Перейти до вмісту

Ісраель-Єгуда Левін

Матеріал з Хабадпедії
Ісраель-Єгуда Левін
Учень єшив «Томхей Тмімім»
Основна інформація
Дата народження7 тамуза 5672 (22 червня 1912)
Дата смерті8 сівана 5765 (15 червня 2005)
Місце похованняКладовище Гар-га-Менухот в Єрусалимі
Місце проживанняЛіповіц, Самарканд, Париж, Кфар-Хабад
Рід діяльностівихователь
Освітаєшива «Томхей Тмімім» у Києві, єшиви у Вітебську, Малахівці, Чернігові, Харкові та інші
Посадаспівзасновник єшиви «Томхей Тмімім» у Самарканді, співзасновник єшиви «Томхей Тмімім» у таборі біженців Покінг
Сім'я
Батькор. Ефраїм Левін
ДружинаІта-Двора, дочка р. Меїр Гурков
Дітирав Шалом-Дов-Бер Левін, Рівка Ерентрой, Стерна-Сара, Люба Герцль
Родовід

Р. Ісраель-Єгуда Левін (7 тамуза 5672 (22 червня 1912) — 8 сівана 5765 (15 червня 2005)) — учень єшив «Томхей Тмімім», хасид, який жив і пережив роки самопожертви в Радянській Росії і віддавав свою душу за дотримання Тори і заповідей.

Серед анаш у Кфар-Хабаді його називали «р. Ісраель Липовіцер» за назвою містечка, з якого він походив (а також щоб відрізнити його від «р. Ісраеля Невелера», оскільки обидва мали одне й те саме ім'я та одне й те саме прізвище).

Біографія

Р. Ісраель народився в містечку Зівітов в Україні, у святий Шабат тижневої глави «Хукат», 7 тамуза 5672 року (22 червня 1912), у батька, р. Ефраїма Левіна, який служив меламедом дардекі в містечку.

Його дитинство було просякнуте страхом перед погромами російських селян, які мали тоді звичай влаштовувати погроми в єврейських містечках і різати євреїв, як продовження Першої світової війни.

Кілька разів йому доводилося ховатися під ліжком разом із братом, коли українські селяни погрожували вбити його батьків, якщо ті не віддадуть усі свої гроші. Небезпечне становище змусило членів родини покинути містечко і перебратися до міста Липовець.

Коли вони прибули до міста Липовець, комуністична влада почала захоплювати єврейське життя і перешкоджати євреям дотримуватися Тори і заповідей. Переслідування в місті були тяжкими, і за короткий час усі євреї міста зламалися, а члени його родини залишилися майже єдиними в місті, хто продовжував дотримуватися Тори і заповідей. У хедері, який його батько відкрив у місті, майже не залишилося дітей, і р. Ісраель з братом пішли працювати в поле, а за роботу отримували овочі, які допомагали членам його родини пережити голод, що панував у ту пору.

В єшиві «Томхей Тмімім»

Узимку 5687 року (1926/1927) його брат поїхав навчатися до єшиви литовського напряму в Києві, але більшовики насадили в єшиві «казенних рабинів», і ті духовно принижували учнів єшиви. Невдовзі після того як він поїхав навчатися до єшиви, він повернувся додому і повідомив, що не хоче продовжувати навчання, але розповів про справжнє єшивне середовище, що відповідало вікові р. Ісраеля, яке перебуває в Києві.

Р. Ісраель поїхав до Києва у віці 14 років і вступив навчатися до єшиви «Томхей Тмімім», якою керував тоді р. Біньямін Городецький.

Коли він повернувся на канікули свята Песах і побачив, що залишився єдиним релігійним юнаком у всьому місті, він вирішив покинути місто й поїхав до Вітебська, де було велике скупчення юнаків його віку.

