Портал:Особистості Хабаду/Вибрана стаття/Галерея
Зібрання вибраних статей порталу «Особистості Хабаду»
Щоб відредагувати анотації статей, натисніть на число в заголовку, а потім «Редагувати».
Рав Хаїм Ашкеназі служив рабином громади Хабаду в Тель-Авіві, машгіахом і машпіа в єшивах Хабаду в Лоді й Ор-Єгуді та членом «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі. Рав Ашкеназі мав колонку в тижневику «Бейт Мошіах».
Рав Хаїм Ашкеназі народився 23 іяра 5709 року (22 травня 1949) у рава Моше і пані Двори Ашкеназі в Тель-Авіві. У дитинстві навчався в хедері «Бней Тмімім» Тель-Авів. У 5718 році (1957/1958) за вказівкою Ребе його родина переселилася до міста Ріо-де-Жанейро в Бразилії, де він навчався в хедері, який його батько заснував для нечисленних євреїв, що жили там.
Рав Ашкеназі уникав сидіти в президіях і тому подібному, а також не виступав і не проводив фарбрейнгенів поза єшивою. Після 3 тамуза 5754 (12 червня 1994), унаслідок потреби зміцнення віри в Ребе як Мелех га-Мошіаха, він почав проводити фарбрейнгени й зміцнювати скрізь, де його просили, навіть коли це було пов'язане для нього з труднощами. Унаслідок цього він почав також писати статті, засновані на тому, що бачив і чув від найстаріших хасидів, яких знав; вони публікувалися в тижневику «Бейт Мошіах».
Рав Ашкеназі пішов із життя в ніч на 13 нісана 5770 року (28 березня 2010). Це сталося, коли він перебував удома, повернувшись із «Шабату єдності» (дев'ятого) для учнів-тмімім, що відбувався в поселенні Гіват-Вашингтон напередодні 11 нісана. Протягом Шабату він також багато проводив фарбрейнген і виступав. Похоронна процесія вийшла з його дому на вулиці Шдерот Ротшильд, 82 в Тель-Авіві, пройшла через хабадську синагогу «Нахалат-Біньямін» у Тель-Авіві, де він служив рабином, продовжилася в Шикун Хабад у Лоді і завершилася на «Гар-га-Менухот» в Єрусалимі, де він і спочиває.
Рав Менахем-Мендл Футерфас (відомий також на прізвисько: р. Мендл. 20 тішрея 5668 (28 вересня 1907)-4 тамуза 5755 (2 липня 1995)) — хасид, мекушар до наших Ребе, провідників поколінь, людина самопожертви, що створила численні установи за залізною завісою, а з 5731 року (1970/1971) служив машпіа і вихователем в єшиві «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад.
Він став поняттям і символом ще за життя: із самопожертвою керував підпільними єшивами, попри переслідування з боку НКВС, командував і керував операцією «виїзд із Росії 5706» по закінченні Другої світової війни і довгі роки провів у тяжкому засланні в Сибіру. Після виїзду з Росії заснував у Лондоні навчальні заклади в дусі чистої святості, а в 5731 році (1970/1971) за вказівкою Ребе був призначений головним машпіа єшиви «Томхей Тмімім» Кфар-Хабад і удостоївся виховати покоління тмімім, мекушарім і відданих серцем і душею Ребе.
Р. Мендл народився 20 тішрея 5668 (28 вересня 1907) у містечку Плещениці в Білорусі в батька Менахема-Мендла і матері Маріаші; він був четвертою дитиною після двох дочок і одного брата. Батько помер незадовго до його народження під час епідемії тифу, і мати назвала його на честь батька. Дитинство р. Мендл провів у своєї бабусі Рахель-Леї з Невеля; вона була небогою знаменитого хасида р. Ханоха-Генделя Когеля. Про її хасидську поведінку і ретельність у виконанні заповідей ходить багато історій.
Напередодні місяця тішрей 5755 року (вересень–жовтень 1994) він був у дорозі, щоб поїхати до Ребе, і, зупинившись проїздом у місті Лондоні, щоб зібрати кошти для «Томхей Тмімім», відчув себе зле і лишився там у свого сина до свого відходу з життя 4 тамуза 5755 (2 липня 1995), і там місце його спочинку.
