Перейти до вмісту

Заповіді-повеління, залежні від часу

Матеріал з Хабадпедії

Заповіді-повеління, зумовлені часом, які називають також заповідями, що залежать від часу, — це група заповідей-повелінь, що мають визначений час, у який треба їх виконати, а після цього вони скасовуються, як, наприклад, перебування в суці протягом днів свята Сукот, накладання тфілін у будні дні лише в денний час доби[1], і тому подібне (водночас заповіді, які від початку мають установлений час, коли на людину покладено обов'язок, але які не скасовуються, коли час минає, не входять до цього визначення, як, наприклад, обрізання на восьмий день і викуп первістка на тридцятий день від народження).

Жінки, а також раби-кнаанеї звільнені від більшості заповідей, зумовлених часом.

Джерело звільнення

Джерело звільнення жінок від заповідей, зумовлених часом, виводиться в трактаті Кідушин[2] через біньян ав із заповіді накладання тфілін[3], і це правило згадується в Шасі в багатьох інших місцях[4].

Заповідей, що входять до цього визначення, небагато, і серед них: заповіді ціціт, накладання тфілін, читання Шма, слухання шофара в Рош га-Шана, перебування в суці і узяття лулава на Сукот.

Крім того, мудреці вивели щодо частини заповідей, які залежать від часу, що вони винятки і навіть жінки зобов'язані їх виконувати, попри те що вони залежать від часу: заповідь радості у три свята паломництва, заповідь Гакгель, кідуш у Шабат і свято, піст Йом Кіпуру і вживання маци в ніч седеру. Для кожної з цих заповідей є джерело з Тори, яке зобов'язує до них жінок[5].

Так само і щодо заповідей мудреців, як-от запалювання ханукальних свічок, читання Мегіли на Пурим і випивання чотирьох келихів у ніч седеру, установили, що й жінки будуть до них зобов'язані, попри те що це заповіді, зумовлені часом, оскільки «і вони були в тому самому чуді»[6].

Причини звільнення

  • Через мир у домі, оскільки дружина підпорядкована чоловікові, щоб робити те, чого він потребує, і якби вона була зобов'язана до заповідей-повелінь, зумовлених часом, можливо, що під час виконання заповіді чоловік накаже їй виконати його веління. І якщо виконає веління Творця — горе їй від чоловіка. А якщо виконає його веління і залишить веління Творця — горе їй від її Створителя («Абудрагам»[7]).
  • Через її зайнятість вирощуванням і вихованням дітей (рав Моше Файнштейн[8] і рав Еліягу Кі-Тов[9], і наводить також Ребе[10]).
  • Через гідність жінки, у якій за її природою є особлива відданість і вірність («Ш.-Р. Гірш»[11]).
  • У хасидуті пояснюється на основі учення Каббали, що, оскільки чоловік і жінка — дві половини однієї душі, то виконанням заповідей чоловіком він виконує обов'язок і за дружину[12].

Благословення на заповіді-повеління, зумовлені часом, з боку жінок

Серед законовчителів є розбіжність, чи може жінка благословляти «Який освятив нас Своїми заповідями», коли вона виконує заповідь, від якої звільнена, чи ж це вважається марним благословенням, оскільки їй цього не заповідано.

Звичай більшості сефардських громад — не благословляти, а в ашкеназьких громадах прийнято благословляти[13], але були й громади із сефардських, у яких жінки мали звичай благословляти[14] їхній довід у тому, що жінки не можуть казати «Який освятив нас Своїми заповідями і заповів нам», бо вони не були зобов'язані до цієї заповіді.

Звичай Хабаду — згідно з думкою Алтер Ребе (за Рамою), що жінки можуть виголошувати благословення на заповіді-повеління, зумовлені часом, і казати «ве-ціванну», хоча вони не зобов'язані виконувати ці заповіді, і це тому, що чоловіки до цього зобов'язані[15], і також вони, коли виконують заповіді, від яких звільнені, хоча не мають великої нагороди, як той, хто зобов'язаний і виконує, усе ж певну нагороду мають. Тому вони можуть виголошувати благословення на всі заповіді, від яких звільнені, якщо виконують заповіді належним чином, так, що чоловіки можуть виголошувати на них благословення[16].

