Перейти до вмісту

Агарон Рокеах

Матеріал з Хабадпедії
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Цю статтю потрібно відредагувати. Можливо, у статті є проблеми з формулюваннями, стиль потребує поліпшення чи коректури, її треба оформити або в ній є технічні недоліки, наприклад мало внутрішніх посилань.
Ви можете допомогти й відредагувати статтю. Якщо, на вашу думку, редагувати статтю не потрібно, шаблон можна видалити. Можливо, подробиці знайдуться на сторінці обговорення.
Агарон Рокеах
Основна інформація
Дата народженняелул 5640 (1880)
Дата смерті21 ава 5717 (1957)
Місце похованняЄрусалим
Місце діяльностіБелз (Галичина), Свята Земля
Рід діяльностірабин[В]
Посадачетвертий адмор белзького хасидизму
Учителірабі Єгошуа Рокеах (дід)
Сім'я
Батькорабі Іссахар-Дов, адмор у Белзі
Дружинаребецн Малка, дочка рабі Шмуеля зі Сколе
ДітиХаїм-Меїр-Єхіель Шапіро
Родовід
Медіафайли у Вікісховищі

Рабі Агарон Рокеах із Белза (якого називали Магара з Белза або Белзер рав; елул 5640, 1880 – 21 ава 5717, 1957) був четвертим адмором белзького хасидизму і засновником белзького хасидизму в Землі Ізраїлю після Голокосту.

Біографія

Рабі Агарон Рокеах народився в місяці елулі 5640 року (1879/1880) у рабі Іссахара-Дова, який був адмором у містечку Белз. Названий «Агароном» на честь свого діда, рабі Агарона з Чорнобиля, і на честь свого прадіда, рабі Агарона з Карліна. Виріс у свого діда, рабі Єгошуа Рокеаха, у якого займався Торою і служінням Б-гові. Одружився з ребецн Малкою, донькою свого дядька, рабі Шмуеля зі Сколе (онука рабі Менахема-Мендла з Вижниці). Після весілля продовжував сидіти над Торою і служінням, будучи відстороненим від справ цього світу і мало спавши. Поводився скромно, уникав шани і був приємний у спілкуванні.

22 хешвана 5687 (30 жовтня 1926) помер його батько, і рабі Агарона було призначено його наступником в адморстві белзького хасидизму. За його днів хасидів побільшало до тисяч і десятків тисяч, і його вплив сягнув далеких місць. Прославився як великий і святий праведник і як гаон у відкритій і в прихованій Торі, власник явного святого духу, досвідчений у чудесах і знаменнях, що творить спасіння і дива воістину понад природний порядок. Тринадцять років обіймав посаду адмора в Белзі в Галичині, доки внаслідок Другої світової війни, після того як утратив усю свою родину (усі його сини й дружина були вбиті під час Голокосту, хай помститься Всевишній за їхню кров) і сам перебував у небезпеці, не був змушений тікати.

У ніч Сімхат Тора в 5700 році (1939/1940) утік від нацистів і впродовж чотирьох років поневірявся на шляху до Святої Землі. Під час утечі з Белза пройшов через такі місця: Сколе, Перемишляни, Вижниця, гето Бохні, Будапешт, Румунія, Болгарія, Греція, Туреччина, Сирія і Ліван, доки 9 швата 5704 (3 лютого 1944) не прибув до Країни. Про його порятунок дбали багато великих мужів Ізраїлю, і серед них також Ребе Раяц. Прибувши до Країни, він почав наново будувати белзький хасидизм, водночас займаючись зміцненням єврейства в Країні. Рабі Агарона шанували великі мужі покоління, які бачили в ньому серафима і пророка і вважали його вцілілим із великих мужів покоління, що жило до Голокосту.

На виході святого Шабату тижневої глави «Екев», 21 менахем-ава 5717 року (18 серпня 1957), відійшов раптово, і місце його спочинку на «Гар-га-Менухот» у Єрусалимі.

