Олександр-Зуша Бен-Нун
| Олександр-Зуша Бен-Нун | |
|---|---|
Видатний педагог, який служив інспектором шкіл мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» | |
| Основна інформація | |
| Відомий як | Бунін |
| Дата народження | 5671 |
| Дата смерті | 28 іяра 5741 (1 червня 1981) |
| Місце поховання | кладовище на Оливковій горі в Єрусалимі |
| Місце проживання | Москва, Раанана, Єрусалим |
| Рід діяльності | педагог, шохет |
| Освіта | «Томхей Тмімім» у Невелі, відділення «Томхей Тмімім» у Харкові, Полоцьку, Малахівці та Катеринославі |
| Посада | генеральний інспектор шкіл мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» у Святій Землі, засновник і керівник навчального закладу «Бейтену» в Раанані |
| Сім'я | |
| Батько | р. Аврагам-Аба |
| Дружина | Ціпора (уроджена Журк) |
| Діти | Зеев Бен-Нун, Урі-Цві Бен-Нун, Рахель Шохтман, Авіноам Бен-Нун |
| Родовід | |
Рав Олександр-Зуша (Бунін) Бен-Нун (5671 — 28 іяра 5741 (1 червня 1981)) — видатний педагог, що служив інспектором шкіл мережі «Огалей Йосеф-Іцхак»; разом із дружиною заснував у Раанані навчальний заклад для дівчат під назвою «Бейтену». У юності був частим гостем у домі рабі Леві-Іцхака Шнеєрсона, батька Ребе.
Біографія

Народився в 5671 році (1910/1911) у містечку Климовичі в Росії в батька, р. Аврагама-Аби. У юності прив'язався до Ребе Раяца і вступив до відділення єшиви «Томхей Тмімім» у Невелі під опікою свого дядька р. Ісраеля Левіна. Потім навчався у відділеннях єшиви в Харкові, у Полоцьку, у Малахівці та в Катеринославі, де затримався приблизно на пів року в 5687 році (1926/1927) і був частим гостем у домі рабі Леві-Іцхака Шнеєрсона, батька Ребе; він полюбився ребецн, чув від неї багато історій, пов'язаних із членами родини, і навіть зустрічався з Ребе.
Був заарештований співробітниками ДПУ і відправлений відбувати покарання — чотири роки заслання в Сибіру[1]. Після звільнення оселився в Москві і займався шхітою для місцевої громади хасидів Хабаду.
У Святій Землі
У 5693 році (1932/1933) переселився до Святої Землі і, одружившись із Ципорою (уродженою Журк), оселився в Раанані; у 5700 році (1939/1940) разом із дружиною заснував навчальний заклад для безпритульних дітей під назвою «Бейтену». Цей заклад отримував фінансову підтримку від Ребе і підбадьорливі відповіді на всьому своєму шляху.
У 5719 році (1958/1959) у нього сталася важка хрипота, що заважала йому в роботі, і Ребе відповів йому, що, навпаки, можливо, у цьому і є вказівка: головне і мета виховання в тому, щоб учні вчилися й молилися власними силами, а він буде лише наставником, що спрямовує їх у навчанні[2].
У 5720 році (1959/1960) за вказівкою Ребе був призначений генеральним інспектором шкіл мережі «Огалей Йосеф-Іцхак» у Святій Землі і у зв'язку з цим удостоївся довгих і докладних єхідуйот у Ребе.
Паралельно з роботою в «Мережі» багато займався мівцоїм Ребе, а після оголошення мівцо «Тфілін» відкрив особливий фонд тфілін, який вручав пару тфілін кожному випускникові «Мережі», що зобов'язався щодня накладати тфілін. Його син Урі розповідає: «Пам'ятаю, як, буваючи в Нью-Йорку в поїздках у справах „Підприємств Мертвого моря“, я проводив Шабати в моєї тітки, сестри батька, Ріші, хай буде вона здорова, яка жила недалеко від „770“. Її чоловік, благословенної пам'яті, мав місце під столом Ребе, біля столів, що стояли біля підвищення Ребе, і завжди, коли був фарбрейнген, Ребе підкликав мене порухом пальця і казав: „Урі, підійди сюди“. Я піднімався на стіл на очах тисяч хасидів, що заповнювали величезний зал, і підходив до Ребе, який давав мені пляшку горілки і питав про здоров'я тата й мами». (У передмові до його книги «Омек га-пшат», с. 7).
В останні роки життя страждав на хворобу серця, через що закрив навчальний заклад, яким керував; приблизно за рік до відходу з життя за згодою Ребе переїхав жити до Єрусалима, де працював над своєю книгою «Ялкут ле-Торат га-нефеш аль пі торат Хабад» і займався цим до свого відходу з життя у віці 70 років 28 іяра 5741 (1 червня 1981).
У 5775 році (2014/2015) було виявлено зібрання записаних ним хасидських історій, і їх було опубліковано до свята Песах у тижневику «Бейт Мошіах».
Родина
- Його син, р. Зеев Бен-Нун
- Його син, р. Урі-Цві Бен-Нун — генеральний директор «Підприємств Мертвого моря» та Електричної компанії
- Його дочка, Рахель Шохтман, дружина професора Еліава Шохтмана
- Його син, р. Авіноам Бен-Нун
Його праці
- «Ялкут Торат га-нефеш аль пі торат Хабад» — роз'яснення до «Сефер га-маамарім» Ребе Раяца, за редакцією рава Аврагама-Ханоха Гліценштейна (дві частини, Кфар-Хабад, 5743). (Нове видання в одному томі — «Маайнотеха», 5779)
Додаткова література
- «Ко тіварху» — збірка історій із записів рава Бен-Нуна, надрукована як додаток до «Тшури» з весілля р. Моше-Аріеля Рота, тішрей 5762 (вересень–жовтень 2001)
Зовнішні посилання
- М. Абрамсон, «У хасида немає запитань щодо „Танії“» — на сайті «Штурем»
- Рав Мордехай-Менаше Лауфер, «Рое Ісраель» у тижневику «Гіткашрут» № 1146, на сайті

- Рав Мордехай-Менаше Лауфер, «Опускають таліт на голову і моляться» у тижневику «Гіткашрут» № 1151, на сайті

- Розділи з його життя та його зв'язків з Ребе, «Тшура» з весілля родини Пікарських, сіван 5780 (травень–червень 2020)
Примітки
- ^ За його сіоністські погляди.
- ^ «Ігрот кодеш», том 18, с. 189.
Код особи: № 1628620000
- Хасиди часів Ребе Раяца
- Хасиди часів Любавицького Ребе
- Особистості в Раанані
- Персонал мережі «Огалей Йосеф-Іцхак»
- Випускники «Томхей Тмімім» у Невелі
- Випускники «Томхей Тмімім» у Харкові
- Випускники «Томхей Тмімім» у Катеринославі
- Випускники «Томхей Тмімім» у Малахівці
- Випускники «Томхей Тмімім» у Полоцьку
- Шлухім у галузі освіти
- Особистості в Москві
- Особистості, що народилися 5671 року (1910/1911)
- Особистості, що померли в 5741 році (1980/1981)
- Автори праць з Тори