«Адам кі якрів»
Стаття без джерел
| ||
| Стаття без джерел | |

«Людина, коли принесе з вас жертву Г-споду, з худоби, з великої худоби і з дрібної худоби приносьте вашу жертву: якщо всепалення його жертва з великої худоби, самця без вади хай принесе його, до входу в Шатро одкровення хай принесе його з волі своєї перед Г-сподом». Так відкривається Книга Ваїкра, яка є книгою жертвоприношень.
Згідно з простим сенсом Писання, вірш приходить навчити про людину, яка з вас — із синів Ізраїлю, коли вона приносить жертву Всевишньому, ось таким і таким буде закон жертви та її правила. І приходить виключити того, хто не з вас, хто не із синів завіту, і бажає принести жертву Всевишньому: він може принести тільки через людину з Ізраїлю.
Але крім цього, згідно з ученням хасидуту, вірш приходить навчити, що існує також обов'язок принесення духовної жертви в душі людини, і вказати, який закон цієї духовної жертви. Згідно з цим вірш тлумачиться двома способами, як нижче:
Принесення духовної жертви — перший спосіб
1. Людина (це Вищий Адам, що на престолі, — Святий, благословенний Він) коли наблизить із вас жертву Г-споду (щоб наблизив і пробудив нижню людину з Ізраїлю, за допомогою ітарути ді-лейла, до служіння Всевишньому), ось дана порада така — з худоби, з великої худоби і з дрібної худоби приносьте вашу жертву.
Це добра порада від Нього, благословенний Він, синам Ізраїлю, щоб відразу в цей час благовоління, коли згори сходить розкриття, щоб пробудити душу людини до служіння Йому, благословенний Він, ось тут же й негайно він почав служіння в ітаруті ді-лтата, підкоряти і перетворювати тваринні якості в ньому — «худоба, велика худоба і дрібна худоба», що всередині його серця, це тваринна душа і лихе начало.
Бо якщо людина не використає можливість, дану їй в ітаруті ді-лейла в цей час благовоління, мине Б-жественне осяяння, що прийшло згори на її душу, а з ним і пробудження, і не залишиться в її руках нічого.
Принесення духовної жертви — другий спосіб
2. Людина, коли принесе — коли людина захоче принести себе в жертву Всевишньому, і як написано в «Сефер га-Багір»: «Чому називається корбан? Бо наближає», тобто наближає свої сили й почуття до Б-жественності, з вас жертву Г-споду — самих себе приносьте Г-споду, не тільки матеріальну тварину — яка є майном людини, а тваринну душу, що у вас.
Тобто крім обов'язку кожної людини з Ізраїлю у виконанні заповідей Тори на ділі — у матеріальному, ось іще зобов'язана кожна людина з Ізраїлю служити Всевишньому всередині свого серця, у виправленні тваринних якостей, їх обробці та перетворенні зі зла на добро, і в пробудженні любові до Всевишнього і трепету перед Ним, що є внутрішньою суттю і головним у темі служіння молитви — служіння, яке в серці. І як сказали наші мудреці, благословенної пам'яті, про вірш «і служити Йому всім серцем вашим» — «Яке служіння в серці? Це молитва». Тобто молитва є не тільки порядком прохань про потреби людини, а служінням зв'язку й поєднання серця людини зі Святим, благословенний Він.
Звідси слово «тфіла» — поєднання, як «Боріннями Б-жими боролася я тощо».
І це служіння жертв у духовному — у душі людини, яке є внутрішньою суттю і головним у служінні молитви — яку встановили відповідно до жертв, і як наводиться в Мідраші:
І зустрів місце, мудреці кажуть: відповідно до постійних жертв встановили їх, ранкову молитву відповідно до ранкової постійної жертви, молитву Мінха відповідно до постійної жертви між вечорами, вечірня молитва не має постійного статусу, сказав рабі Танхума: навіть вечірня молитва має постійний статус, відповідно до органів і жиру, які згоряли у вогні на жертовнику
— «Берешит раба», розділ 68, що починається словами 9 «І зустрів місце»
.
Принесення жертв у матеріальному і в духовному
Порядок принесення жертви в духовному точно відповідає порядку принесення матеріальної жертви.
У матеріальному
У матеріальній жертві три головні етапи:
1. Перевірка жертви на наявність вади, бо «будь-яка вада не буде угодна».
2. Шхіта, для усунення життєвості у тварини, шляхом випускання крові — «бо кров — це душа».
3. Спалення м'яса тварини в Б-жественному вогні, який був на жертовнику, який зійшов з небес.
У духовному
І так само в духовній жертві, яка в душі.
Етап 1. «Перевірка» і ретельний звіт душі про всяку ваду і нестачу в душі, яка може перешкодити йому, не дай Б-же, бути близьким до Всевишнього, це провини, які людина чинить, хай врятує нас Милосердний, які є завісою, що розділяє людину та її Творця. (Але в цьому є відмінність між матеріальною і духовною жертвою: матеріальну ваду неможливо виправити, а духовну ваду — гріх і провину — можна виправити за допомогою тшуви).
Етап 2. «Шхіта», тобто виведення й викорінення тваринної життєвості та духу пожадання в його серці, що пронизує і спрямовує його матеріальні справи та дії, і за допомогою «шхіти» викорінюється з його серця хтивість, і всі його справи чиняться в ім'я Небес, і більше того, виконується в ньому також «На всіх шляхах твоїх пізнавай Його».

