«Неможливе з неможливих»
«Неможливе з неможливих» — це визначення всемогутності Святого, благословенний Він. Цей факт був предметом суперечки між великими Ізраїлю, і таким є рішення вчення хасидуту.
Передісторія
Неможливе — те, що на перший погляд нездійсненне, — можна поділити на два види:
а. Речі, яких звичайна людина не може зробити або які не можуть існувати за відомими нам законами природи; до цієї категорії можна віднести всі надприродні чудеса, такі як розступлення Червоного моря, воскресіння мертвих та інші. Просто ніхто не заперечує, що це Святий, благословенний Він, може зробити.
б. Речі, щодо яких людина не здатна зрозуміти логічно, як вони можливі. Наприклад, зробити так, щоб хтось їхав верхи і не їхав верхи одночасно, або ввести слона у вушко голки, не збільшуючи/не зменшуючи слона/вушко голки тощо. І в цьому розійшлися великі Ізраїлю: чи існують такі неможливості у Святого, благословенний Він, чи вони до Нього не застосовні.
Думка тих, хто вважає, що в лоні Творця є неможливе
Є такі, що вважають, що неможливе існує в лоні Творця і Він не може робити речей, які повністю суперечать людській логіці (як вищенаведені приклади в другому виді). Однак важливо підкреслити: і ці підходи вважають, що Всевишній всемогутній і в Його силах змінити природу, але, на їхню думку, немає вади в тому, що Він не може робити речей, неможливих самих по собі. Тобто, на їхню думку, значення поняття «всемогутній» — «може зробити все можливе згідно з розумом».
Така думка Расага, як він пише у своїй книзі[1]: «Тому не будеш вихваляти Його за те, що Він робить п'ять більшим за десять, хоча не додає до них, і не за те, що Він вводить світ усередину персня, при тому що не звужує цього і не розширює того, і не за те, що Він повертає вчорашній день у його вчорашній стан, бо все це з неможливого. І можливо, запитає нас один із тих, хто заперечує їх, тоді відповімо йому, що Він може все. А те, про що запитали, не є чимось, а лише порожнечею, а порожнеча — ніщо. І це так, ніби запитали, чи владний Він над нічим, бо саме про це вони насправді запитали.»
Подібне писав і Рамбам, додавши: «І немає вади у Творця в тому, що Він не може зробити неможливого [...] І ми не станемо приписувати Б-гу, хай піднесеться Він, безсилля через те, що Він не може перетворити Свою сутність на тіло або створити подібного до Себе».[2]
Така сама думка р. Йосефа Альбо, автора «Ікарім»[3], р. Єдаї га-Пніні, автора «Бхінот олам»[4], р. Іцхака Арами[5], Ралбага[6] і р. Іцхака Абарбанеля[7], що неможливе існує в лоні Творця.
Причина їхнього твердження
У ті дні потребою часу і покоління було доводити синам Ізраїлю основи віри шляхом раціональних доказів і свідчень. За допомогою науки дослідження мудреці-дослідники доводили існування Всевишнього, те, що Він єдиний, предвічний і вічний, без кінця і межі, що в Нього немає тіла і подоби тіла, що Він створив світ і що все суще потребує Його, і т. д.
Одне з основних припущень, що лежать в основі цих доказів, – існування «неможливостей», тобто: що одна річ не може вміщувати дві протилежності. Наприклад: з обмеженого – не може виникнути безмежне; а з іншого боку, річ, яка необмежена і нескінченна, – не може мати тіла; не може бути більше за одне, та інше.
Стверджували прихильники існування неможливого: якщо ми скажемо, що у Святого, благословенний Він, узагалі не існує «неможливостей» і Він «всемогутній» у простому значенні слова, людина може дійти висновку, ніби Всевишній може також зробити Себе тілесним, і Він не обов'язково єдиний, а може бути й двома, і в Ньому може статися зміна, і подібні речі, протилежні основам віри. Саме встановленням ясних «визначень» і визначенням речей, у які неможливо вірити, можна довести віру у Всевишнього за допомогою розуму.
