Іцхак-Авігдор Орнштейн
| Іцхак-Авігдор Орнштейн | |
|---|---|
![]() | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 5653 |
| Місце народження | Єрусалим |
| Дата смерті | 14 іяра 5708 (23 травня 1948) |
| Країна | Ізраїль, Османська імперія[В] |
| Місце проживання | Єрусалим |
| Рід діяльності | рабин[В] |
| Освіта | єшива «Огель Моше», єшива «Торат емет» Хеврон |
| Посада | перший рабин Західної стіни, голова «Комісії Стіни», член правління Колелю Хабад |
| Сім'я | |
| Батько | рав Моше-Єгуда-Лейб Орнштейн |
| Мати | Рейзл |
| Дружина | Мушка-Ліба |
| Діти | Рехл, Єшаягу, Аврагам-Єрахміель, Ісраель-Урі, Моше-Єгуда-Лейб Евен-Ор, Сара-Рівка |
| Родовід | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Рав Іцхак-Авігдор Орнштейн (5653 — 14 іяра 5708 (23 травня 1948)) був одним із найвидатніших рабинів Хабаду і першим рабином Західної стіни; загинув від рук йорданців під час Війни за незалежність.
Біографія
Народився в 5653 році (1892/1893) в Єрусалимі в сім'ї рава Моше-Єгуди-Лейба Орнштейна і його матері, пані Рейзл. Рав Орнштейн був нащадком видатної хабадської родини. Упродовж ста років він і його предки, чотири покоління назад, служили уповноваженими Колелю Хабад у Святій Землі. Він був нащадком р. Моше, сина р. Мордехая Валабринки, з міста Слонім. Його син, р. Урі Орнштейн-Валабринки (зі Слоніма — Цфат — Єрусалим), був першим уповноваженим колелю в Єрусалимі. Далі — його син р. Єшая Орнштейн, онук р. Яаков Орнштейн, правнук р. Моше-Єгуда-Лейб Орнштейн і праправнук р. Іцхак-Авігдор Орнштейн.[1]
Юні роки
У юності навчався в єшивах Єрусалима і ще молодим прославився як видатний знавець Тори, що мав дивовижні здібності. Зокрема, він навчався в єшиві «Огель Моше» і був одним із найкращих учнів там.
Після того як Ребе Рашаб заснував єшиву «Торат емет» Хеврон перед Першою світовою війною, рав Орнштейн перейшов навчатися до неї. Хоча раніше він не вивчав учення хасидуту, за короткий час йому вдалося піднятися на високі щаблі осягнення глибоких предметів учення хасидуту Хабаду. Він продовжував навчання в «Торат емет» до початку Першої світової війни, коли єшиву було закрито.
Перша світова війна
Перша світова війна тяжко вдарила по мешканцях Єрусалима і відірвала рава Іцхака-Авігдора від єшивської лави. У ті смутні дні він виявив себе як активний громадський діяч і брав участь в усіх рятувальних акціях, що проводилися в Єрусалимі в ті дні. Завдяки іспанському підданству, яке його предки придбали за повну ціну, він міг вільно ходити, не боячись турецького поліцейського і жандарма, які чатували на кожного єврейського юнака, щоб забрати його на військові роботи. Так він міг допомогти кільком своїм друзям урятуватися від турків.
Крім того, він активно брав участь у порятунку «зголоднілих», яких тоді було багато в Єрусалимі, і постраждалих від епідемій чуми й висипного тифу, що поширилися в Єрусалимі в роки війни..
Член правління Колелю Хабад
Під час візиту Ребе Раяца до Святої Землі в 5689 році (1928/1929) він відвідав і контору «Колель Хабад» (у кварталі «Меа Шеарім» в Єрусалимі). Габаї Колелю Хабад скористалися цією нагодою, щоб упросити Ребе погодитися взяти на себе керівництво «колелем». Ребе поставив умовою свого керівництва отримання повної влади над колелем, призначення своїх людей до правління, а крім того зажадав, щоб усі члени колелю зобов'язалися дотримуватися постанов, які він установить. Правління колелю погодилося на всі умови. На першому етапі він призначив своїм представником рава Шломо-Єгуду-Лейба Еліезерова і залишив попереднє правління на своєму місці, доки не надішле статут колелю.
