Іцхак Гутнер
| Іцхак Гутнер | |
|---|---|
Голова єшиви «Хаїм Берлін» | |
| Основна інформація | |
| Відомий як | Рав Гутнер |
| Дата народження | Адар 5666 |
| Місце народження | Варшава |
| Дата смерті | 20 кислева 5741 (28 листопада 1980) |
| Місце поховання | ділянка Пророків на кладовищі на Оливковій горі в Єрусалимі |
| Країна | США[В] |
| Місце проживання | Бруклін, Єрусалим |
| Місце діяльності | Нью-Йорк |
| Належність | Литва |
| Рід діяльності | рабин[В] |
| Освіта | єшива «Слободка» (Ковно), єшива в Хевроні, Берлінський університет |
| Посада | голова єшиви «Рабейну Хаїм Берлін» у Брукліні, президент «Махон Єрушалаїм» |
| Учителі | Рабі Хаїм із Бриська |
| Учні | Рабі Нахум Парцович |
Рав Іцхак Гутнер (адар 5666 (лютий–березень 1906) — 20 кислева 5741 (28 листопада 1980)), відомий також за прізвиськом «Пахад Іцхак», був головою єшиви «Рабейну Хаїм Берлін» у Брукліні й одним із найважливіших ортодоксальних лідерів єврейства Сполучених Штатів у двадцятому столітті. Вважався одним із найвпливовіших лідерів останніх десятиліть у світі вивчення Тори і харедімного світогляду.
Біографія
Народився в місті Варшаві в Польщі і в юності навчався в єшиві «Слободка» в місті Ковно в Литві. Уже там його визнали «ілуєм», і 5685 року (1924/1925) його було послано зміцнити єшиву, засновану в Ерец-Ісраель, у місті Хевроні. Там він уперше познайомився з головним рабином Ерец-Ісраель того часу, равом Аврагамом-Іцхаком га-Когеном Куком, який мав великий вплив на його ідейний і духовний шлях (у листі з проханням про гаскаму рава Кука на свою книгу «Торат га-назір» він звернувся до нього такими словами: «Його високошановність Адмор, великий гаон, вінець Ізраїлю і святий його, наш пан р. Аврагам-Іцхак га-Коген Кук, шліта»). Узимку 5689 року (1928/1929) (за кілька місяців до різанини в Хевроні) він повернувся до Варшави і на короткий час перейшов вивчати філософію в Берлінському університеті. 5692 року (1931/1932) написав свою книгу «Торат га-назір», новели до трактату «Назір». На цю книгу він отримав гаскаму рабинів Литви, рава Хаїма-Озера Гродзенського з Вільни і рава Аврагама-Дова Кахана-Шапіро з Ковно, і гаскаму рава Кука, з Ерец-Ісраель. В останніх виданнях гасками не надруковані.
5695 року (1934/1935), після ще одного року, проведеного в Ерец-Ісраель, рав Гутнер переїхав жити до Брукліна в Нью-Йорку і 5699 року (1938/1939) був призначений головою єшиви «Рабейну Хаїм Берлін», найстарішої єшиви в Брукліні. Під його харизматичним керівництвом єшива розквітла й виросла і здобула популярність у світі Тори в Сполучених Штатах — як єшива, що анітрохи не поступається своїм аналогам у Східній Європі. Він поєднав у єшиві хасидські та литовські мотиви, що особливо виявлялося в Шабати і свята, коли він зазвичай поєднував талмудичну і філософську драшу з хасидським тишем і співом.
5700 року (1939/1940) заснував ще одну єшиву для молодих випускників старших шкіл, до якої приєдналися сотні учнів. Рав Гутнер підтримував поєднання святих предметів зі світськими і включення учнів у загальний світ праці і навіть намагався в цьому дусі заснувати коледж, що поєднує навчання для отримання диплома з єшивськими заняттями. У цьому питанні він зіткнувся з протидією рабинів, таких як голова єшиви Лейквуда Агарон Котлер, які виступали проти будь-якого включення світського змісту в єшивах.
Рав Гутнер забороняв своїм учням ходити слухати драші рабі Йосефа-Дова Соловейчика — хоча його брат, рав Агарон Соловейчик, викладав у його єшиві.
Наприкінці 60-х років (між 5725 і 5730) почав планувати створення єшиви в Ізраїлі, і тому часто бував у Країні. 5730 року (1969/1970), дорогою до Країни, літак, яким він летів із дружиною, донькою і зятем, був захоплений терористами з організації «Чорний вересень», і його проти волі посадили в Йорданії, аж до його звільнення. 5739 року (1978/1979) переїхав жити до Єрусалима, коли в кварталі Гар-Ноф у цьому місті було засновано єшиву, побудовану на його вченні, під назвою «Єшиват Пахад Іцхак», а також колель аврехім під назвою «Ор Еліягу». Перебуваючи в Ерец-Ісраель, був також президентом «Махон Єрушалаїм» і одним із редакторів «Оцар мефаршей га-Талмуд». У хешвані 5741 року (1980/1981) його частково паралізувало, і так було до його відходу з життя в ніч на п'ятницю 20 кислева того ж року; він був похований на ділянці Пророків на кладовищі на Оливковій горі в Єрусалимі.
Зв'язок із хасидизмом Хабад


