Перейти до вмісту

Шираїм

Матеріал з Хабадпедії
Рав Моше Ярославський отримує від Ребе те, що залишилося після фарбрейнгена, — для організації «Ешель гахнасат орхім»

Шираїм — звичай, прийнятий при частині хасидських дворів, згідно з яким Адмор роздає на «тиші» залишки (що називаються «шираїм») хліба і страв, над якими він проголосив благословення і які він їв, і цьому приписують піднесені таємниці й особливу сгулу. Щоб дати змогу багатьом хасидам брати участь у цьому звичаї, Ребе подають особливо велику страву, яку Ребе куштує, а решта роздається хасидам.

Подібні до цього звичаї — сгула відпити на весіллі трохи з келиха нареченого й нареченої або поїсти від весільної хали.

У Хабаді не було прийнято дотримуватися звичаю шираїм, крім роздавання «кос шель браха».

У хасидуті Хабаду

У межах хабадського ставлення до всього, що пов'язане із зовнішнім, від якого намагалися триматися якнайдалі, намагалися триматися якнайдалі і від звичаю шираїм, оскільки внутрішній зв'язок із цадиком здійснюється саме через вивчення його вчення і виконання його вказівок[1].

Коли траплялися польські хасиди, які просили отримати шираїм від наших Ребе, провідників поколінь, їм зазначали, що на відміну від «шираїм» в інших адморів, які є справою «заслуги», шираїм наших Ребе, провідників поколінь, «зобов'язують» займатися їхніми справами із самопожертвою[2].

Ребе сказав, що хоча в Хабаді це не було прийнято, у тих окремих випадках, коли Ребе Раяц усе ж запроваджував це, це було лише за умови, що завдяки цій заслузі додадуть у вивченні Тори і в служінні молитви[3].

Одного разу Ребе з дотепністю згадав приказку, яку чув від польського хасида: шираїм прийнято отримувати саме від Ребе, а не від хасида, тому що Ребе залишає собі любов і трепет, а роздає срібло й золото, тоді як хасид залишає собі срібло й золото, а роздає любов і трепет[4].

Ребе підкреслив і роз'яснив звичай хасидів не продавати разом із хамецем річ, отриману з рук Ребе, щоб святість не пішла з неї[5].

Ребе мав звичай у певних випадках віддавати їжу, що залишилася після фарбрейнгена, р. Моше Ярославському для організації «Ешель гахнасат орхім». Багато разів після виходу Ребе з фарбрейнгена можна було бачити хасидів, які хапали шираїм (головним чином блюдо з фруктами наприкінці фарбрейнгена 15 швата). Також нині на виході Шабату проводиться роздавання шираїм — вина і їжі, що стояли на столі Ребе під час фарбрейнгена

На фарбрейнгені, на якому Ребе розмовляв із хасидом, який висловився, що йому важко підійти до Ребе, Ребе згадав вислів Бааль-Шем-Това «Де думка людини — там вона перебуває»[6] і пояснив цим закон ерув тхумін, що дає тому, хто поклав ерув, дві тисячі ліктів за межами міста; Ребе дав йому шматок пирога, щоб його думка була з Ребе[7].

У наших Ребе

Ребе Раяц згадує традицію ще з часів Магіда з Межиріча, який давав своїм учням шираїм зі свого келиха Авдали[8].

Про Ребе Магараша розповідають[9], що, будучи молодим аврехом, він займався торгівлею і для цього вдягався як купець. Одного разу, коли він роз'їжджав за межами Любавичів, він опинився на «тиші» при дворі рабі Шалома з Белза, який упізнав Ребе за запахом, попри те що той був одягнений як купець, і посадив його за стіл, і звелів йому взяти яблуко, що лежало на столі, проголосити благословення, поїсти від нього і роздати шираїм. Ребе Магараш відповів йому, що його батько Цемах Цедек не дотримується звичаю шираїм, а той відповів йому, що має від свого вчителя, Провидця з Любліна, великі таємниці щодо шираїм, і відкрив йому ці таємниці тисячею слів за дуже короткий час, і Ребе Магараш погодився на це, взяв яблуко, проголосив благословення, поїв і роздав хасидам.

Рав Єхезкель Бесер розповідає, що одного разу, коли він був у Ребе, він згадав белзький хасидизм у зв'язку з певним питанням, і Ребе згадав, що отримав шираїм від рабі Агарона з Белза.

Див. також

Додаткова література

  • Це зобов'язує щодо справ служіння із самопожертвою, у рубриці «Хаєй Рабі» тижневика «Кфар-Хабад», випуск 2012, сторінка 38

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Торат Менахем», том 8, сторінка 242.
  2. ^ «Торат Менахем», том 21, сторінка 85. «Сефер га-сіхот 5704» на лашон га-кодеш, 15 (трапеза першого дня свята Сукот).
  3. ^ «Торат Менахем», том 32, сторінка 29. Див. також сіху Шабату тижневої глави «Гаазіну» 5722. «Торат Менахем», том 2, сторінка 45.
  4. ^ «Торат Менахем», том 36, сторінка 80, сіха тижневої глави «Ваера» 5723.
  5. ^ «Лікутей сіхот», том 16, сіха 5 до тижневої глави «Бо». «Ігрот кодеш», том 23, сторінка 88. «Шулхан Менахем», том 2, сторінка 284 (і там: «не доведи Б-же»).
  6. ^ «Дегель махане Ефраїм», тижнева глава «Шмот», що починається словами «Ва-таал»
  7. ^ Щоденник Шабату тижневої глави «Бешалах», шват 5742 (січень–лютий 1982), у збірнику «Діврей Мошіах» до Шабату тижневої глави «Бешалах», 13 швата 5786 (31 січня 2026), с. 52-54.
  8. ^ Після того як він додав до нього ревіїт, «Сефер га-сіхот 5702».
  9. ^ «Несіей Хабад у-вней дорам», першоджерело — там же, зі слів ребецн Рівки.

Повідомити про помилку на цій сторінці