Перейти до вмісту

Іцхак Гутнер

Матеріал з Хабадпедії
Іцхак Гутнер
Голова єшиви «Хаїм Берлін»
Основна інформація
Відомий якРав Гутнер
Дата народженняАдар 5666
Місце народженняВаршава
Дата смерті20 кислева 5741 (28 листопада 1980)
Місце похованняділянка Пророків на кладовищі на Оливковій горі в Єрусалимі
КраїнаСША[В]
Місце проживанняБруклін, Єрусалим
Місце діяльностіНью-Йорк
НалежністьЛитва
Рід діяльностірабин[В]
Освітаєшива «Слободка» (Ковно), єшива в Хевроні, Берлінський університет
Посадаголова єшиви «Рабейну Хаїм Берлін» у Брукліні, президент «Махон Єрушалаїм»
УчителіРабі Хаїм із Бриська
УчніРабі Нахум Парцович

Рав Іцхак Гутнер (адар 5666 (лютий–березень 1906) — 20 кислева 5741 (28 листопада 1980)), відомий також за прізвиськом «Пахад Іцхак», був головою єшиви «Рабейну Хаїм Берлін» у Брукліні й одним із найважливіших ортодоксальних лідерів єврейства Сполучених Штатів у двадцятому столітті. Вважався одним із найвпливовіших лідерів останніх десятиліть у світі вивчення Тори і харедімного світогляду.

Біографія

Народився в місті Варшаві в Польщі і в юності навчався в єшиві «Слободка» в місті Ковно в Литві. Уже там його визнали «ілуєм», і 5685 року (1924/1925) його було послано зміцнити єшиву, засновану в Ерец-Ісраель, у місті Хевроні. Там він уперше познайомився з головним рабином Ерец-Ісраель того часу, равом Аврагамом-Іцхаком га-Когеном Куком, який мав великий вплив на його ідейний і духовний шлях (у листі з проханням про гаскаму рава Кука на свою книгу «Торат га-назір» він звернувся до нього такими словами: «Його високошановність Адмор, великий гаон, вінець Ізраїлю і святий його, наш пан р. Аврагам-Іцхак га-Коген Кук, шліта»). Узимку 5689 року (1928/1929) (за кілька місяців до різанини в Хевроні) він повернувся до Варшави і на короткий час перейшов вивчати філософію в Берлінському університеті. 5692 року (1931/1932) написав свою книгу «Торат га-назір», новели до трактату «Назір». На цю книгу він отримав гаскаму рабинів Литви, рава Хаїма-Озера Гродзенського з Вільни і рава Аврагама-Дова Кахана-Шапіро з Ковно, і гаскаму рава Кука, з Ерец-Ісраель. В останніх виданнях гасками не надруковані.

5695 року (1934/1935), після ще одного року, проведеного в Ерец-Ісраель, рав Гутнер переїхав жити до Брукліна в Нью-Йорку і 5699 року (1938/1939) був призначений головою єшиви «Рабейну Хаїм Берлін», найстарішої єшиви в Брукліні. Під його харизматичним керівництвом єшива розквітла й виросла і здобула популярність у світі Тори в Сполучених Штатах — як єшива, що анітрохи не поступається своїм аналогам у Східній Європі. Він поєднав у єшиві хасидські та литовські мотиви, що особливо виявлялося в Шабати і свята, коли він зазвичай поєднував талмудичну і філософську драшу з хасидським тишем і співом.

5700 року (1939/1940) заснував ще одну єшиву для молодих випускників старших шкіл, до якої приєдналися сотні учнів. Рав Гутнер підтримував поєднання святих предметів зі світськими і включення учнів у загальний світ праці і навіть намагався в цьому дусі заснувати коледж, що поєднує навчання для отримання диплома з єшивськими заняттями. У цьому питанні він зіткнувся з протидією рабинів, таких як голова єшиви Лейквуда Агарон Котлер, які виступали проти будь-якого включення світського змісту в єшивах.

