Меїр Ворзов
| Меїр Ворзов | |
|---|---|
Один з активістів організації «Хама» та «Агудат хасидей Хабад» і голова відділу алії та абсорбції в Цеірей… | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 12 тамуза 5707 (30 червня 1947) |
| Місце народження | Чернівці |
| Дата смерті | 12 адара I 5771 (16 лютого 2011) |
| Місце поховання | Цвинтар Гар га-Менухот |
| Країна | Радянський Союз, Ізраїль |
| Місце проживання | Чернівці, Нахалат-Гар-Хабад |
| Рід діяльності | інженер-електронік, громадський діяч |
| Посада | голова відділу алії та абсорбції в Цеірей Агудат Хабад |
| Сім'я | |
| Батько | Моше-Йосеф |
| Мати | Церна-Малка |
| Дружина | Сара |
| Діти | Йосеф Ворзов, Менді Ворзов, Ціпора, Рут Ашкеназі, Іта Гевірц |
| Родовід | |
Р. Меїр Ворзов (12 тамуза 5707 (30 червня 1947) — 12 адара I 5771 (16 лютого 2011)) — один з активістів організації «Хама» та «Агудат хасидей Хабад» і голова відділу алії та абсорбції в Цеірей Агудат Хабад. Працював із новими репатріантами з Росії й наближав їх до дотримання Тори і заповідей.
Біографія

Р. Меїр народився 12 тамуза 5707 року (30 червня 1947) в р. Моше-Йосефа й пані Церни[1]-Малки в місті Чернівці в Україні. Його родина не вела повноцінного життя за Торою і заповідями, але попри це дуже суворо дотримувалася основних заповідей, як-от суботні свічки і молитва в синагозі. Мати з трьох років привчила його в будь-якій ситуації промовляти «Шма Ісраель», а батько прищепив йому цінність заповіді цдаки.
Попри суворі заборони вести життя за Торою в Радянському Союзі, батько незмінно ходив молитися, але здебільшого уникав брати сина з собою, оскільки виховання дітей вважалося тяжчим проступком.
Ті нечисленні рази, коли р. Меїр у дитинстві ходив до синагоги, були в Грізні дні, коли батько брав його до хабадської синагоги, відкритої біженцями, які прибули до Чернівців після війни, як-от р. Менахем-Мендл Футерфас, р. Хаїм-Залман Козлінер і р. Моше Вишедський. У ті дні р. Меїр не знав, із ким він молиться, і знав лише, що молиться з «євреями».
Його цікавість до юдаїзму пробудилася вже в ранньому віці, що привело його до читання єврейської енциклопедії російською мовою, у якій він шукав відомості й про «Хабад». У статті він знайшов небагато відомостей і портрет Алтер Ребе, але не знав, що й сьогодні є Ребе.
Подорослішавши, був призваний до Червоної армії й служив у військово-повітряних силах. Його здібності спонукали командирів зробити його офіцером, і він служив у місті Саратові на річці Волзі, де зустрів праведного гера на ім'я Біньямін. Одного разу Біньямін запросив його до себе додому на вечерю, і р. Меїр купив на ринку сири до вечері. Коли він хотів подати сири, Біньямін сказав йому, що їм як євреям заборонено їсти ці сири. Тоді ж Біньямін подарував йому книгу Тегілім, яку він дуже беріг.
Одружився з пані Сарою, і в них народилися діти. Заробляв на життя інженером-електронником на заводі комп'ютерів.
Після смерті батька став регулярно відвідувати кладовище, де зустрів старого бідного єврея, який за невелику плату читав «Ашкаву» для членів єврейських родин. З часом вони потоваришували, і р. Меїр почав бувати в домі старого й регулярно приходити до синагоги, попри небезпеку звільнення.
У того єврея він уперше запалив ханукальні свічки — у картоплинах.
