Перейти до вмісту

Справа Йоселе Шухмахера

Матеріал з Хабадпедії
Йоселе Шухмахер і його батько

Справа Йоселе Шухмахера — справа, яка сколихнула громадськість у Країні. Справа стосувалася зникнення хлопчика Йоселе Шухмахера, влаштованого його дідом р. Нахманом Штерксом із метою, щоб він і далі дотримувався Тори і заповідей, і щоб запобігти його поверненню до Радянської Росії.

Передісторія справи

Справа почалася внаслідок економічних труднощів Альтера та Іди Шухмахер, батьків Йоселе. Батьки, які репатріювалися з Польщі з двома дітьми, попросили батьків матері — брацлавських хасидів, що жили в Меа-Шеарім в Єрусалимі, — виростити їхніх дітей.

Дев'ятирічну доньку Діну відправили навчатися до «Бейт Рівка» Кфар-Хабад, а хлопчика Йоселе взяли до дому діда й бабусі, р. Нахмана і його дружини пані Мір'ям Штеркс. Коли економічне становище подружжя Шухмахер покращилося, вони попросили повернути їм дітей. Дід погодився забрати дівчинку з хабадського інтернату й повернути її батькам. Йоселе дід обіцяв повернути до початку навчального року, однак онука не повернули.

З'ясувалося, що дід відмовився повернути дитину, стверджуючи, що батьки хочуть виїхати назад до Радянського Союзу і там виховувати дитину в дусі комунізму. І оскільки дід у роки, коли жив у Радянському Союзі, страждав у в'язниці за те, що дотримувався заповідей, він побоювався за добробут хлопчика Йоселе.

Батьки наполягали на тому, щоб отримати його, і дід сховав Йоселе. Батьки звернулися по допомогу до суду, але, попри постанови, ухвалені судом, дід відмовився повернути дитину її батькам.

Пошуки Йоселе

На цьому етапі до справи долучилася поліція, але, попри її зусилля, їй не вдалося з'ясувати, де сховано Йоселе. Поліція вважала, що р. Шалом Штеркс, дядько хлопчика, який навчався в єшиві «Томхей Тмімім» Лод, причетний до зникнення дитини, і діяла з метою його арешту, однак дядько поспішив переховатися. Поліція почала шукати і Йоселе, і його дядька р. Шалома в установах Хабаду по всій Країні.

Тим часом Йоселе таємно переправили до Європи, а звідти до Нью-Йорка, тоді як р. Шалом утік до Лондона, де переховувався.

На цьому етапі глава уряду Давид Бен-Гуріон залучив «Моссад», який тоді очолював Іссер Гарель. Після зусиль люди Моссаду натрапили на слід р. Шалома в Лондоні, і його заарештували, а Держава Ізраїль зажадала його видачі. Тут до справи долучилися різні сили, які доклали великих зусиль, щоб його не видали; серед заступників, що діяли на його користь, був рав Яаков Ланда — рабин Бней-Брака, однак зрештою р. Шалома видали Ізраїлю, і суд засудив його до трьох років ув'язнення.

У місяці тамуз 5722 (липень 1962) хлопчика знайшли: агенти «Моссаду» виявили Йоселе в родині Гертнер, із хасидів Сатмара, у районі Бруклін у Нью-Йорку, і дитину повернули матері.

Помилування відШазара р. Шалому Штерксу

Р. Шалом Штеркс, дядько хлопчика і хасид Хабаду, і далі перебував у в'язниці «Аялон». Тими, хто прийшов йому на допомогу під час його ув'язнення, були його товариші з єшиви «Томхей Тмімім» Лод.

Делегація громадських діячів Хабаду домоглася для нього, за вказівкою Ребе, помилування в президента Шазара. Помилування було дано в день, коли пана Залмана Шазара було призначено президентом держави. Імовірно, рішення було ухвалено на тій самій зустрічі з хасидами Хабаду. Цю зустріч задокументовано в газетах того часу:

«У день, коли було обрано пана Шазара, члени правління Сохнуту влаштували йому прощальну трапезу. Час було призначено на „восьму рівно“, і ось стрілки годинника показують уже восьму тридцять, а „винуватець урочистості“ барится з приходом. Минуло ще дві хвилини, поки він не прибув зі своїм почтом, причому один із супровідників потрудився пояснити: „Пан Шазар справді шкодує, але за чверть восьма до нього додому прийшла делегація з Кфар-Хабада, щоб привітати свого товариша з нагоди його обрання, і, як вам відомо, — люди Хабаду йдуть першими...“ [потрібне джерело]

Серед громадських діячів були р. Шломо Майданчик, який обіймав тоді посаду голови ради Кфар-Хабада, р. Зуша Вілімовський, який обіймав посаду секретаря ради Кфар-Хабада, і р. Йона Ейдлкоп. На згаданій зустрічі було ухвалено рішення дарувати р. Шалому Штерксу помилування[1].

