Перейти до вмісту

Кара первістків

Матеріал з Хабадпедії

Кара первістків — десята з десяти єгипетських кар, і це вирішальна кара, через яку фараон побачив, що в нього немає вибору і він змушений звільнити народ Ізраїлю з Єгипту.

У Писанні

Моше попереджає фараона про майбутню кару: кару первістків, під час якої помруть усі єгипетські первістки, від найзнатніших до найпростіших людей, і навіть первістки худоби помруть. Після цього Всевишній дає синам Ізраїлю першу заповідь у Торі. І справді, рівно опівночі Всевишній пройшов по всій землі Єгипетській і вбив усіх первістків у кожному домі, починаючи з первістка фараона і до первістка рабині, і по всій землі був великий крик і величезний плач. Фараон біжить шукати Моше, кричачи, що він згоден на вихід синів Ізраїлю. (Слід пам'ятати, що сам фараон був первістком і боявся за своє життя).

Євреї попросили в своїх сусідів позичити всі їхні цінні речі, і ті дали навіть більше, ніж у них просили. Сини Ізраїлю вийшли з Єгипту поспіхом, коли хліб у дорогу ще не встиг піднятися і заквасити. Ніч седеру щороку ми святкуємо саме в цю ніч виходу з Єгипту.

Кара первістків: її суть — порятунок Ізраїлю

Згідно з тлумаченням Раші на вірш книги Шмот, розділ 12, вірш 12 – ”І пройду Я по землі Єгипетській цієї ночі“ – підкреслюється, що дія ураження під час кари первістків була здійснена ”одним проходом і в одну мить усі уражені“, тобто ураження було здійснено швидко і зосереджено, подібно до царя, що проходить з місця на місце, і всі уражені під час його проходу.

Ребе пояснює[1], що коли Моше Рабейну говорив із фараоном, йому було сказано: ”Так сказав Г-сподь: Я вийду посеред Єгипту“ – формулювання, зміст якого — особливий вихід задля порятунку синів Ізраїлю, тоді як кара первістків — супутній наслідок. На відміну від цього, у словах до синів Ізраїлю сказано ”І пройду Я по землі Єгипетській і вражу кожного первістка“, з чого видно, що мета проходу — саме ураження.

Раші розв'язує це, кажучи, що ”як цар, що проходить з місця на місце“ – мається на увазі, що Всевишній проходив для того, щоб врятувати синів Ізраїлю, а ураження єгипетських первістків було здійснено під час Його проходу. Тобто головною метою Б-жественного проходу був захист Ізраїлю, навіть у самих домах єгиптян, а ураження первістків було супутнім наслідком.

У цьому контексті відкривається глибоке розуміння поняття ”І мину“: хоча все свято Песах назване на честь ”песіхи“ – переступання – через доми синів Ізраїлю, здавалося б, ідеться про технічну деталь у ході ураження. Але у світлі цього роз'яснення з'ясовується, що сама песіха, тобто порятунок Ізраїлю, і була метою Б-жественного виходу тієї ночі. Захист був настільки точним, що навіть єврей, який перебував у домі єгиптянина, був урятований від кари, і хоча можна було подумати, що ”можливо, він буде уражений, як той“, сказано ”І не буде серед них пошесті“ – завдяки тій особливій ”песісі“ через доми Ізраїлю.

Кара первістків: поєднання хеседу і гвури

Кара первістків — остання пошесть у Єгипті, під час якої «І було опівночі, і Г-сподь уразив кожного первістка в Єгипті» (Шмот 12). З кабалістичного і теологічного погляду кара первістків відображає складне поєднання між розкриттям Самого Всевишнього для порятунку народу Ізраїлю і розкриттям суду та визволення, що походять із двох основних ліній — хеседу і гвури.

Кара первістків характеризується тим, що порятунок і пошесть здійснюються не через ангелів чи посланців, а Самим Всевишнім, як сказано: «Я — Г-сподь, а не ангел» (мідраш, порівняння між виразами «і Г-сподь уразив» і «Його бейт дін»). Це розкриття підкреслює абсолютну дію Б-жественності при явному втручанні в реальність, коли немає посередництва, а діє Сам Всевишній, що вирішує врятувати і постановити.

Вірш «І Г-сподь уразив кожного первістка» наводиться в мідраші з поясненням, що «і Г-сподь — це Він і Його бейт дін», тобто поєднання між якістю милосердя (Гаває) і якістю суду (Його бейт дін). Під час кари первістків потрібне це поєднання, оскільки пошесть для Єгипту — дія суду, тоді як порятунок для Ізраїлю — дія хеседу і зцілення. Так кара є вираженням єдності цих двох ліній — хеседу і гвури, — які зливаються і взаємовключаються в одну мить[2].