Думка тих, хто вважає, що неможливе не існує в лоні Творця
Головним серед тих, хто вважає, що неможливе не існує в лоні Творця, є Рашба. Рашба докладно роз'яснює в кількох респонсах[8] небезпеку погляду, що приписує Творцю неможливе; Рашба пише, що така віра знищить віру в чудеса, як розступлення Червоного моря тощо! Однак із цих респонсів не вимальовується ясно думка Рашби про заперечення неможливого того виду, який зовсім неможливо зрозуміти (другий вид). Ця його думка випливає якраз із виправдувального листа р. Єдаї га-Пніні, якого той надіслав Рашбі[9], де р. Єдая роз'яснив, що він не стверджує, ніби Святий, благословенний Він, не може творити чудес, як розступлення Червоного моря тощо, а лише те, що для Нього неможливо зробити так, щоб було «їде верхи і не їде верхи»; з того, що Рашба тримався свого протистояння цим думкам, випливає, що він не згоден і з розрізненням між двома видами неможливого, і, на його думку, всі види неможливого виключені для Святого, благословенний Він.
Р. Гілель із Паричів пояснює у своїй книзі «Пелах га-рімон»[10] причину того, що Рашба не написав і не роз'яснив явно причини свого протистояння розрізненню між двома видами неможливого: спочатку Рашба нападав на них, бо бачив, що їхній підхід суперечить знаменням і чудесам у Торі. Однак після того, як він побачив, що і за їхнім підходом немає суперечності знаменням і чудесам у Торі, він не відповів їм явно, тому що причина його суперечки з ними ґрунтувалася на вченні каббали, яке категорично заперечує неможливе у Святого, благословенний Він, а цього він не хотів тоді розкривати, оскільки мудрість каббали тоді розкривали лише обраним.
Причина їхнього твердження
Явна причина їхнього твердження полягала в тому, що коли за днів Рамбама філософія слугувала багатьом підмогою і підтримкою у вірі, то за днів Рашби філософія перетворилася на лихо. Багато хто почав вивчати філософію — не за книгами великих Ізраїлю, а, на відміну від них, за грецькими книгами і філософією Аристотеля. Це вже не була філософія, що ґрунтується на чистій вірі, а все стало ґрунтуватися на філософії та логіці. Чудеса Тори тлумачили не в прямому значенні або пояснювали, що вони відбувалися за допомогою мудрості й хитрощів, Тору здебільшого тлумачили алегорично[11] — Аврагам і Сара перетворилися на матерію і форму, заборони Тори втратили свій сенс і т. д. Р. Аба Марі з Люнеля, який побачив небезпеку цього методу, звернувся разом із братами Відаль до Рашби, щоб той наклав херем на вивчення філософії. І справді, дослідивши питання, Рашба наклав херем на вивчення філософії; херем Рашба оприлюднив тричі в трьох різних редакціях. У респонсах, присвячених херему, а також у самому тексті херему Рашба роз'яснює своє протистояння методу філософії, що визнає неможливе для Творця і заперечує знамення і чудеса. Третій херем Рашба написав після виправдувального листа р. Єдаї га-Пніні, і з цього випливає, що він не прийняв його поділу на два види неможливого.
Рішення вчення хасидуту
Учення хасидуту постановляє, що Святий, благословенний Він, — це «неможливе з неможливих»[12]. Більше того, Ребе пояснює[13], що це зрозуміло в найпростішому значенні: правила розуму створив Святий, благословенний Він; до того як було створено світ, не було жодних правил і законів, правила виникли після створення світу в такий спосіб, у який Всевишній обрав його створити, але Всевишній, безсумнівно, міг вирішити створити його так, щоб правила, які панують у ньому, були іншими, і ясно, що Сам Він не обмежений цими правилами[14][15]
Ребе навіть висловлюється, що[16]:«Коли запитають простого чоловіка, чи вважаєш ти, що Святий, благословенний Він, обмежений якимось певним обмеженням, якого вимагає твій убогий розум?! – він одразу відповість: „дикун“ ти такий, як тобі спало на думку таке запитання?!... А якщо він „зухвалий“, то додасть і скаже „великому“, який ставить таке запитання: більше того – навіть твоїм великим розумом не обмежений Святий, благословенний Він!...»
