова література
- Рав Барух Оберлендер, «Текст і огласовка в сідурі Алтер Ребе», «Га-Сідур», «Гейхал Менахем», 5763, с. 175
Примітки
- ^ Передмова до «Мінхат шай». І див. «Шем га-гдолім», розділ книг, розділ ט, пункт 6. «Ігрот кодеш» Ребе шліта, том 4, лист 1104.
- ^ Передмова до «Ец хаїм» рабі Хаїма бен Бецалеля (брата Магараля).
- ^ Рамбам, «Закони сувою Тори», розділ 8, закон 4.
- ^ Див. докладно в статті Шнеура-Залмана Бергера «Ця Тора не буде замінена», тижневик «Бейт Мошіах», свято Шавуот 5775 (24 травня 2015); там наводиться лист Ребе панові Шазару від днів Пурима 5724 (27 лютого 1964), у якому він повністю відкидає друкування ТАНАХу, основний текст якого спиратиметься на «Кетер Арам-Цова».
- ^ Граматистів та їхні твори перелічено в передмові до «Мознеї лешон га-кодеш» Раава і в передмові до «Мінхат шай».
- ^ «Шірат Ісраель», відповідь на п'яте запитання (с. 62).
- ^ Див. передмову рабі Йосефа Кімхі до «Сефер га-гілуй»: «А мудреці, які були в країні Франції та її межах, вклали більшу частину свого заняття в Талмуд, а часом у Писання . . але не у вживання мови, тому вони не освоїлися в ній». І див. передмову до «Ец хаїм» рабі Хаїма, брата Магараля.
- ^ Ерувін, 53а.
- ^ Передмова до «Сефер га-рікма» рабі Йони ібн Джанаха; передмова до «Мінхат шай».
- ^ «Перуш га-Мішнайот», Авот, розділ 2, мішна 1.
- ^ Рабі Хаїм, брат Магараля, у передмові до «Ец хаїм». Респонси «Хават Яїр», розділ 124.
- ^ 1 2 «Сефер га-сіхот» 5696, с. 52, і в примітках там.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 10, с. 405 і далі. І там докладні пояснення Ребе Рашаба про граматику згідно з хасидутом.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 7, с. 144 і далі. Див. також «Сефер га-сіхот» 5704 [перекладений святою мовою], с. 23. «Решимат» Ребе Раяца («Диврей ємей хаєй рабейну га-Закен»).
- ^ «Цлах», Брахот 28б, у коментарі Раші, що починається словами «Ме-га-ігайон».
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 6, с. 152. І див. також том 7, с. 112. Том 12, с. 176.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 7, с. 122.
- ^ «Ігрот кодеш», том 7, с. 142 (див. переклад листа англійською).
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе шліта, том 11, лист 3638.
- ^ «Лемаан єдеу баним йіваледу».
- ^ «Маамарей Алтер Ребе» 5570, с. 53.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе шліта, том 6, лист 1561.
- ^ Його схвалення до сідура видання 5582, надруковане в сідурі «Тора ор». І див. також «Ігрот кодеш» Ребе шліта, том 13, лист 4502.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца, том 6, с. 45.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5696, с. 91.
- ^ «Сефер га-толдот» Ребе Магараша за редакцією його святості Адмора Мелех га-Мошіаха шліта (5707), с. 8.
- ^ «Сефер га-сіхот — Торат шалом», с. 2.
- ^ «Сефер га-маамарім — Кунтресім», том 2, с. 790.