Кролевець

Кролевець — містечко, розташоване на півночі України, у минулому в Чернігівській губернії, а нині в Сумській області. Кролевець вважається своєрідним «центром» для навколишніх сіл завдяки станції, через яку проходить потяг, що курсує лінією Київ-Москва.
У минулому Кролевець був єврейським містечком, просякнутим хабадським духом. У ньому жили простодушні євреї, які всі дотримувалися заповідей, — частина з них були знавцями Тори і бней-Тора, а частина — простими євреями. При цьому спільним знаменником між ними була їхня близькість до хасидизму Хабад. Нусах молитви в синагогах був за нусахом Арі, а звичаї були звичаями Хабаду. Не дивно, що багато хто називав Кролевець «хасидським містечком».
Населення Кролевця налічувало близько десяти тисяч душ, з них близько двохсот єврейських родин. Між євреями та неєвреями, як правило, панували нормальні стосунки. Загалом атмосфера в Кролевці була спокійною.
Побут містечка
Мешканці Кролевця були людьми, що працювали своїми руками, не надто заможними, але й не злиденними. У містечку стояли старі кам'яні одноповерхові будинки з невеликим подвір'ям довкола. Багато хто тримав на подвір'ї худобу і навіть вирощував кілька грядок овочів, які слугували додатковим джерелом прожитку.
Інфраструктура була недостатньою, майже не було брукованих каменем доріг, шляхи були лише ґрунтовими стежками, а взимку, коли йшли сильні дощі, дороги перетворювалися на величезні простори багнюки, тоді як діти із задоволенням гралися в купах снігу й багнюки, що збиралися на вулицях містечка.
На краю містечка тече річечка, а поруч із нею млин, що постачав свою продукцію мешканцям містечка і мешканцям сусідніх сіл. У спекотні літні дні діти ходили купатися у водах річечки.
Щоб заробити на життя, деякі мешканці містечка працювали на міському ринку. Багато чоловіків знаходили заробіток саме за межами містечка. На початку тижня містечко порожніло від більшості чоловіків. Торговці й рознощики їздили зі своїм товаром на ярмарки у великих містах, тоді як ремісники й майстри вирушали шукати заробітку в містах і селах округи.
Життя громади
Чотири синагоги було в містечку: «Стара синагога», «Нова синагога», «Ринкова синагога» і «Штібл». «Штібл» був розкішною та ошатною будівлею і протягом дня був повний дорослих і дітей із мешканців містечка. Рабин міста і шановані хасиди зазвичай молилися в Штіблі. У всі дні тижня решта синагог була відносно порожньою. Молитва Шахаріт проходила швидко, і щойно вона завершувалася, люди поспішали до своєї щоденної праці заради прожитку домашніх. Лише з настанням вечора збиралися кілька нечисленних міньянів на молитву Арвіт, і небагато залишалися також на уроки Тори. Але в Шабати, коли не було роботи й занять, синагоги були переповнені, вирували життям. Будівля, у якій містилася «талмуд-тора» містечка, була старезною і занедбаною, і в ній було кілька хедерів, у яких навчалися всі діти громади.
Невід'ємною частиною побуту в Кролевці були родинні урочистості. Радість в одній із родин була радістю всієї громади. Неофіційна домовленість існувала багато років серед жінок громади: на кожне родинне свято всі вони приходили на допомогу з куховарством і випіканням. Жінки надсилали значну частину потрібного частування. Хупи ставили на великому майдані поруч із синагогою, і урочистості тривали довгі години до пізньої ночі під спів і танці.
Чотири родини, що стали кланом
У Кролевці жили чотири розгалужені хабадські родини, пов'язані між собою численними родинними зв'язками: Красик, Шапіро, Дубравський і Робінсон. З роками чотири родини перетворилися на великий і розгалужений клан. Найдавнішою з них була родина Красик. Близько дев'яноста років родина Красик жила в Кролевці. Першим із членів родини, хто оселився в містечку, був рав Дов-Бер Красик, чиє первісне прізвище було Робінсон, і він змінив його через страх перед армією. Він прибув до міста в 5613 році (1852/1853) і служив у ньому рабином, і відтоді його нащадки й потомки, а також його племінники та їхні сини з родини Робінсон жили в Кролевці близько дев'яноста років, до 5702 року (1941/1942), коли нацисти, хай зітреться ім'я їхнє, знищили євреїв міста.
