Київ

Місто Київ[1] — столиця України і найбільше місто країни, що є важливим економічним і культурним центром і стоїть у центрі Київської області[2], яка охоплює близько 26 міст, 30 селищ і понад 1000 сіл.
Станом на 5785 рік у місті налічується близько 3 мільйонів мешканців, з них близько 50 000 євреїв.
Історія

Поширене припущення, що заселення цієї місцевості почалося вже в епоху амораїв, і в місті є кілька історичних місць міжнародного значення[3]. Значення назви «Київ» хозарською — поселення на березі річки[4].
Місто, що розташоване на півночі України, розкинулося по обидва боки річки Дніпро, і станом на 5782 рік у ньому проживає близько 3 мільйонів мешканців. Місто є важливим економічним і культурним центром, а також центром промисловості та науки, що служить усій Східній Європі.
У 5587 році (1826/1827) було поновлено указ, що забороняв євреям жити в місті, і указ залишався чинним до 5621 року (1860/1861), коли було виділено особливі квартали для проживання євреїв, що займалися торгівлею і промисловістю, і впродовж кількох років єврейська громада в місті знову зросла і досягла близько 14 000 осіб, що становило близько 12% усього міського населення.
У 5641 році (1880/1881) над євреями міста було вчинено великий погром у межах серії погромів «Бурі в Негеві», що спалахнули після смерті російського царя, причому сама поліція не допомагала євреям, а в багатьох випадках навіть приєднувалася до погромників.
У 5670 році (1909/1910) єврейське населення міста вже налічувало понад 50 000 душ, а до початку Другої світової війни воно подвоїлося і потроїлося і налічувало понад 150 000 душ.
У 5671 році (1910/1911) у місті відбулася справа Бейліса, услід за якою в місті відбувалися антисемітські акції, що тривали й після виправдання обвинуваченого.
Після закінчення Першої світової війни багато євреїв з Білорусі та Литви знайшли в місті притулок.
Упродовж років рабинами міста служили кілька рабинів, що належали до хасидизму Хабад, серед них рав Леві Гроссман, а також рав Шломо Ааронсон, який був нащадком родини хасидів Хабаду, підтримував зв'язок з Адморами Хабаду в громадській діяльності і багато допомагав євреям Росії; у 5670 році (1909/1910) його було призначено рабином міста, і він обіймав цю посаду до приходу комуністів до влади.
Під час Голокосту місто було захоплене нацистами, хай зітреться ім'я їхнє, які вбили понад 150 000 осіб, зібраних і вбитих у «Бабиному Яру», який сьогодні є одним з найзначніших історичних меморіальних центрів пам'яті Голокосту.
Після закінчення війни єврейська громада міста поступово відновилася, а з розпадом Радянського Союзу і заснуванням незалежної України місто стало столицею держави.
Єврейська громада міста користується сьогодні особливим ставленням з боку влади, що виражається, серед іншого, у тому, що головна вулиця міста, Хрещатик, закрита для руху транспорту по суботах, керівники влади беруть участь в єврейських зібраннях, відкрито висловлюють підтримку місцевій громаді і борються з антисемітизмом різними способами.
У місяці адарі I 5782 року (лютий–березень 2022), після довгих місяців наростання конфлікту між Росією та Україною, російські війська почали операцію із захоплення міста. Десятки тисяч людей утекли з міста, а на першому етапі шлухім Ребе залишилися в місті, щоб надати максимальну допомогу літньому населенню, сиротам і малозабезпеченим, у яких не було можливості залишити місто; це широко висвітлювалося в засобах масової інформації по всьому світу поряд із політиками та впливовими людьми, які хвалили діяльність хасидів Хабаду, і привело до великого освячення Імені Всевишнього.
Потім шлухім Ребе займалися вивезенням рятувальних груп із міста і доставлянням їх у безпечне місце, причому самих шлухім Ребе було евакуйовано українськими силами безпеки через конкретні побоювання і прямі загрози їхньому життю.
У хасидуті Хабаду
Основна стаття – «Томхей Тмімім» Київ
Серед величних постатей, що прикрашали громаду Хабаду в місті, був рав Шломо-Йосеф Зевін, який у 5678 році (1917/1918) був обраний членом українського парламенту в Києві, а в період свого проживання в місті навіть редагував політичну збірку «Єдність».
У 5686 році (1925/1926) за вказівкою Ребе Раяца рабином міста було призначено рава Біньяміна-Еліягу Городецького.
У 5689–5694 роках (1928–1934) у місті діяло підпільне відділення єшиви «Томхей Тмімім», засноване після того, як унаслідок переслідувань таємної поліції було закрито відділення єшиви в Невелі. У відділенні навчалися юнаки старшого віку під наглядом рава Біньяміна Ліпмана.
Улітку 5697 року (1936/1937) і в 5698 році (1937/1938) у місті навчалася група, що належала до установи «Тіферет бахурім».
Після падіння залізної завіси рабином міста було призначено рава Дов-Бера Красіка.
У 5758 році (1997/1998) синагогу Бродського було повернуто під контроль єврейської громади і передано в руки хасидів Хабаду; сьогодні вона служить єврейським центром, що діє в усі дні тижня, який також забезпечує кашрут, камеру схову речей для туристів тощо, а керує ним рав Моше Асман.
Наші Ребе, провідники поколінь
У 5617 році (1856/1857) Ребе Магараш їздив до Києва і Петербурга, щоб діяти задля євреїв Росії, а в 5618 році (1857/1858) знову їздив до Києва і Петербурга, щоб домагатися скасування указу про виселення євреїв, які орендували поля в селах і колоніях. У цю поїздку йому вдалося скасувати виселення.
