Перейти до вмісту

Хаїм Абрамов

Матеріал з Хабадпедії
Хаїм Абрамов
Хасид Хабаду в період Ребе Рашаба
Основна інформація
Дата народження20 адара 5659 (2 березня 1899)
Дата смерті3 сівана 5751 (16 травня 1991)
Місце похованнякладовище в Кір'ят-Малахі
Місце проживанняКременчук, Можайськ, Ташкент, Малахівка, Нахалат-Гар-Хабад у Кір'ят-Малахі
Освіта«Томхей Тмімім» у Кременчуці
Посадаголова громади в Малахівці (18 років)
Сім'я
БатькоМенахем-Мендл Абрамов
МатиРахель-Рейзл Абрамова
ДружинаСара-Хана, уроджена Колочинська
ДітиТовія Абрамов, Гершл Абрамов, Іцхак, Хая-Двора та інші

Рав Хаїм-Яаков га-Леві Абрамов (20 адара 5659 (2 березня 1899) — 3 сівана 5751 (16 травня 1991)) був хасидом Хабаду в період Ребе Рашаба і Ребе Раяца.

Біографія

Народився в Черкасах в Україні 20 адара 5659 року (2 березня 1899) у рава Менахема-Мендла та Рахелі-Рейзл Абрамових.

Його батьки жили в містечку Крюків в Україні[1]. Його батько, р. Менахем-Мендл, займався охороною й утриманням десятків синагог, що існували в Кременчуці.

Після відходу з життя своєї дружини він переїхав жити до міста Харків. Під час Другої світової війни, коли німці наближалися до міста, євреї тікали з цієї місцевості, і лише р. Менахем-Мендл залишився в Харкові, щоб охороняти синагогу та численні сувої Тори в ній. Через короткий час нацисти, хай зітреться їхнє ім'я, захопили Харків, і р. Менахем-Мендл був убитий за освячення Імені.

У молодості

У юності р. Хаїм навчався в єшиві «Томхей Тмімім» у Кременчуці, де його партнерами з навчання були рав Ельханан Морозов і рав Давид Лабковський.

У 5680 році (1919/1920) вступив у союз шлюбу з пані Сарою-Ханою, уродженою Колочинською, і вони оселилися в Кременчуці. Створивши дім в Ізраїлі, він шукав заробіток для своєї родини, але йому було дуже важко, оскільки за комуністичної влади було важко знайти роботу, де можна було бути відсутнім у Шабат. Р. Хаїм, вихований у «Томхей Тмімім» у дусі самопожертви, навіть не розглядав такої можливості. Тому він почав заробляти різною фізичною роботою, за якої не потрібно було працювати в Шабат, і, звісно, заробітку ледве вистачало. Якимось чином співробітникам НКВС стало відомо, що він не працює в Шабат, і через це вони вирішили його переслідувати. Вони подбали про те, щоб часто підсилати до нього податкових інспекторів, які не давали йому спокою, але, попри це, він не відступив і далі дотримувався Шабату.

У 5690 році (1929/1930) влада закрила єшиву «Томхей Тмімім» у місті, а в наступні роки було закрито багато синагог, і серед них дві хабадські синагоги. Попри це, хасиди не відступили й дістали кімнату в синагозі, що називалася «Юровського», де таємно й далі збирався хабадський міньян.

Арешт

Улітку 5697 року (1936/1937) р. Хаїмові не вдалося знайти роботу, не пов'язану з порушенням Шабату, і після тяжких вагань він вирішив поїхати з двома своїми синами, Товією та Гершлом, до села Ямська, де сподівався знайти роботу на маленькому підприємстві хасидів Хабаду. Р. Хаїм і два його сини розлучилися з його дружиною та двома молодшими дітьми — розлука, що тривала довгі роки.

Після довгої дороги р. Хаїм і його сини прибули до містечка Можайськ під Москвою, де він знайшов житло й роботу за допомогою хасидів, що жили там, серед яких були два його брати, р. Шимшон-Бер і Велвл. Заробіток він знайшов у маленькій майстерні з виготовлення шпильок і галантереї, де працювали ще кілька хасидів Хабаду.

Р. Хаїм устиг прожити в Можайську лише кілька місяців, перш ніж його заарештували співробітники НКВС у першу ніч свята Сукот унаслідок доносів і облав на всі будинки хасидів у місті. Його допитували, і коли він визнав, що переконав єврея промовити благословення, його засудили до восьми років страждань у Сибіру. Коли вісім років минули, йому сказали, що він звільнений, але йому заборонено повертатися до міста, де він жив, і він мусить жити в Сибіру, неподалік від залізничної станції. Не маючи вибору, він прийняв вирок і жив там ще з двадцятьма людьми, які отримали подібне покарання.

У 5706 році (1945/1946), більш ніж через рік після прибуття туди, йому вдалося дістати підроблені документи, у яких було написано, що він небезпечно хворий. Унаслідок цього йому дозволили повернутися додому.

Після демобілізації

Після звільнення р. Хаїм прибув до району Москви і почав шукати дружину й дітей. У той час вони жили в Єгор'євську. Пошуки тривали довго через відсутність порядку і сотні тисяч біженців, що втекли з районів бойових дій Другої світової війни в глиб Росії. Зрештою він виявив, що його родина перебуває в Ташкенті.

Він сів на перший потяг, що йшов до Ташкента, і там знайшов членів своєї родини. Від них він дізнався про гірку долю свого батька і трьох братів — р. Лейбла, р. Велвла і р. Берла, — що загинули на війні, і про долю ще одного брата, р. Йосефа, якого заарештував в Україні НКВС, і сліди якого загубилися.