У листі, який він надіслав Ребе 5737 року (1976/1977) на подяку за одну з книг Ребе Цемах Цедека, надіслану йому, він писав:
Дозволю собі додати зауваження до цього мого листа. Я відчуваю, що поняття 'інтерес' ніяк не відповідає моєму зв'язку з Хабадом. Поняття 'інтерес' — це сильне применшення мого зв'язку з Хабадом. Значна частина мого душевного світу насаджена біля джерел Хабаду, і якби хтось позбавив мене цього живлення, таке спустошення спричинило б зміну в усій повноті моєї істоти
Рав Гутнер підтримував постійний зв'язок із Ребе Раяцем за допомогою листів і візитів під час його перебування в Сполучених Штатах. Зв'язок розширився, коли він попросив Ребе Раяца знайти йому знавця Тори, який вивчав би з ним учення хасидуту. Після кількох спроб не знайшлося нікого іншого, крім зятя Ребе Раяца, а це Ребе [1].
З Ребе
У період перебування рава в Берліні він регулярно вивчав із Ребе уроки хасидуту щоночі на п'ятницю[2].
Рав Гутнер вивчав хасидут із Ребе також у Сполучених Штатах. У ніч Шабату 10 швата 5710 (28 січня 1950), коли вони займалися разом, Ребе розповів раву Гутнеру, що один із синів Цемах Цедека відмовлявся прийняти на себе тягар проводу і верховенства, поки його хасиди не змусили його зробити це. Наступного ранку помер Ребе Раяц, і почався період, коли хасиди впрошували Ребе прийняти на себе провід, а Ребе протягом року відмовлявся від цього. Рав Гутнер розповідав про цей вислів Ребе і бачив у ньому натяк на період, який незабаром мав настати[3].
Зв'язок між ним і Ребе тривав і після прийняття проводу, і він був його соратником у громадській боротьбі з питань юдаїзму, таких як питання «Хто є євреєм» і плавання ізраїльських суден у Шабат.
Після відходу з життя матері Ребе ребецн Хани 6 тішрея 5725 (12 вересня 1964) рав Гутнер прийшов утішити Ребе.[4]
Його листи Ребе
Великою була листовна переписка рава Гутнера з Ребе — з десятків листів, і він звертався до Ребе із запитаннями з галахи, кабали і хасидуту.
Рабі Іцхак надіслав Ребе чотири листи з приводу мівцо «Тфілін», до якого закликав Ребе. Рабі Іцхак стверджував у своєму листі, що оскільки в галасі постановлено, що заповіді потребують наміру, і особливо в заповіді тфілін, причина якої написана в Торі і в якій усі згодні, що намір у ній обов'язковий, — як у заповідях цицит і суки, то який сенс у накладанні тфілін євреям, які не мають уявлення, що написано в цих уривках.
Ребе відповів рабі Іцхаку в трьох листах, що досить загального знання, що це заповідь, і немає потреби в подробицях, адже інакше й наші євреї не знають у подробицях написаного в уривках тфілін, і мимоволі треба сказати, що оскільки він знає, що це тфілін, і виконує заповідь тфілін, цього досить. Ребе навів багато прикладів із галахи того, що на це не поширюється закон 'мітасек'. У пізні роки рав Гутнер надіслав листа, в якому спростовує публікації, ніби він висловлювався проти Любавичів. У своєму листі він називає поширювачів чутки різкими словами і просить Ребе не звертати уваги на ці чутки розпалювачів розбрату[5]. Його величезний пієтет перед Ребе помітний у кожному з його листів.
Ребе піклується про його добробут
Рав Гутнер багато займався вченням Магараля з Праги.
