Перейти до вмісту

Лист до Ребе через «Ігрот кодеш»

Матеріал з Хабадпедії
Серія «Ігрот кодеш» Ребе

Лист до Ребе через «Ігрот кодеш» — спосіб, у який хасиди та євреї з широких кіл пишуть Ребе й отримують його пораду та благословення в період після 3 тамуза, коли Ребе не бачать.

Лист до Ребе пишуть так: на чистому аркуші пишуть підйон нефеш, прохання чи запитання, уявляють собі обличчя Ребе і вкладають лист в один із томів «Ігрот кодеш». У багатьох випадках у листах Ребе, у тому випадковому місці, куди було вкладено аркуш, той, хто пише, знаходить відповідь Ребе на свій лист.

Поширення звичаю

У період, що передував 3 тамуза, коли перестали надходити відповіді від Ребе, рав Менахем-Мендл Глуховський почав регулярно вивчати серію «Ігрот кодеш»[1]. Читаючи листи, він помітив, що бачить у них відгуки на різні теми, які саме стояли в нього на порядку денному. Коли це повторилося кілька разів, він дійшов висновку, що в цьому є щось незвичайне.

Тоді одному з членів його родини треба було лягти до лікарні, і рав Глуховський відкрив том «Ігрот кодеш» і знайшов там написане у зв'язку з госпіталізацією: потреба лягти до лікарні, безперечно, виникла тому, що треба наблизити євреїв до юдаїзму в лікарні, і якщо він справді це зробить, усе владнається. В очах рава Глуховського це виглядало так, ніби відповідь була адресована йому. Рав Глуховський не зберіг цього для себе й розповідав про це за різних нагод, щоб підбадьорити загал, додаючи, що Ребе вже сказав, що знайде спосіб, як відповісти[2].

Після 3 тамуза це набуло ширшого розголосу завдяки тижневику «Бейт Мошіах», листкам «Сіхат га-Геула» та численним шлухім і хасидам.

Джерела звичаю

Загалом звичай можна поділити на дві частини: а) лист до Ребе — тобто вкладання підйон нефеш, звітів, добрих звісток і прохань про благословення в книжку Ребе. б) отримання відповіді від Ребе — ставлення до відповіді у відкритому місці як до відповіді Ребе.

Хасиди наводять різні джерела, у яких можна побачити можливість використання книжок Ребе, щоб написати йому, а також використання книжок, щоб отримати відповідь:

Лист до Ребе через книгу

Про вкладання підйон нефеш Ребе пише, що слід уявити собі образ провідника покоління й вкласти лист у його книжки. Ці слова написано в листі, у якому Ребе докладно перелічив звичаї, яких слід дотримуватися щороку у зв'язку з 10 швата, і його регулярно друкують у тижневику «Кфар-Хабад» до цієї дати:

Кожен прочитає підйон нефеш (звісно, підперезавшись поясом). Ті, хто удостоївся увійти на єхідут або принаймні бачити обличчя мого тестя, Ребе, нехай буду я спокутою за його ложе, — хай уявлять себе під час читання підйон нефеш так, ніби стоять перед ним. Потім покласти підйон нефеш між сторінками маамару, кунтресу тощо з учення мого тестя, Ребе, нехай буду я спокутою за його ложе. І надіслати його (якщо можливо — того самого дня), щоб його прочитали на його святій могилі.

— «Ігрот кодеш», том 4, лист 885

Щось подібне наводиться в книжці «Ле-шема озен» рава Шнеура-Залмана Духмана від імені Ребе Рашаба: «Коли щось трапляється з євреєм, кожен єврей має силу відкрити книгу «Танія» і сказати: „Ребе, допоможіть мені!“». І додає: імовірно, тому заведено вкладати підйон у книгу «Танія»[3].

Так само про випадок, коли потребують благословення, сказано, що єврей має силу відкрити книгу «Танія» і сказати: «Ребе, допоможіть мені»[4].

