Шалом-Дов-Бер Ліпшиц
| Рав Шалом-Дов-Бер Ліпшиц | |
|---|---|
Рав Шалом-Дов-Бер Ліпшиц (5770) | |
| Основна інформація | |
| Відомий як | Голова «Яд ле-ахім» |
| Дата народження | 27 сівана 5689 (5 липня 1929) |
| Місце народження | Онейтша, Кременчук, Росія |
| Дата смерті | 24 елула 5771 (23 вересня 2011) |
| Місце поховання | Оливкова гора, Єрусалим |
| Країна | Ізраїль |
| Місце проживання | квартал Гілель, Рамат-Ган |
| Місце діяльності | Рамат-Ган |
| Належність | Хасидизм Хабад |
| Рід діяльності | рабин, громадський діяч |
| Освіта | «Тіферет Ціон» у Бней-Браку, єшива «Ахей Тмімім» у Тель-Авіві, єшива «Поневеж» |
| Посада | рабин хабадської громади в Рамат-Гані, рабин кварталу Бейт-Гілель, рабин синагоги «Сукат Шалом», засновник і голова «Яд ле-ахім» |
| Інші посади | Рабин хабадської громади в Рамат-Гані |
| Учителі | Рав Хаїм-Шауль Брук, рав Йосеф-Шломо Каганеман |
| Сім'я | |
| Батько | Ісраель-Лейб Ліпшиц |
| Мати | Злата-Маша, дочка рава Ноаха-Цві Ковнера |
| Дружина | Шифра-Мір'ям-Естер, дочка машпіа рава Нахум Гольдшмід |
| Діти | Ісраель-Лейб Ліпшиц, Шмуель-Шломо Ліпшиц, Тема-Яфа-Гадаса Куперман, Тірца Фельдман, Нехама Гершкович, Ісраель-Лейб Ліпшиц (Рамат-Ган) |
| Родовід | |
Рав Шалом-Дов-Бер Ліпшиц (27 сівана 5689 (5 липня 1929) — 24 елула 5771 (23 вересня 2011)), на прізвисько Рашдаб Ліпшиц або Гаршаб Ліпшиц) — рабин хабадської громади в Рамат-Гані і рабин кварталу Бейт-Гілель у цьому місті, найстарший із рабинів Хабаду, засновник і впродовж шістдесяти одного року голова організації «Яд ле-ахім».
Біографія

Народився 27 сівана 5689 року (5 липня 1929) у містечку Онейтша Кременчуцької губернії в сім'ї рава Ісраеля-Лейба Ліпшица (який діяв тоді серед євреїв містечка) і Злати-Маші, доньки рава Ноаха-Цві Ковнера, місцевого шойхета-бодека і хасида Ребе Магараша. 6 тевета 5699 року (28 грудня 1938) його родина переселилася до Святої Землі, і вони оселилися в місті Рамат-Ган. У юності навчався в навчальних закладах «Тіферет Ціон» у Бней-Браку, потім перейшов до єшиви «Ахей Тмімім» у Тель-Авіві, де виховувався в машпіа рава Хаїма-Шауля Брука. Через кілька років почав навчатися в єшиві «Понєвеж» і товаришував із равом Йосефом-Шломо Каганеманом, главою єшиви.
Заснування «Яд ле-ахім»

У місяці кислев 5710 року (листопад–грудень 1949), коли він навчався в єшиві «Понєвеж», до глави єшиви, рава Каганемана, надійшли свідчення про антирелігійний примус у таборах дітей репатріантів. Рав Каганеман увійшов до їдальні єшиви і запитав, хто з учнів зголоситься проникнути в табори репатріантів і подбати про виховання їхніх дітей у дусі Тори. Учні перешіптувалися, що «напевно зголоситься любавичер», і справді, рав Ліпшиц запропонував себе, і до нього приєдналися рав Шломо-Ноах Кроль (згодом рабин мошаву Хемед і зять рава Яакова Ланди) і рав Іцхак Якубович (згодом рабин Герцлії).