А відповідь на запитання, як нам знати, у що вірити, а в що ні, цілком ясна: ми віримо в те, у що Всевишній повелів нам вірити, а в те, у що Тора веліла не вірити, ми не віримо! Усі основи віри такі тому, що так було завгодно Його, благословенного, волі. Хоча зі Свого боку Святий, благословенний Він, може вчинити й інакше. З погляду необхідності розуму — неможливо нічого вивести з необхідністю про те, як стоїть справа нагорі, навіть про головні речі, такі як єдність Всевишнього і Його провидіння, адже щодо Святого, благословенний Він, усі ці правила не застосовні. Єдиний шлях до знання в цих питаннях — тільки й виключно те, що Святий, благословенний Він, повідомив нам у Своїй Торі! Всевишній повідомив нам у Своїй Торі, що «немає нічого, крім Нього», — єдність Всевишнього, і «адже небо і землю Я наповнюю», — що в Нього немає кінця і межі, а також що створення світу відбулося через те, що Святий, благословенний Він, скоротив Своє світло (а не, борони Б-же, так, що залишив землю іншим силам, не дай Б-г).
Правила розуму у Святого, благословенний Він, згідно з ученням хасидуту
Як сказано, згідно з ученням хасидуту Святий, благословенний Він, є неможливим з неможливих і не обмежений правилами розуму. Однак[17] після того, як Святий, благословенний Він, обрав скоротити Себе в порядку сходження світів, на цих щаблях існують правила розуму і є неможливе, і тому в нашому світі зазвичай неможливо, щоб час був вищим за час, а річ, що має межу, була без межі тощо; у такий спосіб роз'яснюється, як можна наводити аналогії від людини до Святого, благословенний Він («З плоті моєї побачу Б-га»), і як наводять доказ створення Всевишнім Свого світу і Його постійного перебування в ньому з душі й тіла, та інше. Однак іноді й у світі є поняття неможливого з неможливих, наприклад поняття «незліченних світів», і місце ковчега не входить у міру.
«Місце ковчега не входить у міру»
Головний доказ[18], наведений у вченні хасидуту того, що Святий, благословенний Він, є неможливим з неможливих, узято з вислову мудреців[19]: «Місце ковчега не входить у міру»[20]. Однак із того, що в кількох маамарах[21] наводиться, що поняття «місце ковчега не входить у міру» є поняттям скасування місця щодо того, що вище за місце, переважання Імені Гаває над Ім'ям «Ад-най» тощо, Ребе доводить[22], що це має якесь місце в розумі, адже з боку «неможливого з неможливих» може бути поєднання навіть тоді, коли два протилежні поняття перебувають у своїй силі, і немає потреби, щоб одне скасувалося перед іншим і переважало над ним. Однак ясно, що не мається на увазі, що це поняття явно розсудливе, і ясно, що це не інакше як силою неможливого з неможливих.
У різних питаннях
Щодо Ребе не можна ставити запитань про порядок згори донизу чи знизу догори, оскільки він у категорії неможливого з неможливих[23]. У другий період днів Мошіаха галаха буде як за домом Шамая, так і за домом Гілеля одночасно, це буде силою неможливого з неможливих. Ребе доводить[24], що диво глечика олії було таким, що олія закінчилася і не закінчилася одночасно, що є дивом неможливого з неможливих. А також: 49 сторін чистоти і 49 сторін нечистоти в одному питанні[25]. Істинні та хибні речі уві сні[26]. Існування того, що протистоїть Б-жественності, попри те що воно твориться щомиті наново [27]. Та інше.
Кожен єврей може служити в режимі «неможливого з неможливих»
Після рішення вчення хасидуту, що Святий, благословенний Він, є «неможливим з неможливих», Ребе висуває нове положення, що це поняття діє також у бутті євреїв та їхньому служінні, і Святий, благословенний Він, вимагає і дає сили кожному євреєві служити на рівні «неможливого з неможливих». Ребе навіть висловлюється[28], що сини Ізраїлю «звикли» до того, що від них вимагають служіння Всевишньому на рівні «неможливого з неможливих». Сила для цього дається через Тору[29], і це виявляється в кількох речах, серед них:
- Існує буття народу Ізраїлю, і водночас вони єдині зі Святим, благословенний Він[30].