Отримання відповіді через книгу

У законовчителів наводиться[5], що можна відкрити святу книгу й бачити у відкритому змісті знак успіху. З цим звичаєм погоджуються всі коментатори «Шулхан аруха», і його наведено в сіхі Ребе як усталений звичай:

І, як відомо, звичай багатьох і багатьох в Ізраїлі — як великих мудреців Ізраїлю, так і простих людей, а також жінок — такий, що перед здійсненням певної дії вони відкривають святу книгу і дивляться в те місце, де відкрилася книга і куди вперше впав погляд (не навмисно, адже хотіли побачити, де вона відкриється за Вищим провидінням), і на цій підставі ухвалювали рішення щодо дії. Наприклад, коли їм відкривався вірш «відкривай, відкрий» або «радіючи, зрадієш» і подібне, це було для них «знаком згори», що в справі, яку вони збираються здійснити, буде великий успіх; або ж вони розуміли зі знаку, що слід утриматися від здійснення цієї справи чи відкласти її на пізніший час, і таке інше

— «Гітваадуйот» 5749, частина 1, с. 309

Однак із цієї сіхи можна лише зробити висновок, що йдеться про «знак згори», а не про те, що Ребе дає відповіді. Також слід зазначити, що в продовженні сіхи Ребе уточнює, що відкривання книги — лише для буденних справ, а не для питань, які стосуються святості, про які слід запитати рабина.

А в іншій сіхі («Сефер га-сіхот 5749», ч. 2, с. 489):

І як відомо, з давніх-давен у євреїв є звичай: коли хотіли з'ясувати, як вчинити в дозволених справах (у справі, про яку в Торі не дано явної вказівки робити так чи інакше), з'ясовували це за допомогою жереба тощо — наприклад, відкривали святу книгу (Хумаш тощо), і в місці, де відкрилася книга, — а це за особливим провидінням, — знаходили знак і т. д., і відповідно до цього вирішували, як вчинити на ділі, і тлумачили, що оскільки книга відкрилася на такому-то вірші, це знак із Небес, що воля Всевишнього — щоб вчинили саме так.

І в примітці там само (98):

І слід зауважити, що з огляду на велику обережність, якої слід дотримуватися щодо святих книг, — можливо, варто утримуватися від використання святих книг, і тим паче не для з'ясування буденних справ, а кидати жереб іншими способами; і слід зауважити, що жереб загалом походить від Небес.

Також у відповіді на приватне запитання про сватання Ребе написав[6]: «Є такі, у кого заведено відкривати Хумаш або Тегілім, і за першим віршем, що їм трапився, вони згідно із законом дізнаються, що робити».

У докладному святому листі, який Ребе надіслав євреєві, що написав, що відкрив ТАНАХ і його увагу привернули два вірші, Ребе пояснив цей звичай і те, що він правильний. Ось його святі слова:

«У своєму листі ти питаєш, яке значення для тебе можуть мати два вірші в книзі Мішлей (8:6-7), які привернули твою увагу, коли ти відкрив ТАНАХ „навмання“. Ти, звісно, маєш рацію у своєму припущенні, що в цьому уривку є особливе послання для тебе. Насправді, як ти, безперечно, знаєш, „Тора“ взагалі означає „настанова“, і її дано як таку не лише нашому народові загалом, а й кожному євреєві зокрема. Це одна з причин того, що під час Дарування Тори Б-г почав із того, що Сам говорив у другій особі однини — „Я — Б-г, твій Всесильний“; і, як розповідають нам мудреці, душі всіх синів Ізраїлю, включно з душами всіх майбутніх поколінь, були присутні під час Дарування Тори. Безперечно, якщо подумати про те, що згадані вірші постали перед тобою в такий значущий спосіб і в сприятливий час, як ти описуєш у своєму листі, — ясно, що це вказує на ясне послання, оскільки все відбувається за особливим провидінням. Ба більше, Бааль-Шем-Тов нагадує нам, що все, що єврей бачить або чує, містить послання для нього в служінні Б-гові»[7].

У продовженні листа Ребе докладно роз'яснює, яка відповідь і настанова приховані у віршах, що відкрилися очам того, хто питав, під час відкривання книги, і як йому застосувати цю настанову у своєму житті та служінні.

До цього слід додати слова Ребе[8] про те, що щоразу, коли єврей читає лист Ребе, він стає «кар'яна де-ігарта» (тим, хто зачитує, проголошує лист), і на нього покладено місію виконати написане в ньому.

Ставлення до звичаю

Прихильники

Рав Йосеф-Іцхак Вільшанський пише з євреями листи до Ребе на Лаг ба-Омер у Мероні

Переважна більшість хасидів Хабаду всіх напрямів має звичай писати Ребе через «Ігрот кодеш». Багато машпіїм заохочують своїх слухачів регулярно писати Ребе й настановляють їх щодо частоти листів і правильного ставлення до відповідей, які Ребе дає через «Ігрот кодеш». Секретар рав Шалом-Мендл Сімпсон, якому Ребе доручив управління архівом листів, а також їх передавання до друку в серії «Ігрот кодеш», підтримував цей звичай і казав, що заднім числом бачить у ньому причину того, що Ребе квапив його з виданням і друком листів якомога швидше[9].

