Підготовка до сурмління (звичаї)

У громадах Ізраїлю прийнято готувати себе до сурмління, яке є виконанням заповіді Тори, одним із піднесених аспектів Рош га-Шана, і найтісніше пов'язане з підсолодженням судів.
Ребе Раяц велів сурмачеві вивчати в дні Рош га-Шана вранці маамар «Легавін іньян ткіат шофар», який міститься в «Сідур ім ДАХ»[1].
Підготовка
У сидурі Алтер Ребе написано: «Після читання Тори хай приготується сурмити в шофар і промовить псалом „Ламенацеах“ синів Кораха сім разів.», і в «Шаар га-колель»[2] пояснено: «Підготовка полягає в тому, щоб промовити цей псалом сім разів».
Однак у сіхі Шабату Шува 5731 Ребе відкинув це тлумачення і пояснив, що Алтер Ребе мав на увазі душевну підготовку, і Алтер Ребе не вказав жодної часткової підготовки, оскільки це не річ, однакова для всіх душ, і кожен за своєю мірою має готувати себе до сурмління в шофар тим, що його пробуджує, чи то зі сказаного в книзі «Кетер Шем Тов», чи в «Шулхан арух Арізаля», у книгах хасидуту чи в книзі «Мате Ефраїм» тощо. І від цього пробудження потягнеться пробудження на весь наступний для нас на добро рік. А якщо глибше, мається на увазі не те, щоб він підготував себе якоюсь частковою підготовкою, а загальною підготовкою до служіння Всевишньому протягом усього року, яка є загальною самовіддачею Всевишньому з глибини душі[3].
На трапезі другої ночі Рош га-Шана 5731 (1 жовтня 1970) Ребе пов'язав цю підготовку з нігуном, який Ребе Рашаб і його син Ребе Раяц співали перед сурмлінням у шофар[4].
У Ребе Рашаба був сідур «Тора ор» (із «Шаарей тфіла»), у якому він записав свої виправлення своїм святим почерком. Своєю святою мовою він називав його «Старий сідур» (їдиш), і він заповів його своєму синові Могарайяцу, який молився за ним перед амудом у рік жалоби, а також у встановлені й особливі часи, серед них у Грізні дні й головним чином у Рош га-Шана для порядку сурмління і промовляння віршів і благословень[5].
Згідно зі свідченням Ребе[6], у Ребе Раяца, і, очевидно, також у його батька Ребе Рашаба, під час сурмління перед ним лежав сідур Арізаля («сідур р. Шабтая з Рашкова»). Цей сідур був також у Ребе Цемах Цедека.
Під час сурмління перед Ребе лежали сідур «Тора ор» і «Сідур ім ДАХ». Іноді Ребе брав із собою на сурмління також сідур Арізаля рабі Шабтая з Рашкова.
У Ребе
Ткіот меюшав Ребе сурмив сам. Під час усіх молитов, а також під час читання мафтіра й порядку сурмління Ребе тримає в себе на стендері кілька пачок панім, які йому дали перед Рош га-Шана[7].
Ті, хто стоїть поруч з Адмором
Наш великий Ребе брав свого онука Цемах Цедека під свій таліт під час сурмління в шофар, до дев'ятирічного віку[8].
Під час сурмління в Ребе Рашаба поруч із ним стояв р. Залман Софер.
Лише кільком із найстарших хасидів і тому, хто зачитував (який був також бааль коре), давали дозвіл стояти біля столу для читання під час сурмління в Адмора Могарашаба.. Бааль коре і той, хто зачитував, у Рош га-Шана і Йом Кіпур були хазакою коректора, хасида р. Шалома Волосова[9].
Також у Ребе стояння на бімі було обмежене невеликою кількістю людей. Іноді Ребе прямо вказував, щоб піднявся ще хтось, наприклад «той, хто виграв у жеребкуванні» поїздку до Ребе (після чого його стояння стало постійним), або, наприклад, хасид р. Менахем-Мендл Футерфас, коли він виїхав із Росії.
Покриття шофарів
Другого дня Ребе Рашаб покривав шофари новою шовковою хусткою, а після молитви, ідучи додому, надягав цю хустку на шию[10].
Ребе надягав цю хустку й першого дня, і, очевидно, це не пов'язано з надяганням нового одягу.
Розміщення шофарів
У Ребе Рашаба
Кожного Рош га-Шана Ребе Рашаб мав звичай розкладати шофари перед сурмлінням. На столі для читання лежали три шофари — один із них дуже довгий, що належав Магаралю з Праги. І так він їх розкладав: розстеляв білу хустку, на неї червону хустку, а на них клав шофари й покривав їх білою хусткою.
У перші роки він покривав краї червоної хустки нижньою білою хусткою, але, перебуваючи в Ростові-на-Дону, не дотримувався цієї деталі (можливо, через слабкість рук, і якби він чинив за своїм звичаєм, це не могло б бути зроблено так швидко, і присутні помітили б його дії, а цього він не хотів).
