Еліезер-Зуша Португал
| Рабі Еліезер-Зуша Португал | |
|---|---|
Засновник скуленського хасидизму | |
| Основна інформація | |
| Відомий як | Адмор зі Скулен |
| Дата народження | 1 хешвана 5658 (27 жовтня 1897) |
| Місце народження | Скулени |
| Дата смерті | 29 ава 5742 (18 серпня 1982) |
| Місце смерті | Нью-Йорк |
| Місце поховання | Монсі |
| Країна | Російська імперія, Російська республіка, Королівство Румунія, СРСР, Румунія, США[В] |
| Місце проживання | Скулени, Чернівці, Краун-Гайтс |
| Належність | Скуленський хасидизм |
| Рід діяльності | рабин[В] |
| Посада | рабин Скулен, рабин Чернівців і президент «Агудат Ісраель», перший адмор зі Скулен, засновник установ «Хесед ле-Аврагам» |
| Інші посади | Засновник установ «Хесед ле-Аврагам» у Землі Ізраїлю і у світі |
| Праці | «Кунтрес га-Шабат», «Ноам Еліезер» і «Кдушат Еліезер» |
| Сім'я | |
| Батько | Ісраель-Аврагам Португал |
| Діти | Ісраель-Аврагам Португал, та інші, Ісраель-Аврагам Португал |
| Родовід | |
רבי אליעזר זוסיא פורטוגל (פרטיגול[1]; א' בחשוון תרנ"ח – כ"ט במנחם אב תשמ"ב) היה האדמו"ר הראשון לבית סקולען, ידיד ומעריץ של הרבי. הקים את מוסדות "חסד לאברהם" עבור פליטי מלחמת העולם השנייה. רוב ימיו התגורר בשכונת קראון הייטס.
Біографія

Рав Еліезер-Зуша Португал народився 1 хешвана 5658 року (27 жовтня 1897) у Скуленах у р. Ісраеля-Аврагама Португала (який був учнем рабі Єшаї Шора і рабином у низці громад. Наприкінці життя був рабином громади Скулени в Бессарабії). Його мати була дочкою р. Хаїма, голови рабинського суду в Слепковиці в області Поділля (з нащадків Раші, і ходили чутки, що йому притаманний руах га-кодеш), і була великою праведницею і прищепила синові любов до Тори і трепет перед Небесами. Уже замолоду він вивчав Тору багато годин на добу. У день 18 іяра (Лаг ба-Омер) 5675 року (1914/1915), коли йому було близько сімнадцяти років, помер його батько, і його коронували замінити батька на посаді рабина.
Коли його було призначено рабином, рав Португал уже був обізнаний у Шасі і в «Шулхан арух» і отримав сміху від великих рабинів свого часу[2]. У 5678 році (1917/1918) р. Бецалель-Зеев Шафран з Бакеу писав про нього: «Аврех, рав, видатний у Торі, і його скарб — чистий трепет, скромний і смиренний, і люди прихильні до нього, скромно входить і скромно виходить і постійно вивчає Тору, його навчання впорядковане, усіх таких висвячуйте нам, що ходить у непорочності, висвячений висвяченням мудреців, наш учитель рав Еліезер-Зуша, хай світить його свіча». У період свого служіння рабином у Скуленах він виступав з промовами і надихав свою громаду на вивчення Тори і трепет перед Всевишнім. Щоб полегшити членам своєї громади орієнтуватися в законах Шабату, написав кунтрес, що узагальнює закони Шабату на івриті і на їдиші. Заснував також талмуд-тору для дітей міста, дбав про кашрут їжі в крамницях свого міста і боровся проти єретичних поглядів, що почали поширюватися в той час. У 5695 році (1934/1935), після двадцяти років рабинства в Скуленах, адмор із Садгори рабі Мордехай-Шалом-Йосеф порадив йому переїхати до міста Чернівці в Україні, де його було короновано рабином міста і президентом «Агудат Ісраель».