Уже наступного дня вони вийшли на свою першу акцію і тим самим фактично заснували організацію «Паїлім», яка з роками перетворилася на «Паїлім — Яд ле-ахім», а потім — на «Яд ле-ахім — активісти табору Тори в Ізраїлі». Офіційно організацію очолював рав Яаков Ланда, рабин Бней-Брака, тоді як фактично нею керував рав Ліпшиц[1]. Він керував командою, яка проникала в табори, забирала звідти дітей і переводила їх до навчальних закладів Тори. Ця діяльність наштовхнулася на запеклий опір усього сіоністського істеблішменту. Сам Давид Бен-Гуріон, який був тоді прем'єр-міністром, викликав рава Ліпшица та його товаришів і зробив їм догану. І в харедимному єврействі багато хто противився діяльності «Паїлім», вбачаючи в них фантазерів і екстремістів[2]. Унаслідок цієї діяльності за роки було врятовано сотні дітей. Частина великих знавців Тори підтримала організацію, серед них Ребе Раяц, Сатмарський адмор, рабі Йосеф-Шломо Каганеман, рабі Дов-Беріш Вайденфельд, рабі Іцхак-Айзік Герцог і рабі Єхезкель Абрамський. Ця діяльність стала основою організації «Яд ле-ахім», створеної на об'єднанішій основі.
З часом рав Ліпшиц почав присвячувати більшу частину свого часу діяльності організації, і час на його вивчення Тори скоротився. Унаслідок цього він почав замислюватися про свій подальший шлях у керівництві організацією і написав про це Ребе. Ребе відповів йому:
Я вражений цим питанням, тоді як Святий, благословенний Він, дарував йому успіх і дав йому можливість рятувати душі синів і доньок Ізраїлю від безбожжя, хай врятує Милосердний, і допомагати їм залишитися євреями, вірними Всевишньому і Його Торі, що видно і тілесними очима, і відчутно.. Відома постанова Гмари, що заради заповіді, яку неможливо виконати через інших, переривають вивчення Тори
— «Ігрот кодеш» Адмора шліта, т. 4, лист 1198[3]
Згідно з цією відповіддю рав Ліпшиц присвятив себе своїй роботі, розширив штат організації і почав дбати також про дорослих; він відкрив десятки синагог у країні, єврейські відділення, бейт-мідраші, забезпечував предметами святості й ніс єврейство в маси. Водночас він вів боротьбу з державними органами в питаннях освіти, матеріальних і духовних потреб репатріантів з Ємену, Іраку[4], Марокко й Лівії; у всій своїй діяльності він був у постійному зв'язку з Ребе, який навіть особисто дбав про нього, і коли одного разу рава Ліпшица затримали під час демонстрації, із секретаріату Ребе чинили тиск на урядові інстанції, щоб домогтися його якнайшвидшого звільнення[потрібне джерело].
Уперше він поїхав до Ребе Мелех га-Мошіаха у 5722 році (1961/1962), а потім їздив ще близько тридцяти разів. Майже щоразу він заходив на єхідут, що тривав зазвичай пів години й більше. У 5724 році (1963/1964), коли він виходив з єхідуту, Ребе провів його до входу в 770[5].
18 елула 5724 року (26 серпня 1964) одружився з пані Шифрою-Мір'ям-Естер, донькою машпіа рава Нахума Гольдшміда. Після весілля оселився в кварталі Гілель у Рамат-Гані, неподалік від місця проживання своєї матері, і з ще більшим запалом продовжував свою діяльність на чолі «Паїлім — Яд ле-ахім»: керував роботою, збирав кошти, відкривав відділення й ініціював нові проєкти.
У закладах Хабаду
Водночас рав Шалом-Дов-Бер Ліпшиц присвятив себе роботі у винограднику Хабаду; упродовж багатьох років він керував та ініціював десятки проєктів у закладах Хабаду, серед них: керував і координував кампанію за зміну закону «Хто є євреєм» і проти «віденських гіюрів»; керував і організовував духовну абсорбцію євреїв Грузії, влаштовував їм місця поселення серед громад Хабаду; відкривав для них синагоги; дбав про рабинів із хасидів Хабаду для них; приймав їхніх синів до єшив «Томхей Тмімім» тощо; створив і заснував «Раду рабинів Північної Африки — випускників закладів Хабаду», метою якої було об'єднати всіх рабинів-сефардів, які навчалися в закладах Хабаду, і зміцнити їхній зв'язок із Хабадом; заснував інститут «Ілхета бе-таама», що видавав стипендії за праці з Тори в харедимному середовищі, присвячені «Шулхан арух га-Рав» (спільно з равом Хананьєю-Йосефом Айзенбахом); видав листи наших Ребе, провідників поколінь, про Шас; усе це — за підтримки Ребе і у співпраці з керівництвом закладів Хабаду на чолі з равом Ефраїмом Вольфом.
