Перейти до вмісту

Барух Шифрін

Матеріал з Хабадпедії
Барух Шифрін
Основна інформація
Дата народження26 сівана 5665 (29 червня 1905)
Дата смерті20 тішрея 5747 (23 жовтня 1986)
КраїнаРадянський Союз, Франція, Ізраїль
Місце проживанняВітебськ, Ленінград, Алма-Ата, Париж, Шікун Хабад Єрусалим
Рід діяльностігромадський діяч, шадар, шохет, габай
Освіта«Томхей Тмімім» Кременчук, «Томхей Тмімім» Харків, «Томхей Тмімім» Невель
Посадагабай синагоги «Плецль» у Парижі, шадар єшиви «Томхей Тмімім» Брюнуа і Центру єшив «Томхей Тмімім» у Святій Землі
Сім'я
ДружинаСоня, дочка Еліягу Пеер
ДітиЦві-Гірш Шифрін, Рівка (Ріва), Тамара
Родовід

Рав Барух Шифрін (26 сівана 5665 (29 червня 1905) — 20 тішрея 5747 (23 жовтня 1986)), з хасидів Хабаду у Вітебську, який із самопожертвою займався підтриманням єврейства в місті, удостоївся прислуговувати рабі Леві-Іцхаку Шнеєрсону, батькові Ребе, в його останні дні у вигнанні та займався його похованням, габай «Плецля» в Парижі і шадар єшиви «Томхей Тмімім» Брюнуа та Центру єшив «Томхей Тмімім» у Святій Землі. Наприкінці своїх днів жив у Шикун Хабад Єрусалим і займався облаштуванням мікви чистоти при синагозі.

Біографія

Р. Барух замолоду

Народився в містечку Паричі в Білій Русі. Був пов'язаний і відданий нашим Ребе, провідникам поколінь, мав велику чутливість і діяв із самопожертвою заради єшив «Томхей Тмімім».

Замолоду навчався в підпільних єшивах «Томхей Тмімім». Він мандрував далеко від дому, щоб вивчати Тору. Спочатку навчався в «Томхей Тмімім» Кременчук, потім прибув до «Томхей Тмімім» Харків, а звідти до «Томхей Тмімім» Невель.

У юнацькі роки удостоївся приїхати до Ребе Раяца, який жив у Ростові-на-Дону, а потім у Ленінграді, і удостоївся від нього особливої близькості. На одному з єхідуйот удостоївся отримати американський долар. Цей долар ретельно зберігався, і попри всі злигодні й дорожні поневіряння він уцілів і перебуває сьогодні в його нащадків. Інший прояв близькості був під час Авдали на виході Шабату в домі Ребе Раяца в Ленінграді: перш ніж почати Авдалу, Ребе Раяц шукав р. Баруха, поки не знайшов його серед великого натовпу, що тіснився довкола, і покликав його тримати свічку Авдали.

14 кислева 5689 року (27 листопада 1928), у день весілля Ребе, одружився зі своєю дружиною Сонею, донькою рава Еліягу Пеера. Місцем проживання обрав Вітебськ.

Громадська діяльність

Невдовзі після цього р. Барух долучився до роботи свого тестя — збирання грошей для підпільних єшив. Р. Барух присвятив себе цій святій роботі, він енергійно діяв, щоб здобувати гроші й передавати їх за призначенням. Усе робилося в цілковитій таємниці, щоб чуже око не проникло в єшиву і до тих, хто її підтримував. У місяці адар 5691 року (лютий–березень 1931) таємна поліція розкрила існування єшиви в місті Вітебську, і через це було заарештовано його тестя р. Елі Пеера, як і багатьох інших громадських діячів. Р. Барух, який зрозумів, що зашморг затягується довкола його шиї, втік із дому тестя разом із дружиною та їхньою донькою Тамарою. Вони жили на конспіративній квартирі протягом трьох тижнів, поки його не заарештували. Він не відповідав на запитання слідчих і цілковито заперечував зв'язок із громадською діяльністю загалом і з єшивами «Томхей Тмімім» зокрема. Цілий місяць він страждав від допитів і катувань, поки його не звільнили.

У ті роки він залишився серед небагатьох громадських діячів, які дбали про підтримання єврейства в місті. Головним його заняттям було утримання мікви. Р. Барух дбав про єдину мікву, що залишилася у Вітебську. У місті було багато мікв, але всі вони були закриті комуністичною владою, і лише ця міква на подвір'ї синагоги, що була на вулиці, де жив р. Барух, залишалася відкритою.

