Собака

Собака — нечиста дика тварина (або худоба[1]), яка служить у хасидуті образом нахабства й зухвалості з боку ситра ахра.
У пісні «Бней гейхала», яку склав Арізаль, кліпот уподібнюються собакам - «Назовні вийдуть і не ввійдуть ці нахабні пси» («Ле-бар нафкін ве-ла алін гані кальбін де-хаціфін»). Також у святому Зогарі люди, що погрязли в хтивості, уподібнюються собакам «А собаки зухвалі, не знають ситості»[2].
Увесь серце
Це пов'язано з тим, що наводиться у святих книгах[3], що «келев» походить від виразу «куло лев». Пояснення цього таке, що природа людини від народження і природа її створення в тому, що мозок панує над серцем, а людина, що перебуває в аспекті собаки, перебуває на протилежному краю. Тож не лише серце панує над мозком, але більше того, вона вся серце. І тому вся її справа в тому, щоб задовольняти бажання свого серця. Це символізує людину на найнижчому щаблі, подібну до собаки, яка не служить цареві, а її бажання в тому, щоб їй давали дедалі більше матеріального[4].
Худоба
У Мішні танаї розійшлися в думках, чи належить собака до худоби, чи до диких тварин: «Собака — вид дикої тварини. Рабі Меїр каже: вид худоби»[5].
«Келев» за гематрією дорівнює «бегема», і іноді слово «бегема» у вірші означає собаку, як, наприклад, написано дає худобі їжу її, пташенятам ворона, що взивають, і пояснює Раавад: «„худоба“ — це собака, бо бегема в гематрії келев, і Святий, благословенний Він, знає, що люди не бажають годувати собак, і тому Святий, благословенний Він, створив для неї цю властивість: усе, що вона їсть, затримується в її нутрощах 3 дні, і після цього перетравлюється, і це те, що сказано, дає худобі їжу її»[6].
Її корінь у святості
Собака пов'язана з мідою хесед де-кліпа, і в колісниці нечистоти, яка відповідає чотирьом хайот, що несуть престол у колісниці святості, вона відповідає левові, лице якого звернене праворуч[7].
Коли Ізраїль був гідний, вогонь згори лежав на жертовнику як лев, тобто приходив зі світу Єціра Матат, а коли не були гідні, він лежав як собака, тобто приходив знизу, зі світу Асія, де панує Ім'я БАН гематрія келев, це собака святості, і собаки кажуть[8] у своїй пісні: прийдіть, поклонімося й припадімо, схилімо коліна перед Г-сподом, Творцем нашим, бо вони зі світу Асія.
І в цьому світі панують життя і смерть, життя приходить від Еліягу, у гематрії БАН, який перебуває у світі Асія, і з ним було укладено союз життя і миру, і коли Еліягу приходить до міста, собаки сміються, а смерть приходить з боку зла, яке посилюється в цьому світі, і тоді святість віддаляється і собаки плачуть, бо тоді панують злі собаки, зухвалі, що не знають ситості, з боку ситра ахра[9].
Притча Бааль-Шем-Това
У хасидуті їжа, яку дають тілу, уподібнюється їжі, яку дають собаці, «Притча про те, що в царя було 3 тих, хто його любив, і про них говорили, що вони не люблять його, і він наказав їм, щоб кожен годував і утримував 1 собаку з царського двору; 1 був мудрий і зробив корону для царя з тих витрат, які йому слід було витратити на утримання собаки; 2 утримував і годував собаку скупо, щоб вона не здохла; 3 подбав годувати її досхочу, і через це цар нацькував на нього собаку, чого немає щодо того, хто зробив корону [тощо, і тямущий збагне][10].
Також людина, що думає лише про своє благо й насолоди замість страждання Шхіни, уподібнюється собаці, що кричить «дай, дай»[11].
Нагорода собаки
Сказано в Торі[12], що трефне м'ясо «собаці киньте його» — можна давати трефне м'ясо і неєвреєві, бо ним дозволено користуватися, але Тора вказує давати собаці, бо Святий, благословенний Він, не позбавляє нагороди жодне творіння, і оскільки під час Виходу з Єгипту сказано[13] «А на всіх синів Ізраїлю не поворухне пес язиком своїм»[14], тому сказав Святий, благословенний Він: дайте собаці її нагороду[15].
Примітки
- ^ Див. докладно в розділі #Худоба
- ^ Наводиться в «Решит хохма», Шаар га-кдуша, розділ 15
- ^ «Меорей ор», стаття «Келев».
- ^ Маамар, що починається словами «Ба-йом аштей асар» 5731, «Сефер га-маамарім — Мелукат», ч. 3, «Торат Менахем — Гітваадуйот», ч. 64, с. 43.
- ^ Мішна, трактат «Кілаїм», розділ 8, мішна 6
- ^ Коментар Раавада до «Сефер Єціра» — передмова
- ^ «Тікуней Зогар» 62, б: «Перша жертва, жертва, яку приносили праворуч, це ранкова молитва, і якщо були гідні, сходив образ Лева і приймав жертву, і це Міхаель, щабель якого Хесед, він приймав ранкову молитву, а якщо не були гідні, що написано про жертву: собаці киньте його, бо вважав її трефою, і тому сходив образ собаки прийняти той дар і жертву, і це собака, про якого сказав Давид, мир йому: врятуй від меча душу мою, з лап пса єдину мою, і всі ангели-губителі, які є собаками, що кричать у другу сторожу ночі, вони вищать і гавкають і кажуть: дай, дай, бо вони з боку Геїнома, отрути смерті, про яку сказано: у п'явки дві дочки — дай, дай».
- ^ «Перек шира».
- ^ Мальбім на Шмот, тижнева глава «Трума» — порядок натяків Мішкану
- ^ «Кетер Шем Тов»
- ^ [ Не роби свою молитву сталою, тобто хай людина не молиться про свої справи й потреби <лише>, а хай молиться завжди заради Шхіни, щоб її було визволено з вигнання. І це те, що сказано: але милосердя й благання, тобто щоб молився завжди перед Макомом, тобто заради Шхіни, яка називається Маком, як відомо. [І так Зогар називає тих, хто молиться заради себе, а не заради Шхіни, (і називає їх) зухвалими собаками, що кричать «дай, дай»]. «Кетер Шем Тов» від імені святого Зогару]
- ^ Шмот 22:30.
- ^ Шмот 11:7.
- ^ Ребе пояснює, що зазвичай собака гавкає посеред ночі, колись казали не боятися, бо собака гавкає на місяць, а не на тебе), і новизна в тому, що навіть тоді, під час кари первістків, собаки не гавкали (святі сіхот [нові][потрібне джерело]).
- ^ Раші на вірш з «Мехілти».