Список місць, де він навчався

Протягом десяти років він блукав між єшивами: щоразу, коли єшиву закривала Євсекція, він одразу переходив до іншої єшиви. Кілька разів його навіть заарештовували, і відразу після звільнення він продовжував свої мандри. Частина місць, де він навчався:

У ту пору закон забороняв перебувати будь-де без посвідчення особи, в якому було зазначено становище його власника (працює він чи навчається), а пересування великими містами було дозволено лише власникам особливого посвідчення. Для цього він був змушений підробляти документи. Оскільки в нього не було родичів у великих містах, йому доводилося ночувати в синагогах.

Кілька разів його заарештовували на короткі строки. Один з арештів стався, коли він навчався в Малахівці, і через кілька днів було вирішено звільнити його з попередженням, що він більше не повинен перебувати в цьому районі, а якщо його спіймають — відсидить два роки в ув'язненні.

Р. Ісраель, який бажав продовжувати навчання в цьому районі, залишився в Малахівці й лише переніс своє місце проживання до дому р. Залмана Лібермана. Однак однієї ночі його знову заарештували нишпорки, коли він лежав в одній із синагог. І цього разу при ньому не виявилося належних посвідчень чи дозволів, і його заарештували вдруге.

Призов до армії та його весілля

У призовному віці його викликали з'явитися до Москви наступного дня після Йом Кіпуру 5696 року (1935/1936). Його страх був великий, оскільки в нього не було належних документів, і, крім того, незадовго до цього в хасидській громаді пройшла велика хвиля арештів.

Він урятувався від призову завдяки вказівці Ребе Раяца надягнути окуляри, що дивом урятувало його від призову.

У місяці шват 5698 року (січень–лютий 1938) заручився з пані Ітою-Двойрою[1], дочкою р. Меїра Гуркова, а кілька місяців потому одружився.

Коли вибухнула Друга світова війна, він був змушений довго переховуватися, оскільки кожного молодого юнака призивали примусово. Фронт, що наближався, змусив його втекти зі своєю родиною до Самарканда. Довга й виснажлива поїздка в товарному потязі забрала життя його первістка.

Коли прибув до Самарканда, відкрив разом із р. Міхаелем Тейтельбоймом єшиву «Томхей Тмімім».

У 5703 році (1942/1943) з'явилася можливість листуватися з Ребе Раяцем через хасидів у Землі Ізраїлю, які передавали лист Ребе. Р. Ісраель і р. Міхаель написали листа, в якому просять благословення на «потомство живе і стійке». Вони не удостоїлися отримати відповідь, але через сорок років, коли він уже був у Землі Ізраїлю, лист-відповідь Ребе знайшовся в архіві бібліотеки, і в ньому Ребе благословляє його дітьми та заробітком.

Виїзд з Росії

Улітку 5706 року (1945/1946) виїхав з Росії разом із групою хасидів за підробленими польськими паспортами і прибув до табору біженців Покінг у Німеччині. Там він теж відкрив разом із р. Міхаелем єшиву «Томхей Тмімім», якою вони продовжували керувати і довгий час після того, як більшість хасидів покинули табір.

Потім перебрався до Парижа, де займався вихованням єврейських дітей, попри мовні труднощі.

У 5709 році (1948/1949) прибув до Землі Ізраїлю й оселився в Кфар-Хабаді.

У Ребе

На роздаванні доларів

У місяці елул 5722 року (серпень–вересень 1962) вперше поїхав до Ребе на місяць свят, тоді він зайшов на єхідут. На фарбрейнгені Сімхат бейт га-шоева Ребе попросив, щоб гості з Землі Ізраїлю сказали «лехаїм», і згадав його прізвище «Ву із Левін?» (де «Левін»?).

Помер 8 сівана 5765 року (15 червня 2005) і похований на кладовищі Гар-га-Менухот в Єрусалимі[2].

Родина

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

Ісраель-Єгуда Левін згадується ще в 20 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5377566001

Повідомити про помилку на цій сторінці