Раб-єврей
Раб-єврей — це єврей, проданий на строк шість років іншому євреєві. У багатьох відношеннях його поневолення господареві подібне до поневолення людини, яка найнялася на тривалий строк.
У вченні хасидуту пояснюється внутрішній зміст закону про раба-єврея: він служить Всевишньому з любові та трепету (на відміну від раба-ханаанея, чиє служіння лише в дії, служіння раба-єврея походить із внутрішнього зв'язку з почуттям і серцем), але без повної зміни якостей душі. Він зосереджений на привнесенні духовної життєвої сили у свою душу через виконання заповідей, молитву і вивчення Тори, усе це з бажання наблизити душу до Всевишнього і жити шляхами святості, але без сутнісної зміни людської природи.
У нігле
Джерело кін'яну раба-єврея — у книзі Шмот[1]: «Якщо купиш раба-єврея, шість років хай працює він, а сьомого хай вийде на волю задарма. Якщо сам прийде, сам і вийде; якщо він чоловік жінки, то вийде і жінка його з ним. Якщо пан його дасть йому жінку, і вона народить йому синів або дочок, то жінка та її діти належатимуть панові її, а він вийде сам».
Тора вбачає в самому рабстві єврея щось неприродне й неправильне, можливе лише за особливих обставин: «Мої раби вони, яких Я вивів із землі Єгипетської, не будуть вони продані, як продають раба»[2].
Продаж у рабство
Людина може бути продана в рабство одним із двох способів:
- Раб, проданий судом[3]: — людина, яка вкрала і не має чим заплатити вартість украденого; суд продає її і сплачує за крадіжку з плати, отриманої за неї.
- Раб, який продає сам себе[4]: людина з Ізраїлю, яка не має повсякденних засобів до існування, може продати себе.
Визначення кін'яну
З багатьох сугій у Шасі доводиться, що раб-єврей придбаний лише для праці його рук, але його тіло не придбане господарем, тоді як на думку Рави — його тіло справді придбане.
Це визначення впливає на різні закони:
- Раб-єврей, проданий когенові, не може їсти труму, хоча раб-ханааней може, оскільки за своїм галахічним визначенням він не належить когенові.
- Рука раба-єврея не є «довгою рукою» його пана[5].
Зобов'язання господаря щодо нього
Мудреці кажуть, що «кожен, хто купує раба-єврея, ніби купує пана собі»[6], що виражає численні зобов'язання щодо нього.
Ставлення господаря до раба має бути шанобливим, а не як ставлення до раба[7]; йому заборонено доручати йому виконувати принизливі роботи або роботи, які не мають меж, і він повинен давати йому їжу, питво й умови житла такі самі, як у нього самого, і навіть ставити потреби раба вище за свої.
Якщо раб був одружений до свого продажу, господар повинен утримувати протягом цього строку також членів його родини.
Коли раб звільняється (у разі, якщо йдеться про раба, проданого судом), господар повинен обдарувати його подарунком зі свого майна (зерно і худоба) мінімальною вартістю тридцять селаїм, щоб дати йому змогу добре почати своє вільне життя. На господаря покладено також намагатися обдарувати його щедро відповідно до своїх можливостей, подібно до «обдаровування», яким Святий, благословенний Він, обдарував синів Ізраїлю, коли вони звільнилися з єгипетського рабства.
Звільнення
Раб-єврей може будь-коли викупити себе шляхом розрахунку плати, яку заплатив господар, з поділом на строк шість років і з вирахуванням уже минулого строку, так що він заплатить лише за час, що залишився до його звільнення.
Раб, який не викупив себе протягом строку рабства, виходить наприкінці шостого року або з настанням року йовеля (навіть якщо він раб із проколотим вухом).
Раб із проколотим вухом
Раб-єврей, який наприкінці строку рабства захотів залишитися працювати у свого пана, виражає цим ніби бунт проти Царства Небес, і тому йому проколюють вухо шилом, як Тора докладно викладає його закони[1]: «А якщо скаже раб: люблю я пана мого, жінку мою і дітей моїх, не вийду на волю, — то хай підведе його пан його до суддів, і підведе його до дверей або до одвірка, і проколе пан його вухо його шилом, і служитиме він йому повік».