Після його відходу з життя в тижневику «Бейт Мошіах» було опубліковано кілька серій спогадів та історій, пов'язаних із його хасидським образом. Рав Хаїм-Леві-Іцхак Гінзбург написав довгу серію спогадів про його фарбрейнгени; ці статті зібрав Еліягу Вольф у книжку під назвою «Р. Мендл». Рав Гінзбург випустив книжку для дітей, у якій історії про нього та історії з його вуст.
Рав Єгуда-Калман Марлоу був рабином району Краун-Гайтс у Брукліні, одним із помітних лідерів віри в те, що Ребе — Цар Мошіах, зокрема й після 3 тамуза. Ребе називав його «лицарем із лицарів». Пішов із життя 20 сівана 5760 року (23 червня 2000) після восьми місяців тривалих страждань і мук, у віці 68 років.
Рав Єгуда-Калман Марлоу народився 10 адара I 5692 року (1931/1932) у Франкфурті-на-Майні в Німеччині у батька, р. Аврагама-Єгошуа Маліновського, сина р. Баруха-Калмана Маліновського, який давав уроки в бейт-мідраші рава Бройєра, і матері, пані Рахелі, що походила з відомої династії рабинів, засновником якої був гаон рабі Гешл, голова рабинського суду громади Кракова (про нього Хіда писав: «примножилися, як примножилися, рабини й гаони, що вийшли з чресел його, святі, що в країні життя, і, хай будуть відокремлені живі, рабини-гаони покоління, його шановні нащадки й родичі, — хай буде ім'я навіки, хай буде на те воля»). Її батьком був р. Єгуда-Зеліг Мішелоберський, а матір'ю — пані Лея з родини Шейнкель.
Після місяця тішрей 5760 року (вересень–жовтень 1999) рав відчув дивну втому. Спершу він думав, що це накопичена втома, але через кілька тижнів зрозумів, що йдеться про щось набагато серйозніше. Він пройшов медичні обстеження, і з'ясувалося, що це ракова пухлина, яка поширюється біля мозку. Раву відразу призначили операцію з видалення пухлини.
Операцію було призначено на 7 кислева; у ніч перед операцією рава госпіталізували для спостереження за його станом. Цю ніч рав використав для поглибленого вивчення коментаря «Таз» до законів Хануки. Він настільки заглибився в навчання, що зовсім не помічав свого зятя, рава Шехтера, який кожні пів години входив до палати й виходив із неї.
Після першої операції, повернувшись до лікарні, він написав листа Ребе і вклав його в «Ігрот кодеш». У листі рав просив благословення, щоб не стати тягарем для членів родини під час хвороби.
І справді, його стан почав стабілізуватися. Через два місяці хвороба знову наздогнала його, цього разу в набагато тяжчій формі, і він зліг. Увечері 10 швата 5760 року (17 січня 2000) відбулася його остання публічна поява (на заході на честь п'ятдесятиріччя проводу Ребе в залі «Огалей Тора», де він виголосив особливо довгу промову — близько сорока п'яти хвилин). Після 10 швата він уже не міг виходити з дому, і тмімім організовували для нього міньяни в нього вдома. Відтоді стан рава не покращувався, і протягом восьми місяців він зазнавав тривалих страждань; йому навіть додали ім'я «Хаїм».
В останні місяці його хвороби громади анаш по всьому світу, і особливо громада анаш Краун-Гайтс, багато молилися про його одужання, а з пропозиції члена бадацу рава Аврагама Аздаби в його заслугу стали додатково вивчати закони Шабату.
У ніч на п'ятницю, 20 сівана 5760 року (23 червня 2000), він прибув до лікарні для отримання медичної допомоги. Під час лікування, через кілька хвилин після півночі в ніч на п'ятницю, у рава стався серцевий напад, від якого він уже не оговтався.
Рабі Гілель га-Леві з Паричів (Гілель із Паричів, 5555 — 11 ава 5624 (13 серпня 1864), також відомий як Гілель Парічер) був одним із найбільших хасидів-машпіїм Хабаду всіх поколінь, був хасидом Алтер Ребе, Мітлер Ребе і Цемах Цедека.
Народився у свого батька р. Меїра Малісова в 5555 році (1794/1795). У російському містечку Хомськ.