Рав Гутнер забороняв своїм учням ходити слухати драші рабі Йосефа-Дова Соловейчика — хоча його брат, рав Агарон Соловейчик, викладав у його єшиві.

Наприкінці 60-х років (між 5725 і 5730) почав планувати створення єшиви в Ізраїлі, і тому часто бував у Країні. 5730 року (1969/1970), дорогою до Країни, літак, яким він летів із дружиною, донькою і зятем, був захоплений терористами з організації «Чорний вересень», і його проти волі посадили в Йорданії, аж до його звільнення. 5739 року (1978/1979) переїхав жити до Єрусалима, коли в кварталі Гар-Ноф у цьому місті було засновано єшиву, побудовану на його вченні, під назвою «Єшиват Пахад Іцхак», а також колель аврехім під назвою «Ор Еліягу». Перебуваючи в Ерец-Ісраель, був також президентом «Махон Єрушалаїм» і одним із редакторів «Оцар мефаршей га-Талмуд». У хешвані 5741 року (1980/1981) його частково паралізувало, і так було до його відходу з життя в ніч на п'ятницю 20 кислева того ж року; він був похований на ділянці Пророків на кладовищі на Оливковій горі в Єрусалимі.

Зв'язок із хасидизмом Хабад

Лист рава Гутнера Ребе
Один із серії листів, які рав Гутнер написав Ребе із запитанням щодо наміру під час накладання тфілін, яке здійснюється в рамках мівцо «Тфілін», і на ньому основні положення відповіді Ребе, написані його рукою

У листі, який він надіслав Ребе 5737 року (1976/1977) на подяку за одну з книг Ребе Цемах Цедека, надіслану йому, він писав:

Дозволю собі додати зауваження до цього мого листа. Я відчуваю, що поняття 'інтерес' ніяк не відповідає моєму зв'язку з Хабадом. Поняття 'інтерес' — це сильне применшення мого зв'язку з Хабадом. Значна частина мого душевного світу насаджена біля джерел Хабаду, і якби хтось позбавив мене цього живлення, таке спустошення спричинило б зміну в усій повноті моєї істоти

Рав Гутнер підтримував постійний зв'язок із Ребе Раяцем за допомогою листів і візитів під час його перебування в Сполучених Штатах. Зв'язок розширився, коли він попросив Ребе Раяца знайти йому знавця Тори, який вивчав би з ним учення хасидуту. Після кількох спроб не знайшлося нікого іншого, крім зятя Ребе Раяца, а це Ребе [1].

З Ребе

У період перебування рава в Берліні він регулярно вивчав із Ребе уроки хасидуту щоночі на п'ятницю[2].

Рав Гутнер вивчав хасидут із Ребе також у Сполучених Штатах. У ніч Шабату 10 швата 5710 (28 січня 1950), коли вони займалися разом, Ребе розповів раву Гутнеру, що один із синів Цемах Цедека відмовлявся прийняти на себе тягар проводу і верховенства, поки його хасиди не змусили його зробити це. Наступного ранку помер Ребе Раяц, і почався період, коли хасиди впрошували Ребе прийняти на себе провід, а Ребе протягом року відмовлявся від цього. Рав Гутнер розповідав про цей вислів Ребе і бачив у ньому натяк на період, який незабаром мав настати[3].

Зв'язок між ним і Ребе тривав і після прийняття проводу, і він був його соратником у громадській боротьбі з питань юдаїзму, таких як питання «Хто є євреєм» і плавання ізраїльських суден у Шабат.

Після відходу з життя матері Ребе ребецн Хани 6 тішрея 5725 (12 вересня 1964) рав Гутнер прийшов утішити Ребе.[4]

Його листи Ребе

Великою була листовна переписка рава Гутнера з Ребе — з десятків листів, і він звертався до Ребе із запитаннями з галахи, кабали і хасидуту.