Під час Другої світової війни зазнав багато страждань і кілька разів був урятований від смерті. Після війни діяв із самопожертвою заради порятунку євреїв і особливо дітей-сиріт. Його дім перетворився на центр порятунку для самотніх дітей, частину з яких навіть було записано в офіційних документах як його біологічних дітей. Коли становище в Чернівцях погіршилося і виникла небезпека переслідувань з боку більшовиків, він таємно переправив сиріт до міста Бухарест у Румунії і подбав, щоб там облаштували всі їхні потреби в матеріальному і в духовному. Рава Португала також переслідували комуністи в Румунії через його громадську діяльність, і вони заарештували і катували його. Коли його було звільнено, почав таємно діяти заради порятунку своїх прийомних дітей з Румунії, але внаслідок його повторного ув'язнення 1 нісана 5719 року (9 квітня 1959) разом з його сином р. Ісраелем-Аврагамом Португалом діяльність припинилася. Вони сиділи окремо п'ять місяців у в'язниці і в карцері і зазнали тяжких страждань. У п'ятницю, напередодні святого Шабату «Нахаму» 5719 року (1958/1959), їх було звільнено[3], але оскільки вони не хотіли порушити Шабат, їх залишили у в'язниці ще на кілька днів.
У передмові до його книги «Шем у-шеєріт Ісраель», яку його син видав з рукописів батька, він описує арешт: «І справді був лише крок між мною і смертю, бо не було природного шляху врятуватися від них, і шляхом справжнього дива ми врятувалися від смерті до життя». Через рік, у день 1 нісана 5720 року (29 березня 1960), йому вдалося виїхати з Румунії, і він поїхав до кварталу Краун-Гайтс у Брукліні в Нью-Йорку, де відкрив синагогу і продовжив свою діяльність заради порятунку євреїв Румунії.
У 5721 році (1960/1961) вперше поїхав з візитом до Святої Землі і відтоді часто відвідував її впродовж багатьох років. Під час одного зі своїх візитів рав Португал обійшов хабадські навчальні заклади в Кфар-Хабаді і в усій Землі Ізраїлю, пояснюючи, що робить це, щоб змогти доставити Ребе «нахат руах», коли повернеться до Нью-Йорка і доповість йому про діяльність. Заснував у Землі Ізраїлю установи «Хесед ле-Аврагам» для порятунку занедбаних дітей з родин репатріантів, головним чином з Румунії. Рав Бен-Ціон Гроссман, з членів правління і вихователів цієї установи, розповідає, що ця установа врятувала десятки аврехів, знавців Тори.
В останні п'ять років життя страждав на хворобу серця, і його син, р. Ісраель-Аврагам Португал, почав заміщати його як адмор зі Скулен.
Перед смертю написав у своєму заповіті, звертаючись до сиріт, яких виховував:
Пам'ятайте, що я був відданий вам від того дня, як дізнався вас. Не було люблячого ближчого за мене. Тілом, грошима, багатьма стражданнями, що пройшли наді мною, не про нас будь сказано. Майже щодня ввечері і вранці я стояв на сторожі, щоб простежити, чи ви вже поїли, попили, і таке інше. І також я наймав вам чудових меламедів і платив плату за навчання як належить, щоб навчати вас, просвітити ваші очі в Торі Всевишнього і наставити вас на шлях добрий і прямий.. Дуже прошу стерегтися від нехтування вивченням Тори і від пустих розмов. Адже з днів вашого дитинства ви росли в мене як сини, дуже прошу вас, зробіть же радість моїй душі, додайте ж у вивченні Тори з любов'ю і радістю.. Крім того що ви виконаєте заповідь вивчення Тори, крім цього додасться вам заповідь істинного милосердя, яке ви вчините з моєю душею.
— З його заповіту сиротам, що були під його опікою
29 менахем-ава, напередодні Рош ходеш елул 5742 року (серпень–вересень 1982) помер у віці вісімдесяти чотирьох років і спочиває в Монсі.
Зв'язки з Хабадом
Коли рава Португала було заарештовано в Румунії, хасид-шаліах рав Залман Абельський повідомив про це Ребе, і Ребе діяв заради його порятунку. Він послав рава Еліезера Сільвера до Вашингтона, щоб подбати про його звільнення[4]. Спочатку рав Сільвер відмовився, сказавши, що багато хто намагався і не досяг успіху[5], але фактично він відгукнувся на прохання Ребе і дивовижним чином зустрів чиновника, якого знав за місцем свого проживання. Той написав своєму начальству, щоб подбали про звільнення адмора зі Скулен, ув'язненого в Румунії. Посольство в Сполучених Штатах надіслало офіційного листа до Румунії, і це було якраз у той час, коли уряд Румунії просив направити нового румунського посла до Сполучених Штатів. Уряд Румунії побачив у проханні про звільнення умову затвердження нового посла і розпорядився звільнити адмора[6].
