Зберігач переказів
Звання «зберігач переказів» — прізвисько людини з доброю пам'яттю, яка багато оберталася серед найстаріших хасидів і чула від них історії про історію хасидизму і про великих хасидів. Велике значення надається точному зберігачеві переказів, який передає історії точнісінько так, як чув, не додаючи описів тощо[1].
Багато хто зі зберігачів переказів докладно вказував, від кого чув історію, з якої нагоди і в якому контексті.
Джерело вислову запозичене з мови мудреців: «Той, хто переказує переказ від імені того, хто його сказав, хай бачить себе так, ніби автор переказу стоїть перед ним»[2].
Зберігачі переказів у хасидизмі Хабад
Одним із перших «зберігачів переказів» в історії хасидизму був рабі Гілель з Паричів, якому наші Ребе, провідники поколінь, доручили наставляти аврехів і який надавав великого значення хасидській розповіді у вихованні аврехів. Щоразу, коли приходив новий аврех, він розповідав історію і зазвичай вимагав від своїх учнів спробувати самим знайти, чого з неї можна навчитися[3].
В останніх поколіннях Ребе Раяц Ребе багато разів вимагали від зберігачів переказів — випускників єшив «Томхей Тмімім» — записувати історії, які вони пам'ятають. Слідом за вказівкою Ребе вийшло друком кілька книжок у цьому стилі, і насамперед: «Шмуот ве-сіпурім» (Рафаель Каган), «Лікутей сіпурім» (Перлов), «Решимот дварім» (Хітрик), «Ле-шема озен» (Духман).
У працях Ребе Раяца
У своїх записах і сіхот Ребе Раяц живими фарбами описує деяких зберігачів переказів колишніх поколінь, і з цих описів вимальовується образ хабадського «зберігача переказів».
«Хасида р. Песаха-меламеда Ребе Магараш називав „зберігачем переказів“, бо він — другий отримувач від старезного хасида рабі Шимшона-меламеда (з наближених Бааль-Шем-Това)»[4].
«Р. Шмуель Гурвіц (Мазинкер) — Ребе Рашаб сказав про нього, що він людина вірна і точна у формулюваннях, а те, в чому в нього був сумнів, він не записував до своїх книжок спогадів»[5].
Про свою бабусю, ребецн Рівку, дружину Ребе Магараша, він пише: «Бабуся, ребецн Рівка, була зберігачкою переказів, і кожна її розповідь була точна: коли і від кого вона її чула; також вона давала загальний опис оповідача і часу події та історії»[6].
Про свого дядька Разу, брата Ребе Рашаба, Ребе Раяц пише: «Зайве згадувати, що легше слухати історію, ніж читати історію, і тим паче слухати історію від людини обдарованої і з чуттям слова, такої, як дядько Раза, у якого ясне мовлення, кожне слово світиться і кожна фраза — жива частина дивовижної картини»[7].
Про свого меламеда в дитинстві Ребе Раяц пише: «Мій третій учитель, рабі Нісан Скобло, розповідав історії, які мав від свого діда, рабі Шимшона-меламеда, який був зберігачем переказів, і його сина, рабі Аврагама-меламеда, який був великим писарем і записував усі історії в точному стилі».
І так він писав про іншого хасидського зберігача переказів, Радаца Хена з Чернігова, одного з великих наближених наших Ребе, провідників поколінь: «Уранці, о восьмій годині, прибув шановний гість — відомий рав-хасид, прославлений своєю праведністю і величчю в хасидуті, наш учитель і наставник рав Давид-Цві з Чернігова. Я дуже радий приїзду гостя, бо він зберігач переказів... кожен переказ та історія, яку розповідає рав-хасид Радац, — окрім того, що він точний у своїй розповіді і розповідає все як було, як у самому переказі чи історії, так і в тому, від кого він це чув або бачив і чув сам, — ще й ось що: після кожного переказу та історії він роз'яснює і пояснює зміст теми переказу і мораль, що випливає з тієї історії»[8].
Зберігачі переказів упродовж поколінь
- Р. Пінхас Рейзес
- Р. Гілель з Паричів
- Р. Давид-Цві-Гірш Хен
- Р. Аврагам Ланда із Зембина
- Шмуель Гурвіц (Мазинкер)
- Раза
- Р. Шмуель-Гронем Естерман
- Р. Мордехай-Йоель Духман
- Р. Шилем Куратін
- Р. Меїр-Мордехай Чернін
- Р. Дов-Бер Яффе
- Р. Аврагам-Аба Персон
- Р. Шмуель Нотік
- Р. Йосеф-Хаїм-Шломо Шнеєрсон
- Р. Барух-Шнеур-Залман Шнеєрсон
- Р. Бецалель Вільшанський
- Р. Хаїм-Еліягу Мішуловін
- Р. Моше-Єгуда Рейхман
- Р. Тувія Белкін
- Р. Шнеур-Залман Духман
- Р. Хаїм-Барух Духман
- Р. Дов-Бер-Шимшон Яффе
- Р. Шмуель Левітін
- Р. Рафаель-Нахман Каган
- Р. Менахем-Мендл Новиков
- Р. Шалом-Єгуда-Лейб Гінзбург
- Р. Єхіель-Міхл Пікарський
- Р. Еліягу-Ар'є-Лейб Гросс
- Р. Єгуда Хітрик
- Р. Залман-Шимон Дворкін
- Р. Еліезер Нанес
- Р. Йосеф Левенгерц
- Р. Шалом Фельдман
- Його син, р. Давид Фельдман (Кфар-Хабад)
- Р. Шалом-Бер Нотік
- Р. Моше Ніселевич
- Р. Шалом-Дов-Бер Кієвман (Кфар-Хабад)
- Р. Ісраель-Мордехай Козомінський
- Р. Іцхак-Давид Гронер
- Рав Моше Ашкеназі
- Його син, рав Мордехай-Шмуель Ашкеназі
- Його син, р. Йосеф Ашкеназі
- Р. Аврагам-Хаїм-Еліягу Ланда
- Р. Йосеф-Іцхак Опен
- Р. Еліягу Кук
- Р. Хаїм-Іцхак Коген
- Р. Аврагам Козлінер
- Р. Товія Ліцман
- Р. Шалом-Дов-Бер Лабковський
- Р. Яаков га-Леві Левін
- Р. Йоель Каган
- Р. Шломо Зархі
- Р. Йосеф-Іцхак Кац
- Р. Ашер Фаркаш
- Р. Іцхак Аксельрод
- Р. Шалом-Дов-Бер Рейхман
Примітки
- ^ У книжці «Беер га-хасидут» автор визначає це поняття: той, хто вміє слухати, схоплювати головне.
- ^ Єрусалимський Талмуд, Шкалім, розділ 2, галаха 5.
- ^ Запис Ребе Раяца «Батьки хасидизму».
- ^ «Сефер га-сіхот», літо 5700, с. 69.
- ^ Із запису Ребе Раяца, 20 іяра 5656 (3 травня 1896). «Лікутей дібурім» святою мовою, т. 4, с. 728.
- ^ «Сефер га-маамарім» Ребе Раяца 5711, с. 64.
- ^ «Лікутей дібурім» (святою мовою), т. 1, лікут 13, с. 317.
- ^ «Га-Тамім», т. 3, с. 21.