Перейти до вмісту

«Діти Чорнобиля»

Матеріал з Хабадпедії
Відповідь Ребе щодо діяльності на тлі небезпечного реактора

Проєкт «Хабад — дітям Чорнобиля» (скорочено: «Діти Чорнобиля») — гуманітарний проєкт «Цеірей Хабад», у межах якого єврейські діти з району Чорнобиля репатріюються та проходять абсорбцію в Ізраїлі.

Передісторія

Чорнобильська катастрофа, яка сталася 17 нісана 5746 (26 квітня 1986), коли вибухнув ядерний реактор біля міста Чорнобиль, призвела до поширення радіоактивних опадів на величезних територіях, переважно в Україні, Білорусі та Росії, де живуть мільйони людей, зокрема десятки тисяч євреїв.

Після того як дослідження Всесвітньої організації охорони здоров'я довели, що особливо велика небезпека загрожує дітям, заможне населення поспішило залишити район.

5750 року (1989/1990) р. Урі Коген і р. Іцхак Коган почали вивозити єврейських дітей, які ще залишалися там. Пізніше вони звернулися по допомогу до «Агудат хасидей Хабад» на чолі з равом Шломо Майданчиком, які взяли проєкт на себе.

Репатріація до Ізраїлю

Одна з груп в аеропорту, ав 5750 (липень–серпень 1990)

Після того як з'ясувалося, що роки, які минають, не зменшують небезпеки, оскільки різні радіоактивні речовини розпадаються лише після багатьох років, Ребе доручив «Агудат хасидей Хабад» створити в Кфар-Хабаді спеціальні установи для прийому дітей, щоб уможливити їх вивезення з небезпечних районів. Керівником проєкту було призначено рава Йосефа-Іцхака Райчика. 12 менахем-ава 5750 року (3 серпня 1990) до Ізраїлю було доставлено першу групу, яка налічувала 196 дітей.

Через кілька років «Агудат хасидей Хабад» передала керівництво проєктом «Цеірей Хабад» на чолі з равом Йосефом-Іцхаком Аароновим. Відтоді «Цеірей Хабад» доставили до Ізраїлю тисячі дітей. Слідом за ними до Країни репатріювалися й багато їхніх батьків. Станом на 5777 рік, коли проєкт припинився, прибуло близько 80 груп, що налічували загалом близько 2500 дітей.

Хлопчиків було прийнято в Центрі абсорбції репатріантів Кфар-Хабад,

Дівчаток було прийнято в установі «Бейт Рівка», розташованій у Кфар-Хабаді Бет.

Там вони проходили обстеження і медичне спостереження, отримували належне харчування та єврейське виховання. Співробітники супроводжували дітей протягом усього року і були для них як батьки.

Проєкт робив наголос на вивезенні дітей з високим навчальним потенціалом з єврейських родин, які перебувають у тяжкому економічному становищі.

Паралельно проєкт постачав ліки та сучасне медичне обладнання дітям, які з різних причин залишилися в районах з радіоактивним впливом.

Міжнародне визнання

Спеціальна марка, випущена на знак визнання заслуг Цеірей Агудат Хабад у репатріації дітей Чорнобиля

Проєкт вважається одним із найвідоміших починань Хабаду і «Цеірей Хабад» в Ізраїлі та здобув визнання ООН і Всесвітньої організації охорони здоров'я та підтримку багатьох світових лідерів[1].

5757 року (1996/1997) Організація Об'єднаних Націй провела спеціальний захід на честь проєкту, під час якого десятки країн оголосили про випуск спеціальної марки на знак солідарності з проєктом. В Ізраїлі також випустили марку «Хабад — дітям Чорнобиля» на знак визнання проєкту.

Галахічні проблеми

Через недбалість під час перевірки єврейства дітей з'ясувалося, що багато з них є неєвреями за галахою, а іноді навіть за обома батьками. Унаслідок цього сталися тяжкі духовні катастрофи через асиміляцію випускників єшив, створених спеціально для дітей проєкту. Основна причина проблеми в тому, що після того як вони провели кілька років в установах у Кфар-Хабаді, їхнє єврейство нібито очевидне, і так вони знаходять собі єврейських подружжя, тоді як деякі з них є повними неєвреями за галахою[2]. Керівництво Цеірей Агудат Хабад цього не заперечує. 5761 року (2000/2001) рав Шалом-Дов Ліпшиц, голова «Яд ле-ахім», висунув серйозні претензії до керівництва проєкту. У листі, надісланому раву Іцхаку-Єгуді Ярославському, він зазначив, що слід перевірити їхнє єврейство, і висунув серйозні претензії у зв'язку зі зволіканням різних сторін у співпраці з організацією «Яд ле-ахім»[3].

Див. також

Зовнішні посилання

Примітки

Упоминается также в статье «На их плечах: Софа Коган» (журнал «Лехаим»).

Повідомити про помилку на цій сторінці