Етап 3. «Спалення» в Б-жественному вогні, що палає в серці кожного єврея, це сильна любов, якою кожен єврей любить Всевишнього, яка «стріли її — стріли вогняні, полум'я Й-а», і на цьому етапі також тваринна душа в людині «згоряє» і включається в любов до Всевишнього, що палає, як вогонь, і як написано: «І люби Г-спода, Б-га твого, усім серцем твоїм тощо», і сказали наші мудреці, благословенної пам'яті: «Обома твоїми потягами» — щоб також лихе начало очистилося й перетворилося зі зла на добро і любило Всевишнього.
Натяк у видах жертв

Це служіння самовиховання має чинитися з великою точністю, а також у ретельній відповідності кожному згідно з його характером і якостями, і як написано: «З худоби, з великої худоби і з дрібної худоби приносьте тощо» — це окремі ступені та різні види тваринних душ, що діють у людях.
Є той, чиї тваринні якості подібні до «великої худоби» — великої тварини, і є той, чиї якості подібні до «дрібної худоби» — дрібної тварини, і в цьому самому дві можливості:
1) Коза — що символізує нахабство тощо.
2) Баран — що символізує слабкість і нестачу сили у справах святості.
І це «з вас жертву Гаває» — жертва буде з вас і від вас самих.
Додаткове тлумачення: з вас жертву Г-споду: від вас і у вас залежить справа бути жертвою Г-споду — незважаючи на всі труднощі (об'єктивні), що є в цій справі. (Від імені Ребе Раяца).
Передмовою і основою глави про жертви є сказане в першому вірші: «І покликав до Моше тощо». Раші пояснив, що цей поклик, який передував мові Всевишнього з Моше-рабейну, є покликом любові. Бо сила і здатність кожного із синів Ізраїлю принести себе в жертву Всевишньому, включитися в Б-жественний вогонь і поєднатися зі Всевишнім, випливає з поклику любові, що йде від Святого, благословенний Він, Самого до Моше-рабейну, і з того, що Моше-рабейну поєднаний з Його суттю і сутністю, благословенний Він.
Бо оскільки Моше — пастир Ізраїлю — «Раая меемна» — який живить і утримує Ізраїль і прищеплює їм віру, то всякий, хто вірить і прилипає до Моше-рабейну, прилипає до Всевишнього і приносить себе в жертву Всевишньому за велінням Його волі, благословенний Він.
І ця заповідь чинна в кожному поколінні, так що будь-якого часу може і зобов'язаний кожен принести свою душу Всевишньому, бо ітпаштута де-Моше в кожному поколінні — це провідник покоління, і через гіткашрут і прилипання до нього — прилипають до Всевишнього.
- (Частину матеріалу статті взято з книжки «Ерхім бе-хасидут»)