Його відстороненість від світського життя і святість

Відомо, що п'ятдесят років рабі Агарон Рокеах не спав на ліжку, а сидів на ньому або в кріслі, не їв м'яса і ледве їв хліб, і жив більше рідкою їжею, ніж твердою, і більшу частину своїх днів перебував у пості, навіть коли їв раз на день щось невелике, це була маленька тарілочка супу, а коли їв хліб чи фрукти, куштував трохи заради благословення і залишав усе як шираїм, щоб забрали інші. Коли його служник зауважив йому, що він не їв кілька днів, він відповів і сказав «Повір мені, що я не голодний. Якби я відчував у цьому потребу, я б їв сам, і тобі не треба було б мені нагадувати...»[потрібне джерело]. Від великої відстороненості його тіло висохло так, що на ньому виднілися тільки шкіра та кістки, до такої міри, що влітку йому доводилося ходити в хутряному пальті, щоб забезпечити своєму тілу необхідне йому тепло!

Був відомий своїм особливим дотриманням святості[1], і коли приймав людей для привітання «Шалом алейхем», його рука була обгорнута рушником. Коли призначав нового служника, одним із трьох правил[2], які р. Агарон ставив перед його прийняттям, було:«У мене є суворості щодо чистих рук. Коли ти мені прислуговуєш, якщо ти торкнешся носа, волосся або навіть дитини, молодшої за три роки, – будь ласкавий, обмий руки і лише після цього прислуговуй мені»[3].

Його зв'язки з Ребе Раяцем

Рабі Агарон Рокеах у старості, на урочистості шева брахот сина своєї сестри

Комітет допомоги євреям Росії

Коли Ребе Раяц виїхав із Росії і прибув до Польщі, він ініціював зібрання адморів, щоб обговорити створення «Комітету допомоги євреям Росії». На отримане ним запрошення на це зібрання[4] відповів рабі Агарон:

Безліч благословень і всякого блага, села, його святості, другові моєї душі, моєму родичеві, праведному раву, прославленому в усіх кінцях землі й далеких морях, святому світильникові, ХУП, ланці в ланцюзі родоводу з роду святих, його святості, нашому вчителеві раву Йосефу-Іцхаку, шліта.. Дуже хотілося мені взяти участь у зібранні з приводу такої великої справи, але нині, у дні холоду, я не в силі здійснити таку велику поїздку. І Всевишній, благословенний Він, хай допоможе йому, щоб діло рук його було угодне, поліпшити становище наших братів, синів Ізраїлю, у Росії і в усіх місцях їхніх поселень...

Зусилля Ребе Раяца з порятунку Ребе з Белза

Коли спалахнула Друга світова війна, рабі Агарон залишився в Польщі. Комітет белзьких хасидів звернувся з листом до Ребе Раяца, у якому просив допомоги в Ребе Раяца в порятунку рабі Агарона. Після отримання листа Ребе Раяц відповів[5], що він готовий допомогти, і для цього йому потрібно знати «у якому саме місці перебуває його святість, його святе ім'я і його роки, та ім'я його святих батьків точно, та імена решти членів родини, хай живуть вони, бо без цього неможливо докласти жодних зусиль».

Паралельно, того ж дня, Ребе Раяц[6] звернувся з листом до рава Шломо-Єгуди-Лейба Еліезерова і виклав йому, що він має зробити, щоб отримати для Ребе з Белза дозвіл на виїзд із Європи і дозвіл на в'їзд до Землі Ізраїлю.

Ребе Раяц звернувся[7] листом також до головного судді у Святій Землі п. Гада Фрумкіна і пообіцяв йому, що якщо він займеться цим, ««Всевишній, благословенний Він, пошле моєму другові та його домашнім, хай живуть вони, безліч життя і щедре благословення в матеріальному і в духовному»». Додаткові листи в цій справі він написав раву Моше Блою[8], голові «Агудат Ісраель», рабі Аврагамові-Єшаї-Гешлю — адморові з Копичинців[9], і адморові з Цеєліма, раву Леві-Іцхаку Грінвальду [10].

Рав Елімелех Ашкеназі, голова рабинського суду «Махзікей га-дат» у Мельбурні, був одним з активістів комітету белзьких хасидів, які просили допомоги в Ребе Раяца в порятунку адмора з Белза, пише у своїй книжці «Кдушат Аарон»[11]:

Ми негайно склали список усієї родини Адмора з їхніми іменами та подробицями і доставили Адморові з Любавичів [=Раяц] на його вимогу у вищезгаданому листі. І далі він пише: у день сильного дощу, в один із зимових днів 5702 року (1941/1942), з'явився в моєму домі рав гаон, праведник р. Шломо-Єгуда-Лейб Еліезеров, рабин Хеврона, і передав мені лист, який він отримав для передачі в мої руки від його святості гаона, праведника, Адмора з Любавичів [=Раяц]. Я був вражений, побачивши, як шановний і великий рабин, глибокий старець, обтяжений стражданнями, завдав собі труду прийти до мого дому. На моє запитання, навіщо він завдавав собі труду, адже міг би послати через виконавців своєї волі, він відповів: Адмор пише мені передати вашій честі, я маю виконати його слова. І я сказав знову: якби ваша честь повідомив мені, щоб я прийшов до нього, я б поспішив прийти, відповів мені: заповідь краще виконати самому, ніж через посланця, і кожен крок, пов'язаний із порятунком того праведника, дорогий мені й не важкий для мене...

.

Після того як адмор із Белза врятувався і прибув до Святої Землі, Ребе Раяц надіслав телеграму раву Шаулю-Дов-Беру Зісліну і раву Менахему-Мендлу Куперштоху і просив їх відвідати рабі Агарона й благословити його від імені Ребе Раяца благословенням «Ласкаво просимо», і на благо та благословення в матеріальному і в духовному, а потім доповісти Ребе Раяцу про його становище і становище членів його родини. У неділю 19 швата 5704 (13 лютого 1944) (через десять днів після того, як рабі Агарон прибув до Святої Землі) делегація вирушила до рабі Агарона, і в ній брали участь також рав Шломо-Єгуда-Лейб Еліезеров, рав Іцхак Орнштейн і рав Єгуда-Лейб Слонім.

Листування з Ребе Раяцем

Коли доповідь про цей візит, надіслана равом Еліезеровим 20 швата, дійшла до Ребе Раяца, Ребе Раяц подякував йому за візит[12].

6 адара Ребе Раяц написав лист із благословенням адморові з Белза,

Його святості, праведному раву, моєму родичеві, другові Всевишнього і моєму сильному другові, паростку дорогоцінних каменів, чий скарб — трепет перед Г-сподом, синові вищих святих, раву гаону, його святості, нашому вчителеві раву Агарону, шліта. Мир і благословення! Благословенний Той, Хто дарував нам життя, підтримав нас і дав нам дожити до цього часу, бо з милості Всевишнього ми удостоїлися почути, що врятував Г-сподь, Б-г наш, його святість, мого родича, шліта, і ми благословляємо Г-спода, Б-га нашого, за Його милість і молимося Йому, благословенний Він, щоб Він зміцнив здоров'я його святості, мого родича, шліта, і здоров'я його домашніх, хай живуть вони, і хай виконає Всевишній, благословенний Він, бажання серця його святості, мого родича, шліта, в матеріальному і в духовному. І ось я, його родич, що бажає йому миру, благословляє його і благословенний ним

.

Ребе Раяц надіслав лист раву Моше Гурарі до Тель-Авіва і попросив його передати його в руки рабі Агарона.

Адмор із Белза відповів йому на лист:

27 ЛАМБІ, тут, Тель-Авів. Мир і всяке благо, села, його святості, моєму родичеві, праведному раву, прославленому, нащадкові святих, ХУП, красі Ізраїлю, святому світильникові і т. д., його святості, нашому вчителеві раву рабі Йосефу-Іцхаку Шнеєрсону, шліта.

Після побажання миру його святості БААР. Його лист я отримав у цілості, і він дуже важливий для мене. Подяка Б-гові, що Він явив нам чудесну милість Свою і привів нас до Святої Землі, хай буде вона відбудована й утверджена незабаром, у наші дні, амінь. Хай допоможе Всевишній, благословенний Він, щоб тривали спасіння в усякому благі, села, для всього Ізраїлю. Мені було дуже приємно почути про його здоров'я і добре благополуччя. І ось я благословляю його БШПАШ і щоб він міг служити Всевишньому, благословенний Він, у душевному спокої, і з радістю, і всякого блага. І розширювати межі святості, і бачити багато радості від усіх своїх нащадків ШІН. Слова його родича, АДОШАТ, що благословляє його всяким благом і сподівається, що ми всі удостоїмося повного Визволення незабаром, у наші дні, у радості. Нікчемний Агарон із Белза

.