Виїхавши з Румунії, оселився в кварталі Краун-Гайтс поблизу Всесвітнього центру Хабаду — 770. Згодом купив будинок поруч зі своїм бейт-мідрашем, і Ребе благословив його на це[7].
Ребе також допомагав йому грошима на його особисті потреби і звелів йому не роздавати їх на цдаку, як у нього було заведено. Рав Португал часто відвідував 770 і навіть брав участь у фарбрейнгенах Ребе, стоячи на ногах. Був на єхідуті в Ребе в день 12 хешвана 5725 року (18 жовтня 1964) (єхідут, що тривав близько півтори години)[8]., 26 ава 5732 року (6 серпня 1972), 23 сівана і 20 швата в 5734 році (1973/1974)[9]. Під час єхідуту рав Португал стояв, попри прохання Ребе сісти, утримуючись від цього через пошану до Ребе[10]. Його єхідути з Ребе були особливо довгими, деякі з них навіть задокументовано в щоденниках бахурім, що навчалися в 770 у той період[11], а також на початку 5735 року (1974/1975).
Одного разу рав Португал сказав Ребе: «Ми обидва обманюємо світ, я з жупіце ( шовкова суботня капота ) і штраймлом (які надають йому вигляду цадика), а Любавицький Ребе з кнейчем (який виглядає як проста людина).» Рав Португал також постійно листувався з Ребе. Коли якийсь час від нього не надходило листа, Ребе написав йому: «Після найдовшої перерви»[7].
Рав Португал підтримував мівцоїм заповідей Ребе і підписав петицію рабинів на підтримку мівцо «Тфілін» і мівцо «Свічки святого Шабату». Коли Ребе підніс голос заради виправлення закону «Хто є євреєм», рав Португал написав: «Горе вухам, які так чують, що люди, які називають себе єврейськими лідерами, поставлять таке питання „Хто є євреєм“. Зруйнувати основи нашої святої віри. І горе очам, які так бачать, що ті, хто питає, вони ж і виносять рішення, що й необрізані, цілковиті неєвреї, можуть вважатися цілковитими євреями, здійснивши гіюр на церемонії не за законом. Кожен єврей зобов'язаний гірко кричати, протестувати і боротися, щоб не зруйнувати будівлю нашої святості і наш родовід, родовід наших святих праотців. Такої асиміляції ніколи не чувано.. Бути євреєм тільки на папері, а неєвреєм і необрізаним зсередини і ззовні, і це може підірвати всю фортецю».
У 5719 році (1958/1959) Ребе звернувся до головного шаліаха у Франції рава Біньяміна Городецького і попросив його допомогти раву Португалу зв'язками з організацією «Джойнт», щоб діяти заради звільнення євреїв з в'язниць у Румунії. Спільна діяльність рава Португала з равом Городецьким привела до звільнення понад двох тисяч євреїв з в'язниці[12]. У 5725 році (1964/1965) рав Португал прийшов утішити Ребе у зв'язку з відходом з життя його матері, пані Хани Шнеєрсон. Ребе запитав його, чи дозволено скорботному занурюватися перед молитвою Мінха напередодні Йом Кіпуру. Рав Португал зі своєї скромності промовчав і не відповів. У місяці іяр 5730 року (травень–червень 1970) рав Португал планував переїхати жити до Землі Ізраїлю поруч із Нахалат-Гар-Хабадом у Кір'ят-Малахі[13], але його план не здійснився.
У період, коли африканці почали селитися в кварталі Краун-Гайтс, думка Ребе була, що не можна залишати квартал і закидати синагоги. Рав Португал був одним з небагатьох хасидських адморів, які не виїхали[14]. Коли він сказав Ребе, що його хасиди тиснуть на нього, щоб він виїхав, Ребе сказав йому: «Вони мають приходити до тебе, а не ти до них». Навіть через багато років, коли в нього вже не було міньяну хасидів у кварталі, він не виїхав і приходив молитися до бейт-мідрашу в 770. Лише на старість, коли він уже був нездоровий і не було іншого вибору, він з болем у серці покинув квартал. Одного разу, коли він молився Шахаріт у міньяні Ребе, Ребе тихо звелів дати йому третій виклик до Тори (який зазвичай дають Ребе). Дізнавшись про це, він перестав молитися в міньяні Ребе і молився в побічних міньянах.