У Землі Ізраїлю

У 5739 році (1978/1979) йому вдалося отримати дозвіл на виїзд із Росії, і він вирушив репатріюватися до Святої Землі. У літаку, що летів до Країни, дуже хвилювався, відкрив книгу Тегілім і почав читати. Під час польоту зустрів рабина, пов'язаного з Єврейською агенцією, і запитав його, що треба казати після прибуття до Землі Ізраїлю. Рабин сказав йому промовити «Шма Ісраель» і благословення «Шегехеяну», і коли вони зійшли з трапа літака, він промовив це разом з усіма членами родини.
Наближення до Ребе й хасидизму Хабаду
З аеропорту поїхав до центру абсорбції в Тверії, де відчув спрагу юдаїзму й шукав найближчу синагогу. Під час своїх блукань зустрів танк мівцоїм і наклав тфілін уперше від часу бар-міцви. Потім подивився на великий портрет Ребе, що красувався на танку, і запитав про нього. Хасид, якого він зустрів, пояснив йому, що за будь-якої проблеми, з якою він зіткнеться, він може попросити в Ребе допомоги.
Того ж дня знайшов книгу «Га-Тшува», яку написав професор Ірміягу Брановер про історію свого життя і свою віру в Творця світу. Дочитавши її, написав листа професорові Брановеру, у якому поставив багато запитань про віру, юдаїзм і про те, як можна бути водночас і професором, і віруючим євреєм.
У ті дні хасид Хабаду заснував синагогу в центрі абсорбції й зіткнувся з труднощами з боку керівників цього місця. Р. Меїр чинив тиск, доки створення синагоги не було затверджено. У переддень Рош га-Шана 5740 року (21 вересня 1979) він згадав, як його мати запалювала суботні свічки, і вирішив вплинути на жінок центру абсорбції, щоб вони запалили свічки на честь Рош га-Шана; для цього він купив сотні свічок і переконав сотні репатріантів запалити свічки. Потім він діяв, щоб привести євреїв на молитви в Йом Кіпур і до виконання заповіді суки.
У дні холь га-моеду зустрівся з професором Брановером завдяки листу, а потім поїхав до нього на Шабат із родиною, до дому Брановера в поселенні Омер у Негеві. Зв'язок із Брановером зміцнив його родину в житті за Торою і заповідями.
Коли почали думати про переїзд на постійне місце, р. Меїр хотів до Бней-Брака, але р. Агарон Хазан переконав його переїхати до Нахалат-Гар-Хабаду, і, отримавши благословення Ребе, він переїхав туди з родиною. Заробляв на життя інженером-електронником на заводі засобів зв'язку «Телрад».
У місяці тішрей 5740 року (вересень–жовтень 1979) поїхав до Ребе вперше.
Діяльність у Нахалат-Гар-Хабаді
Понад двадцять років займався діяльністю на благо анаш у Нахалат-Гар-Хабаді разом із р. Бумі Фрідландом. Серед його справ були організація «Цівос Гашем» у Шабати та свята, організація Сімхат бейт га-шоева в ночі холь га-моеду Сукот, фарбрейнгени в «йомей де-пагра», багатолюдний Кідуш левана, ходи Лаг ба-Омеру та організація семінарів для молоді в межах єшиви «Бейт га-Рам».
Діяльність із репатріантами з Радянського Союзу


Коли до Святої Землі почали прибувати репатріанти з Радянського Союзу, р. Меїр прийшов до «Хами», щоб поширювати юдаїзм серед репатріантів, і задля цього навіть залишив роботу на заводі «Телрад». Спершу організовував невеликі заходи для репатріантів у центральній синагозі хабадського кварталу та в синагозі в Кфар-Хабаді, а потім діяльність перемістилася до нової будівлі організації «Хама».
Найвідомішою діяльністю було проведення концертів для репатріантів напередодні свят спільно з Бейт Хабадами по всій країні. Р. Меїр створив програму «Бе-омер у-ве-цліль», яка передавала єврейські ідеї за допомогою пісень їдишем, івритом і російською. На кожному виступі він промовляв з учасниками вірш «Шма Ісраель», як його привчила мати.