Через деякий час за вказівкою Ребе Раяца переїхав до Ленінграда, щоб ухилитися від служби в Червоній армії.

У дні Голокосту віддав єврейському похованню тисячі тіл, доставлених до синагоги під час «блокади» — облоги Ленінграда.

Під час облоги зумів вибратися з Ленінграда і мандрував із родиною аж до далекого Казахстану. Там він дістався села Ілі — маленького села приблизно за вісімдесят кілометрів від Алма-Ати — столиці Казахстану. У селі жили єврейські біженці, які втекли з Польщі, захопленої нацистами, хай зітреться ім'я їхнє. Одна хабадська родина жила в селі — родина р. Еліезера Кобленова. Частина польських євреїв дотримувалася заповідей, і на місці було організовано міньяни для молитов.

Поруч із рабі Леві-Іцхаком

Маленьке місце ускладнювало дотримання повного способу життя за Торою і заповідями, не привертаючи особливої уваги, і тому через короткий час він із родиною переїхав жити до міста — Алма-Ати. Там він удостоївся бути поруч із гаоном равом Леві-Іцхаком Шнеєрсоном, батьком Ребе, якого заслали до Казахстану за поширення єврейства в місті його проживання — Катеринославі (Дніпропетровську).

Свого сина Гіршла він брав із собою молитися з рабі Леві-Іцхаком. Протягом років р. Барух із тугою розповідав, як рабі Леві-Іцхак проводив фарбрейнгени з нечисленними хасидами, що жили в місті. Одного разу він висловився, що це стиль фарбрейнгенів Ребе, у яких беруть дату, день тижня тощо, і з цього виводять натяки — «отже» — у служінні Всевишньому. «Це звучить так, ніби рабі Леві-Іцхак говорить устами Ребе. Це був стиль його фарбрейнгенів».

Р. Барух удостоївся прислуговувати батькові Ребе і бути поруч із ним до останнього дня. 20 ава 5704 року (9 серпня 1944) той відійшов у інший світ, і р. Барух удостоївся займатися його похованням.

Шадар єшив «Томхей Тмімім»

Після закінчення Голокосту виїхав із Радянського Союзу й оселився в Парижі, у Франції. У Парижі був габаєм синагоги в «Плецлі», де молилися наші Ребе, провідники поколінь.

Ірландія була наступною станцією в його житті. Р. Барух, як і кілька хасидів, що жили у Франції, поїхали до Ірландії, щоб зайнятися ремеслом шхіти. Р. Барух отримав на це благословення Ребе Раяца, і він поїхав туди сам, а члени родини залишилися в Парижі. В Ірландії він пробув близько двох років і повернувся до Франції.

Головним його заняттям у Франції був збір коштів для єшив «Томхей Тмімім». Ця діяльність велася у двох напрямах: збір коштів для єшиви «Томхей Тмімім» Брюнуа у Франції і збір коштів для єшив «Томхей Тмімім», колелів і ремісничого училища під керівництвом рава Ефраїма Вольфа. Пожертву на першу друкарську машину в школі друкарської справи при ремісничому училищі — здобув саме він.

Великим гостинним господарем він був. Щодня р. Барух і його дружина Соня приводили бідних і знедолених, щоб ті їли за їхнім столом.

Уперше поїхав до Ребе на 19 кислева 5720 року (20 грудня 1959), тоді ж удостоївся ввійти на єхідут.

В останні свої роки жив у Єрусалимі, визначив місцем своєї молитви синагогу Хабаду в Шикун Хабад Єрусалим і присвятив себе утриманню мікви чистоти при синагозі; в останні свої роки отримував медичну допомогу від хабадського лікаря д-ра р. Гдальї Мазаля, якого знав ще з років в Алма-Аті поруч із рабі Леві-Іцхаком.

У четвер холь га-моед Сукот — 20 тішрея 5747 року (23 жовтня 1986) — повернув свою душу Творцеві.

Родина

Див. також

Додаткова література

Примітки

  1. ^ Померла 19 швата 5786 року (6 лютого 2026).
  2. ^ Помер 30 нісана 5754 (11 квітня 1994)
  3. ^ Померла 12 адара 5775 (3 березня 2015)
  4. ^ Помер 27 адара 5754 (10 березня 1994)
Барух Шифрін згадується ще в 23 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 2148851700

Повідомити про помилку на цій сторінці