У 5623 році (1862/1863) місто відвідав Ребе Магараш, який приїхав туди в межах широкого заступництва, яке він вів з метою врятувати сотні родин, що стояли перед загрозою виселення із сіл на Волині.
Коли він прибув до Києва, для нього було влаштовано велику урочисту зустріч, у якій брали участь, окрім кіл хасидів, також і маскілім. Ребе Магараш пробув у Києві десять днів, упродовж яких щодня повторював хасидут, але не приймав на єхідут.
Узимку 5658 року (1897/1898) Ребе Рашаб упродовж трьох тижнів перебував у Києві задля таємного зібрання, яке він проводив у місті на благо громадських потреб, причому його перебування і діяльність там трималися в таємниці і не доводилися до відома публіки, і тому в ці тижні він також не виголошував маамарів хасидуту і не виступав перед мешканцями міста[5].
У 5699 році (1938/1939) рабі Леві-Іцхак Шнеєрсон був заарештований, перебуваючи в Катеринославі, і через кілька днів переведений до київської в'язниці, призначеної для злочинців, засуджених за тяжкі злочини. Р. Леві-Іцхака було заарештовано владою, яка бачила в ньому того, хто заступає Ребе Раяца і спонукає та рухає всю єврейську діяльність у Росії.
Товариство вихідців з Києва
Засноване в 5743 році (1982/1983) з метою об'єднати вихідців з Києва всіх поколінь.
Серед діянь товариства: видання книги пам'яті про Біньяміна-Еліягу Городецького.
До правління товариства входили також хасиди Хабаду — Нафталі-Цві Готліб і Шалом-Бер Городецький.
Особистості в місті
Шлухім Ребе в місті
У місті Києві діють близько 40 шлухім, серед них:
- Рав Моше-Реувен Асман — шаліах Ребе і головний рабин України
- Рав Йонатан-Біньямін Маркович — шаліах Ребе
- Рав Мордехай Левенгерц — шаліах Ребе, директор єврейської школи в місті і керівник «Цеірей Агудат Хабад» у місті.
Видатні особистості, що жили в місті
- Рав Йосеф-Еліезер Мільгрод — тесть рава рава Ісраеля Лейбова.
- Рав Ісраель Мейзель — голова громади в місті
Уродженці міста
- Рав Нахман Судак — шаліах Ребе, директор «Бейт Любавич» і голова установ Хабаду в Англії.
- Рав Ісроель Баренбаум — даян рабинського суду Федерації єврейських громад у Москві, всесвітньо відомий фахівець із встановлення єврейства і першопрохідець у використанні технології для встановлення єврейства генетичними засобами.
- Рав Моше-Біньямін Каплан — з членів громади Хабаду в Краун-Гайтс і в Єрусалимі, вважався гаоном і масмідом найвищого рівня.
- Професор Ефраїм Кацир — учений і четвертий президент Держави Ізраїль.
- Пані Голда Меїр — прем'єр-міністр Ізраїлю
Особистості, поховані на кладовищі в Києві
- Рав Нахум-Дов-Бер Шнеєрсон (онук Ребе Цемах Цедека)
- Рав Нохум-Товья з Пирятина
- Рав Йосеф Томаркін[6]
- Пані Зельда-Рахель, дружина рава Баруха-Шнеура-Залмана Шнеєрсона.
(У Фастові, поблизу Києва, похований рабі Аврагам га-Малах, а в селі Анатевка в передмісті Києва похований р. Мордехай з Чорнобиля)
Хабадські заклади в місті
Основна стаття – Анатевка
У передмісті міста в 5775 році (2014/2015) було засновано єврейське поселення під назвою Анатевка для єврейських біженців із зони боїв на сході України.
Усе поселення було збудовано коштом єврейської громади Київської області та інших жертводавців з усього світу на чолі з равом Моше-Реувеном Асманом, шаліахом Ребе і головним рабином країни.
Навчальні заклади в поселенні охоплюють єврейську школу «Міцва» для хлопчиків і дівчаток, а також хедер «Ор Менахем», у якому ведеться вивчення святих предметів святою мовою, під керівництвом рава Шмуеля Асмана. Школа для дівчаток «Бейт Хана», дитячі садки і ясла.
| Центральні міста Європи | |
|---|---|
| |
| Містечка в Росії • Містечка в Україні • Містечка в Литві • Містечка в Латвії • Міста в Польщі • Містечка у Франції • Міста в США |
Примітки
- ^ Мовою оригіналу: Київ, англійською: Kyiv або Kiev. У писаннях наших Ребе, провідників поколінь, пишеться також такими способами: קייעב, קיוב, קיעוו, קייעאו.
- ^ Одна з 24 областей, що становлять Україну.
- ^ Історики розходяться в думках щодо походження назви міста: одні стверджують, що його названо на ім'я старшого брата в родині, яка оселилася на місці, що називалося «Кий», а за іншими твердженнями, його було засновано людьми Хозарського царства з метою захисту торговельних шляхів.
- ^ Кий хозарською означає берег річки, а ев — закінчення, що означає міське поселення.
- ^ «Ігрот кодеш» Ребе Рашаба, т. 6, с. 157. «Ханох ла-наар», с. 13. «Ігрот кодеш», там само, т. 1, лист 76.
- ^ Про його відхід з життя і поховання в місті, хоча він у ньому не жив, див. у статті про нього історію, пов'язану з Ребе Магарашем.