Дов-Бер Гарфінкель
| Дов-Бер Гарфінкель | |
|---|---|
Один із тмімім у Любавичах | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5664 (1903/1904) |
| Місце діяльності | Харків, Катеринослав (Дніпропетровськ), Отвоцьк, Радом |
| Рід діяльності | голова єшиви, машгіах |
| Освіта | «Томхей Тмімім» Любавич, центральна єшива «Томхей Тмімім» у Ростові-на-Дону, «Томхей Тмімім» Харків |
| Посада | машгіах єшиви «Томхей Тмімім» Харків, голова єшиви «Томхей Тмімім» Катеринослав, загальний екзаменатор і духовний керівник єшиви «Томхей Тмімім» Отвоцьк, машгіах єшиви «Томхей Тмімім» Радом |
| Сім'я | |
| Батько | Біньямін («Біна Гіршлс») |
| Мати | Фейга |
Рав Дов-Бер Гарфінкель (прозваний Берл Корніцер; 5664–5703) — один із тмімім у Любавичах, голова єшиви «Томхей Тмімім» Катеринослав, духовний керівник єшиви в Отвоцьку і машгіах у Харкові і в Радомі. Загинув, освячуючи Ім'я Всевишнього.
Біографія
Народився в містечку Корніц у 5664 році (1903/1904) у батька, рава Біньяміна («Біна Гіршлс»), і матері, пані Фейги. Його батько Йона-Біньямін, син р. Берла (сина р. Цві-Гірша), і Двора (донька р. Давіда-Лейба), народився 29 ава 5646 року (30 серпня 1886).
У дитинстві навчався в місцевому «хедері», а в юності був посланий навчатися в єшиву «Томхей Тмімім» Любавич, де навчався в 5676 — 5677 роках (1915–1917).
До єшиви в Любавичах його привіз рав Яаков Ланда, який тоді служив рабином Корніца. Потім він мандрував разом із єшивою до Кременчука, а звідти до Харкова і Ростова-на-Дону.
Після Сімхат Тора 5684 року (1923/1924), коли йому було близько двадцяти років, почав навчатися в центральній єшиві «Томхей Тмімім», яка в ті дні перейшла до Ростова-на-Дону. У той період удостоївся бути одним із головних «хозрім» Ребе Раяца.
Одного разу він хворів на туберкульоз (у ті дні це була смертельна хвороба), і донька Ребе Хана Гурарі приносила йому щодня апельсин, тому що в ньому є вітамін c, який допомагає хворим одужати (у ті дні апельсин був великою рідкістю). Одного дня він сказав їй, що бачив Ребе уві сні і Ребе сказав йому маамар, і він пам'ятає цей маамар. Потім Хана Гурарі увійшла до батька і розповіла це Ребе. Ребе відповів їй: «Чи пам'ятає він маамар?» Хана відповіла йому, що так, і, на подив, відразу після цього, при першому ж обстеженні р. Берла лікарями, він виявився повністю здоровим.
Коли Ребе Раяц залишив Ростов-на-Дону і оселився в Ленінграді, р. Берл перейшов навчатися в «Томхей Тмімім» Харків, і через деякий час був призначений машгіахом у цій єшиві.
Пізніше кілька років служив головою єшиви «Томхей Тмімім» Катеринослав (Дніпропетровськ) разом із равом Мордехаєм-Цві Харитоновим.
Коли єшиву закрили, р. Берл продовжив мандрувати між підпільними відділеннями різних єшив.
Р. Берл так старанно вивчав серію маамарім 5670 року (1909/1910) (серію маамарім Ребе Рашаба), що постійно, без перерви, думав про них. Коли йому потрібно було входити до місць, де заборонено роздумувати над словами Тори, він працював над собою, щоб не роздумувати про ці маамарім.
У 5695 році (1934/1935) р. Дов-Беру вдалося виїхати з Радянського Союзу до Польщі, де він був призначений загальним екзаменатором і духовним керівником єшиви «Томхей Тмімім» Отвоцьк. Близько п'яти років був одним із глав і керівників єшиви.
Його величезна ерудиція призвела до того, що з дому Ребе Раяца до нього зверталися з різними питаннями з галахі, і він виносив рішення згідно зі своїми знаннями. На ці питання він не відмовлявся відповідати, оскільки вони були спрямовані до нього з дому Ребе, однак для себе самого він узагалі не виносив рішень у питаннях забороненого і дозволеного і намагався запитати іншого рабина.
Після того як Ребе Раяц залишив Отвоцьк, р. Берл залишився в місті, і йому було доручено охороняти дім Ребе на вулиці Прусія, 6. У цьому домі розміщувалася важлива бібліотека Ребе та інші цінні речі.
З початком Другої світової війни його учні написали Ребе Раяцу і попросили допомогти р. Берлу втекти з Польщі. На це Ребе відповів: «Звісно, постараюся привезти його, якщо захоче Всевишній».
У цей період р. Берл продовжував виконувати свої відповідальні обов'язки. Разом зі своїм другом р. Барухом Фрідманом він поїхав до міста Радом, де була створена єшива «Томхей Тмімім» Радом, і вони керували єшивою, причому р. Берл служив машгіахом.
Узимку 5701 року (1940/1941) євреїв Радома було замкнено у два ґетто. Хасиди Хабаду відразу відкрили два відділення «Томхей Тмімім» — по відділенню в кожному ґетто. Головне відділення перебувало в «малому ґетто», в домі хасидського багатія р. Аврагама-Єхіеля Бойма на вулиці Шпацір, 13. У цьому місці р. Берл продовжив свою роботу.
У 5703 році (1942/1943) після ранкової молитви учні єшиви вийшли підкріпитися ранковою трапезою, і лише машгіах р. Берл із кількома учнями залишилися в залі єшиви. До зали єшиви увійшли есесівці, одягнені в чорну форму. Вони наказали машгіаху й учням іти за ними.
Пізніше стало відомо, що р. Берл і його учні були відправлені до табору знищення Освенцім, звідки не повернулися.
Р. Берл одружився приблизно за два роки до початку війни, і дітей у нього не було. Він і його дружина були вбиті нацистами. Його роз'яснення до слів коментаря Рамбама до Мішни на трактат «Пеа» було опубліковано в брошурі «Га-Тамім» за місяць кислев 5696 року (листопад–грудень 1935).
Родина
- Його брат, Іцхак. Народився в 5675 році (1914/1915). Жив у кібуці Ейн-Шемер.
Додаткова література
- Йосеф Ашкеназі, «Оцар га-хасидім» — особистість і хасидське вчення машпіїм Хабаду в Радянському Союзі та Польщі, видавництво «Хазак», 5775
Зовнішні посилання
- «Пеер га-тмімім» — стаття Шнеура-Залмана Бергера про рава Гарфінкеля в «Бейт Мошіах», випуск 523.
Код особи: № 2657255500