Мем-нун-цаді-пей-каф
| Літера МАНЦЕПАХ | |||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
[[קובץ: |150px]]
| |||||||||||||||||||||||||||||
| Літери абетки | |||||||||||||||||||||||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | ||||||||||||||||||||||||
| 7 | 8 | 9 | 10 | 20 | 30 | ||||||||||||||||||||||||
| מ | נ | ס | ע | פ | צ | ||||||||||||||||||||||||
| ק | ר | ש | ת | ||||||||||||||||||||||||||
| Кінцеві літери | |||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||
| Нотарикон — заміна літер | |
|---|---|
| Атбаш · Аїк бехар · Альбам · Ахбі · 231 брама · Гематрія · Письмо для мезузи | |
| Види літер | |
| Великі літери · Малі літери · Коронки Думка · Мова · Висікання · Письмо Решимо · Чорний вогонь · Білий вогонь | |
Літери МАНЦЕПАХ — це подвійні літери (відкритий мем і закритий мем, зігнутий нун і прямий тощо), і сказали наші мудреці, благословенна їхня пам'ять: «МАНЦЕПАХ — провидці сказали їх»; це пророки поколінь, які розкрили й нагадали спосіб уживання цих літер[1]; 22 звичайні літери — у п'яти хасадім, а кінцеві літери — у п'яти гвурот[2].
Адже оскільки свята мова — не умовна мова, яку люди створили і про яку домовилися, а Тора, дарована Всевишнім, і кожна літера має духовну цінність і значення відповідно до свого вищого кореня, тому лише пророки правомочні вказувати спосіб уживання літер Тори.
Їхня суть
У словах мудреців (див. у наступному абзаці «Джерело поняття») п'ять літер МАНЦЕПАХ пов'язані з Геулою, але в хасидуті й у каббалі їх пов'язують також із поняттям гвури — вони є п'ятьма гвурот, які розділяють і відокремлюють дихання і голос у п'яти органах мовлення, щоб утворилися 22 літери[3], тобто літери МАНЦЕПАХ є коренем усіх інших 22 літер.
Джерело поняття
МАНЦЕПАХ — провидці сказали їх: ось, просто, що кінцеві літери не були введені пророками, а були вже на скрижалях заповіту, як сказали мудреці[4]: мем і самех трималися дивом; і також МАНЦЕПАХ — це галаха Моше із Синаю[5]. А сенс того, що провидці сказали їх, — не в тому, що вони їх увели, а в тому, що з плином часу забулося, чи їхнє місце в середині слова, чи в його кінці, і пророки, яких називали провидцями (МАНЦЕПАХ — нотарикон «מן-צופים» — «від провидців»), знову встановили це[6]
Найдавніше джерело, у якому згадується МАНЦЕПАХ, — «Мідраш раба»[7], і пізніше це цитується в «Піркей де-рабі Еліезер»[8] і в «Ялкут Шимоні»[9], і ось його текст:
Подвійні літери — провидці сказали їх:
כ"ך — натяк Аврагаму: «Лех леха» — у сто років породить.
מ"ם — Іцхаку: «Бо ти став набагато сильнішим за нас» — натякнули, що він і його нащадки сильні у двох світах.
נ"ן — Яакову: «Спаси ж мене» — той, хто рятує у двох світах.
פ"ף — Ізраїлю, Моше: «Згадав Я, згадав вас».
צ"ץ — «Ось муж, Цемах ім'я його» тощо — це Мошіах, і сказано (Ірміягу, 23): «І поставлю Давидові паросток праведний, і зацарює цар, і буде розважливий, і чинитиме суд і справедливість на землі».
Пояснення в нігле причини їхньої подвійності
У книзі «Цахут»[10] пояснюється, що основа цих п'яти літер заокруглена, і тому вони не можуть (так би мовити) стояти без опори. Тому, якщо вони стоять у середині слова, вони спираються на наступну за ними літеру, але в кінці слова (коли їм нема на що спертися) їхню основу витягують донизу (або закривають її у випадку ם), щоб вони стояли стійко. Можна обговорити, чи підходить це пояснення лише для думки великих Ізраїлю, які вважають, що форма літер не із Синаю, а умовна, чи воно підходить саме для думки, що вони із Синаю, чи для обох думок.
Їхнє місце у сфірот
Корінь 22 простих літер — у п'яти хасадім[11], а п'ять кінцевих літер МАНЦЕПАХ — це п'ять гвурот, які в Біні[12].