- Поєднання служіння в мірі й обмеженні зі служінням понад міру й обмеження[31].
- Через обмежене служіння досягти необмеженого розкриття і водночас залишатися в обмеженні[32].
- Постійні жертви за їхнім порядком і додаткові за їхнім законом[33].
- Вивчення Тори і давання цдаки понад міру й обмеження[34].
- «Свій світ ти побачиш за життя» — поєднання цього світу і майбутнього світу[35]
- Сила через тшуву перетворювати зловмисні гріхи на заслуги[36].
- Служіння твердої непохитності у вірі та прийнятті ярма без змін, і водночас постійне піднесення і зміна[37].
- З одного боку відкласти розум убік, а з іншого боку розуміти все розумом[38]
- Рух самопожертви і бажання вийти з буття, і лише «мимоволі ти живеш»[39]. І водночас виконання повеління «І дуже бережіть ваші душі», у радості[40].
- З одного боку вимагати Геули так, щоб людина відчувала, що весь час, поки Храм не відбудований, це ніби він зруйнований, а з іншого боку радіти великою радістю (у радості дня Геули 12-13 тамуза і проведенні фарбрейнгену радості, і прийнятті радості на весь рік тощо) і саме через цю радість скасувати вигнання.[41]
- З одного боку вірити, що Мошіах приходить будь-якої миті, а з іншого боку будувати довгострокові плани у вигнанні[42]
- Виконання доручення Святого, благословенний Він, у вигнанні в стані страждання, і особливо у шлухім, які фізично перебувають у віддаленому місці, і разом із труднощами і стражданням робити це в радості, силою неможливого з неможливих[43]
- Освітлення всієї темряви запалюванням однієї свічки (Ханука)[44]
- Ходіння хасидів на 'сліхот' у стані 'шаклдікергайт' — погойдуючись[45].
- Танці на Сімхат бейт га-шоева (поняття Храму) у громадському володінні (вигнання)[46].
- Вивчення всіх уроків Хітас і «двічі текст і один раз переклад» Сімхат Тора і Шабату Берешит (які дуже довгі) за такий короткий час[47].
Додаткова література
- 'Гейхал Любавич' Бейт-Шемеш 5781, випуск 1, сторінка 77 і далі. Випуск 2 235 і далі.
Зовнішні посилання
- Рав Асаф-Ханох Фрумер, Неможливе з неможливих — не входить у міру!, у «Га-Тамім» випуск 31 (сторінка 25).
Примітки
- ^ «Га-Нівхар ба-емунот у-ва-деот», у перекладі рава Йосефа Кафіха.
- ^ «Море невухім» ч. 3 розділ 15 і див. там ч. 1 розд. 75.
- ^ «Сефер га-ікарім», стаття перша, розділ 22.
- ^ У його респонсі, надрукованому в Шут Рашби, сім. 418.
- ^ У його книзі «Акедат Іцхак», брама 80.
- ^ У своєму коментарі на книгу Єгошуа, розділ 4, вірш 20
- ^ У його книзі «Міфалот Елокім», стаття 4.
- ^ Шут Рашби, частина перша, респонси 413-418.
- ^ Там, респонс 418.
- ^ Шір га-ширім 126, 1.
- ^ Одним із найбільших розробників цього підходу був р. Аврагам Абулафія.
- ^ «Сефер га-хакіра» Цемах Цедека 34б, «Сефер га-маамарім 5649», с. 274 та інші.
- ^ Щодо подальшого див. «Гадран аль га-Рамбам» 5746 (відредагований) § 5. І див. також сіху Шабату тижневої глави «Ваєшев» 5746 на її початку (невідредагована ганаха) і в кількох місцях.
- ^ І див. сіху Шабату тижневої глави «Ніцавім» «Ваєлех» 5743 § 3, у якій Ребе пояснює, що те, що Всевишній може робити неможливе з погляду природи, є простою річчю, а нове в тому, що Він може робити й речі, які неможливі згідно з Торою!