23 сівана 5704 (14 червня 1944)[13] Ребе Раяц пише:«На всі благословення його високоповажності я відповідаю амінь, хай скаже так Г-сподь. І як сильно бажав я почути з листа його святості, мого родича, про духовне становище у Святій Землі, хай буде вона відбудована й утверджена, про становище тих, хто вивчає Тору, загалом і молоді зокрема, і чим можна підтримати кошерне і воістину добре виховання синів і доньок Ізраїлю за Торою і заповіддю, і які з навчальних закладів там гідні того, щоб їх підтримувати».

До Рош га-Шана 5705 (18 вересня 1944) рабі Агарон відповів на цей лист із місця свого перебування в Цфаті, куди він поїхав на місяць тішрей:«Мир і всяке благо його святості, моєму родичеві та другові, праведному раву, прославленому, святому світильникові, ХУП, нащадкові святих, його святості, нашому вчителеві раву Йосефу-Іцхаку Шнеєрсону, шліта, Любавицькому Ребе. Після побажання миру його святості.. У ці святі дні я благословляю його святість, мого родича, шліта, добрим остаточним записом, і хай буде воля, щоб оновився для нас добрий і благословенний рік, увінчаний усіма спасіннями, і щоб ми удостоїлися повного Визволення незабаром, у наші дні, амінь».

Потім рабі Агарон відповів на запитання Ребе Раяца в його листі. Ребе відповідає йому на його благословення листом[14] від Рош ходеш швата 5705 (січень–лютий 1945)[15].

Також, перебуваючи в Землі Ізраїлю, «хатна де-вей нешія», Рашаг, відвідав адмора з Белза, і вони розмовляли близько півтори години. Адмор розповів Рашагові всі подробиці про свій порятунок із Європи. Це був єдиний раз, коли він розповів про хід історичної подорожі, у якій урятувався з пазурів нацистів, хай зітреться їхнє ім'я, оскільки зазвичай він уникав розмов на ці теми. А тут через пошану до Ребе Раяца (зятем якого був Рашаг) і вдячність йому адмор змінив своєму звичаю і розповів про свій порятунок («Шемен сасон ме-хаверейха», частина 4, с. 205–206, зі свідчення машбака р. Цві-Зеева Фрідмана в його книжці «Зхор ємот олам»).

Особистий посланець на фарбрейнген

На фарбрейнген 12 тамуза, що відбувався в залі єшиви «Торат емет» у Єрусалимі в 5705 році (1944/1945), рабі Агарон послав свого брата рабі Мордехая Рокеаха як свого особистого посланця.

У «Ковец Любавич»[16], що вийшов того ж року, розповідається про цей фарбрейнген, і ось що розповідається там про слова рава з Білгорая:

Ребе з Белза, шліта, не міг особисто взяти участь в урочистості через слабке здоров'я. Від його імені говорив його брат, Білгорайський адмор, шліта, який від свого імені та від імені Ребе з Белза, шліта, благословив Ребе благословенням повного одужання і довгих днів і добрих років. Він підкреслив, що в той час, коли район Лемберга і значна частина Польщі були вже оточені росіянами, харедимні громади, що були там, продовжували існувати й дотримуватися Тори і заповідей із самопожертвою завдяки звісткам про справи самопожертви, які Ребе здійснював і робив у Росії.

У цій подробиці про «самопожертву» — вигукнув Ребе з Білгорая — адже ми всі учні праведника з Любавичів. І в цьому користь цього торжества, року ювілею 5655-5705 святої громадської діяльності Ребе , що він не потребує цієї шани, але це демонстрація для нас, щоб ми навчилися в нього самопожертви заради дотримання Тори і єврейства, як він робив у минулому і продовжує робити в теперішньому

.

Коли Ребе Раяц захворів, у середині 5705 року (1944/1945), Ребе з Белза написав йому благословення на повне одужання, і на нього Ребе Раяц відповів йому[17] листом від 23 іяра.

Останній лист від Ребе з Белза до його святості Ребе Раяца належить до 5710 року (1949/1950), із благословенням на новий рік.

Зв'язки з Ребе

Його зустрічі з Ребе

Коли Ребе і ребецн Хая-Мушка жили в Берліні. Одного разу стало відомо, що рабі Агарон прибув до Берліна і багато хто йде зустрічати його. Ребе, який був тоді молодим аврехом, хотів зустрітися з ним і попросив свого друга, гурського хасида, що жив у Берліні, на ім'я р. Іче-Меїр Фірстенберг, супроводжувати його, але поставив йому умову, що той не розкриє його особи (як і всі його справи того часу, що чинилися скромно і приховано). Однак, коли вони прийшли туди, там випадково опинився рав Хаїм Шнеєрсон із Хеврона, який їздив як шадар зі Святої Землі. Коли Ребе помітив р. Хаїма, він і його попросив нікому не розкривати його особи, і р. Хаїм пообіцяв йому це.