Пісні, які виконували клезмери, вийшли на диску «Марш Хабад — Але сонеим уф цулохес».
На Хануку 5751 року (1990/1991) заснував разом із р. Шалом-Дов-Бером Гореліком міньян для нових репатріантів у будівлі «Хами».
Певний час працював із новими репатріантами від імені «Агудат хасидей Хабад» у Святій Землі на чолі з р. Шломо Майданчиком. Коли він думав повернутися працювати на завод, у 5752 році (1991/1992) отримав пропозицію працювати з репатріантами від імені Цеірей Агудат Хабад. Р. Меїр написав Ребе про свої вагання й удостоївся рідкісної відповіді: «Хай вирішить сам». Посидівши з членами родини, вирішив прийняти пропозицію Цеірей Хабад, а після того як написав Ребе про рішення, отримав відповідь «Благословення й успіх». Давши свою згоду, був призначений керівником відділу алії та абсорбції в Цеірей Хабад.
У межах роботи у відділі алії та абсорбції займався редагуванням і виданням календаря російською мовою, «Сіхат га-шавуа» та бюлетенів про юдаїзм до свят.
Відхід з життя
Після свята Песах 5770 року (30 березня 2010) захворів і впродовж місяців страждав, але попри це зберігав радісний вигляд і продовжував роботу у видавництві, доки не був госпіталізований. Узимку 5771 року (2010/2011) його стан погіршився, і за кілька днів до відходу з життя він попросив організувати у відділенні, де лежав, захід на честь місяця адар, як він робив у минулому. Для цього привів р. Агарона Пруса з Лода й проінструктував його в усіх деталях заходу. Попри тяжкий стан здоров'я, брав участь в усьому заході.
У середу, 12 адара I 5771 року (16 лютого 2011), помер у лікарні «Гадаса» в Єрусалимі у віці 63 років[2].
Похоронна процесія почалася в центральній синагозі Нахалат-Гар-Хабаду, де з ним попрощався рабин Нахалат-Гар-Хабаду рав Ярославський, пройшла повз синагогу «Хами», звідти продовжилася повз єшиву «Томхей Тмімім» Нахалат-Гар-Хабад.
З Кір'ят-Малахі похоронна процесія продовжилася до Єрусалима, де з ним попрощався рав Залман Гарелік, керівник Бейт Хабаду в Беер-Шеві, який подякував йому від імені шлухім за його широку діяльність із репатріантами. Похований на кладовищі Гар-га-Менухот.
Родина
- Його син, р. Йосеф Ворзов — керівник системи кашруту кр Москви
- Його син, р. Менді Ворзов — Торонто, Канада
- Його донька пані Ципора, дружина рава Зуші Гореліка — із шлухім Ребе в Ор-Єгуді (раніше в Москві)
- Його донька пані Рут Ашкеназі — Нахалат-Гар-Хабад
- Його донька пані Іта Гевірц — Нахалат-Гар-Хабад
Додаткова література
- Шнеур-Залман Бергер, Р. Меїр, що осяює серця, тижневик «Бейт Мошіах», випуск 778, сторінка 34 і далі.
Зовнішні посилання
- Залман Рудерман, Тієї Хануки запалилася душа р. Меїра Ворзова, газета «Ба-кегіла», 25 кислева 5771 (2 грудня 2010)
- Хасид, який запалив душі репатріантів із СНД, відеорепортаж про діяльність р. Меїра Ворзова, на сайті «Штурем.нет»
(посилання не активне, 17 кислева 5784 (30 листопада 2023))
- Добірка фотографій із виступу рава Ворзова на сайті «Хабад Інфо»

- Фарбрейнген із равом Меїром Ворзовим (мир праху його)
на хабадському сайті фільтрації роликів YouTube
Примітки
Код особи: № 6140374700