Перед промовлянням благословення він повертав широкий бік шофара праворуч, щоб він був готовий до сурмління одразу після благословення.
Першого дня Рош га-Шана року 5660 Адмор Рашаб не розкладав шофари, і так продовжував чинити відтоді й далі, і розкладав шофари лише другого дня Рош га-Шана[11].
У Ребе
У Рош га-Шана 5713 (20 вересня 1952) Ребе поклав чорний шофар посередині, а два білі шофари з обох боків від нього, у правого шофара широкий бік праворуч, а в другого навпаки[12].
Після читання гафтари[13] Ребе розкрив хустки, у які були загорнуті шофари, і почав порядок підготовки до сурмління. Було помітно, що з хустками є особливий порядок служіння. Було три білі хустки й одна червона, а також стара хустка, про яку дехто каже, що вона від Алтер Ребе, більша частина якої була розірвана, і видно було в основному її краї...
Ребе вийняв три шофари з хусток і поклав їх убік. Посунув усі хустки вбік, розстелив велику білу хустку, у яку загортав шофари, і поклав на неї другу білу хустку «Шегехеяну», а згори поклав шофари, один шофар поруч з іншим, широким боком до себе, а вузьким до публіки, а над ними поклав третій шофар.
Під шофари він поклав цілу червону хустку, а над ними стару червону хустку. Загорнув шофари (частково) у дві білі хустки, узяв нову білу хустку, яку поклав раніше поруч із пачками панім, знову розкрив хустки, у які були загорнуті шофари, поклав хустку під один із шофарів і знову загорнув шофари, як раніше. Цього разу шофари були більш відкриті. Усе це тривало близько п'яти хвилин...
Він поклав руку на шофари, поки вони ще були загорнуті в хустки, — і промовив уголос благословення. Після благословень він розкрив хустки й вийняв один шофар, яким користувався весь час[14]. Після закінчення сурмління він знову загорнув обидва шофари, залишаючи їх трохи відкритими[15].
«Ламенацеах», вірші й прохання
[Після промовляння «Ламенацеах» сім разів], сурмач починає, і публіка теж хай промовляє кожен вірш: З тісноти.. Голос мій почуй.. Початок слова Твого.. Поручися за раба Твого.. Радію я.. Доброму розумінню.. Приношення уст моїх.. Піднявся Б-г..[16]
Звичай дому Ребе: Адмор — той, хто починає — гучним голосом — промовляння «Ламенацеах», [«З тісноти»], віршів «קר"ע שט"ן», «Піднявся Б-г», благословляє й сурмить...[17]
Промовляння «Ламенацеах» і віршів у наших Ребе, провідників поколінь
У Рош га-Шана після читання мафтіра Ребе Рашаб покривав обличчя талітом і спирався на стіл для читання (біми не було, тільки стіл для читання був високим) і перебував так деякий час, поки не лунало слово «Ламенацеах».
Під час промовляння «Ламенацеах» перед сурмлінням, коли публіка вже закінчила промовляти його сім разів, а Ребе ще не закінчив, було чути, як Ребе промовляє пошепки вірші «Знатні народів тощо вельми піднесений» особливим наспівом.. І починає знову «Ламенацеах» пошепки (так що не було чути), а коли доходить до згаданих слів, промовляв знову тим самим наспівом, а іноді й утретє[18].
Після читання гафтари Ребе Рашаб готувався до сурмління, його обличчя і свята голова закутані в таліт, і чувся голос тонкої й безмовної тиші в мотиві відомого хабадського нігуна з величезним двейкутом, і при цьому з глибини його святого серця виривається вигук «Ламенацеах» із сильним запалом і страшним плачем.. Так і кожен із віршів, які промовляють перед сурмлінням, Адмор читає гірким голосом, що кричить, із глибокими зітханнями й сильним плачем.[19].
У день Рош га-Шана 5697 (17 вересня 1936) Раяц промовив гафтару, псалом, благословення й вірші перед сурмлінням у шофар за своїм звичаєм, усе з криками з глибини серця[20].
У Ребе
У Рош га-Шана року 5712 Ребе плакав під час мафтіра сильним плачем без перерви. Після гафтари Ребе готувався до сурмління, розклав три шофари на якійсь червоній хустці. Потім поклав таліт на голову й схилився над бімою, і з-під таліта було видно, що він дуже плаче.. Чули посередині якийсь мотив тихого нігуна посеред плачу, коли він був покритий талітом.. Ті, хто стояв поруч, кажуть, що це був мотив Рош га-Шана (їдиш).. Потім він зняв таліт із голови й вигукнув приголомшливим голосом, змішаним зі сльозами, слово «Ламенацеах».. І коли публіка вже закінчила промовляти, він усе ще казав «Ламенацеах» кілька миттєвостей, але слів не було чути, а лише якийсь голос.. Потім він промовив вірші, також із плачем (не так, як раніше) і наспівом віршів, яким, як розповідають, промовляв їх Ребе Раяц[21].