Після прийняття керівництва Ребе провів низку змін у правлінні колелю і, крім свого представника рава Еліезерова, особисто призначив також хасидів рава Давида Леванона і рава Орнштейна членами правління від свого імені. Тим самим він фактично почав виконувати обов'язки своїх предків у колелі.
Рав Орнштейн вклав усю свою енергію та здібності, щоб розумно керувати справами цього найстарішого колелю, переданого в його руки, і забезпечувати його потреби. Служачи в колелі, він був батьком для сотень бідних родин хабадського ішуву, його вдів і сиріт.
У 5701 році (1940/1941) він брав участь у заснуванні «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі з центром в Єрусалимі; ця спроба не вдалася. Це було за кілька місяців до того, як Ребе Раяц заснував Агудат хасидей Хабад у Святій Землі. Але коли Ребе Раяц заснував Агудат хасидей Хабад, рав Орнштейн приєднався до новоствореної організації і був її членом до останнього дня.
Західна стіна
Важливий і значний поворот у житті рава Орнштейна стався після Першої світової війни, із завоюванням Єрусалима британцями. Тоді серед євреїв Єрусалима виникло прагнення організувати своє громадське життя. Багато євреїв міста першими взялися за цю роботу.
У місяці тішрей 5689 року (вересень–жовтень 1928) почалася справа Західної стіни, що посіла важливе місце в житті рава Орнштейна. У ті дні відбулися збори, на яких було вирішено створити комісію, яка зблизька наглядатиме за справами Західної стіни в інтересах євреїв, що приходили до неї, але чиї права утискалися ставленням арабів і британської влади. Комісія дістала назву «Комісія Стіни». На чолі комісії було призначено рава Орнштейна.
У складеному тоді протоколі було записано обов'язки, покладені на нього і на «Виконавчий комітет», що діяв при ньому: а. В усі дні зібрань (тобто молитов) і під час зібрань він має бути там.
б. Увесь час, поки євреї перебувають там, він має стежити за порядком.
в. Він має наглядати за роботою служителів і найближчим часом подати комісії опрацьовану пропозицію щодо впорядкування питань доходів Стіни, на основі попередніх відомостей.
г. Він має вести журнал і записувати всі значущі події, що стаються біля Стіни.
д. Він має підтримувати зв'язок із поліцією, що перебуває довкола Стіни, і, якщо можливо, також із сусідами цього місця.
е. У виняткових випадках порушення порядку він має повідомляти виконавчий комітет комісії.
Крім того, на нього було покладено літературні обов'язки, а саме: зібрати весь друкований матеріал і те, що відомо з усної традиції про Стіну впродовж поколінь, а також бути секретарем Комісії Стіни.
Його платню було встановлено в 10 палестинських фунтів на місяць. Однак сама комісія розпалася одразу після виконання свого завдання, але політична відповідальність і практичний зв'язок, пов'язані з наглядом за Стіною, залишилися в руках Національної ради та «Агудат Ісраель», які й виплачували йому платню.
За цю мізерну суму, «голодну платню», він виконував тяжку і виснажливу роботу, але бачив у своїй відповідальній посаді святу місію. Його робота біля Стіни була тяжкою і відповідальною, а певною мірою й небезпечною. «У найтяжчі дні та в найтяжчих обставинах я майже жодного дня не пропустив, щоб не відвідати Стіну, і не раз наражався на небезпеку для життя, і не було нічого, що завадило б мені виконувати мою роботу повністю і сумлінно», — писав він в одному зі своїх листів до Всесвітнього комітету. «Робота тяжка і у фізичному сенсі: по Шабатах я перебуваю біля Стіни з ранку до вечора, близько дванадцяти годин на день. Щодня я перебуваю біля Стіни по кілька годин. Крім того, це дуже відповідальна робота — підтримувати порядок біля Стіни і стосунки із сусідами-арабами, що живуть в околицях Стіни, і я вважаю, що весь час сумлінно виконував свою роботу та обов'язки.