Натякають на їхуд МА і БАН і на майбутню Геулу
Докладніше – Їхуд МА і БАН
Загалом подвійність указує на їхуд МА і БАН, тобто на з'єднання чоловічих і жіночих літер[13]. А причина того, що цей їхуд є Геулою, у тому, що суть Геули — це піднесення і з'єднання, які будуть у прийдешньому майбутньому в сфіри Малхут (БАН) з її коренем (МА). Зокрема, у цьому піднесенні в прийдешньому майбутньому є п'ять аспектів: у літерах вони позначені кінцевими літерами МАНЦЕПАХ. У Торі вони позначені у вірші «Ось, матиме успіх раб Мій, підійметься, і піднесеться, і стане дуже високим». У праотців це аспекти Аврагама (כ-ך), Іцхака (מ-ם) і Яакова (נ-ן), Моше (פ-ף) і Мошіаха (צ-ץ); у сфірот їхня суть — Хесед, Гвура, Тіферет, Хохма і Кетер.
Окремі пояснення
Загалом у вченні хасидуту багато разів говориться, що літери МАНЦЕПАХ — корінь гвурот, і їхнє місце у вищих сфірот — у «Буцина де-кардінута», і також їхня суть у тілі людини — у тому, що вони розділяють дихання і голос у п'яти органах мовлення (гортань, піднебіння, язик, зуби, губи), але не знайдено жодного окремого пояснення — ні у вченні хасидуту, ні у вченні каббали, — яким чином саме ця літера натякає саме на певний вид гвури[14] або яким чином вона вказує на цей орган мовлення, а не на інший. (Хоча Арі, благословенна його пам'ять, писав про зв'язок літер МАНЦЕПАХ з органами мовлення[15], але зовсім незрозумілий їхній окремий зв'язок саме з цими органами[16], як і запитували кілька пізніх каббалістів[17]). З іншого боку, знайдено різні пояснення інших аспектів цих літер, як буде сказано нижче.
כ-ך
Це суть сфіри Кетер: двічі כ — це 40, і це «вхід Уламу — заввишки 40 ліктів», і це натяк на Тору, яка відкривається словом «Анохі»[18], і вона була дана за 40 днів — відповідно до числа «і пов'язали їм два вінці». А докладніше:[19]зігнута כ — це стискання, пряма ך — поширення. І це буде зрозуміло на прикладі розуму людини: що більше зусилля і стискання розуму і що більше людина досягає простоти розуму (зігнута), то більша її сила опуститися і поширитися в подробиці й аргументи. І це два аспекти, які в Кетер: Атік — це зігнута כ, а Хохма стімаа — це пряма ך. Іншими словами, כ-ך натякають на точку відмінності між внутрішнім і зовнішнім боком Кетера: Атік — це сила стискання, і тому він цілковито відокремлений від творінь, а Хохма стімаа, навпаки, — це сила поширення, і тому вона — перший корінь творінь.
ם–ס
[20]Літера ס — це коло, і вона натякає на макіф, який не має жодного обмеження і жодного зв'язку зі світами. Літера ם — це квадрат, і вона натякає на макіф, який має стосунок до тих, хто отримує. Але хоча він має стосунок, він усе ж називається макіфом, і вони не осягають його. А причина в тому, що підстава, з якої вони насправді його не осягають, — не з його боку (не тому, що він неосяжний за суттю), а тому, що вони обмежені. У цьому макіфі (у квадраті) саме чотири лінії, бо це чотири літери Імені, і з них утворюються чотири Імені АБ, САГ, МА, БАН. Ці два аспекти макіфа (мем і самех — сутнісний макіф і макіф лише з боку тих, хто отримує) — це два ступені в Хохма стімаа[21].
נ-ן
Літера נ зігнута — падіння — Малхут, літера ן пряма — підйом — Біна; це натякає на піднесення, яке буде в Малхут у прийдешньому майбутньому до ступеня Біни[22]. Подвійність נ-ן натякає на з'єднання чоловічого і жіночого, що є суттю їхуду, а це і є суть Геули[23]. Їхуд נ-ן натякає на Геулу, тому що це піднесення Малхут до її кореня в Кетер: зігнута נ — це сфіра Малхут[24], пряма ן — це сфіра Кетер[25]. У прийдешньому майбутньому Малхут підніметься в Кетер, і в цьому суть: «жінка доблесна (сфіра Малхут) — вінець чоловіка свого (Зеїр Анпін)».
צ–ץ
[26]Літера צ зігнута — праведники[27], чиє служіння сягає кореня творінь; літера ץ пряма — баалей тшува, розкриття внутрішнього боку Атіка[28].
פ–ף
Літера פ — це уста, тобто мовлення, і це суть сфіри Малхут[29]. Літера צ — це праведник. Праведник — це сфіра Єсод, а Єсод — те, що притягує краплю сутності. Іншими словами, פ указує на зовнішнє, а צ — на сутність[30].