Вірші קר"ע שט"ן
Промовляння віршів перед сурмлінням і після сурмління в Рашаба було особливим наспівом. У вірші «Голос мій почуй» він промовляв: «за милістю Твоєю, Г-споди», і зупинявся, а потім продовжував «за законом Твоїм оживи мене».. Одного разу сталося, що у вірші «Поручися за раба Твого» тощо, після слів «Поручися за раба Твого на добро» він сказав: «Ой, ґвалт (їдиш) — хай не гноблять мене лиходії»[22].
У Рош га-Шана 5699 (26 вересня 1938) під час сурмління Ребе Раяц промовив псалми й вірші перед сурмлінням (дивовижна річ була, що у вірші «З тісноти» замість עָנָנָי (з айном і нуном під камацем) він промовив עֵנֵני (з айном і нуном під цейре)[23].
У віршах перед сурмлінням у шофар, у словах «відповів мені простором» Адмор промовляв 'בַּמרחָב з бет із дагешем і хет під камацем[24]
У вірші бо в заповіді Твої увірував я Адмор Мелех га-Мошіах промовляв слово «האמַנתי» з мем під патахом[25].
«Ана бе-коах»
Наведено в «Шаар кріят Шма», що в «Сідур ім ДАХ»[26], що перед сурмлінням у шофар промовляють «Ана бе-коах». І його пояснення: як правило, це кавани з віршів, початкові букви яких — друге ім'я з Імені Мем-Бет, однак є такі, хто спрямовує думку на слова «Ана бе-коах» тощо в думці, але не промовляють букви й слова. А той, хто займається каванот, має вивчити ці речі ясно в писаннях Арізаля, і тоді його намір бажаний[27].
Примітки
- ^ «Сефер га-мінгагім». І там: причину можна пояснити просто, бо в цьому друші роз'яснено кавани сурмління. І само собою зрозуміло, що це на додаток до обов'язку знати закони сурмління в шофар, як роз'яснено в законовчителів.
- ^ 43а.
- ^ «Лікутей сіхот» на Рош га-Шана, «Ваєлех» 5752.
- ^ «Га-Мелех бі-мсібо», 2, с. 175.
- ^ Згідно з «Ашкавта де-Рабі», с. 79.
- ^ Із сіхот свята Песах 5724 (28 березня 1964)
- ^ «Ковец Любавич», 13, с. 57.
- ^ «Лікутей дібурім». с. 58.
- ^ «Решимот дварім», 1, с. 328.
- ^ «Любавич ве-хаялея», с. 28 ; «Шмуот ве-сіпурім», 2, с. 67.
- ^ «Сефер га-сіхот» 5705, с. 12.
- ^ Щоденник року 5713.
- ^ Другого дня Рош га-Шана, 5751 (21 вересня 1990).
- ^ Це був не той шофар, яким він користувався вчора, а довший шофар.
- ^ Щоденник «Аренну ніфлаот», с. 8.
- ^ Сідур Алтер Ребе.
- ^ «Гайом йом», частина друга.
- ^ «Любавич ве-хаялея», с. 27.
- ^ «Га-Тамім» 4, с. 86. І див. також «Ашкавта де-Рабі». с. 121: Місяць тішрей 5681 (вересень–жовтень 1920) минув в усіх порядках, як у нашого Ребе [Могарашаба], двейкут і страшний плач [Могарайяца] шліта в молитвах Грізних днів, і особливо мафтіри й порядок сурмління були надзвичайно приголомшливими, так що буквально танули всі серця тих, хто там молився
- ^ Із листа рава-хасида р. Єхезкеля Фейгіна, «Ігрот кодеш» Могарайяца, 4, с. 7.
- ^ Щоденник 5712, «Кфар-Хабад», вип. 491, с. 70.
- ^ «Любавич ве-хаялея» с. 28.
- ^ Із листа рава-хасида Єхезкеля Фейгіна, «Сефер га-сіхот» 5699, с. 291.
- ^ Як це в махзорі й у сідурі «Тора ор», а не як у Тегілім та в інших сідурах, де бет рафа, а хет під патахом, так само наведено в «Сефер га-маамарім» 5697, с. 153: «Слово 'מרחב', сказане в цьому вірші, згідно з книгами з граматики, огласоване בָּמרחב, а згідно з прийнятою Каббалою потрібно вимовляти בַּמרחב.»
- ^ Як це в махзорі й у сідурі «Тора-ор», а не з камацем, як у Тегілім та в інших сідурах
- ^ Маамар, що починається словами «Легавін га-гефреш», аркуш 74, а.
- ^ Календар «Гайом йом» с. 92.
- (Частину матеріалу статті взято з книги «Оцар мінгагей Хабад»)