Біля місця, де зупинився адмор, стояла велика черга євреїв, що чекали, щоб сказати «шалом». Він подавав «шалом», коли його рука була обгорнута рушником, а голова схилена донизу. Коли підійшов Ребе і подав йому руку для привітання, той підняв свої святі очі, зняв рушник із руки і взяв руку Ребе. Так святий рабі Агарон довго тримав руку і спитав: «Вер із дер юнгерман?» [«Хто цей аврех»]. -«А гевейнлехер юнгерман» [=«Простий аврех»], відповів Ребе. Відповів Ребе з Белза і сказав: «А варіме гентеле. Юнгерман, фун ундз багалт мен зіх ніт» [=«Тепла рука. Авреху, від нас неможливо сховатися»]. Коли р. Хаїм Шнеєрсон відкрив адморові з Белза, що аврех є зятем Ребе Раяца, праведник сказав: «Йо, йо, іх зе, іх зе. Іх гоб гефілт аз дос із ан ейделе гант» [=«Так, так, я бачу, я бачу, я відчував, що це чиста рука»]. Ребе з Белза продовжував тримати руку Ребе і говорив із ним так близько десяти хвилин[18].

Рав Єхезкель Бесер розповів, що коли він розповів р. Іче-Меїру, що в нього буде єхідут у Ребе, той попросив його згадати його перед Ребе. Коли він розмовляв із Ребе, він передав йому привіт від Іче-Меїра Фірстенберга, і Ребе сказав із подивом: «О, Фірстенберг, він усе ще такий гострий?!.. Я дякую за привіт, передай йому теплий привіт від мого імені, адже це він узяв мене до Ребе з Белза!».

Подібна історія сталася знову в інший час і в іншому місті. Рав Ельханан Гальперін, президент Об'єднання громад харедім у Лондоні, розповів раву Шалому-Дов-Беру Вольпо історію, яку розповів йому рав Елімелех Рімплер із Відня (згодом жив у Лондоні), подію, що сталася в його присутності. Коли адмор із Белза приїхав до Відня лікувати очі, при виході зі свого дому дорогою до лікаря назустріч йому вийшли два авреха, щоб отримати від нього благословення «шалом». Першому з них (це був Рашаг) він відповів своїм благословенням за своїм звичаєм і звичкою тричі, а другого тримав за руку близько чверті години і був у великому двейкуті. Сам рав Рімплер був присутній у момент події разом з іншими хасидами, і він сказав, що ті, хто був там, як побачили, так і зачудувалися, бо ніколи не бачили такої поведінки у свого ребе. І всі казали тоді, що адмор із Белза відчув, що це чиста і свята рука. І цим аврехом був Любавицький Ребе[19].

«Граєшся з вогнем»

У перші роки проводу Ребе надіслав загальний лист низці адморів, щоб вони закликали до фарбрейнгену на честь 19 кислева, свята Визволення Алтер Ребе, або щоб самі провели фарбрейнген. Серед адморів Ребе надіслав лист і адморові з Белза. Після того як секретар адмора з Белза зачитав лист, секретар сказав: цей молодий Ребе починає давати вказівки великим людям і праведникам покоління. Коли Ребе з Белза почув це, він сказав секретареві: ти граєшся з вогнем, іди швидше обмий руки і скажи три рази я каюся, я каюся, я каюся[20].

Ставлення Ребе до нього

Рав Єхезкель Бесер розповідає, що якось, коли він був у Ребе, він згадав Белз у зв'язку з певною справою, і коли він порушив тему Белза, Ребе сказав, що рабі Агарон із Белза був великим праведником і великим знавцем «Шулхан аруха» «Орах хаїм», і Ребе додав, що отримував від нього шираїм.

