Перейти до вмісту

Зберігач переказів

Матеріал з Хабадпедії

Звання «зберігач переказів» — прізвисько людини з доброю пам'яттю, яка багато оберталася серед найстаріших хасидів і чула від них історії про історію хасидизму і про великих хасидів. Велике значення надається точному зберігачеві переказів, який передає історії точнісінько так, як чув, не додаючи описів тощо[1].

Багато хто зі зберігачів переказів докладно вказував, від кого чув історію, з якої нагоди і в якому контексті.

Джерело вислову запозичене з мови мудреців: «Той, хто переказує переказ від імені того, хто його сказав, хай бачить себе так, ніби автор переказу стоїть перед ним»[2].

Зберігачі переказів у хасидизмі Хабад

Одним із перших «зберігачів переказів» в історії хасидизму був рабі Гілель з Паричів, якому наші Ребе, провідники поколінь, доручили наставляти аврехів і який надавав великого значення хасидській розповіді у вихованні аврехів. Щоразу, коли приходив новий аврех, він розповідав історію і зазвичай вимагав від своїх учнів спробувати самим знайти, чого з неї можна навчитися[3].

В останніх поколіннях Ребе Раяц Ребе багато разів вимагали від зберігачів переказів — випускників єшив «Томхей Тмімім» — записувати історії, які вони пам'ятають. Слідом за вказівкою Ребе вийшло друком кілька книжок у цьому стилі, і насамперед: «Шмуот ве-сіпурім» (Рафаель Каган), «Лікутей сіпурім» (Перлов), «Решимот дварім» (Хітрик), «Ле-шема озен» (Духман).

У працях Ребе Раяца

У своїх записах і сіхот Ребе Раяц живими фарбами описує деяких зберігачів переказів колишніх поколінь, і з цих описів вимальовується образ хабадського «зберігача переказів».

«Хасида р. Песаха-меламеда Ребе Магараш називав „зберігачем переказів“, бо він — другий отримувач від старезного хасида рабі Шимшона-меламеда (з наближених Бааль-Шем-Това)»[4].

«Р. Шмуель Гурвіц (Мазинкер) — Ребе Рашаб сказав про нього, що він людина вірна і точна у формулюваннях, а те, в чому в нього був сумнів, він не записував до своїх книжок спогадів»[5].

Про свою бабусю, ребецн Рівку, дружину Ребе Магараша, він пише: «Бабуся, ребецн Рівка, була зберігачкою переказів, і кожна її розповідь була точна: коли і від кого вона її чула; також вона давала загальний опис оповідача і часу події та історії»[6].

Про свого дядька Разу, брата Ребе Рашаба, Ребе Раяц пише: «Зайве згадувати, що легше слухати історію, ніж читати історію, і тим паче слухати історію від людини обдарованої і з чуттям слова, такої, як дядько Раза, у якого ясне мовлення, кожне слово світиться і кожна фраза — жива частина дивовижної картини»[7].

Про свого меламеда в дитинстві Ребе Раяц пише: «Мій третій учитель, рабі Нісан Скобло, розповідав історії, які мав від свого діда, рабі Шимшона-меламеда, який був зберігачем переказів, і його сина, рабі Аврагама-меламеда, який був великим писарем і записував усі історії в точному стилі».

І так він писав про іншого хасидського зберігача переказів, Радаца Хена з Чернігова, одного з великих наближених наших Ребе, провідників поколінь: «Уранці, о восьмій годині, прибув шановний гість — відомий рав-хасид, прославлений своєю праведністю і величчю в хасидуті, наш учитель і наставник рав Давид-Цві з Чернігова. Я дуже радий приїзду гостя, бо він зберігач переказів... кожен переказ та історія, яку розповідає рав-хасид Радац, — окрім того, що він точний у своїй розповіді і розповідає все як було, як у самому переказі чи історії, так і в тому, від кого він це чув або бачив і чув сам, — ще й ось що: після кожного переказу та історії він роз'яснює і пояснює зміст теми переказу і мораль, що випливає з тієї історії»[8].

Зберігачі переказів упродовж поколінь

Примітки

  1. ^ У книжці «Беер га-хасидут» автор визначає це поняття: той, хто вміє слухати, схоплювати головне.
  2. ^ Єрусалимський Талмуд, Шкалім, розділ 2, галаха 5.
  3. ^ Запис Ребе Раяца «Батьки хасидизму».
  4. ^ «Сефер га-сіхот», літо 5700, с. 69.
  5. ^ Із запису Ребе Раяца, 20 іяра 5656 (3 травня 1896). «Лікутей дібурім» святою мовою, т. 4, с. 728.
  6. ^ «Сефер га-маамарім» Ребе Раяца 5711, с. 64.
  7. ^ «Лікутей дібурім» (святою мовою), т. 1, лікут 13, с. 317.
  8. ^ «Га-Тамім», т. 3, с. 21.

Повідомити про помилку на цій сторінці