Половина ночі – з'єднання двох сторін ночі

Час, коли відбувається кара первістків, — «опівночі», що складається з двох половин: перша половина ночі (до хацоту) — аспект гвурот, у якій темрява посилюється, а друга половина ночі (після хацоту) — аспект хасадім, у якій світло починає сяяти. З'єднання цих двох половин — це з'єднання двох ліній – хеседу і гвури – і відображає сфіру Малхут, яка є коренем сотворених.

Кабала вчить, що неможливо з'єднати дві протилежні сфіри (хесед і гвуру) на рівні сотворених без розкриття вищого світла, яке вище за них. Кара первістків являє таке розкриття, за якого вище світло з'єднує та об'єднує дві лінії в досконалій і піднесеній формі, що виходить за межі простого співіснування. Такий і зміст виразу «І було опівночі» як символу з'єднання хеседу і гвури.

Щоб у фізичній реальності відбулися пошесть для Єгипту і порятунок для Ізраїлю, Б-жественне світло має пройти через сфіру Малхут, яка є коренем сотворених і джерелом безперервності у світі. Водночас це притягнення — лише шляхом проходження, тобто світло зберігається в усій своїй величі і не вбирається в реальність повністю, щоб не порушити існування сфірот і зберегти правильне поєднання хеседу і гвури. На це натякає і вірш «І мине Г-сподь вхід» – відкриття шляху світла через сфіру Малхут[2].

Внутрішній зміст кари, що спіткала саме первістків

Бааль-Шем-Тов пояснив, чому через кару первістків вийшли з Єгипту: первістком називається нове, сказане спочатку, і це розумна річ і осягнення, яким людина осягає своїм святим розумом, як поводитися в служінні Всевишньому, благословенний Він, тобто сила святої мудрості, завдяки якій людина може прилепитися до Його, благословенний Він, святості. Лише 'первісток рабині'[3], тобто кліпот, мудрість кліпи, відокремлюють розум від його Творця, щоб завадити людині присвятити свій розум служінню Всевишньому, і це було причиною єгипетського вигнання, тобто нотарикон - מצ"ר ים: той, що тисне й обмежує 'ям' — силу святої мудрості.

І коли були уражені 'первістки рабині', тобто сила мудрості кліпи, і кліпу було усунуто, і святість притягнулася в мохін людини[4], само собою вийшли з вигнання. І тому Святий, благословенний Він, освятив первістків Ізраїлю, тобто святий розум, для служіння в Мішкані і Храмі[5].

Підйон га-бен

Основна стаття – Підйон га-бен

Джерело заповіді підйон га-бен — у книзі Шмот: «Освяти Мені кожного первістка, що розкриває всяку утробу в синів Ізраїлю, з людей і з худоби, Мій він.. І кожного первістка людського з синів твоїх викупи»[6].

Причина заповіді в тому, що під час виходу з Єгипту Святий, благословенний Він, урятував первістків синів Ізраїлю, щоб їм не зашкодив ангел-руйнівник під час кари первістків, і цим порятунком Святий, благословенний Він, 'придбав' їх у раби і віддав їх когенам, які служать Йому в Храмі, і тому, щоб викупити їх, треба заплатити когенові суму в п'ять срібних сел[7], і це один із 24 дарів когенам.

Викуп здійснюється лише після того, як немовляті виповниться 30 днів від народження, оскільки лише тоді він виходить з категорії недоношеного, і обов'язок цей поширюється лише на первістка чоловічої статі, народженого природними пологами в батька і матері, які не належать до коліна Леві[8]; а якщо один з батьків — коген або левіт, або якщо син народився неприродними пологами, — заповіді викупу немає.

Див. також

Десять кар

Кров • Жаби • Воші • Дикі звірі • Мор • Нариви • Град • Сарана • Темрява • Первістки

Примітки

  1. ^ «Лікутей сіхот» частина 36 (Бо 1, сторінка 45).
  2. ^ 1 2 Маамар, що починається словами «Ва-Гаває іка» 5717.
  3. ^ Шмот 11 5.
  4. ^ Як написано в «При ец хаїм» «Шаар хаг га-мацот», розділ 7, що вбралися Аба та Іма, тобто Хохма і Біна, в руки Аріх Анпіна.
  5. ^ «Кетер Шем Тов», ч. 1, 154, там само 394. І там він продовжує і пояснює, у чому проблема в служінні первістків і чому їх було замінено коліном Леві
  6. ^ Шмот 13, 2–13.
  7. ^ Про грошову вартість цих монет див.: Яка точна вартість у шекелях для підйон га-бен? — на сайті 16 ава 5773 (23 липня 2013)
  8. ^ Докладніше про тих, хто зобов'язаний виконувати цю заповідь, і про тих, хто від неї звільнений, див.:Підйон га-бен у тижневику «Гіткашрут» номер , на сайті

Повідомити про помилку на цій сторінці