Як згадувалося, 5730 року (1969/1970) рав Гутнер летів із дружиною-ребецн, донькою і зятем із візитом до Святої Землі літаком «Ейр Франс», і тоді літак був захоплений терористами з організації 'Чорний вересень'. Літак проти волі посадили в Йорданії, і смертельна небезпека нависла над равом Гутнером і його родиною разом з іншими єврейськими полоненими.
Незабаром після цієї події, на фарбрейнгені в Шабат тижневої глави Кі таво, Хай елула — день народження Бааль га-Танії і день відходу з життя Магараля, — Ребе виголосив промову в 770 і, згадавши той факт, що «Бааль га-Танія» був нащадком Магараля (по прямій чоловічій лінії), а також ідейний зв'язок між книгою «Танія» і вченням Магараля, торкнувся становища рава Гутнера і сказав так (скорочено і в перекладі): оскільки сьогодні день відходу Магараля з Праги (Ребе зазначив, що на його надгробку вказано, що день його відходу з життя — 18 елула), а в цей день «підноситься вся його праця», і адже «ці дні згадуються і здійснюються» — тобто згори знову приводяться в дію ті самі речі, тому велика заслуга Магараля, щоб допомогти всім тим, хто «кипить» («кохн зіх») у вченні Магараля (і мова, звісно, про рава Гутнера), — «щоб було так, як було в Магараля: якщо потрібне було диво — відбувалося диво, коли потрібне було явне диво — було явне диво, коли потрібне було диво понад природний порядок — було диво понад природний порядок». На цьому закінчуються слова Ребе на фарбрейнгені Шабату Кі таво, 18 елула 5730 (19 вересня 1970). І справді, так і було: явними чудесами рав Гутнер удостоївся вийти з тісноти на простір і з мороку до великого світла.
Додаткова література
- Книга «Шемен сасон ме-хаверейха» — за редакцією рава Шалома-Дов-Бера Вольпо. Частина 1, стаття «Рав Іцхак Гутнер».
- Тижневик «Бейт Мошіах», випуск номер 153.
- Тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1875, сторінка 63 і далі.
- Листування між Ребе і равом Гутнером з приводу мівцо «Тфілін»
- Менахем Бронфман, «Каббалісти і Ребе», тижневик «Кфар-Хабад», випуск 1926, сторінка 123
- Інститут «Бе-оалей цадікім», книга «Бе-сод сіах», с. 122–126.
Зовнішні посилання
- Небесна мережа зв'язків між Ребе і литовським гаоном равом Іцхаком Гутнером, на сайті «Хабад Лайв»

- Історія з викраденням рабі Іцхака і сіха Ребе

- Розкриття правди про ставлення рава Гутнера до Хабаду
- Тшура про листування Ребе з равом Гутнером щодо мівцо «Тфілін»

- Викрадення літака і небесне диво Ребе — за лаштунками порятунку литовського гаона

Примітки
- ^ «Йемей берешит», с. 83, примітка 40, зі слів рава Шнеура-Залмана Гурарі. Див. також «Йемей мелех», частина 2, с. 610, і в примітці 128* там.
- ^ Так він розповів раву Нохуму Зевіну, а також розповів йому, що в Ребе в той період випали зуби через численні пости, яких він дотримувався в той період.
- ^ «Сіхот кодеш» до прийняття проводу з «Йемей берешит». «Йемей берешит», с. 83, зі слів рава Шнеура-Залмана Гурарі. Див. також там, с. 293, що розповів Ребе 22 хешвана 5711 (2 листопада 1950) про візит до нього рава Гутнера.
- ^ «Сіхот кодеш» 5725, частина 1, с. 7 (549)
- ^ Див.: «Мі-бейт га-гназім», https://chabadlibrary.org/books/arum/mbhg/2/28.htm.
Код особи: № 5328319300