Місце Ковчега не входить у міру
Місце Ковчега не входить у міру: місце, на якому стояв Ковчег Завіту, — хоча Ковчег потребував місця й мав точну міру: «два лікті з половиною довжина його, і лікоть з половиною ширина його, і лікоть з половиною висота його», — не займало місця, на якому він стояв у Святеє Святих, бо коли вимірювали місце з одного боку Ковчега до стіни і з другого боку до стіни, то обидві міри разом становили ту саму міру місця від стіни до стіни.
Це роз'яснюється в хасидуті в багатьох місцях як приклад з'єднання протилежностей.
У джерелах
Сказав р. Леві: це переказ у наших руках від наших батьків: місце Ковчега не входить у міру
— Трактат Мегіла, 10б
Місце Ковчега не входить у міру — не забирає від міри простору дому нічого, бо вчили: Ковчег, який зробив Моше, — у нього десять ліктів простору в кожен бік, коли він поставлений посеред Бейт га-капорет, а адже весь простір був лише 20 на 20, як сказано[1]: «І перед Двіром двадцять ліктів завдовжки і двадцять ліктів завширшки», виходить, що місце Ковчега нічого не зменшує.
— Раші, Йома, 21а
НаслідокСкрижалей Завіту
Це відбувається завдяки Скрижалям, які були в Ковчезі; в Єрусалимському Талмуді наведено, що Скрижалі, які були «написані перстом Б-жим», не мали зворотного боку, а були цілком лицьовим боком, лише внутрішнім, що і є поняттям «істинності Його існування» так, як це в бутті створінь. І це вплинуло навіть на Ковчег, який є посудиною й одіянням Скрижалей, – що не лише самі Скрижалі не входили в міру, хоча вони мали бути певної міри, «довжина їхня шість (тфахім) і ширина їхня шість і т. д.», а більше того, і Ковчег, посудина й одіяння Скрижалей, не входив у міру. І завдяки цьому здійснено і в «місці Ковчега» – що місце у світі, у якому стояв Ковчег, будучи «місцем», не входило в міру. Тобто в справі Ковчега розкрилося з'єднання двох протилежностей – вимірювання саме в обмеженні й водночас незаймання місця в цьому матеріальному світі – одночасно, і це може бути лише завдяки «неможливому з неможливих»[2].
У праведників
Праведники відчувають у своїй душі, що нагорі є суще, а внизу ніщо, і це діє також на їхню частку у світі, щоб у ній не було обмежень світу, як у Бешта, у якого місце зовсім не приховувало, і він бачив те, що вдалині, так само як бачив те, що поблизу, і роз'яснюється, що це було не шляхом пророцтва, а буквально чуттєвим зором, тобто оскільки відчуття в його душі діяло також на його частку у світі, щоб у ній не було обмежень світу, тому він бачив удалині, як поблизу, бо в його частці у світі не було обмежень місця, і віддаленість місця й близькість місця були рівні. Тобто, перебуваючи в рамках місця, саме місце ставало вищим за обмеження місця. І подібно до того як місце Ковчега не входить у міру, бо хоча Ковчег був обмежений у довжину, у ширину й у висоту, і також місце Святеє Святих було обмежене в довжину, у ширину й у висоту, проте місце Ковчега не входить у міру. І так само було в Бешта, що місце зовсім не було в аспекті сущого, і так у всіх праведників (бо хоча це сказано про Бешта, так само і в усіх праведників), що в їхній частці у світі немає обмежень світу[3].
Вище, ніж чудеса понад природу
З боку Імені Гаває є явні чудеса, але так, що чудеса перебувають у природі, тобто в цьому є з'єднання двох протилежностей, природи й того, що вище за природу, на зразок «розбий бочку і збережи її вино», тобто зламання природи, але так, щоб зберегти її вино, щоб природа залишилася в бутті. І на зразок чуда Пурима, коли всі кінці землі бачили чудеса Святого, благословенний Він, і проте природа залишилася в бутті (царі, і вельможі, і всі справи і т. д.), як розповідається в «Мегілат Естер (Сувої Естер)». І це, будучи з'єднанням двох протилежностей (розбий бочку і збережи її вино), вище за чудеса, які повністю скасовують природу. А притягування цього — від аспекту, який вищий за зміни, тобто оскільки Він вищий за обидва, і природу, і чудеса, і час і місце, і заперечення часу й місця, у Його силах з'єднати дві протилежності, щоб було на зразок того, що місце Ковчега не входить у міру, бо хоча Ковчег був два лікті з половиною довжина його, і лікоть з половиною ширина його, і лікоть з половиною висота його, проте місце Ковчега не входило в міру, що і є поняттям двох протилежностей одночасно[4].
