Перейти до вмісту

«Махацит га-шекель»

Матеріал з Хабадпедії
Хасиди в Піст Естер у 770 розмінюють долари на три монети-половинки, щоб виконати звичай на згадку про заповідь півшекеля
Купюри, які Ребе дав як мехаціт га-шекель у 5745 році (1984/1985)

Півшекеля — заповідь, що діє в час, коли існує Храм; заповідь полягає в тому, щоб давати півшекеля, щоб купувати на них громадські жертви. Сьогодні заведено давати в Піст Естер під час молитви Мінха три монети — половинки шекелів[1]. На згадку про заповідь півшекеля, а також читати паршію «Шкалім» у Шабат, найближчий до Рош ходеш адар.

Визначення

Повеління про давання півшекеля Святий, благословенний Він, сказав Моше, учителеві нашому, після гріха золотого тельця, щоб «спокутувати ваші душі». Щодо визначення дії спокути через давання монети є дві думки: на думку Раші — півшекеля служить пожертвою на громадські жертви, які спокутують гріхи; на думку Рамбама, саме півшекеля має статус жертви, яка спокутує гріх[2].

Розповідається, що Моше, учитель наш, не знав, що має на увазі Святий, благословенний Він, у цьому повелінні, доки Святий, благословенний Він, не показав йому «щось на кшталт вогняної монети» і не сказав йому: «Таку хай дають»[3]. Ребе пояснює, що подив Моше, учителя нашого, полягав у тому, як може монета в півшекеля спокутувати такий тяжкий гріх, а відповідь Святого, благословенний Він, полягала в тому, що коли єврей виконує це з «вогнем» — запалом, і в поєднанні з «монетою — що натякає на прийняття ярма, у його силах розкрити сутність душі, до якої не стосується гріх[4], або, згідно з іншим поясненням, — щоб виразити, що через давання монети оновлюється існування єврея наново, на зразок дії вогню при прожарюванні посуду, через яке посуд набуває нового існування[5]. На думку Рамбама, що давання півшекеля має бути саме монетою в півшекеля[6], Святий, благословенний Він, прийшов цим навчити Моше цього закону: як немає можливості дати заміну вогню, тому що в нього немає форми, так не можна дати заміну даванню монети в півшекеля[7].

Із подробиць заповіді

Кожен дає три[8] монети «половинної» вартості від грошової одиниці, прийнятої в цьому місці й у цей час[9], і цей звичай поширюється на весь Ізраїль, принаймні — на кожного від двадцяти років і старше або починаючи з 13 років. І як добре і як приємно — привчати також маленьких дітей давати три половини шекеля зі своїх грошей [і «широко відомий звичай давати також за всіх домочадців»[10]], причому так, щоб батьки допомагали їм, щоб вони могли дати це щедро і щоб у них ще залишалося достатньо грошей на їхні потреби, так щоб у них ні в чому не було нестачі{{הערה|«Сіхот кодеш» 5752 ч. 2 с. 787. А в «Сефер га-мінгагім» там само — що Адмор дає півшекеля також за ребецн і маленьких синів і доньок, кінець цитати. І як ми вчили («Шкалім» гл. 1 мішна 5): «Якщо вони дали шекель — приймають від них». До речі, з вислову «півшекеля» (а це вислів самого Ребе) доводиться, що не треба остерігатися і казати «на згадку про півшекеля». (І не як загальноприйнятий звичай, за якого остерігаються цього, і так у календарі «Колель Хабад», згідно з трактатом «Софрім» гл. 21 закон 4, Сідуром рава Амрама Гаона, респонсами «Геоней мізрах у-маарав» розділ 40, респонсами Магаршама ч. 2 розділ 74 та іншими. І див. у «Псакей тшувот» там само примітку 27). А причину пояснено в «Сіхот кодеш» 5726 с. 219, оскільки доводиться з Гемари Бава батра 9а і тлумачення Раші та Тосафот там, а також із висновку з вірша «бо чесно вони чинять», сказаного про півшекеля, для питань цдаки — що і суть самого півшекеля є цдака, див. там. І див. також «Лікутей сіхот» т. 21 с. 469. «Сефер га-сіхот» 5749 ч. 1 с. 287.

Суть

Її сенс згідно з ученням хасидуту: давання півшекеля — для того, щоб притягнути маїн дихрін донизу, щоб відібрати іскри під час піднесення маїн нуквін до Шхіни, щоб відібрати іскри з кліпат нога через служіння жертвоприношень, і тим самим не дати злій частині, що в кліпат нога, з'єднатися з доброю частиною в ній, яка підноситься через жертву[11].