- ^ Щодо питання, чи може Святий, благословенний Він, створити подібного до Себе, слід процитувати із «Сефер га-маамарім 5649», с. 274:«А те, що він [автор „Ікарім“] написав далі в цьому розділі, як неможливо, щоб прийшла традиція і т. д. створити одного і т. д. [щоб Святий, благословенний Він, створив одного, подібного до Нього в усьому, адже неминуче один буде наслідком, а другий причиною, а якщо так, він не подібний до Нього в усьому] – це запитання поставив один із маскілім його святості моєму панові, дідові, вчителеві й наставникові, хай буде пам'ять праведника і святого благословенна для життя у світі прийдешньому, і той відповів йому, адже насправді сказали наші мудреці, благословенної пам'яті, на вірш «І назвав його Е-ль, Б-г Ізраїлю», Святий, благословенний Він, назвав Яакова Е-ль, і це аспект Кетер і Тіферет. І ці речі пояснено в хасидуті в кількох місцях. І той, хто добре зрозуміє в дусі хасидуту ці два щаблі, побачить і добре зрозуміє своїм розумом, як автор „Ікарім“, при всій повазі до його високої честі, не був точним у цих своїх словах і т. д.».
- ^ Шабат тижневої глави «Тецаве» 5745 — невідредагована.
- ^ Щодо подальшого див. «Сефер га-хакіра» Цемах Цедека, вищезгадану, маамар «Баті ле-гані» 5734, сіху Шабату тижневої глави «Ваєце» 5748 — про книгу «Дерех емуна» каббаліста рава Габая, «Га-Мелех бі-мсібо» т. 2 с. 217 і ще в багатьох місцях.
- ^ (Словами його святості Адмора шліта («Ігрот кодеш», т. 2, с. 393):«вирішальний доказ».
- ^ Йома 21а і вказане там.
- ^ Див. «Сефер га-маамарім 5649», с. 274, сіху Шабату тижневої глави «Ваякгель» «Пкудей» 5750 § 8 та інші.
- ^ «Сефер га-маамарім 5643», с. 100 і далі, та інші.
- ^ Маамар, що починається словами «Гадоль йігйє» 5722, примітка 59 — «Сефер га-маамарім — Мелукат» частина 4, с. 340.
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Шміні» 5710.
- ^ «Лікутей сіхот», т. 15, сіха 5 до тижневої глави «Хаєй Сара».
- ^ Маамар, що починається словами «Ко амар Гашем» 5745.
- ^ «Леавін іньян га-халомот» 5724.
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Кі теце» 5749 § 4 і далі.
- ^ Сіха 12 тамуза 5744 (12 липня 1984).
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Бемідбар» 5742 — «Гітваадуйот», сторінка 1502.)
- ^ «Лікутей сіхот», частина 20, сторінка 371, примітка 38.
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Корах» 5747.
- ^ «Лікутей сіхот», частина 4, с. 1132.
- ^ Сіха 6 тішрея 5744 (13 вересня 1983) («Гітваадуйот», сторінка 126).
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Бемідбар» 5733 («Сіхот кодеш», сторінка 107).
- ^ Сіха другого дня свята Шавуот 5719 (13 червня 1959) — «Сіхот кодеш», сторінка 182.
- ^ Шабат тижневої глави «Ноах» 5721 — «Сіхот кодеш», сторінка 40)
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Ніцавім» 5742 («Гітваадуйот», сторінка 1502).
- ^ Сіха 19 кислева 5711 (28 листопада 1950).
- ^ Авот 4 22.
- ^ Сіха 12 тамуза, вищезгадана.
- ^ Сіха 12 тамуза, вищезгадана.
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Ваїгаш» 5747.
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Ваякгель» «Пкудей» 5748 § 8.
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Мікец» 5748 («Сефер га-сіхот», с. 176, примітка 59).
- ^ Сіха Шабату тижневої глави «Ніцавім-Ваєлех» 5743 («Гітваадуйот», т. 4, с. 2038 і далі).
- ^ Сіха ночі 3-го дня свята Сукот 5744 (23 вересня 1983) («Гітваадуйот», т. 1, с. 219).
- ^ Сіха Сімхат Тора 5744 («Гітваадуйот», с. 325).