Рабини містечка
Упродовж усіх років у Кролевці служили хабадські рабини. Рав Дов-Бер Красик обіймав цю посаду з 5613 року (1852/1853) до 5660 року (1899/1900) і був центральною постаттю, довкола якої оберталося життя єврейської громади в Кролевці; після його відходу з життя його місце посів його зять рав Шмар'ягу Медальє, також один із видатних хасидів Хабаду, а згодом рабин у Вітебську і в Москві. Після нього рабинське крісло посів рав Велвл Вольфсон, який був великим хасидом і обдарованою людиною. У 5690 році (1929/1930) рав Вольфсон здійснив алію до Землі Ізраїлю. Після нього неофіційно служив рабином гаон рав Менахем-Мендл Дубравський.
Комуністична революція
Після того як комуністи прийшли до влади, вони закрили хедер і також заборонили проведення уроків і вивчення юдаїзму. Синагоги в місті теж були ними закриті. Через короткий час у домі Бен-Ціона Робінсона відкрився таємний молитовний міньян. У 5684 році (1923/1924) там навіть було збудовано мікву, у будівництві мікви допоміг Ребе Раяц. Узимку 5687 року (1926/1927) мешканці Кролевця надіслали Ребе Раяцу прохання про допомогу в ремонті мікви.
У Кролевці діяло відділення старших бахурім єшиви «Томхей Тмімім». Відділення відкрилося на початку літа 5694 року (1933/1934) і продовжувало існувати до кінця зими 5697 року (1936/1937)[1].
Банда вбивць у містечку
Унаслідок громадянської війни, що спалахнула в Росії, по всій країні, а особливо по маленьких містечках, блукали банди погромників. І, як заведено в ненависників Ізраїлю в усі покоління, першими жертвами були євреї. Одного зимового ранку в місті пролунав крик жаху — «Вони йдуть». Усі кинулися по домівках, замкнули свої двері й віконниці та зі страхом чекали прийдешнього. Кілька погромників прийшли до дому рава Мендла Красика. Про те, що сталося в домі, розповів р. Айзик Красик: «Пролунали страшні удари у двері й віконниці нашого дому, гучні й оглушливі крики: „Негайно відчиніть двері!“ «У домі були старий дід Хаїм-Бен-Ціон, його дружина бабуся Менуха, моя мати Мір'ям, я і мої сестри. Мого батька Мендла в ту годину не було вдома. «Страшний страх і жах напали на всіх нас. Єдиною, хто виявив кмітливість, холоднокровність і відвагу душі, була бабуся Менуха. Вона взяла в руку сокиру, стала біля порога і закричала: „Я здіймаю сокиру в руці, хто насмілиться увійти до нашого дому, тому відрубаю голову!“ «І тоді сталося неймовірне — ті самі розбійники-герої, сильні й зухвалі, злякалися слів бабусі, утекли й зникли».
Друга світова війна
За деякий час до початку Другої світової війни частина хасидів Хабаду покинула Кролевець, і завдяки цьому їхнє життя було врятоване. У місяці менахем-ав 5701 року (липень–серпень 1941) нацисти, хай зітреться ім'я їхнє, увійшли до Кролевця і відразу почали знищення євреїв, що залишилися. На початку 5702 року (1941/1942) нацисти зібрали євреїв містечка на подвір'ї медичного центру, де всіх їх було розстріляно.
Додаткова література
- Шнеур-Залман Бергер, Гіркий кінець квітучого хасидського містечка —
тижневик «Бейт Мошіах» випуск номер 555 (28 іяра 5766 (26 травня 2006)), сторінки 34 — 39
Примітки
- ^ «Сефер га-тмімім», частина 1, с. 96.