Влітку 5742 року (1981/1982) у світлі мівцо Ребе з написання Сувою Тори для дітей Ізраїлю рав Хананья-Йосеф Айзенбах організував серію візитів до адморів з метою записати членів їхніх родин, рабини Шмуель-Менахем-Мендл Бутман, Мордехай Ментлік і Давид Раскін відвідали резиденцію рава Португала, рав Португал звелів своїм габаям подати частування і сказав слово Тори на вірш «Наблизилися ті, що женуться за підступністю, від Тори Твоєї віддалилися», рав Португал відгукнувся на прохання членів хабадської делегації і звелів своїм габаям записати його онуків і правнуків до сувою Тори. Рав Бутман потім написав свої враження від візиту у звіті, переданому Ребе. На фарбрейнгені наступного Шабату Ребе повторив у своїх словах тлумачення рава Португала на вірш «Наблизилися ті, що женуться за підступністю, від Тори Твоєї віддалилися»[15].
Його книги
- «Кунтрес га-Шабат» — стислий виклад законів Шабату на лашон га-кодеш і на їдиші.
- «Ноам Еліезер». (Вийшло друком кілька томів на Тору і один том на Тегілім).
- «Кдушат Еліезер».
Додаткова література
- «Сіах сарфей кодеш», с. 257-259
- «Бе-сод сіах», с. 295-300
- Шалом-Дов-Бер Вольпо, «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 4, сторінки 67-75
- Менді Куртес, Скулени, ріг Любавич, тижневик «Кфар-Хабад», випуск додатка «Орхім» 2081, сторінка 20 (свято Сукот 5785 (17 жовтня 2024))

- Випуск «Бейт Мошіах» 724, с. 33
Зовнішні посилання
- Стенограма візиту адмора з утішенням скорботного до Ребе 5725 — HebrewBooks
- Адмор зі Скулен гостював у Хабаді Молдови

- Адмор зі Скулен і його зв'язки з Ребе, «Цеірей Хабад»
- Зв'язки Хабаду-Любавич з хасидським двором Скулен

- Його зв'язки з Ребе, стаття рава Шалома-Дова Вольпо, «Пнімійут» 73, Лаг ба-Омер 5765 (27 травня 2005)
| Попередній: - |
Адмори скуленського хасидизму 1 хешвана 5658 (27 жовтня 1897) — 29 ава 5742 (18 серпня 1982) |
Наступний: Адмор рабі Ісраель-Аврагам Португал |
Примітки
- ^ Названий так на честь держави Португалія, оскільки родоначальник родини був з її вигнанців, що осіли в Росії.
- ^ Серед тих, хто дав сміху: рабі Хаїм-Мордехай Ролер, голова рабинського суду Нямца, автор «Беер маїм хаїм». Рабі Єгуда-Лейб Цирельсон з Кишинева та інші.
- ^ Це було, коли р. Еліезер-Зуша промовляв «Году» в молитві Мінха переддня Шабату. Коли він дійшов до слів «Виведе їх із темряви і смертної тіні», відчинилися двері, і йому повідомили про його звільнення.
- ^ Див. докладно в книзі «Шемен сасон ме-хаверейха», частина 3, у статті про рава Хаїма Сільвера.
- ^ Організації: Союз рабинів, «Агудат Ісраель» та інші.
- ^ Наводиться в записах рава Хананьї-Йосефа Айзенбаха, «Лі-квод га-Тора» (Бней-Брак 5765), с. 321.
- ^ 1 2 «Ігрот кодеш», лист 7566 від 10 швата 5721 року (27 січня 1961) — т. 20, с. 139.