«Однак моє матеріальне становище сьогодні дуже тяжке, оскільки моя платня мала порівняно з потребами дому і родини, і це змусило мене звернутися до вас із проханням урахувати все вищесказане і призначити мені гідну платню, щоб я міг на неї прожити».
Рав Орнштейн кожного Шабату і свята залишався біля Стіни більшу частину дня. Оскільки в Шабат мандатна влада заборонила читання Тори біля Стіни, ті, хто молився, заходили до будинку поруч зі Стіною, читали там Тору і поверталися до Стіни на молитву Мусаф. Після молитви рав Орнштейн залишався біля Стіни до полудня. Після полудня він повертався до Стіни і залишався там до ночі, доки останній із тих, хто молився, не залишав площу біля Стіни.
Як рабин-наглядач, представник Головного рабинату і національних установ, рав Орнштейн від імені установ зустрічав важливих осіб та офіційних гостей, які приходили відвідати Західну стіну.
У Старому місті
Рав Орнштейн оселився в Старому місті в 5700 році (1939/1940).
Оселившись у Старому місті Єрусалима, він застав там бідне поселення, яке дедалі зменшувалося, доки в останні роки не дійшло до мізерного населення в три тисячі душ. Більшість із них були бідняками і незаможними, серед них був високий відсоток старих людей. Частина з них навчалася в єшивах, частина потребувала соціального відділу Ваад га-кегіла, і лише меншість становили крамарі та поденники, чиї заробітки були за межами мурів.
Багато сил і часу рав Орнштейн присвятив узятому на себе завданню — залучити до кварталу молоді сили, зміцнити єврейське населення і розвинути на місці джерела заробітку. З його ініціативи було створено комітет із різних представників єрусалимської громадськості, який розробляв плани щодо створення майстерень і надомного виробництва, будівництва багатоквартирних будинків на порожніх ділянках у південній частині кварталу біля муру та викупу дворів, що належали арабам, у єврейському районі Старого міста, особливо на вулиці Караїмів.
Однак труднощі були великі, усвідомлення необхідності цих дій не проникло достатньою мірою у свідомість установ і громадськості, потрібних коштів не знайшлося, і з усіх великих планів майже нічого не вийшло. Само собою зрозуміло, що якби плани відновлення Єврейського кварталу було здійснено бодай частково, доля єврейського ішуву в Старому місті була б зовсім іншою.
Рав Орнштейн дбав про отримання грошей на підтримку бідняків Старого міста з різних джерел. Він отримував кошти від багатого єврея, який побажав залишитися невідомим, від товариства «Ахва», в якому він був одним із почесних братів, і від релігійної ради громади Єрусалима.
Він приймав бідняків у себе вдома і щодня видавав кожному з них належне, і був зайнятий цим по кілька годин. Хоча це обтяжувало його, оскільки він був зайнятий своїм навчанням і дослідженнями в Торі, він брав це на себе з любов'ю.
Рав Орнштейн діяв також задля зміцнення духовного стану єврейства Старого міста. З цією метою він заснував єшиву, названу «Мідраш Шмуель» на честь Ребе Магараша, і найкращі молоді знавці Тори міста навчалися в ній у нічні години.
Британці косо дивилися на його численні дії зі зміцнення єврейського життя в Єврейському кварталі, і ось у середині місяця тевет 5708 року (грудень 1947 – січень 1948) рав Орнштейн вийшов зі Старого міста, щоб залагодити справи «Колель Хабад» і справи товариства «Га-Кфар га-іврі». Прийшовши до Ваад га-кегіла, щоб приєднатися до конвою і повернутися додому в Старе місто Єрусалима, він був гірко вражений тим, що англійці перекрили йому дорогу і не дали повернутися додому, стверджуючи, що його посада біля Західної стіни закінчилася і йому більше нічого робити в місті. Коли він заперечив, що там його дім, йому повідомили, що до нього переправлять його дружину і дітей.