Три способи в цьому
Те, що місце Ковчега не входить у міру, — це приклад і доказ можливості двох протилежностей одночасно[5].
І три способи є в цій справі[6], і вони подібні до поняття нижчого знання і вищого знання та того, що вище за них обох:
1. Коли вимірює Ковчег
Коли вимірює Ковчег. Тоді знаходить два лікті з половиною його довжина і т. д., не менше й не більше. І так воно є насправді за істиною Тори, яка повеліла: «І нехай зроблять ковчег і т. д. два лікті з половиною і т. д.». І бачить це чуттєво. Але під час цього вимірювання знає — і не чуттєво — що якщо виміряє потім у Святеє Святих, знайде десять ліктів у кожен бік.
З цього приклад — як існує буття, і проте воно скасоване — їхуда таата[7].
2. Коли вимірює Святеє Святих
Коли вимірює в Святеє Святих і знаходить десять ліктів у кожен бік — чуттєво. І знає, що якщо потім виміряє Ковчег, знайде два лікті з половиною і т. д., тобто бачить чуттєво те, що вище за місце, хоча знає, що це поняття місця.
З цього приклад — як саме місце не існує — їхуда ілаа.
3. Коли вимірює обидва одночасно
Коли осягає обидва поняття, вимірювання Ковчега й вимірювання десяти ліктів у кожен бік, одночасно, тобто існування двох вимірювань у нього однакове за способом і силою, і це[8] вирішальний доказ, бо це, неможливе з неможливих, осягається й не осягається одночасно, бо в неможливого немає сталої природи нагорі[9].
І в цьому третьому способі й полягає новизна того, що місце Ковчега не входить у міру.
І зайве роз'яснювати, що відмінність цих трьох способів не залежить від того, що він хоче виміряти спочатку, а мається на увазі, і особливо в німшалі, що це залежить від властивостей і ступенів того, хто споглядає, і від того, що в нього лежить у простоті й у достовірності і що для нього новіше і є новиною[10].
Див. також
Примітки
- ^ Мелахім 1, 6.
- ^ Вихід святого Шабату тижневої глави «Ваєшев» 5717, «Торат Менахем», т. 18, с. 269.
- ^ Шабат тижневої глави «Ваєра» 5713, «Торат Менахем», с. 150.
- ^ Маамар, що починається словами «Барух га-гомель», 5717, «Торат Менахем», т. 20, с. 166. І див. «Сефер га-маамарім» 5668, с. 179 і далі.
- ^ Іноді в хасидуті наводять доказ із того, що місце Ковчега не входить у міру (а іноді також із поняття часу і вище за час разом — коли Святий, благословенний Він, показав Адаму га-Рішону кожне покоління і його тлумачів і т. д.).
- ^ І ось, у деяких із хасидських друшім наводяться 2 із вищезгаданих способів разом, без вказівки на різницю між ними (наприклад, маамар, що починається словами «Ве-тагер лібену» — Шабат холь га-моед Сукот — і маамар, що починається словами «Ба-йом га-шміні ацерет» — Сімхат Тора 5677). І причина зрозуміла: оскільки в цьому маамарі він не сходить до подробиць справи, а лише до її пояснення загалом (і цим усувається також суперечність, на перший погляд, між маамаром, що починається словами «Ет Гашем геемарта» 5678, і вищезгаданим маамаром «Ве-тагер» у прикладі межі й безмежного одночасно).
- ^ Але в понятті їхуда таата є ще кілька прикладів, і не в цьому виражається новизна того, що місце Ковчега не входить у міру.
- ^ І цього не можна сказати про те, що було показано Адаму га-Рішону кожне покоління і його тлумачі, бо бачення кожного покоління і його тлумачів було оком розуму й силою образного уявлення, тобто духовним оком. Це означає, що час усіх поколінь, які бачив Адам га-Рішон, і час, який знадобився йому, щоб побачити весь час поколінь, не рівні. І це не так, як у Ковчега й місця Ковчега, які обидва однаково чуттєві й достовірні для нього.
- ^ І див. «Петах га-шаар» до «Імрей біна», гл. 6.
- ^ «Ігрот кодеш», частина 2, лист 405.