Рабі Іцхак надіслав Ребе чотири листи з приводу мівцо «Тфілін», до якого закликав Ребе. Рабі Іцхак стверджував у своєму листі, що оскільки в галасі постановлено, що заповіді потребують наміру, і особливо в заповіді тфілін, причина якої написана в Торі і в якій усі згодні, що намір у ній обов'язковий, — як у заповідях цицит і суки, то який сенс у накладанні тфілін євреям, які не мають уявлення, що написано в цих уривках.

Ребе відповів рабі Іцхаку в трьох листах, що досить загального знання, що це заповідь, і немає потреби в подробицях, адже інакше й наші євреї не знають у подробицях написаного в уривках тфілін, і мимоволі треба сказати, що оскільки він знає, що це тфілін, і виконує заповідь тфілін, цього досить. Ребе навів багато прикладів із галахи того, що на це не поширюється закон 'мітасек'. У пізні роки рав Гутнер надіслав листа, в якому спростовує публікації, ніби він висловлювався проти Любавичів. У своєму листі він називає поширювачів чутки різкими словами і просить Ребе не звертати уваги на ці чутки розпалювачів розбрату[5]. Його величезний пієтет перед Ребе помітний у кожному з його листів.

Ребе піклується про його добробут

Рав Гутнер багато займався вченням Магараля з Праги.

Як згадувалося, 5730 року (1969/1970) рав Гутнер летів із дружиною-ребецн, донькою і зятем із візитом до Святої Землі літаком «Ейр Франс», і тоді літак був захоплений терористами з організації 'Чорний вересень'. Літак проти волі посадили в Йорданії, і смертельна небезпека нависла над равом Гутнером і його родиною разом з іншими єврейськими полоненими.

Незабаром після цієї події, на фарбрейнгені в Шабат тижневої глави Кі таво, Хай елула — день народження Бааль га-Танії і день відходу з життя Магараля, — Ребе виголосив промову в 770 і, згадавши той факт, що «Бааль га-Танія» був нащадком Магараля (по прямій чоловічій лінії), а також ідейний зв'язок між книгою «Танія» і вченням Магараля, торкнувся становища рава Гутнера і сказав так (скорочено і в перекладі): оскільки сьогодні день відходу Магараля з Праги (Ребе зазначив, що на його надгробку вказано, що день його відходу з життя — 18 елула), а в цей день «підноситься вся його праця», і адже «ці дні згадуються і здійснюються» — тобто згори знову приводяться в дію ті самі речі, тому велика заслуга Магараля, щоб допомогти всім тим, хто «кипить» («кохн зіх») у вченні Магараля (і мова, звісно, про рава Гутнера), — «щоб було так, як було в Магараля: якщо потрібне було диво — відбувалося диво, коли потрібне було явне диво — було явне диво, коли потрібне було диво понад природний порядок — було диво понад природний порядок». На цьому закінчуються слова Ребе на фарбрейнгені Шабату Кі таво, 18 елула 5730 (19 вересня 1970). І справді, так і було: явними чудесами рав Гутнер удостоївся вийти з тісноти на простір і з мороку до великого світла.

Додаткова література

Зовнішні посилання

Примітки

  1. ^ «Йемей берешит», с. 83, примітка 40, зі слів рава Шнеура-Залмана Гурарі. Див. також «Йемей мелех», частина 2, с. 610, і в примітці 128* там.
  2. ^ Так він розповів раву Нохуму Зевіну, а також розповів йому, що в Ребе в той період випали зуби через численні пости, яких він дотримувався в той період.
  3. ^ «Сіхот кодеш» до прийняття проводу з «Йемей берешит». «Йемей берешит», с. 83, зі слів рава Шнеура-Залмана Гурарі. Див. також там, с. 293, що розповів Ребе 22 хешвана 5711 (2 листопада 1950) про візит до нього рава Гутнера.
  4. ^ «Сіхот кодеш» 5725, частина 1, с. 7 (549)
  5. ^ Див.: «Мі-бейт га-гназім», https://chabadlibrary.org/books/arum/mbhg/2/28.htm.
Іцхак Гутнер згадується ще в 14 статтях Хабадпедії. Усі згадки

Код особи: № 5328319300

Повідомити про помилку на цій сторінці