- ^ Наводиться в листку «Га-сіпур шелі» напередодні Шабату тижневої глави «Лех леха», 10 хешвана 5783 (4 листопада 2022), випуск № 386, після інтерв'ю рава Аксельрода в окремій рамці
- ^ На цьому єхідуті був присутній також один з його хасидів, який записав зміст бесіди: Адмор зі Скулен: Є так багато бід, приватних і загальних, і становище в нашій Святій Землі. Потрібні порятунки й розради. Ребе: А найбільша біда — це Шхінта бе-галута. Майже дві тисячі років Шхіна у вигнанні і народ Ізраїлю у вигнанні, доки?! Адмор зі Скулен: Адже Ребе — праведник покоління, а праведник постановляє, і Святий, благословенний Він, виконує. Ребе: Що я думаю і роблю, Святий, благословенний Він, знає. Можливо, ви постановите, що Мошіах має прийти! Адмор зі Скулен: Хай прийде Мошіах, і буде кінець усім бідам, приватним і загальним. Ребе: Біди мають припинитися негайно, навіть якщо нам судилося бути у вигнанні ще одну мить. Ми кажемо в молитві «Насити нас від блага Твого і звесели душу нашу спасінням Твоїм», у чому подвійність вислову? Але коли євреям недобре, коли є біди, вони просять, щоб прийшов Мошіах. Але це не справжня причина, з якої нам потрібен Мошіах. Нам потрібен Мошіах, тому що Шхінта бе-галута. І тому просять, щоб спочатку було «Насити нас від блага Твого», щоб у кожного єврея було справжнє благо з Його повної, відкритої, святої і щедрої руки, і тоді він проситиме Мошіаха не через свої біди, а через Шхінта бе-галута. І це те, що після того як буде «Насити нас від блага Твого», тоді, коли прийде Мошіах, буде «Звесели нас спасінням Твоїм», радість буде не через те, що ми позбулися наших бід (бо бід ми вже позбулися раніше), а спасінням Твоїм, через спасіння Святого, благословенний Він, так би мовити, що Його буде врятовано від стану Шхінта бе-галута. Але так чи інакше хай прийде Мошіах. Ми вже поступаємося в тому, що буде за мить до і що миттю після. Щоб у бід не було відмовки чекати, доки прийде Мошіах, і щоб у Мошіаха не було відмовки, так би мовити, чекати, доки позбудуться бід. Це може статися в одну мить і зовсім поруч, і головне, щоб було на одну мить раніше! Адмор зі Скулен: Євреї, навіть коли йшли до вогненної печі в Освенцимі, співали «אני מאמין בביאת המשיח», і вони ж, звісно, не думали про себе, про свої біди, вони ж уже були на шляху до світу, який увесь — благо, на ступені святих, героїв і чистих, у межах яких не може встояти жодне творіння, і коли співали з запалом віри «אני מאמין», були на справжньому ступені очікування і віри в Мошіаха, як сказав Ребе, не через свої біди, а щоб уже настав кінець вигнанню. Ребе: Так, і у вас, що удостоїлися врятувати стільки єврейських дітей з тих днів, головню, врятовану з вогню, є сила у вищих світах домогтися, щоб уже прийшов Мошіах. Адмор зі Скулен: Хто ми і що ми порівняно з Ребе. Ребе: Це скромність не на своєму місці, у всякому разі я зроблю те, що залежить від мене, а ви зробіть те, що залежить від вас. Адмор зі Скулен: Головне, щоб Мошіах прийшов незабаром, у наші дні, насправді, і як сказав Ребе, «на одну мить раніше». Ребе: Амен і амен.
- ^ Хасиди Хабаду мали звичай не сідати на єхідуті, попри пропозиції Ребе.
- ^ Зі щоденника бахура в 770 від 12 хешвана 5725 (18 жовтня 1964): «Я сиджу зараз у бейт-мідраші навпроти кімнати Святеє Святих, час 12:15 після півночі, і в Ребе сидить уже близько півтори години адмор зі Скулен.. У черзі після нього чекають, щоб увійти, багато людей»
- ^ У «Сефер га-зікарон» рава Городецького, у розділі 19, він докладно описує роботу з порятунку євреїв з Румунії. Ще про причетність Ребе до порятунку євреїв Румунії див. «Цадик ла-мелех», т. 6, с. 102-104.
- ^ Зі звіту р. Ефраїма Вольфа Ребе від 15 іяра 5730 (21 травня 1970).
- ^ Ставлення Ребе до цього можна побачити в його листі від 7 адара 5735 року (18 лютого 1975) правлінню «Колелю ле-гораа маасіт» у Краун-Гайтс, президентом якого був рав Португал.
- ^ Коли Ребе повторив на фарбрейнгені тлумачення адмора зі Скулен ● Перша публікація — на сайті
14 іяра 5779 (19 травня 2019)
Код особи: № 1627734900