Крім того, він дізнався, що двох його старших синів, Товію та Гершла, було призвано до армії й відправлено на фронт; Гершл урятувався завдяки командирам, які направили його до офіцерської школи в Харкові, а Товія ще не повернувся з фронту.

Його молодший син навчався в р. Агарона Хазана.

Короткий час р. Хаїм Абрамов жив у Ташкенті, де дбав про допомогу євреям.

У той період було заарештовано машпіа рава Менахема-Мендла Футерфаса і заслано до виправно-трудових таборів у Сибіру. Закон у Радянському Союзі встановлював, що в'язень виправно-трудового табору може отримувати посилки з продуктами двічі на рік. Їжа в таборі була некошерною, і не було нікого, хто надіслав би р. Мендлу кошерну їжу, оскільки члени його родини ще раніше таємно перетнули кордон, а інші хасиди боялися надсилати йому посилки з кошерною їжею через страх перед владою. Р. Хаїм Абрамов був єдиним, хто наважився ризикнути й надсилав йому посилки з кошерною їжею. Коли р. Мендл повернувся із заслання, він подякував р. Хаїмові, сказавши: «Завдяки тобі я залишився живим!».

Голова громади в Малахівці

У 5707 році (1946/1947) р. Хаїм Абрамов переїхав жити до Малахівки в передмісті Москви, де обіймав посаду голови громади протягом 18 років. У межах цієї посади він самовіддано діяв заради існування синагоги й дбав про відновлення та розширення кладовища в Малахівці, яке фактично було єдиним єврейським кладовищем у Москві.

Багато років влада прагнула знищити це кладовище, щоб стерти пам'ять про єврейство Росії, але хасиди Хабаду, які жили в Малахівці до початку Другої світової війни, докладали величезних зусиль, щоб зберегти кладовище так, щоб на ньому ховали лише євреїв. Після війни р. Хаїм узяв на себе відповідальність за збереження кладовища, на якому з часом уже не залишилося вільних ділянок для поховання.

בשלב זה ביקש ר' חיים להרחיב את שטח בית העלמין כך שיהודים יוכלו לקבור את קרוביהם כהלכה. רישיונות לכך לא היו בידיו של ר' חיים והוא פעל באופן מחתרתי.

Ділянка на краю кладовища фактично була схилом, і на ній було велике болото. Щоб вирівняти ділянку, потрібна була велика кількість піску. Тому р. Хаїм зв'язався з водіями вантажівок, до обов'язків яких входило перевозити пісок з місця на місце; він заплатив їм багато грошей, і під покровом темряви вони привезли великі кількості піску на ділянку, призначену для кладовища. У цю справу він вклав усі свої сили і тому працював удень і вночі, щоб завершити проєкт, попри велику небезпеку бути спійманим владою. Його зусилля принесли плоди, і через деякий час він відкрив нову ділянку лише для єврейських поховань.

Були неєвреї, які хотіли ховати на цьому кладовищі, і навіть вказували на вільні ділянки. Р. Хаїм їх не злякався, і в нього в кишені завжди були підроблені документи, ніби ці ділянки куплені. Я особисто одного разу отримав велику суму грошей від співробітників ізраїльського посольства, щоб передати р. Хаїмові на розширення кладовища. «Донині це кладовище — єдине в Москві, на якому поховані лише євреї, і той, хто хоче поховати свого покійного на цьому кладовищі, мусить отримати дозвіл головного рава Росії рава Берла Лазара, шаліаха Ребе».

У Землі Ізраїлю

У 5737 році (1976/1977) здійснив алію до Ерец-Ісраель і оселився в Нахалат-Гар-Хабаді в Кір'ят-Малахі. Незабаром після прибуття до Країни удостоївся поїхати до Ребе. Увійшовши на єхідут, він попросив у Ребе благословення, щоб удостоїтися побачити своїх дітей, які ще залишалися там, за залізною завісою. І тоді Ребе сказав йому, явне пророцтво: «Р. Хаїме, ти ще побачишся зі своїми дітьми в Ерец-Ісраель!».

Минали роки, а його діти не отримували дозволу на виїзд із Росії, і друзі завжди питали його: де ж діти? Чому вони ще не приїхали? А він відповідав їм з великою впевненістю, що твердо переконаний, що ще удостоїться їх побачити.

У 5748 році (1987/1988) пророцтво Ребе справдилося, коли Гершл приїхав у гості до Ізраїлю, а слідом за ним приїхали також його син Іцхак і донька Хая-Двора. Через 16 днів після того, як його донька прибула до Країни, 3 сівана 5751 року (16 травня 1991) він помер і був похований на кладовищі в Кір'ят-Малахі.

Родина

  • Його син р. Товія Абрамов
  • Його син р. Гершл Абрамов
  • Його брат р. Йосеф Абрамов — був заарештований в Україні НКВС, і сліди його загубилися
  • Його брат р. Лейбл Абрамов — загинув у Голокості
  • Його брат р. Шимон-Бер Абрамов — загинув у Голокості
  • Його брат р. Велвл Абрамов — загинув у Голокості
  • Його сестра пані Етл, дружина р. Шмуеля Гітліна, з тих, хто виявляв самопожертву в Росії

Додаткова література

Примітки

  1. ^ Це містечко було по сусідству з Кременчуком, і їх розділяє лише річка Дніпро (нині Крюків — район у складі Кременчука).
Хаїм Абрамов згадується ще в 6 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 4440145701

Повідомити про помилку на цій сторінці