На відміну від першого продажу, який був на обмежений строк і за плату, продовження строку рабства без винагороди символізує бажання раба поневолити себе іншому панові замість поневолення істинному Панові, Святому, благословенний Він.
У вченні хасидизму
Щабель раба-єврея вважається вищим щаблем у служінні Всевишньому, ніж раб-ханааней, але він усе ж не досконалий. Раб-єврей виконує свою роботу з почуття серця, а не лише із зовнішнього виконання заповідей чи дій. Його служіння не тільки у формі визнання і примусу (як у раба-ханаанея), а й із внутрішнього почуття у святості, хоча часом він зберігає свої природні якості без сутнісної зміни.
Як у матеріальному те, що раб-єврей приносить у дім основні потреби, з'ясовує, що робота не змінює сутності речей. Як було зазначено, потреби, які приносить раб, не придатні до їжі, доки вони не пройшли процес варіння або смаження єврейською рабинею, тобто є додаткові етапи, які має пройти продукт, щоб зробити його придатним до використання. Це вираз того, що раб-єврей не змінює сутності речей сам, а лише виконує свою роботу зовнішнім чином – він приносить потреби, але не змінює їх самих, доки вони не пройдуть додатковий етап через єврейську рабиню.
У духовному сенсі це вказує на те, що служіння раба-єврея, хоча воно здійснюється з почуття серця, не змінює сутності природи людини. Воно просто просуває людину до духовності за допомогою внутрішнього служіння – тобто він не змінює природу, а використовує її у святості, так само як раб приносить основні потреби в дім, але в них немає сутнісної зміни.
Наприклад, якщо він наділений стисненням чи розширенням, він використовує ці якості для святості. Тобто він змінює шлях, яким використовує свої почуття, але не змінює їхньої сутності. Це, по суті, проміжний етап – він використовує природні якості для виконання свого духовного служіння, але не змінює їх повністю.
Щабель раба-єврея відповідає світу Єціра. А в душі це щабель руах, аспект якостей ХаГаТ.
У служінні молитви
У служінні молитви раба-єврея йдеться лише про пробудження якостей, а не про мохін (розуміння і розум). Молитва, і особливо «Псукей де-зімра» і «Барух ше-амар», пробуджується з почуттів пошани й вдячності, але в ній немає сутнісної зміни якостей душі. Споглядання лише для того, щоб пробудити якості, а не для того, щоб змінити їхню сутність, як станеться в служінні мохін.
У вивченні Тори
Вивчення Тори рабом-євреєм відбувається не шляхом повної зміни якостей і природи душі, а у вивченні, спрямованому на те, щоб пов'язати душу зі Всевишнім, і людина робить це з бажання наблизитися до Всевишнього без сутнісної зміни своїх якостей. Мета — зв'язатися зі Всевишнім за допомогою Тори, яка пов'язує душі Ізраїлю зі Святим, благословенний Він.
Як при вивченні Тори лі-шма можлива зміна якостей душі, так при вивченні раба-єврея сутність залишається як є, і мета лише посилити зв'язок зі Всевишнім через вивчення Тори.
У виконанні заповідей
Служіння раба-єврея в заповідях стосується привнесення духовної життєвої сили в його душу. Людина виконує заповіді, щоб притягнути Б-жественну життєву силу у свою душу – вона виконує 248 заповідей, щоб давати духовну життєву силу всім органам свого тіла, і 365 заборон, щоб отримати життєву силу для своїх 365 жил. Уся мета — притягнути Б-жественну життєву силу у внутрішню систему людини, зберігаючи особисту сутність.
Див. також
Додаткова література
- «Дерех міцвотеха», маамар, що починається словами «Ама іврія».
- Евед іврі. Проданий єврею та ідолопоклонникові. «Лікутей сіхот», т. 32, с. 161 (с. 174)
- Якщо купиш раба-єврея, добірка висловів наших Ребе, провідників поколінь, про значення раба-єврея у внутрішній частині Тори, тижневик «Бейт Мошіах» 26 швата 5780 (21 лютого 2020) сторінка 16
- Рав Мордехай Фаркаш, «Ана авда» — історія нігуна і значення «раба» в служінні Всевишньому