Те, що він не міг повернутися до Старого міста Єрусалима, дуже засмучувало його, і він докладав величезних зусиль, щоб повернутися додому. Всупереч порадам численних друзів і благанням старої матері, він усім казав і відповідав: «Моє місце там, серед моїх братів по стражданню, а не тут. Адже там живуть, слава Б-гу, багато євреїв, і ціле місто б'ється і стоїть за своє життя».
Після численних і безупинних зусиль із його боку і з боку інших важливих осіб, таких як рав Герцог і тодішній голова Національної ради пан Іцхак Бен-Цві, раву Орнштейну дозволили повернутися додому.
Війна за незалежність
На початку арабської облоги Старого міста під час Війни за незалежність його викликали до Нового Єрусалима у зв'язку зі справами «колелю», але він не піддався вмовлянням друзів залишитися з ними, особливо після того, як дізнався, що його будинок висаджено в повітря, а сина поранено. Після численних зусиль із його боку і клопотань видатних осіб, таких як Іцхак Бен-Цві і рав Герцог, перед британською владою йому дозволили повернутися до Старого міста. Своєму другові у Сполучених Штатах, який запитав його, чому він так уперто прагнув спуститися в небезпечне місце, він відповів: «Якщо комусь судилося впасти жертвою за святість Старого Єрусалима та його святих місць, то я зобов'язаний у цьому більше, ніж будь-яка інша людина». Його будинок, що стояв на межі між Єврейським кварталом і арабським кварталом і слугував позицією для бійців оборони, було повністю зруйновано, і він згорів разом із його великою бібліотекою та важливими рукописами.
Рав Орнштейн одразу став до лав перших захисників і був призначений керівником адміністративних справ мешканців кварталу. За три місяці, протягом яких він обіймав цю посаду, він показав свої здібності в організації роботи, оборони та піднесенні духу загалом і фактично відповідав за всі сфери життя. За два дні до своєї загибелі він власними руками допомагав поховати на ділянці Батей Махасе захисників кварталу, що полягли того тижня, і він, як батько «старого ішуву», виголосив над їхньою могилою останній «кадиш».
Уранці 14 іяра 5708 року (23 травня 1948) у нього влучив йорданський снаряд, що потрапив просто в його будинок, і вбив його та його дружину.
Родина
У р. Іцхака-Авігдора та його дружини Мушки-Ліби було 6 дітей
- Рехл — дружина р. Аврагама га-Когена Роте, праведної пам'яті, вихованця єшиви «Хеврон» і одного з керівників Еда гаредіт в Єрусалимі
- Єшаягу — одружився з Рівкою, донькою р. Песаха Пачніка, жив у Хадері. Наприкінці жив у Катамоні в Єрусалимі
- Аврагам-Єрахміель — професор математики в Хайфському університеті. Наприкінці життя жив у Мевасерет-Ціоні
- Ісраель-Урі — працював у «Керен каємет ле-Ісраель» і жив у Бейт-Зайті
- Моше-Єгуда-Лейб Евен-Ор — був геологом та істориком, який багато займався дослідженням єрусалимських родин, жив у Баїт ва-Гані. Похований на ділянці почесних громадян Єрусалима
- Сара-Рівка — вийшла заміж за Ар'є Вайса. Жила в Нетанії
Зовнішні посилання
- Збірник «Зікарон» про рава Орнштейна на сайті «Оцар га-хохма»
- Дов Леванон, Перший рабин Стіни, штрихи до його портрета, у тижневику «Бейт Мошіах», випуск 327, сторінка 40
Примітки
Код особи: № 5328175300