Широкі знання рава Ліпшица в Торі та галахі зробили його природним кандидатом на посаду рабина в Рамат-Гані. Приблизно в 5730 році (1969/1970) його було обрано рабином кількох синагог і рабином кварталу Гілель у Рамат-Гані. На прохання Ребе Мелех га-Мошіаха рава Ліпшица було призначено рабином хабадської громади в Рамат-Гані — синагоги «Гейхал Мордехай — Узіель», яку очолював рав Меїр Близинський, а в 5741 році (1980/1981) — рабином старої синагоги «Сукат Шалом», замість рава Гдальї Аксельрода.
Ребе хотів, щоб рав Ліпшиц втручався в справи рабинату. У місяці шват 5750 року (січень–лютий 1990) Ребе написав йому: «Моя думка ясна: щоб він був рабином, який ухвалює постанови (наскільки це від нього залежить). Згадаю на святій могилі»[6]. Разом із тим одного року рав Ліпшиц хотів балотуватися на посаду головного рабина Рамат-Гана, і Ребе заборонив йому це.
У 5748 році (1987/1988), напередодні виборів 5749 року (1988/1989), рав Ліпшиц отримав від Ребе вказівку відмежувати свою організацію від прихильників розбрату в литовському середовищі. Рав Ліпшиц виступив із закликом підтримати «Агудат Ісраель», і десятки його людей пішли і створили конкурентну організацію «Лев ле-ахім», яку підтримували «Дегель га-Тора» та її рабини. Унаслідок цього було закрито десятки відділень і підрозділів організації, а багато жертводавців припинили пожертви. Рав Ліпшиц і «Яд ле-ахім» пережили в ці роки важкий період, і весь цей час Ребе не переставав підтримувати й підбадьорювати. Так, наприклад, у місяці шват 5750 року (січень–лютий 1990), коли рав Ліпшиц проходив під час роздавання доларів, Ребе сказав йому: «За мірою страждання — нагорода». Рав Ліпшиц пішов далі, і тоді Ребе зупинив його, покликав назад і з усмішкою додав: «А якщо буде ще більше», доклавши ще один долар[7].
Брав участь у з'їздах Геули і Мошіаха, що відбувалися в 5755 році (1994/1995), для зміцнення віри у вічність життя Ребе і проголошення його Мелех га-Мошіахом.
Рав Ліпшиц багато діяв у питанні цілісності Землі Ізраїлю. Серед іншого він очолив велику кампанію проти Біньяміна Нетаньягу та угод щодо Хеврона і Вай. Він скликав мітинги протесту в Єрусалимі, у Кфар-Хабаді[8] і в Хайфі. Організовував молитовні зібрання біля Західної стіни і могили Рашбі. Керував збиранням підписів рабинів, випускав плакати й наліпки, а також листівки та збірники протесту. Цю діяльність він вів спільно з Рабинським конгресом за мир і з «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі.
Рав Ліпшиц нікого не боявся і неодноразово виступав проти високопосадовців хабадського керівництва. Один із таких випадків — коли Колель Хабад узяв гроші у «Фонду дружби», у якого, за словами рава Ліпшица і згідно з постановою Рабинського суду Хабаду, заборонено брати гроші, оскільки кошти, які він роздає, призначені для поширення християнського впливу на єврейський народ, хай врятує Милосердний[9].
Крім того, рав Ліпшиц піддав різкій критиці деяких керівників Цеїрей Агудат Хабад і нинішнє керівництво проєктом «Діти Чорнобиля». Через недбалість у перевірці єврейства дітей з'ясувалося, що багато з них — неєвреї, іноді навіть з обох батьків. Унаслідок цього сталися тяжкі духовні катастрофи через асиміляцію випускників єшив, призначених для дітей проєкту. Головна причина проблеми в тому, що після кількох років навчання в закладах Кфар-Хабада їхнє єврейство вважається очевидним, і так вони знаходять собі єврейських подружжів, тоді як деякі з них — цілковиті неєвреї за галахою[10]. Керівництво Цеїрей Агудат Хабад не заперечує цих фактів. У 5761 році (2000/2001) рав Шалом-Дов Ліпшиц, голова «Яд ле-ахім», висунув серйозні претензії до керівництва проєктом. У листі, надісланому раву Іцхакові-Єгуді Ярославському, він вказав, що необхідно перевірити їхнє єврейство, і висунув серйозні претензії у зв'язку зі зволіканням різних інстанцій у співпраці з організацією «Яд ле-ахім»[11].