З дитинства старанно вивчав Тору і дістав прізвисько «ілуй із Хомська». Навчався в автора «Бат аїн». За розповідями хасидів, р. Гілель одружився, коли був ще «катаном», до своєї бар-міцви, і тому його прозвали «Холь га-моед», бо в нього був таліт раніше за тфілін. Уже в 13 років він був знавцем Шасу й посеків, вивчав книги Каббали і знав усі писання Арізаля, і навіть мав звичай молитися з його каванот. За звичаєм каббалістів, поводився відсторонено й займався постами, мандрами й самокатуваннями. Потім, слідом за своїм батьком, поїхав до святого рава, рабі Мордехая з Чорнобиля, і почав іти шляхами хасидизму.
Р. Гілель був чорнобильським хасидом, доки одного разу не почув від рабі Залмана Зезмера повторення хасидського маамару Алтер Ребе, і це сильно захопило його. Побоюючись реакції свого ребе, яка згодом справді була суворою й різкою, він утік із Чорнобиля й переїжджав із містечка в містечко, через які Алтер Ребе проїжджав у своїх мандрах. Однак у кожному містечку, куди він прибував, Алтер Ребе вже випереджав його й покидав місто. І тому вони ніколи не зустрілися віч-на-віч. Одного разу рабі Гілель вирішив перехитрити і прибув до наміченого містечка до приїзду Алтер Ребе й сховався під столом, за яким той мав проповідувати хасидут, приготувавши важке запитання з трактату Ерхін, яке хотів попросити розв'язати. Коли Алтер Ребе ввійшов, він почув, як той каже своїм святим наспівом: «Аврех, який має запитання з трактату Ерхін, нехай спершу оцінить самого себе, а вже потім прийде й запитає». Почувши це, рабі Гілель знепритомнів на місці під столом і підвівся лише після того, як Алтер Ребе закінчив свою глибоку проповідь із хасидуту й навіть уже покинув місто.
Алтер Ребе р. Гілель не зустрів, а лише чув відлуння його голосу.
Тому йому випало прив'язатися лише до Мітлер Ребе і до Адмора Цемах Цедека, а рабі Залман Зезмер залишався його головним машпіа. А у відповідь на його запитання про невдоволення Чорнобильського Ребе Мітлер Ребе відповів йому, що якщо він (Чорнобильський Ребе) справді Ребе, то напевно не тримає образи. Він почав вивчати книгу «Танія» Алтер Ребе і вирішив учити й навчати вчення хасидизму Хабад. Він удостоївся — і шлях його був стрімкий — стати одним із найбільших машпіїм Хабаду всіх поколінь. Залишив безліч маамарів Мітлер Ребе і Цемах Цедека зі своїми роз'ясненнями й повчальними поясненнями, як було в звичаї машпіїм, чиїм завданням було докладно й у логічному порядку роз'яснювати слова своїх Ребе.
У 5624 році (1863/1864) Тиша бе-Ав припав на четвер. Р. Гілель був у місті Миколаєві й відчув слабкість. Після посту він запитав: «Де були рабини?» (що не заборонили йому постити) — і попросив, щоб його швидко перевезли до міста Херсона, бо мав звичай не вирушати в дорогу в п'ятницю. До полудня п'ятниці він прибув до Херсона, а в Шабат 11 менахем-ава 5624 року (13 серпня 1864) повернув душу Творцеві. Місце його спочинку — у місті Херсоні
Основні віхи його біографії написав Ребе, і це надруковано на початку його книжок — «Пелах га-рімон» на книги Берешит і Шмот — видавництво «Кегот».
Р. Йоель народився 16 швата 5690 року (14 лютого 1930) у Москві в батька, рава Рафаеля-Нахмана Кагана. У 5695 році (1934/1935) його родина виїхала з Росії і проїхала через Польщу на шляху до Землі Ізраїлю, щоб оселитися в Рамат-Гані. У Польщі вони удостоїлися ввійти на єхідут до Попереднього Ребе; після єхідуту той сказав його батькові Фоле: «У тебе особлива дитина, бережи свого сина».