Натяк на МАНЦЕПАХ у тілі людини
Арі пояснює[31] трьома різними способами, як п'ять гвурот МАНЦЕПАХ відображені в людині:
У п'яти органах мовлення
ץ' — гортань (джерело літер אחהע).
ן' — піднебіння (джерело літер גיכק).
ך' — язик (джерело літер דטלנת).
ם' — зуби (джерело літер זשסרץ).
ף' — губи (джерело літер בומף).
У тілі загалом
ם' — відповідно до носа (подібно до зображення ніздрів без середньої розділової лінії).
ן' — відповідно до руки.
ף' — відповідно до рота
ך' (у наповненні) — відповідно до долоні
ץ' — відповідно до пальців (і зображення ץ натякає на вихід пальців з долоні).
Відповідно до п'яти речей, які є соромом у жінки
Волосся, голос, гомілка, долоня, ступня. У цьому зіставленні Арі, благословенна його пам'ять, явно пов'язує лише літери ם і ן зі ступнею і долонею, а щодо כפ"ץ лише загалом пояснює, що вони стосуються трьох головних заборон, і не пояснює їхнього окремого зв'язку.
Примітки
- ^ Гемара, Мегіла, 2б.
- ^ «Ец хаїм», брама 25, друш 2, МК, «Ор га-Тора», НАХ, 1206
- ^ «Шаар га-їхуд ве-га-емуна», гл. 4.
- ^ Трактат Соферім, гл. 2
- ^ Єрусалимський Талмуд, Мегіла, 1:8
- ^ Гемара, Мегіла, 2б. Журнал «Бейт Агарон ве-Ісраель», випуск 115, 5765, с. 101–116
- ^ Корах, розділ 18:21
- ^ Бен Гуркенос — з епохи гаонів
- ^ Р. Шимона га-Даршана з Франкфурта, який жив у період XIII століття
- ^ Рабі Аврагама ібн Езри, у «Брамі літер»
- ^ Які в Біні, що є коренем семи мідот. Головні мідот — це п'ять мідот ХаГаТ НеГ, і через їхнє вбрання в Малхут утворюються 22 літери
- ^ «Ец хаїм», брама 28, друш 2, МК, на початку, «Ор га-Тора», НАХ, 1206
- ^ «Тора ор», тижнева глава «Бешалах», у маамарі, що починається словами «Ле-сусаті бе-ріхвей», і це суть збереження двох аспектів у кожному Шабаті (і це тлумачення слів «Пардесу» в «Брамі літер», гл. 26, від імені «Зогар хадаш»)
- ^ Як відомо, п'ять гвурот — це: Хесед, Гвура, Тіферет, Нецах і Год, які в Гвурі
- ^ У «Ец хаїм», брама 25, друш 2, МК написано, що літера ץ стосується гортані, ן — піднебіння, ך — язика, ם — зубів, ף — губ
- ^ За винятком ף, зв'язок якої з губами зрозумілий просто
- ^ Наприклад, «Бейт лехем Єгуда» та інші
- ^ Очевидно, маються на увазі два ступені в Кетер — Атік і Аріх, які разом становлять 40
- ^ 5672, т. 1, 403, 5672, т. 1, 622
- ^ Усе подальше — згідно з Гемшехом 5672, т. 1, 416
- ^ І вони подібні до того, що було пояснено вище щодо зігнутої і прямої כ-ך
- ^ «Ор га-Тора», Берешит, 674, 1366, і «Ор га-Тора», Берешит, 1748
- ^ «Ор га-Тора», «Бегаалотха», 370–380
- ^ Бо נ — перша літера слова «ті, що падають», а суть падіння вказує на сфіру Малхут, у якої «немає нічого свого»
- ^ Бо 50 брам Біни — у Кетер
- ^ «Ор га-Тора», Шір га-ширім, 669
- ^ І це їхуд ахор бе-ахор, бо літера צ — це перевернута י (Хохма), насаджена на נ (Біну), — і це з'єднання Хохми і Біни «ахор бе-ахор» (бо Арі, благословенна його пам'ять, вказав писати צ з перевернутим йудом, бо Хохма називається «ахор» (як написано: «А мудрий наостанок приборкує його»
- ^ І хоча її накреслення на письмі — теж перевернутий йуд, як і в зігнутої
- ^ «Малхут — уста, Усною Торою називаємо її»
- ^ «Ор га-Тора», «Ваєра», 1500, «Шмот», 92
- ^ У «Ец хаїм», брама 25, друш 2, МК, і в «Брамі висловів Рашбі» — тлумачення «Ідра зута кадиша» — наприкінці