У 5716 році (1955/1956) рабі Агарона з Белза відвідали 12 шлухім, яких Ребе послав до Землі Ізраїлю. Візит відбувся 23 менахем-ава. У звіті, який вони написали Ребе, шлухім розповідають серед іншого, що коли вони передали адморові привіт від Ребе, він відповів: «Дер гріс із ба мер бе-хашівес, ун гіт ібер дем Ребн а гріс, ір золт мацліех зайн ін дер шліхес, ун ір золт зіх кенен фірн ін Ерец-Ісроел ві мен дарф»(= привіт важливий для мене, і передайте Ребе привіт. Досягайте успіху у вашому шліхуті, і щоб ви могли поводитися в Землі Ізраїлю так, як треба)[21].

У ніч на понеділок, 10 адара I 5733 (12 лютого 1973), Ребе відвідав його племінник, адмор із Белза, і Ребе розповів адморові рабі Іссахару-Дову Рокеаху з Белза, що зустрічався з його дядьком, адмором із Белза рабі Агароном Рокеахом, і побачив, що він «форма без матерії, відсторонений від тіла».

Приблизно через місяць після відходу з життя рабі Агарона Ребе написав[22] відповідь одній людині, яка спитала, чи настала вже ат'халта де-геула. Відповідь Ребе була, що, як відомо, немає ат'халта де-геула до часу приходу Мошіаха, і він додав фразу, що стосується відходу з життя рабі Агарона «і перебуваємо нині у вигнанні темряви, удвічі й багатократно більшої, ніж у поколіннях до нас, оскільки декілька з великих мужів Ізраїлю відійшли на спочинок і т. д.»[23].

Родина

Додаткова література

Зовнішні посилання


Попередній:
Адмор рабі Іссахар-Дов Рокеах (перший) з Белза
Адмори Белза
елул 5640 (серпень–вересень 1880) — 21 менахем-ава 5717 (18 серпня 1957)
Наступний:
Адмор рабі Іссахар-Дов Рокеах (другий) з Белза

Примітки

  1. ^ Розповідають, що ще коли він був немовлям, коли муха сіла йому на голову, поки він спав, він натягнув рукав на долоню і струснув муху, щоб не торкатися руками волосся на голові...
  2. ^ Перші правила були: «а. Коли я покличу тебе, ти маєш відповісти мені одразу. Щоправда, адже єврей не сидить без діла, і тому, перш ніж відповісти, будь ласкавий, закрий книжку і тоді відповідай мені. б. Коли я покличу тебе, приходь швидко, бо в мене хвилина подібна до року»
  3. ^ Праведник, завдяки якому Ребе погодився прийняти перший підйон нефеш קישור שטורעם.
  4. ^ Лист 708 від кінця кислева 5694 (листопад–грудень 1933)
  5. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца 5, сторінка 326
  6. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца частина 5, сторінка 327
  7. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца частина 5, сторінка 328
  8. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца частина 5, сторінка 329
  9. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца частина 5, сторінка 330
  10. ^ «Ігрот кодеш» там само, с. 352. І див. у статті «Хасидизм Папи» — під заголовком «Рав із Цеєліма» — додаткові подробиці.
  11. ^ Частина 1. І див. «Оцрот Єрушалаїм» 19 від 5717 року (1956/1957).
  12. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца частина 8, лист 2399
  13. ^ Лист 2413
  14. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца частина 8, сторінка 535, лист 2614
  15. ^ Ці листи рабі Агарона частково опубліковано в книжці «Га-Рав га-кадош мі-Белза», сторінка 169
  16. ^ Випуск 9, сторінка 70
  17. ^ «Ігрот кодеш» Ребе Раяца частина 8, сторінка 610, у листі 2704
  18. ^ Див. книжку «Га-Швії», с. 64, зі слів рава Йоеля Кагана; книжку «Рош бней Ісраель», с. 210, зі слів р. Нахума Рабіновича.
  19. ^ Див. «Яфа сіхатан шель авдей авот», частина 2, пункт 352
  20. ^ Зі слів гаона рава Й. Сегаля, який чув від секретаря адмора з Белза. «Рош бней Ісраель», с. 213-214.
  21. ^ «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 4, с. 210. Див. там ще подробиці про візит
  22. ^ Лист від 19 елула 5717 (15 вересня 1957). «Ігрот кодеш», т. 15, с. 427.
  23. ^ Слід зазначити, що цей аргумент як заперечення твердження, що ми перебуваємо в ат'халта де-геула, не був сказаний і написаний в інших місцях.
Агарон Рокеах згадується ще в 43 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 1517796000

Повідомити про помилку на цій сторінці