Ставлення Ребе до помилування, дарованого Шазаром

Через десять днів після цього Ребе відкрито говорив про це в сіхі, виголошеній у день Шабату 9 сівана 5723 (1 червня 1963). Ребе торкнувся в сіхі претензій, висунутих проти нього: як може бути, що він виявляє таке тепле ставлення до Шазара, який не дотримується Тори і заповідей. На це Ребе сказав[2]:

... Хтось, хто піднісся завдяки євреям, а адже «над кожними десятьма перебуває Шхіна», тим паче що серед них було кілька десятків богобоязливих, і йому прощаються всі його провини донині... Є ті, хто ставить запитання, але кожне запитання походить не з боку добра, і як сказав мій тесть, святійший Адмор, що коли хочуть дізнатися і випробувати щось, треба подивитися, які від цього наслідки, а тут було так, що він одразу повернув чоловіка до дружини й сина, творячи мир, і як я отримав лист, це була тяжка боротьба, тим паче що він зробив це одразу в перший день і при своєму піднесенні, то це велика справа.

Через кілька днів після цього, у четвер 14 сівана, у газеті «Тог — Морген журнал» було опубліковано уривки із сіхи, відредаговані спеціально для газети, і ось що там було написано:

«Ребе пояснив, що, хоча в певних колах є претензії з приводу того, що обрання Шазара викликало радість у релігійних євреїв, треба дивитися на реальні справи, щоб можна було довести. У цьому випадку він (Шазар) почав свою діяльність у день свого призначення з помилування кількох ув'язнених-євреїв і внаслідок цього з'єднав чоловіка й дружину — цим Любавицький Ребе, безсумнівно, мав на увазі помилування дядька Йоселе Шухмахера, Шалома Штеркса, який тепер може з'єднатися з дружиною і дітьми. Штеркс був відірваний від своєї родини протягом понад двох років.

«Любавицький Ребе сказав, що поспіх у помилуванні євреїв — повний і реальний доказ того, що навіть заради одного цього вчинку його обрання було виправданим...»

Ребе розкриває свою думку в інтерв'ю про Йоселе та єменських дітей

Під час другого візиту журналіста Шмуеля Авідора га-Когена до Ребе Ребе розкрив перед ним свою думку щодо справи Йоселе і викрадення єменських дітей[3].

«Ось постало питання про дітей репатріантів з Ємену, які зникли; адже така справа мала б потрясти державу і не давати їй спокою, доки справу не буде з'ясовано, доки не з'ясується, яка доля цих євреїв, але з якою байдужістю ставляться до цієї жахливої справи? Через справу хлопчика Йоселе Шухмахера здійняли галас на весь світ, навіть я не був позбавлений звинувачення, і казали, що я причетний до викрадення хлопчика, а що, власне, там сталося? Дід хотів, щоб його онук виховувався в Торі. Усі знали, що хлопчик живий і існує, що він здоровий і перебуває в добрих руках. Чи пам'ятаєш ти, що коїлося в Ізраїлі? Як про це говорили в газетах? Як вирували пристрасті? І ось з'ясовується, що зникли 350 „Йослех“, і ніхто не потрясений і не волає, і в пресі про це майже не пишуть. Чи не тому це, що цього разу неможливо звинуватити у викраденні релігійних?».

Після історії сьогодні

Після бурхливої справи хлопчик Йоселе Шухмахер повернувся в лоно батьків у Холоні. Спочатку його віддали навчатися до навчального закладу в чистоті святості, але через рік він перейшов до нерелігійної школи.

Уже в юності в ньому проявилися лідерські здібності, і в 5729 році (1968/1969) його було обрано головою «Молодіжного парламенту» в Холоні. У 5730 році (1969/1970) його було призвано до ЦАХАЛу, служив офіцером в артилерійських військах, а потім пішов заробляти на життя в компанію IBM.

У місяці менахем-ав 5739 (липень–серпень 1979) вступив у союз шлюбу зі своєю обраницею, пані Ітою, хай живе вона, з родини Горовиц[4], і від цього союзу вони удостоїлися збудувати вірний дім в Ізраїлі й виростити трьох дітей.

Сьогодні він живе в селищі Шаарей-Тіква і в минулому навіть був членом ради селища.

Додаткова література

Зовнішні посилання

Серія статей у тижневику «Бейт Мошіах» про справу Йоселе Шухмахера

Примітки

  1. ^ І сповнилася земля фарбрейнгенами: після того як пан Шазар відмовився дарувати помилування — р. Зуша Вілімовський узяв ручку і сам поставив підпис президента на необхідних документах...
  2. ^ «Сіхот кодеш» 5723
  3. ^ Хабадський погляд на справу єменських дітей.
  4. ^ Весілля наробило дуже багато галасу в новинах.

Повідомити про помилку на цій сторінці