Після відходу з життя рава Моше Ашкеназі у 5767 році (2006/2007) став найстаршим із рабинів Хабаду.
Продовження діяльності в «Яд ле-ахім»

Тим часом рав Ліпшиц із великою енергією продовжував діяти в межах «Яд ле-ахім». Він був головою організації, і все вирішувалося за його словом. До останніх місяців життя, навіть переступивши вісімдесятирічний рубіж, він щодня приходив до офісу організації в Бней-Браку, де затверджував заходи, а також ініціював нові проєкти й програми. За шістдесят один рік керівництва організацією він відмовлявся отримувати зарплату чи іншу грошову винагороду за свою роботу в ній.
У межах своєї роботи він займався духовною і матеріальною абсорбцією репатріантів з Персії, Грузії, Радянського Союзу і Кавказу; викоріненням і боротьбою з руйнівною діяльністю місії у Святій Землі; підтримкою родин, визволених із рук місії; визволенням єврейських дівчат з арабських сіл; уроками Тори та юдаїзму в різних містах країни; пропагандою на користь кошерного виховання; виданням книжок і молитовників для різних громад; і багатьом іншим.
У цій діяльності рав Ліпшиц удостоївся підтримки найбільших рабинів нашого покоління.

24 елула 5771 року (23 вересня 2011), після тяжкої хвороби, помер і похований на хабадській ділянці Оливкової гори в Єрусалимі, поряд із могилами рабі Шнеура-Залмана з Любліна і рабі Давида-Цві Хена[12].
Його сини, рав Шмуель-Шломо Ліпшиц і рав Ісраель-Лейб Ліпшиц, змінили його в керівництві організацією.
Див. також
Родина
- Його син, рав Ісраель-Лейб Ліпшиц (Рамат-Ган), Рамат-Ган, рабин хабадської громади в Рамат-Гані та один із керівників «Яд ле-ахім» .
- Його син, рав Шмуель-Шломо Ліпшиц — колишній рам, нині машпіа в єшиві «Томхей Тмімім» у Мігдаль-га-Емеку, один із керівників «Яд ле-ахім».
- Його донька, пані Тема-Яфа-Гадаса Куперман — психотерапевтка і письменниця, дружина рава Біньяміна Купермана — глави єшиви «Томхей Тмімім» у Бней-Браку, рабина Великої синагоги в Рамат-Гані, рабинського адвоката і даяна, фахівця з майнових законів.
- Його донька, пані Тірца Фельдман, дружина рава Шломо-Хаїма Фельдмана — глави єшиви «Томхей Тмімім» у Кір'ят-Аті й одного зі шлухім Ребе в Холоні.
- Його донька, пані Нехама Гершкович, дружина рава Шломо-Ар'є-Лейба Гершковича[13] — з анаш Бней-Брака, у минулому глава колелю хабадської громади Рамат-Гана.
Додаткова література
- Боротьба за душу, тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1976, с. 72
Зовнішні посилання
- Рав Ліпшиц на церемонії випуску хабадської поштової марки

- Рав Ліпшиц на зібранні рабинів Рабинського конгресу за мир (5763)

- Рав Ліпшиц у листуванні з Ватиканом
- Хасид, який об'єднав на своєму похороні всі кола • штрихи до портрета —

- Рав Овадья Йосеф
— надгробна промова про рава Шалом-Дов-Бера Ліпшица і заклик підтримати організацію «Яд ле-ахім»
- Листи Ребе раву Ліпшицу — у зв'язку з його діяльністю в «Яд ле-ахім», подарунок до весілля його нащадків, 13 тамуза 5779 (16 липня 2019), подарунок до весілля його нащадків, 15 тевета 5785 (15 січня 2025)

Примітки
- ^ Див. слова р. Менахема Когена в «Мішпаха», свято Песах 5767 (3 квітня 2007): «Усі не їли, усі не спали. Але хто зрушив усіх із місця? Тільки р. Шалом-Бер»...