Крім того, багато євреїв, які не є хасидами Хабаду, пишуть Ребе — регулярно чи час від часу — через «Ігрот кодеш». На різних великих щорічних заходах, як-от гілула Рашбі в Мероні та гілула Баби Салі в Нетівоті, тмімім і аврехи, здебільшого з єшиви гдола Цфата, встановлюють намети для листів до Ребе. Низка рабинів поза хасидизмом Хабаду заохочували писати листи в такий спосіб[10]

Публікується безліч історій про чудеса, які, як вірять, сталися завдяки листу до Ребе та виконанню вказівок, даних Ребе в листі. Такі історії публікувалися в листку «Сіхат га-Геула», тижневику «Бейт Мошіах» і «Га-Геула», а звідти збиралися в спеціальні книжки, присвячені цьому, — наприклад, серія книжок «Ніфлаот ахшав» і книжка «Рое нееман».

Противники

Водночас є хасиди, які критикують цей звичай і стверджують, що це відхилення від усталеного хабадського шляху і що немає потреби вказувати Ребе методи, як давати хасидам відповіді на їхні біди й сумніви[потрібне джерело]. На підкріплення цього твердження цитують лист Ребе з періоду після відходу Ребе Раяца, у якому Ребе вказує надіслати запитання на святу могилу Ребе Раяца, і Ребе знайде спосіб відповісти:

А щодо його запитання: адже тепер неможливо запитати мого тестя, Ребе, нехай буду я спокутою за його ложе, коли є сумнів, як вчинити, — якщо він міцно стоятиме у своєму зв'язку з ним, не зважаючи на спокуси лихого начала, і надішле запитання на святу могилу мого тестя, Ребе, нехай буду я спокутою за його ложе, — вет дер Ребе гефінен а вег ві ем цу ентферн [= Ребе знайде спосіб, як йому відповісти]

— «Ігрот кодеш», том 3, лист 579

Загальне застереження щодо цієї теми, яке приймає й більшість тих, хто дотримується цього звичаю, полягає в тому, що, згідно з вказівками Ребе, такі запитання слід спрямовувати (також) двом рабинам, двом лікарям або двом порадникам, залежно від потреби[11], а лист через «Ігрот кодеш» має бути паралельно й на додаток до цих дій[12].

Див. також

Додаткова література

  • Рінат-Ноа бат Аліза, ‏Ви побачите! Ще будуть чудеса, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 636, сторінки 42-47 (5768) קישור לשבועון בית משיח

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ Рав Глуховський має звичай щодня перед сном читати 5 листів Ребе в «Ігрот кодеш».
  2. ^ «Бейт Мошіах», випуск 274, сторінка 48.
  3. ^ Розповідає, що чув від рава Йосефа Ліпшица з Корюківки, який чув від Ребе Рашаба.
  4. ^ «Ле-шема озен».
  5. ^ Респонси «Хаїм шаал» (Хіди), ч. 2, розд. 38, 41. І в інших місцях (зазначено в «Шаарей єшива», ч. 4 (Цфат, 5761), с. 617 і далі).
  6. ^ «Гейхал Менахем», ч. 2, с. 217.
  7. ^ Вільний переклад листа від 24 нісана 5738 (1 травня 1978), надрукованого в книжці «Море ле-дор навох», ч. 3, сторінка 249
  8. ^ Сіха Ребе, Шабат тижневої глави «Пінхас» 5748.
  9. ^ Згідно з його словами за кількох нагод, зокрема на центральному фарбрейнгені 11 нісана 5755 (11 квітня 1995) в «770», «Бейт Мошіах», — наведено в програмі «Ве-абіта ніфлаот — адар I 5782 (лютий–березень 2022)» (хвилина 22:30)
  10. ^ Див. у зовнішніх посиланнях.
  11. ^ Сіха 15 швата 5748 (3 лютого 1988). І в сіхі 2 адара 5748 (20 лютого 1988) — щоб питали трьох хасидських рабинів («хсідіше рабоним»).
  12. ^ Рав Йосеф-Єшая Браун: коли пишуть Ребе, а коли звертаються до друзів, які розуміють?. Рав Іцхак Аксельрод: лист через «Ігрот кодеш» — на додаток до шляхів, установлених Ребе.

Повідомити про помилку на цій сторінці