Див. також

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Хоча тфілін можна накласти і назавтра, це інша заповідь нового дня, а заповідь минулого дня скасувалася.
  2. ^ Мішна, трактат Кідушин 1, 7: «Кожна заповідь-повеління, зумовлена часом, — чоловіки зобов'язані, а жінки звільнені», і як пояснив Рамбам: «Це заповіді, які людина зобов'язана виконувати в обмежений час, а коли не буде цього часу — скасувався їхній обов'язок, як сука, і лулав, шофар, тфілін і ціціт, до яких зобов'язані вдень, а не вночі, і все, що подібне до цього».
  3. ^ «Сказав вірш (Шмот 13, 9) „І буде тобі знаком на руці твоїй і пам'яттю між очима твоїми, щоб була Тора Г-спода в устах твоїх“ — уподібнено всю Тору цілком до тфілін: як тфілін — заповідь-повеління, зумовлена часом, і жінки звільнені, так і кожна заповідь-повеління, зумовлена часом, — жінки звільнені» (Кідушин, 35а). Звільнення жінок від самої заповіді тфілін виводиться через гекеш із заповіді вивчення Тори (Кідушин, 34а).
  4. ^ Сука, 28а. Брахот, 20б. Ерувін, 27а. Та інші.
  5. ^ Так, наприклад, у заповідях радості у свято і Гакгелю джерело явно вказано в Торі: «І радій у свято твоє, ти і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і рабиня твоя» (Дварім 16, 14), «Збери народ — чоловіків, і жінок, і дітей...» (Дварім 31). У кідуші і вживанні маци обов'язок виводиться через гекеш із заборони роботи в Шабат і хамецу на Песах. Але див. у коментарі Рамбама до Мішни, що, на його думку, звільнення чи обов'язок у кожній заповіді окремо виводиться за особливою традицією.
  6. ^ Вавилонський Талмуд, трактат Шабат, 23а. Мегіла, 4а. Псахім, 108б.
  7. ^ «Тікун га-тфілот ве-іньянейгем», третя брама.
  8. ^ Шут «Ігрот Моше», «Орах хаїм», частина 4, розділ 49.
  9. ^ «Іш у-вейто», розділ 8.
  10. ^ З листа Ребе в перекладі на лашон га-кодеш, «Раайон га-шавуа» 3, с. 33.
  11. ^ Коментар «Ш.-Р. Гірша» до Тори, Ваїкра 23, 43.
  12. ^ «Лікутей сіхот», частина 31, с. 96. І див. у писаннях Арізаля «Таамей га-міцвот», глава Берешит. «Шаар маамарей Рашбі» до «Тікуней Зогар» 469.
  13. ^ Рамбам постановив не благословляти, і слідом за ним так постановив і рабі Йосеф Каро в «Шулхан арухі» («Орах хаїм» 589, 6. «Орах хаїм» 17, 2), тоді як Рабейну Там не погодився з ним, і слідом за ним так постановив і Рама (і див. «Арух га-шулхан», «Орах хаїм» 640).
  14. ^ Хіда, шут «Йосеф омец», розділ 82; «Ціц Еліезер», 9, розділ 2 (щодо заповіді лулава та ін.).
  15. ^ А Ран писав (наводиться в «Бейт Йосеф», «Орах хаїм», розділ 17): «І не кажи, що раз їм не було заповідано, як же вони скажуть ве-ціванну, адже оскільки чоловікам було заповідано і вони теж отримують нагороду, цілком можуть сказати ве-ціванну».
  16. ^ Згідно з «Шулхан арухом» Адмора, «Орах хаїм», розділ 17, пункт 3.

Повідомити про помилку на цій сторінці