- ^ Коли рав Ліпшиц уперше зустрівся з рабі Йоелем Тейтельбоймом із Сатмара, один із присутніх там рабинів представив його як «любавичера, який записує дітей до „Мізрахі“» (до «Решет», що перебувала тоді в системі МАМАД)... [або в іншій версії: до «Незалежної освіти»], з метою очорнити його.
- ^ Повний текст листа: «Отримав його листа.. про те, що він бере участь у роботі „Хевер паїлей га-махане га-торати“ і бачить добрий плід своєї праці, але оскільки харедимна громадськість у Святій Землі, хай буде вона відбудована й утверджена, не відгукнулася на їхній заклик належним чином, і відповідно вся робота покладена на них, а це призводить у нього до переривання вивчення Тори, — і він запитує, чи варто це для нього, або, за його висловом, чи зобов'язаний він залишити свою душу заради душ інших. Я вражений цим питанням, тоді як Святий, благословенний Він, дарував йому успіх і дав йому можливість рятувати душі синів і доньок Ізраїлю від безбожжя, хай врятує Милосердний, і допомагати їм залишитися євреями, вірними Всевишньому і Його Торі, що видно і тілесними очима, і відчутно, — приходить його лихе начало і підбурює його, кажучи: хто знає, чи варта це справа, і краще тобі зайнятися іншими справами, тоді, можливо, ти матимеш успіх у Торі тощо тощо... Відома постанова Гмари, що заради заповіді, яку неможливо виконати через інших, переривають вивчення Тори (Моед катан, 9б), і відомий також вислів Гмари в трактаті Тмура на вірш „Багатий і бідний зустрічаються — Г-сподь освітлює очі обох“: коли багатий у Торі допомагає бідному в Торі, Він освітлює очі обох, так що й тому, хто дає, додається у вивченні Тори, і це набагато більше, ніж сказане (Таанит, 7а): „Багато я навчився від своїх учителів, від товаришів — більше, ніж від учителів, а від учнів — більше, ніж від усіх“; бо вислів у Таанит говорить про те, що людина вивчає за мірою своїх сил, як випливає з точного виразу „я навчився“, чого немає в обіцянці в Тмурі „Г-сподь освітлює очі обох“, тобто в навчанні, що потребує допомоги Небес, тут просять світла за мірою сил Всевишнього, і зрозуміло, що це непорівнянно... Я маю на увазі цим, що не тільки, перериваючи на якийсь час своє вивчення Тори, він чинить за велінням Тори, як сказано в Моед катан, згаданому вище, але більше того — це переривання Тори і є її виконанням, бо завдяки цьому його серце і розум стають [чис]тими в тисячу разів більше, так що за короткий час він непорівнянно матиме успіх у навчанні..»
- ^ Знімок 1, 2 на сайті «Яд ле-ахім».
- ^ Зі слів рава Натана Вольфа, який був тоді присутній.
- ^ «Рік чудес у „Бейт хаєйну“», с. 137.
- ^ «Рік чудес у „Бейт хаєйну“», с. 127.
- ^ «Єдіот ахронот» повідомляє про мітинг, організований ним, відео з мітингу.
- ^ «Не знаю, чи дозволено стояти в його чотирьох ліктях» на сайті «Харедім».
- ^ Документи на цю тему.
- ^ Лист рава Ліпшица на цю тему.
- ^ Похорон рава Ліпшица
- ^ Одружився після відходу з життя рава Ліпшица
Код особи: № 8432571800
- Хабадпедія: статті, що потребують джерела
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Рабини Хабаду в період Любавицького Ребе
- Персоналії Рамат-Гана
- Випускники «Ахей Тмімім» у Тель-Авіві
- Випускники єшиви «Понєвеж»
- Рабини районів
- Активісти «Яд ле-ахім»
- Родина Гурарі
- Персоналії, поховані на хабадській ділянці Оливкової гори
- Родина Ліпшиців
- Родина Гольдшмідів
- Особистості, що народилися в 5689 році (1928/1929)
- Особистості, що померли 5771 року (2010/2011)