З 5698 року (1937/1938) навчався в єшиві «Ахей Тмімім» у Тель-Авіві в машпіа р. Хаїма-Шауля Брука, р. Шломо-Хаїма Кесельмана, а також дістав виховання від хасида-маскіля р. Моше Гурарі та від р. Нахума Гольдшміда, р. Меїра Близинського й інших найстаріших хасидів.
На відміну від значної частини громади анаш, що пішли вчитися до єшиви «Поневеж», р. Йоель і чути не хотів про таку пропозицію. Навіть коли його товариші рав Барух-Дов Поварський і рав Шломо Берман перейшли з єшиви «Ахей Тмімім» до «Поневежа», він відмовлявся навіть чути про навчання в нехабадській єшиві.
Р. Йоель кілька разів просив Ребе Раяца дозволити йому приїхати вчитися до 770, але Ребе відмовляв. Незадовго до 10 швата 5710 року (28 січня 1950) Ребе дозволив його поїздку, і він одразу оформив документи й приготувався до поїздки. 11 швата 5710 року (29 січня 1950) він вирушив учитися до Центральної єшиви «Томхей Тмімім» — 770. Коли він піднявся на корабель, йому ще не було відомо про відхід з життя Ребе Раяца. Дорогою до Сполучених Штатів він дізнався про відхід з життя Ребе Раяца і залишився, за вказівкою, отриманою від Ребе, на понад сорок років. І прив'язався до Ребе серцем і душею.
Р. Йоель служив головним хозером учення Ребе від самого початку провідництва. Був відомий феноменальною пам'яттю і надзвичайною здатністю до заглиблення. За кілька днів після прийняття провідництва Ребе, на фарбрейнгені 11 швата 5711 року (18 січня 1951), Ребе звернувся до нього й попросив підготувати «ганаху» маамару «Баті ле-гані», виголошеного на фарбрейнгені. Відомо також, що на Шавуот 5712 року (30 травня 1952) під ранок Ребе проводив фарбрейнген і зволікав із виголошенням маамару, доки р. Йоель не повернувся з мікви.
Будучи «головним хозером», р. Йоель стояв під час фарбрейнгену з Ребе на своєму постійному місці під місцем, де сидів Ребе, щоб стежити за сказаним. Відомий своєю величезною геніальністю й ерудицією в хасидуті. Шляхом його ясного пояснення у вивченні хасидуту йдуть донині багато машпіїм Хабаду. Удостоївся поширювати джерела хасидуту серед багатьох і навіть удостоївся звання «черпає й напуває інших із учення свого Ребе». На початку років провідництва Ребе звелів р. Йоелю почати писати всеосяжну енциклопедію вчення хасидуту Хабаду, відому під назвою «Сефер га-ерхім». Був одним із головних редакторів серії «Лікутей сіхот» (головним чином томи 1-4, а потім 5-9).
З 5746 року (1985/1986) займався редагуванням маамарів Ребе та їх підготовкою до коректури; з них згодом було надруковано шість томів «Мелукат». Це вимагало дуже великої зосередженості й заглибленості. Своїми редакціями приніс Ребе велику втіху. Р. Йоель служив головним машпіа в Центральній єшиві «Томхей Тмімім» — 770, давав уроки в 770 і проводив фарбрейнгени з учнями «Квуци», також зазвичай брав участь у частині засідань правління й час від часу висловлював думку щодо питань управління єшивою). На численних фарбрейнгенах серед хасидів Хабаду (і особливо серед тмімім) наголошував передусім на необхідності гіткашруту з Ребе.
Починаючи з 5751 (1990/1991), 5752 років (1991/1992), слідом за закликами Ребе в цьому питанні, багато говорив на фарбрейнгенах і уроках на тему Мошіаха й Геули та про пророцтво Ребе про Геулу.
У четвер, 6 менахем-ава 5781 року (15 липня 2021), віддав душу Творцеві й був похований наступного дня на цвинтарі Монтефіоре поруч зі святим Огелем.
Портал:Особистості Хабаду/Вибрана стаття/6
Портал:Особистості Хабаду/Вибрана стаття/7
Портал:Особистості Хабаду/Вибрана стаття/8
Портал:Особистості Хабаду/Вибрана стаття/9
Портал:Особистості Хабаду/Вибрана стаття/10
Портал:Особистості Хабаду/Вибрана стаття/11