Це служення здійснюється через половину срібної монети — від вислову «томління і любов», через споглядання сильної любові, подібної до іскор вогню, щоб віддати свою душу Всевишньому, щоб усі його діяння, і воля, і думки були колісницею для Вищої волі, і це — півшекеля, яке є обов'язком кожного з Ізраїлю, а друга половина шекеля — пожертва Всевишньому, тобто це любов, що виливається згори[12].

Двадцять гера — це десять сил Б-жественної душі і десять сил тваринної душі, а в подробицях у Б-жественній душі це десять сил кореня душі, яким він є в Ацилут, і десять сил душі Брія. «Ось що хай дають: півшекеля» — оскільки цілий шекель — двадцять гера, хай дають півшекеля, і це десять сил тваринної душі, бо в цьому кінцева мета задуму — відбір і виправлення саме тваринної душі, і також у Б-жественній душі задум — саме служіння Б-жественної душі, вдягненої в тваринну душу, бо сходження душі донизу — не заради неї самої, і мимоволі задум її служіння — не заради неї самої, а щоб вона трудилася відбирати й виправляти тваринну душу, і це щоб споглядання було про предмети, що стосуються тваринної душі, і саме в одяганні в природний розум, щоб і природний розум зрозумів Б-жественний предмет і благо Б-жественності тощо, і пробудження буде саме в розкритті серця, і одне залежить від іншого, бо коли споглядання відбувається зазначеним вище чином, само собою любов і трепет — у розкритті серця тощо, і тоді цим піднесенням і тваринна душа запалюється любов'ю до Б-жественності.[13].

Додаткова література

  • «Бачити, що це добре», опрацьована сіха Ребе з «Лікутей сіхот», частина 20, сіха на тижневу главу «Ваєшев», тижневик «Гіткашрут», випуск 1479, сторінка 4
  • Аврагам Дубкін, На згадку про півшекеля, листок «Шоне галахот» 636 Трума 5783 сторінка 14

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Або половина монети тієї країни
  2. ^ «Лікутей сіхот» , т. 16 , с. 384.
  3. ^ Єрусалимський Талмуд, «Шкалім», розділ 1, галаха 4.
  4. ^ «Лікутей сіхот», т. 1, с. 178 і далі.
  5. ^ «Лікутей сіхот», т. 16, с. 387.
  6. ^ «Мішне Тора» Рамбама, початок Законів про шекелі.
  7. ^ «Лікутей сіхот», т. 16 , с. 386.
  8. ^ За часів Храму давали одну половину (і такий звичай Віленського гаона, «Каф га-хаїм», сеіф катан 23), а Рама написав, на підставі «Мордехая», давати три, оскільки в главі «Шкалім» тричі написано «трума» [у джерелі: тричі «мехаціт»]. Але немає джерела (і немає підстав) давати більше за це число (і тим паче тричі по три).
  9. ^ Рама, розділ 694, сеіф 1 (і звідси ясно, що сьогодні немає сенсу «прикрашати заповідь», даючи доларові монети. І також за іншими думками — оскільки в них немає срібла, див. «Псакей тшувот» тут, примітки 21–25). Її сенс: одночасне давання суми, однакової для всіх, тобто служення, що перевищує рамки людини, — «Гітваадуйот» 5750, частина 2, с. 311. І з причин цього: 1) у Рами, «Орах хаїм», початок розділу 694, — відповідно до трьох разів, коли написано «трума» в главі «Шкалім». 2) Натяк на три дні, у які постилися в дні Естер, як наводиться в книгах («Мате Моше», розділ 756, «Елія раба», розділ 566, сеіф катан 2), що в день посту слід віддати на цдаку вартість трапез, щоб те, що людина не їсть і не п'є цього дня, справді піднеслося до святості в повному сенсі, — «Шаарей га-моадім», адар, с. 145. 3) Про «тричастинну Тору для тричастинного народу» — натяк на дарування Тори в Пурим: «виконали те, що вже прийняли», — «Гітваадуйот» 5751, частина 2, с. 332.
  10. ^ «Маген Аврагам» 694, сеіф катан 3, з посиланням на «Гагаот маймонійот»; «Каф га-хаїм» там само, сеіф катан 27; «Даркей хаїм ве-шалом», розділ 843; сіха посту Естер 5749 — «Оцар», с. 253. — І, судячи з усього, коли вони дають самі, батькові не треба давати за них.
  11. ^ «Тора ор», Кі тіса 112г
  12. ^ «Тора ор», тижнева глава «Кі тіса»
  13. ^ Ребе Рашаб

Повідомити про помилку на цій сторінці